Другий арешт Алтер Ребе
Другий арешт Алтер Ребе відбувся в 5561 році (1800/1801) як продовження доносів, що призвели до його арешту двома роками раніше. Саме ув'язнення було не таким тяжким, як під час першого арешту, але донос був серйознішим і був спрямований головним чином проти вчення хасидуту, з метою заборонити вивчення вчення хасидуту і тим самим зупинити його поширення; тяжкі звинувачення майже переконали царських сановників, і протидія хасидизмові була дуже велика.
Перемога під час другого звільнення була більшою, ніж під час першого звільнення, оскільки імператор надав хасидам свободу дій, і після звільнення почався новий період поширення вчення хасидуту без переслідувань і херемів.
Історична довідка

Основна стаття – Арешт і звільнення Алтер Ребе
У 5559 році (1798) міснагдім обмовили Алтер Ребе, ніби він збирає гроші на користь турків, які тоді правили в Землі Ізраїлю, з метою повалити російську владу, і його заарештували й засудили до смерті як бунтівника проти влади. Через п'ятдесят три дні йому вдалося довести свою невинуватість, і його звільнили у вівторок, 19 кислева 5559 року (27 листопада 1798).
Коли його звільнили, його повели до будинку, у якому жив хасид р. Мордехай з Лепеля, але помилково завели до квартири міснагеда р. Ноти Ноткіна, який жив у тому самому будинку на нижньому поверсі. Цей р. Нота був із групи донощиків, які призвели до арешту Алтер Ребе, і коли він побачив Алтер Ребе, то звернувся до нього з докорами і різкими словами, але зрештою, коли Алтер Ребе вийшов із його квартири, його ставлення до нього змінилося на протилежне, і коли того заарештували знову через два роки, він був серед клопотальників, які домагалися його звільнення.
І після звільнення та перемоги після першого арешту міснагдім не впали у відчай і зорганізувалися, щоб подати цареві нову скаргу, у якій були б викладені звинувачення проти вчення хасидуту, з метою заборонити вивчення вчення хасидуту і тим самим зупинити його поширення.
Арешт і звільнення
Менш ніж через два роки після звільнення з першого ув'язнення, в ісру хаг свята Сукот 5561 року (4 жовтня 1800), 24 тішрея, Алтер Ребе знову викликали до Петербурга[1].
У хасидському переказі розповідається[2], що коли до Алтер Ребе дійшла звістка, що його хочуть заарештувати вдруге, він послав термінового посланця до князя Любомирського, який правив у той період містечками й поселеннями в околицях Петербурга і був у дружніх стосунках з одним із хасидів, щоб порадитися з ним, чи віддати себе під арешт; посланець із самопожертвою ввійшов посеред ночі до кімнати князя, і князь вирішив, що тікати не слід, і навіть вручив хасидові суму в 500 рублів на дорожні витрати.
Цього разу його не прийшли заарештовувати силою, і Алтер Ребе прибув до Петербурга сам за наказом уряду, причому кілька заможних хасидів внесли заставу в тому, що він справді прибуде до Петербурга у призначений йому термін.
Водночас кілька урядовців провели обшук у домі Алтер Ребе і, крім іншого, забрали з собою близько ста книжок і аркушів, написаних рукою Алтер Ребе. Серед цих предметів була написана рукою Алтер Ребе молитва за благополуччя імператора, що сприятливо вплинуло на перебіг справи.
На початку місяця кислев сенатор і поет Державін (посланий до Білої Русі з метою розслідувати причину голоду в цьому краї, і який перебував під впливом маскілім і міснагдім) відіслав лист із висновком і рекомендаціями, як зупинити поширення голоду і як допомогти «виправити» спосіб життя євреїв, і до цього висновку було включено критичний уривок про порядки при дворі Алтер Ребе — що вплинуло на арешт Алтер Ребе[3].
