Метод дослідження
Стаття без джерел
| ||
| Стаття без джерел | |

Метод дослідження — метод в юдаїзмі, що йде шляхом «філософії», щоб раціонально і логічно довести необхідність існування Творця, Його єдність, небесне походження Тори та інші основи юдаїзму. Він також шукає для кожної заповіді раціональне пояснення її виконання.
Історична довідка
Першим, хто проклав шлях і почав писати книжки дослідження, був рабі Саадья Гаон[1], що написав книжку «Емунот ве-деот»; після нього були написані й інші книжки, такі як «Море невухім» Рамбама і «Кузарі» рабі Єгуди га-Леві, та інші.
Ці книжки вважаються такими, що належать до методу «дослідження», оскільки їхня мета — досліджувати і прагнути до істини, і справді, вони відповідають своїй назві.
Однак, попри чесноту цих книжок, великі мужі Ізраїлю застерігали від їх читання, і як Рамбам назвав книжку «Море невухім» («Наставник спантеличених»): якщо хтось уже вагається — хай вивчить книжку і розв'яже своє збентеження, але якщо ні, можливо, запитання стане йому зрозумілішим за відповідь, і його набуток обернеться втратою.
Ставлення до методу в хасидуті
Різниця між методом дослідження і методом хасидуту в тому, що книжки дослідження доводять, що у світу є Творець, — самим лише розумом. Вчення хасидуту пояснює, що мета справжнього служіння Всевишньому — коли воно вище за розум, з простої і цілісної віри. Справа доходить до того, що навіть логічні й зрозумілі людському розуму заповіді мають виконуватися — згідно з хасидутом — тому, що Б-г повелів їх виконувати, а не тому, що розум зобов'язує їх виконувати; і це тому, що якщо заповіді єврея залежатимуть від його розуму, розум може привести його до висновків, протилежних юдаїзму. Але якщо він не залежатиме від свого розуму, а служитиме своєму Творцеві з віри, то розум не зможе йому завадити.
Тому метод дослідження, уся суть якого — розум і логіка, не відповідає вимозі хасидуту, згідно з якою служіння Всевишньому має бути вище за розум. Дослідження, яке дозволене шляхом хасидуту і навіть рекомендується як центральна основа служіння Всевишньому, — це дослідження і вивчення величі Б-га, благословенний Він, заглиблення в Його велич згідно з вченням хасидуту[2], але, не дай Б-г, не дослідження Його, благословенний Він, існування.
Але попри все це, Ребе Цемах Цедек написав книжку, що пояснює дослідження згідно з хасидутом, під назвою «Дерех емуна» («Сефер га-хакіра»). Упродовж багатьох років хасиди утримувалися від її вивчення. 5763 року (2002/2003) книжку було перевидано.
Так пише Ребе Цемах Цедек: філософія і шляхи доведення, які є в «Ховот га-левавот» і в «Море невухім», оскверняють чистих — того, чиє серце чисте, але той, хто вагається і осквернений сумнівами та ваганнями у вірі, може здобути через це очищення. І це тому, що ліки самі по собі — з гіркої речовини або отрути, але для того, у кому велика вада, це зцілення; так і доведення — це людський розум мекан тощо, і немає жодної потреби в отрутах, але тому, хто зіпсувався тощо, це може допомогти.
- ( «Ор га-Тора», Бемідбар, т. 3, тижнева глава «Хукат», маамар, що починається словами «Зот хукат га-Тора», с. 777.)
Ребе Цемах Цедек сказав своїм синам (коли вивчав з ними книжку «Море невухім»: щоб вивчати дослідження, потрібен міцний шлунок; у Рамбама, в Алтер Ребе і в мене — такий є, але у вас такого немає, і вам заборонено це вивчати. І звернувся до одного зі своїх синів і сказав йому: «А тобі вже точно ні»[3].
Щоб бути прийнятим до «хадарім» Алтер Ребе в найвищий клас, вимагалося знання також книжок дослідження, крім знання Шасу, мідрашів і Каббали[4].
Примітки
- ^ Було кілька попередників, такі як Філон Александрійський і Давид ібн Марван аль-Мукаммис, але їхні твори не здобули такого поширення
- ^ Див. «Дегель махане Ефраїм», «Лех леха», маамар, що починається словами «Ве-ло», від імені Бааль-Шем-Това
- ^ «Лікутей сіпурім», с. 203, з деякими змінами
- ^ «Лікутей дібурім», там само. «Решимат га-йоман», сторінка 308; і див. там докладні формулювання: знання Шасу і Мідрашу, проходження «Кузарі» та «Ікарім», «бегавент» (= знання) у Зогарі. А в сіхі 18 елула 5704 року (6 вересня 1944) («Сефер га-сіхот» на лашон га-кодеш, с. 149): у Вавилонському та Єрусалимському Талмуді.