Гаоним
Ця стаття потребує хабадського контексту: на цій сторінці бракує інформації, що прояснює зв'язок або погляд хасидуту Хабад щодо теми чи предмета статті
| ||
| Ця стаття потребує хабадського контексту: на цій сторінці бракує інформації, що прояснює зв'язок або погляд хасидуту Хабад щодо теми чи предмета статті | |
Гаоним — так називають мудреців покоління, які жили після епохи савораїв і до епохи рішонім. Гаоним були, як правило, головами єшив Сури і Пумбедіти; основним заняттям гаоним було тлумачення Талмуду[1] і ухвалення галахічних постанов. Епоха гаоним тривала близько 450 років, з 4349 року до 4798 року. Серед перших гаоним можна назвати рава Хананью Гаона з Пумбедіти, рава Ахая та інших.
Історія
Початок епохи гаоним прийнято відносити до кінця 4348 року, згідно зі свідченням рава Шріри Гаона[2]. Епоха гаоним почалася після завершення епохи савораїв і закінчилася в 4798 році із закриттям єшив Пумбедіти і Сури.
Кінець епохи савораїв почався з посиленням гонінь влади Вавилонії та Персії на євреїв, і так було порушено спокій останніх савораїв, і видатні рабини з-поміж савораїв, які викладали в єшиві Пумбедіти, втекли й урятувалися в єшиві Негардеа[3]. Ці рабини започаткували епоху гаоним.
Повне звання гаоним було «Рош єшиват геон Яаков»; це звання назване так за віршем «Обрав для нас наділ наш, гордість Яакова, якого полюбив, села»[4].
Гаоним називалися «гаон» ще й тому, що «гаон» за гематрією — 60, і це натякає на знання гаоним усіх 60 трактатів Шасу.
Сьогодні нам відомо про 55 гаоним, які жили в Сурі та Пумбедіті у Вавилонії. Один із найвідоміших серед них — рав Саадья Гаон.
Особливості епохи
Головним завданням гаоним було давати відповіді з галахи, агади, питань віри тощо всім громадам Ізраїлю. І меншою мірою — тлумачення Талмуду.
Дивною на перший погляд звичкою їхньої епохи було те, що вони зовсім не займалися тлумаченням Талмуду; причина, з якої гаоним не займалися тлумаченням Талмуду, була подвійною: перша — тоді минуло лише небагато років після завершення Талмуду[5], і вони побоювалися щось додати до Талмуду чи відняти від нього; друга причина — у їхньому поколінні не було заведено записувати Талмуд, а було заведено вивчати його напам'ять методом широкого знання, і більшість євреїв, які знали в їхню епоху Талмуд, знали його напам'ять, і тому не було потреби в написанні коментаря до Талмуду.
Звичаєм, що укорінився в епоху гаоним ще з епохи амораїв, були «Ярхей кала»: двічі на рік, у місяці елул і місяці адар, десятки тисяч євреїв приходили до єшив Пумбедіти і Сури на загальні уроки на теми, актуальні для цього часу, які давали всьому дому Ізраїлю великі гаоним.
Нові надруковані рукописи гаоним
За останні 20 років значну частину їхніх рукописів було виявлено й надруковано інститутом «Офек», який займається літературою Хазаль і працює над виданням «Торат коганім» у точній редакції (за давнім рукописом часів гаоним, що зберігається у Ватиканській бібліотеці) з багатьма коментарями рішонім і ахронім, а також видав книжки «Оцар га-геоним» до трактату Бава Мецеа, «Тшувот рав Натронай Гаон», «Тшувот га-геоним га-хадашот» та інші.
У вченні наших Ребе, провідників поколінь
Алтер Ребе часто наводить[6] у книзі «Шулхан арух» постанови гаоним, причому, як правило, гаоним були суворішими у своїх заборонах.
Зовнішні посилання
- Гаоним: познайомтеся з групою мудреців, яка сформувала майбутнє народу Ізраїлю
«Геніальна» творчість гаоним
— статті рава Менахема Бронфмана.
| Епохи в юдаїзмі | |
|---|---|
|
|
Примітки
Код особи: № 2472100000