Під час першого арешту багато царських сановників зустрічалися з Алтер Ребе особисто і були глибоко вражені його особистістю й мудрістю, і тому умови другого ув'язнення були кращими: замість того щоб утримуватися в Петропавлівській фортеці, призначеній для бунтівників проти влади, він утримувався в мебльованій кімнаті в самому місті Петербурзі, поруч зі слідчими установами (у «Таємній раді»).
Зручні умови, які мав Алтер Ребе під час цього ув'язнення, дали йому змогу писати й відсилати листи-відповіді і в період арешту, і частину листів, що дійшли до нас, надруковано в його «Ігрот кодеш»[4].
Звинувачення і відповіді
Згідно з однією з версій[5], під час другого арешту Алтер Ребе мусив постати перед донощиком Авігдором і віч-на-віч відповідати на його запитання і звинувачення, але оскільки вони сперечалися святою мовою і судді не могли стежити за розмовою, вони розпорядилися, щоб кожна зі сторін виклала свої доводи в письмовому вигляді.
В одному з документів, що фіксують звинувачення, написаних рукою донощика Авігдора, наведено звинувачення, більшість яких являють собою запитання щодо понять і основ учення хасидуту, з метою спробувати довести, що вчення хасидуту ухилилося від шляху Тори, переданої нашим батькам[6].:
- Як можна говорити, що людині не слід нічого боятися, оскільки Всевишній — Той, Хто діє і робить усе, — адже в такому разі не можна покарати жодної людини, яка чинить гріх, оскільки це Всевишній діє через неї.
- Як можна говорити, що людині не слід боятися жодного створіння, крім Всевишнього, благословенний Він, — адже в Торі розповідається, як праотці і цар Давид боялися інших людей.
- У хасидуті сказано, що коли людина жадає чогось, це вказує на те, що в цьому є Б-жественна іскра, яку вона має виправити, — але як можна таке говорити, адже людина жадає і гріховних речей.
- Провідники хасидизму посилають великі гроші біднякам Землі Ізраїлю, у сто крат більше від сум, які збиралися до появи вчення хасидуту, тоді як за Галахою «бідні твого міста мають перевагу».
- Хасиди нехтують свідченнями і клятвою і ставляться до них легковажно.
- Хасиди не дотримуються шанування батьків.
- Хасиди крадуть гроші в членів своїх родин, щоб виконати грошові зобов'язання перед провідниками хасидизму, тоді як за звичаєм Ізраїлю юнак, якому не виповнилося двадцяти років, не має права давати будь-який подарунок без відома батька й матері.
- Поїздки хасидів до Ребе викликають велике здивування: адже щоб почути слова Тори, він міг би посилати слова Тори в письмовому вигляді в місця проживання хасидів, то навіщо потрібно витрачати великі гроші на поїздку і збиратися у великій тісноті?[7].
- Хасиди виконують вказівки своїх провідників більше, ніж вказівки Моше, нашого вчителя.
Алтер Ребе склав на ці запитання (як і на решту запитань, що не дійшли до нас) письмові відповіді святою мовою, і його слова переклали російською, щоб царські сановники могли з ними ознайомитися.
Свою відповідь Алтер Ребе завершив так:
Утомився я зносити його хулу, образи й неправду, бо він вигадує проти нас великі наклепи, яких не бачили й не чули від віку, хіба що за часів Польщі від їхніх священників [= ксьондзів], які зводили на євреїв наклеп, ніби їм на Песах потрібна людська кров, і подібні наклепи, через що пролито було багато невинної крові нашого народу. І, звісно, він теж ніколи такого не бачив і не чув, але що йому до того — він ходить вільно й розпускає рота і язика, як йому заманеться. Ось він сам визнав, що чув, а сам ще не знає цього напевно, і турбує нашого милостивого государя імператора, хай звеличиться слава його, не з'ясувавши перше справи через судові місця. А всякий раб, істинно покірний імператорові, хай звеличиться слава його, і який є милим сином своєму батькові, не має права турбувати його величність, якщо справа не ясна.
