Перейти до вмісту

Сім гілок Менори

Матеріал з Хабадпедії
Бахур у єшиві «Томхей Тмімім» Мігдаль-га-Емек дає урок своїм товаришам у рамках ініціативи «Сім гілок Менори» (5780)

Сім гілок Менори — це поняття, яке Ребе запровадив у перші роки свого проводу, і його мета — щоб у єшиві було семеро бахурім, які вирізняються у вивченні нігле, і семеро учнів, які вирізняються у вивченні хасидуту.

Історія поняття

На початку місяця кислев 5719 року (листопад–грудень 1958), під час звичайного єхідуту для правління єшиви «Томхей Тмімім» Центральної, Ребе попросив у правління єшиви вибрати сім гілок Менори, тобто сімох бахурім, які більш схильні й придатні до вивчення частини нігле в Торі і в цьому вирізняються, і сімох бахурім, які більш схильні й придатні до вивчення частини хасидуту в Торі і в цьому вирізняються.

Одразу після єхідуту правління вибрало «гілки»: рав Мордехай Ментлік вибрав «гілки» в нігле, а рав Йоель Каган вибрав «гілки» в хасидуті.

Через тиждень після того єхідуту для правління єшиви Ребе покликав обраних бахурім до себе на єхідут і пояснив їм велич привілею, що випав на їхню долю, і, з іншого боку, велич відповідальності; і під час єхідуту Ребе також пояснив їм, чого від них вимагають як від «семи гілок», — впливати своїм навчанням на ближнього і на решту учнів єшиви,

«Гілки» додавали щодня додаткову годину навчання — «гілки» в хасидуті в маамарах Ребе Магараша, а «гілки» в нігле — у різних трактатах.

Наступного дня після фарбрейнгену Ребе видав записку раву Мордехаю Ментліку, у якій просить, щоб бахурім, які беруть участь у справі «гілок», давали урок перед єшивою; і відтоді стало звичаєм у «770», що щоп'ятниці опівдні був урок із нігле, який давав один із «гілок» у нігле, а щовечора Шабату був урок із хасидуту, який давав один із «гілок» у хасидуті.

Через два тижні на фарбрейнгені 19 кислева Ребе попросив, щоб усі обрані бахурім сказали лехаїм, і Ребе згадав їхні імена. Після того як вони сказали лехаїм, Ребе попросив їх почати нігун, і вони почали співати «У-фарацта» на мотив «Кі Елокім».

Ребе також вимагав від них записувати свої нові тлумачення і друкувати їх у «Ковец пілпулім», і справді, через два дні після появи першої збірки Ребе згадав цю справу на фарбрейнгені свята Шавуот 5719 року (12 червня 1959).

Ребе хотів, щоб звичай семи гілок поширився і в інших єшивах, і надіслав лист 12 сівана правлінню єшиви в Лоді разом зі збіркою пілпулім і попросив їх перейняти цю ідею.

Коли один із «гілок» написав Ребе про гординю серця, яку він унаслідок цього відчуває, Ребе це відкинув, і Ребе й написав йому, що єшут походить «від хамецу, що в людині, а не, борони Б-же, від вивчення Тори і хасидуту»[1].

У маане, у якій Ребе написав кілька вказівок одному бахурові, Ребе написав йому, серед іншого, брати участь у «гілках»[2].

Ребе вказав, щоб бахурім-хозрім, «гілки» в нігле, включали у свої уроки з учення наших Ребе, провідників поколінь, із «Кунтрес ахарон» — «Шулхан арух» Алтер Ребе і з нових тлумачень Цемах Цедека[3].

Перші «гілки»

У хасидуті
У нігле

Додаткова література

Примітки

  1. ^ Тшура Гурарі-Матусов, сторінка 17.
  2. ^ «Правильно увійти до „гілок“ нігле або хасидуту». Знімок маане надруковано в тижневику «Кфар-Хабад», випуск 2124, «Шофтім» 5785, сторінка 16 (рубрика «Мі-бейт га-малхут»).
  3. ^ «Лікут маанот кодеш», доповнення, частина 5, с. 39, с. 56, с. 63, с. 77, с. 104, с. 167. Див. також щоденник 3-4 тамуза 5723 (26 червня 1963) («Сіхот кодеш» 5723, с. 408). Див. добірку маанот у примітці рава Леві Мендельсона, збірка «Гаарот у-біурім бе-торат кавод кдушат Адмор шліта», випуск 275, с. 23.

Повідомити про помилку на цій сторінці