Сувій Антіоха
Сувій Антіоха (який називають також Сувоєм Ханукі, Сувоєм синів Хасмонеїв і Грецьким сувоєм) — це мідраш-агада епохи Гемари, не включений до 24 святих книг, що розповідає про події свята Ханука.
Написання Сувою
Гемара в трактаті «Йома»[1] постановляє, що Мегілат Естер (Сувій Естер) — «останнє з усіх чудес, яким дано бути записаними».
Хоча мудреці Ізраїлю не схвалили цей сувій, «Сувій Антіоха» був написаний арамейською мовою і стисло розповідає про перебіг подій свята Ханука (у дещо іншій формі, ніж історія, як вона наводиться в книгах Маккавеїв і в книзі «Юдейські старожитності»).
Рав Саадья Гаон дуже любив цей сувій, переклав сувій на лашон га-кодеш і на арабську, установив, що його було складено ще за часів Хасмонеїв[2], додав до нього передмову і засвідчив, що в давні часи він мав огласовки, був поділений на вірші й паршійот і забезпечений знаками кантиляції, і навіть наводив із нього докази у своїх галахічних книгах.
Ребе кілька разів згадує сувій у своїх сіхот і зазначає, що він наводиться в книгах великих Ізраїлю і тому вважається авторитетним джерелом[3].
Зміст сувою
- Сувій відкривається описом царювання Антіоха та указів, які він вирішив видати проти євреїв і які стосувалися основних заповідей: дотримання Шабату, освячення місяця та брит міла. Антіох посилає Никанора, свого воєначальника, піднятися до Єрусалима до Храму, і Никанор захоплює Єрусалим і приносить у Храмі жертви ідолопоклонства. Йоханан бен Матітьягу, первосвященник, хитрістю вбиває Никанора, а потім виходить на війну проти його війська і вбиває з них сотні тисяч.
- Антіох посилає Багріса воювати з євреями замість Никанора. Багріс піднімається до Єрусалима і продовжує укази. Євреї продовжують виконувати заповіді із самопожертвою, і багато хто гине через це. Сини Матітьягу б'ються з його військом і розбивають його, і Багріс тікає назад до Антіоха.
- Багріс повертається на війну проти Єрусалима, зібравши велике військо із сусідніх держав. Він захоплює Храм і пробиває в стіні Храму тринадцять проломів. П'ятеро синів Матітьягу виходять на війну проти нього, під час якої гине Єгуда. Після смерті Єгуди до синів на війні приєднується Матітьягу. Під час цієї війни гине Ельазар, потонувши в посліді слонів грецького війська, яких він намагався вбити. Хасмонеї перемагають у битві, Багріс гине, а Антіох тікає і вмирає під час утечі.
- Хасмонеї входять до Храму й очищають його. Тоді відбувається чудо глечика олії.
Його читання
Звичай читання Сувою Антіоха на Хануку був запроваджений у кількох єврейських громадах. Він згадується в рабі Єшаї ді Трані[4] та в книзі «Шіболей га-лекет»[5], де пишуть, що на це читання не вимовляють благословення, оскільки це лише звичай. Звичай читання сувою згадується також у сіхот Ребе кілька разів[6].
У вченні хасидизму
Ребе зазначає, що є кілька помітних відмінностей між Сувоєм Антіоха та Мегілат Естер (Сувій Естер), що читається на свято Пурим:
- Цей сувій не був включений до 24 святих писань[7].
- Не встановили читати його на свято Ханука (і також ті, хто читає його, не вимовляють благословення, оскільки це не обов'язок, як зазначено вище).
- Цей сувій названо на ім'я нечестивого Антіоха, який видав укази в ті дні, на відміну від Мегілат Естер (Сувою Естер), названої на ім'я Естер, яка принесла спасіння.
Ребе пояснює, що причина всіх цих відмінностей криється в суті свята Ханука, яка полягає в тому, щоб освітлювати саме темряву (як видно з того, що ханукальні свічки запалюють саме після заходу сонця і саме біля входу до свого дому ззовні). Ця ідея проявляється і в Сувої Антіоха, суть якого — бірур народів світу, так що навіть у тому вигляді, у якому вони перебувають на своєму місці й зі своєю мовою, у місці, найбільш віддаленому від світла святості, у них світить світло, і вони очищаються — завдяки тому, що цей сувій стає частиною Тори (і наводиться в книгах великих Ізраїлю)[8].
Ототожнення із Сувоєм синів Хасмонеїв
Дехто каже, що цей сувій — це Сувій синів Хасмонеїв, згадуваний у «Галахот гдолот», і що в кількох місцях згадується Сувій синів Хасмонеїв і мається на увазі наш сувій, але Ребе пише, що сувій, згадуваний там, — це Книга Хасмонеїв.
Додаткова література
- Натан Фрід, у: «Мінгагей Ісраель» (Шпербер) частина 5, сторінки 102–113.
- Талмудична енциклопедія, стаття «Ханука», сторінка 361.
Зовнішні посилання
- Сувій у текстовому форматі, на сайті «Даат»
| Ханука | ||
|---|---|---|
| Чудо Ханукі | Греція • Укази Антіоха • Повстання Хасмонеїв • Чудо глечика з олією | |
| Свято Ханука | Мегілат Антіохос • Читання Галеля • «Ве-аль га-нісім» • Севівон • Ханука-гелт • Вечір латкес • П'ята свічка • «Зот Ханука» • «Га-нейрот галалу» • Споживання молочних страв і олії | |
| Ханукальні свічки | Запалювання ханукальних свічок • Ханукія • Центральне запалювання • Мівцо «Ханука» | |
| Нігуни | «Га-нейрот галалу» • «Га-нейрот галалу» (2) • «Єваним нікбецу алай» | |
Примітки
- ^ 29, а.
- ^ На відміну від того, що наводиться в книзі «Галахот гдолот» (варшавське видання 5635 — сторінка 282), що його склали старійшини школи Шамая і школи Гілеля. Це твердження Расага оспорюють, оскільки в «Сефер га-галуй» він перелічує серед укладачів сувою також деяких із синів Хасмонея, тоді як вони загинули в розпал війни.
- ^ Див. сіху виходу Зот Ханука 5734. Вихід Шабату глави Мікец 5738, сіха Пуриму 5733 (18 березня 1973) («Торат Менахем», частина 71, сторінка 279), сіха Шабату глави Ваєшев, 1-й день Хануки («Торат Менахем» 5750, частина друга, сторінка 43).
- ^ «Тосафот Рід» Сукка 44, а.
- ^ Розділ 174.
- ^ «Лікутей сіхот», частина 15, с. 368. Сіха Шабату глави Ваєшев 5750, на її початку («Гітваадуйот», частина 2, сторінка 43).
- ^ Хоча він включений до низки рукописів Танаху.
- ^ Згадана сіха Шабату глави Ваєшев 5750.