І нині мені нема на кого спертися, крім нашого государя імператора, хай звеличиться слава його, але впевнений я у великій милості імператора, хай звеличиться слава його, і в його лагідності, що з великої милості своєї око його зглянеться з престолу його на пригнобленого і збагне істину. І якщо я чистий — із тісноти він виведе мене і врятує мене.
10 кислева імператор розпорядився передати розгляд справи про партію хасидів до Сенату, і водночас Авігдор подав ще один донос, у якому переписав уривки з книги «Танія» і зажадав книг «маамадот» Алтер Ребе і голів партії хасидів, у яких записано суми грошей, отримані від хасидів.
Звільнення
23 кислева 5561 року (10 грудня 1800) цар Павло наказав звільнити Алтер Ребе під домашній арешт, і того самого дня Алтер Ребе підписав із поручителями, Шетлом бен Ноахом[8] Когеном і Шевлом бен Єгудою, зобов'язання проживати в домі Цеберета, де живуть євреї, і не залишати Петербурга, доки йому не буде дозволено[9],
Дня 27 кислева, на третю свічку Хануки, Алтер Ребе звільнили з цього ув'язнення[10]. Є й інший переказ, згідно з яким звільнення було 29 кислева, на п'яту свічку Хануки. Ребе написав про це: «І можна сказати, що в обох були події визволення (також у буквальному сенсі)».
Одним із громадських діячів, які домагалися остаточного звільнення Алтер Ребе, був міснагед р. Нота Ноткін, який за своє клопотання поставив умову, що після звільнення той відвідає доми трьох найвизначніших міснагдім, і Алтер Ребе погодився на це, але з умовою, що візит відбудеться не відразу після звільнення, а через певний час.
Клопотальники довгі тижні шукали законну можливість, яка дала б змогу звільнити Алтер Ребе, і зі смертю російського царя та сходженням на престол нового імператора клопотальники зажадали звільнити Алтер Ребе на підставі закону, згідно з яким з обранням нового царя звільняють ув'язнених, і Алтер Ребе був першим ув'язненим, звільненим за цим законом імператором Олександром[11].
Лише 10 нісана було видано наказ про повне звільнення Алтер Ребе і всіх хасидів, згідно з яким вони мають право бути вільними на власний розсуд.
Наслідки арешту
Після другого арешту Алтер Ребе влада зажадала, щоб він жив у Петербурзі, щоб можна було зблизька наглядати за порядками хасидського двору загалом і за Алтер Ребе зокрема, і справді, близько пів року Алтер Ребе залишався жити в Петербурзі, а хасиди, які не жили в цьому районі, дуже шкодували через віддаленість від свого Ребе.
Візит до найвизначніших міснагдім
Згідно з домовленістю з р. Нотою Ноткіним, через деякий час після того, як Алтер Ребе оселився в Лядах, він вирушив відвідати трьох найвизначніших міснагдім: р. Моше Хефеца з Цавса, р. Єгошуа Цейтліна і р. Йоеля з Мстиславля. Мета цих візитів була подвійною — виконати умову і домогтися заспокоєння суперечки шляхом безпосередньої зустрічі з головами міснагдім.
Першим із трьох був р. Моше Хефец[12]; він був одним із найвеличніших гаонів того покоління і мав звичку ні на що не ставити всіх інших і нікого не називав титулом, а тільки на ім'я. Коли Алтер Ребе ввійшов, гаон запитав його про складне питання, що залишилося в нього ще з юності, якого не зміг розв'язати жоден із гаонів, з якими він зустрічався, і Алтер Ребе відповів йому, що суперечливі мідраші, які його утрудняли, залежать від явної суперечки в Шасі щодо бика за ненавмисний гріх громади; р. Моше прийняв відповідь і був нею надзвичайно захоплений, виявив йому шану, сам подав йому стільця і навіть попросив дружину подати шанованому гостеві добре частування[13].
Другий візит був до р. Єгошуа Цейтліна, до якого Алтер Ребе поїхав відразу після візиту до р. Моше Хефеца[14]; той хотів випробувати Алтер Ребе і подати йому через слугу-неєврея, який говорив їдишем, «яїн несех», але слуга помилково приніс медовий напій («мед»), і Алтер Ребе промовив благословення «Шегаколь» і випив, а р. Єгошуа Цейтліну сказав, що той, щоправда, витримав випробування, але виникає питання щодо всього винного льоху, оскільки туди заходив неєврей.
У продовження зустрічі р. Єгошуа запитав Алтер Ребе, яке джерело у відкритій частині Тори того, що вивчення Тори і виконання заповідей не лішма не підносяться вгору, і Алтер Ребе відповів, що це явна Гемара, а після того як р. Єгошуа марно намагався знайти її силою своєї пам'яті, Алтер Ребе вказав на Гемару в трактаті «Псахім»[15], що «велика до небес милість Твоя»[16] — це про Тору і заповіді, виконувані не лішма, а «велика понад небеса милість Твоя»[17] — це Тора і заповіді, виконувані з наміром лішма.
Потім, коли Алтер Ребе прийшов до р. Йоеля з Мстиславля, р. Йоель прийняв його з великою шаною і сказав йому «Шалом алейхем, ребе», а на здивування Алтер Ребе відповів, що той справді його вчитель, оскільки коли він був молодим, а Алтер Ребе ще жив у Вітебську, він запитав Алтер Ребе про простий сенс Гемари, і Алтер Ребе йому відповів. Почувши це, Алтер Ребе запитав його, чому ж він не викупив його, як того вимагає закон, згідно з яким учень зобов'язаний викупити свого вчителя, і р. Йоель відповів, що якби це залежало від грошей, він зробив би все, що в його силах, але він не мав змоги допомогти його звільненню.
Переїзд до Ляд
У період звільнення Алтер Ребе з другого ув'язнення князь Любомирський правив містечками й поселеннями в околицях Петербурга. Один із хасидів, що був у дружніх стосунках із князем, розповів йому про велич Алтер Ребе, про благоговіння, яке відчувають до нього тисячі людей, і про скорботу хасидів через рішення влади, щоб Алтер Ребе жив у Петербурзі. Ці розмови викликали в князя сильне бажання зустрітися з Алтер Ребе, і коли він зустрівся з ним і був вражений його особистістю, він сказав йому, що якщо той погодиться оселитися в одному з містечок під його опікою (Дубровно або Ляди), він доб'ється згоди влади на це. Алтер Ребе погодився оселитися в містечку Ляди, і князь наказав збудувати будинки для Алтер Ребе і його хасидів.
Хасиди в Ліозно намагалися оскаржити це рішення і переконати Алтер Ребе повернутися й очолювати свою громаду в них і навіть зобов'язалися покривати витрати хасидів, які приїжджають відвідати Алтер Ребе, та інші витрати Алтер Ребе, але Алтер Ребе відхилив їхню пропозицію і жартома зауважив, що написано, що великій людині не можна жити в одному місті понад двадцять років.
У п'ятницю, напередодні Шабату Нахаму, 14 менахем-ава 5561 року (24 липня 1801) Алтер Ребе прибув із п'ятьма тисячами хасидів і оселився в Лядах, які незабаром стали столицею хасидизму Хабад[18]. Відтоді Алтер Ребе і хасиди отримали перепочинок від міснагдім і жили спокійним життям. Громадська діяльність Алтер Ребе поширилася по всій Білій Русі та Україні, і в цей період додалися десятки тисяч хасидів.
Запобігання новому доносу
Згідно з відомостями, що дійшли до Алтер Ребе, і після звільнення та другої перемоги Авігдор продовжував замишляти подання нових доносів.
В особливому листі, відісланому до Сенату і цареві, Алтер Ребе просив зробити все, що в їхніх силах, щоб не дати Авігдорові влаштовувати нові смути й порушувати його спокій[19], а також просив ухвалити постанову, що Авігдор має відшкодувати йому всі збитки, завдані його неправдивими доносами.
Додаткова література
- Нахум Гринвальд, «Хасиди, обгороджені в тісноті» — листи анаш, хасидів Хабаду з Вільни, під час другого арешту Алтер Ребе внаслідок доносів Авігдора, «Гейхал га-Бааль-Шем-Тов» 9, 32 (5772), 147–168
Зовнішні посилання
Примітки
- ^ Календар «Гайом йом», сторінка 4.
- ^ «Га-Рав мі-Ляди у-міфлегет Хабад», розділ 12.
- ^ «Ігрот Бааль га-Танія у-вней доро», сторінка 141.
- ^ Частина 2, сторінка 45. У перекладі з російської святою мовою.
- ^ «Га-Рав мі-Ляди у-міфлегет Хабад», розділ 12.
- ^ «Ігрот Бааль га-Танія у-вней доро», сторінка 142.
- ^ Мета цього звинувачення — викликати у влади побоювання, що хасиди, найімовірніше, збираються в Ребе, щоб слухати заборонені промови, які ганьблять владу.
- ^ В «Ігрот кодеш» обмежуються згадкою цього імені.
- ^ «Ігрот кодеш» — Алтер Ребе, додатки 27–28.
- ^ «Гайом йом», 27 кислева.
- ^ У низці джерел розповідається, що за традицією першу справу, подану новому цареві на рішення, він вирішує милостиво, на знак доброго початку. Клопотальники домоглися того, щоб рішення у справі Алтер Ребе було першим рішенням, яке ухвалить цар, і коли йому подали цю справу на рішення, він мудро сказав, що в цьому клопотанні не було потреби, оскільки він у будь-якому разі вирішив би звільнити Алтер Ребе («Бейт Рабі», розділ 19).
- ^ «Бейт Рабі», розділ 20.
- ^ Запитання і відповідь на нього у книзі «Ігрот Бааль га-Танія у-вней доро», сторінка 154.
- ^ Щодо того, як він прийняв Алтер Ребе, існують суперечливі перекази. В одних джерелах наведено, що він приготував на його честь стіл на срібних ніжках, а в інших джерелах наведено, що коли Алтер Ребе прийшов до нього, той відпочивав, і коли Алтер Ребе ввійшов до його кімнати, він навіть не встав із ліжка, а запитав його лежачи, чи вміє він учитися, і, отримавши ствердну відповідь, запитав, скільки разів Абає і Рава згадуються в Шасі.
- ^ У частині переказів наведено, що коли р. Єгошуа почув, що це прямо написано в трактаті «Псахім», він устав із ліжка, приніс Гемару і попросив Алтер Ребе показати йому, де це міститься, і Алтер Ребе відкрив аркуш 50, сторінку 2.
- ^ Тегілім 57:11.
- ^ Тегілім 108:5.
- ^ До початку російсько-французької війни, у 5572 році (1811/1812).
- ^ Надруковано в «Ігрот Бааль га-Танія у-вней доро», сторінка 151, де серед іншого він пише: «Хаїмович своїми неправдивими доносами — причина моїх бід, і мене на старості літ було взято з мого дому під сильною вартою, як одного з великих злочинців, і відправлено до Петербурга. Після того як я страждав тут два тижні, утримуваний у таємному ув'язненні, мене ще, на моє велике нещастя, було доведено до руїни близько п'ятнадцяти тижнів, без дозволу виїжджати з міста», а далі торкається особи донощика Авігдора, якого було звільнено з посади рабина Пінська через те, що він незаконно стягував гроші з мешканців міста і пиячив до сп'яніння.