ЦАХАЛ

Армія оборони Ізраїлю (відома головно за абревіатурою: ЦАХАЛ) — основна збройна сила Держави Ізраїль, на яку покладено охорону її безпеки і суверенітету.
Ребе виявляв особливе ставлення до солдатів ЦАХАЛу через листи, які він їм писав, і посланців, яких він посилав підносити їхній дух, і навіть докладно цікавився діями армії у воєначальників, які приходили до нього порадитися й отримати його благословення.
Історія


До створення Держави Ізраїль у 5708 році (1947/1948) у країні діяли три єврейські бойові організації: «Хагана», ЕЦЕЛЬ (Іргун цваі леумі) і ЛЕХІ (Лохамей херут Ісраель). Із закінченням британського правління і проголошенням незалежності арабські мешканці країни за підтримки сусідніх держав розв'язали війну (що згодом стала відомою як «Війна за визволення» або «Війна за незалежність») проти єврейських мешканців.
Під час війни голова тимчасового уряду Давид Бен-Гуріон підписав «Наказ про Армію оборони Ізраїлю». Створену армію було сформовано на основі організаційної інфраструктури «Хагани», і вона влила в себе бійців підпільних організацій ЕЦЕЛЬ і ЛЕХІ.
У відповідь панові Шимону Пересу (через третю особу — пана Джеррі Вайнтрауба) Ребе роз'яснив, що те, що він перешкодив створенню його уряду в рамках «Брудного трюку», зрозуміло, не означає жодного особистого конфлікту з паном Пересом, і Ребе зазначає, що це «особливо після того, як я отримав відомості (в минулому поколінні), що пан був тим, хто організував ЦАХАЛ від самого його початку[1] — так, щоб він слугував захистом Ізраїлю, відтоді й досі»[2].
Ставлення Ребе до дій ЦАХАЛу
У своїх сіхот Ребе багато разів торкався теми цілісності Землі і в межах цього часто висловлювався про різні дії, що їх здійснювали оперативні сили ЦАХАЛу, при цьому, як правило, підтримуючи їхні дії і закликаючи політичних лідерів Держави Ізраїль не домішувати політику до військових справ, що стосуються охорони безпеки і суверенітету Держави Ізраїль та миру її мешканців.
22 сівана 5749 року (25 червня 1989) Ребе сказав панові Йосефу Бен-Ханану, офіцерові бронетанкових військ: «Коли ЦАХАЛ буде в силі, тоді не знадобиться жодної війни, бо „страх і жах перед тобою“ буде на всіх країнах довкола, і тоді не буде ні жертв, ні війни, і прийде наш праведний Мошіах. Це головне з усього головного».
Війна за незалежність
Основна стаття – Війна за незалежність
17 кислева 5708 року (30 листопада 1947) Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй (ООН) ухвалила рішення про поділ Землі Ізраїлю на дві держави — арабську і єврейську. Араби Землі Ізраїлю (на чолі з Вищим арабським комітетом) не прийняли цього рішення і почали серію нападів на євреїв у Землі Ізраїлю з метою знищити єврейське населення країни і встановити владу над усією територією Ізраїлю. Євреї відповіли війною через бойові організації, що діяли тоді в країні. Після відходу британської влади і проголошення створення держави 5 іяра 5708 року (14 травня 1948) до Землі Ізраїлю вторглися армії Сирії, Йорданії, Єгипту та Іраку і приєдналися до бойових дій. Під час війни було створено ЦАХАЛ, і від моменту створення він був головною силою, що боролася з арабськими арміями.
23 тамуза 5709 року (20 липня 1949) війна закінчилася: близько 9000 убитих в арабських арміях і понад 6000 євреїв, убитих на освячення Імені Всевишнього, що становило цілий відсоток усього єврейського населення Святої Землі під час війни. Війна закінчилася перемогою євреїв, і слідом за нею потік репатріації до країни зріс на сотні відсотків, десятки тисяч арабів покинули свої домівки й емігрували до арабських країн, а на їхніх руїнах було збудовано єврейські села і поселення, і серед них Кфар-Хабад, заснований з ініціативи Ребе Раяца на руїнах арабського села Сафрія, що спорожніло від своїх мешканців під час війни.
На тлі перемоги у війні та утворення держави в середовищі віруючих у країні сформувалися різні думки щодо правильного ставлення до держави і до війни: з одного боку, кола релігійного сіонізму закликали встановити свято в День незалежності, читати цього дня Галель і дякувати за чудеса, а з іншого — кола ревнителів, що цілковито заперечують державу, бачать у ній лихе нещастя і бажають її скасування і навіть стверджують, що неможливо говорити, ніби сталися чудеса для євреїв, які не дотримуються Тори і заповідей.
Ребе відкинув обидва підходи: він різко відкидав думку, ніби існування єврейського суверенітету в Землі Ізраїлю і збирання євреїв з усього світу — це «Ат'халта де-геула»[3], і водночас вимагав від своїх хасидів використати піднесення, викликане перемогою, для посилення дотримання Тори і заповідей у широких верствах народу, пояснюючи, що коли «бачать, що Всевишній, благословенний Він, віддав багатьох у руки нечисленних чудесним чином, це має пробудити додаткову силу служити Йому, благословенний Він, і не можна взагалі й зовсім перейматися тим, що є такі, що чинять інакше.. бо це, крім усього іншого, поведінка невдячності найжахливішим чином. Притча: на що це схоже? На царя великого і могутнього, який виявляє свою велику і безмірну любов до простої людини, зневаженої, найнижчої з людей тощо, і сходить до неї зі свого почесного місця з усіма своїми вельможами тощо, і вводить її до свого палацу, палацу царя, тощо, — чи можна сказати, що цей найнижчий з людей скаже цареві, що цей палац належить не цареві, а простолюдинові, і тому він поводитиметься в ньому за своїм бажанням, і початок його поведінки — вигнати царя з його палацу всіма можливими способами, тобто грубою поведінкою всупереч велінню царя на кожному кроці?!»[4].
Синайська кампанія (операція «Кадеш»)
Основна стаття – Синайська кампанія
24 хешвана 5717 року (29 жовтня 1956) Ізраїль почав військову кампанію проти Єгипту, що дістала назву «Операція „Кадеш“», на тлі проникнення на територію Ізраїлю загонів терористів («федаїнів») і вбивства ні в чому не винних людей, а також закриття Суецького каналу і Тиранських проток для проходу ізраїльських суден і паралічу порту Ейлат. Військову операцію було підтримано французькою і британською допомогою; вона тривала близько тижня і завершилася 1 кислева.
Під час війни ЦАХАЛу вдалося захопити Синайський півострів і завдати тяжкого удару по інфраструктурі єгипетської армії, а через тиждень сили ЦАХАЛу зупинилися і закріпилися на захоплених територіях, тоді як армії Великої Британії та Франції почали операцію «Мушкетер», під час якої оволоділи містами на північ від Суецького каналу і зайняли додаткові позиції вздовж каналу; слідом за цим ООН, уряд США і Радянський Союз чинили сильний тиск, вимагаючи відведення всіх збройних сил з цього району, і після періоду очікування всі збройні сили відступили і були замінені військовим контингентом, розміщеним від імені ООН для забезпечення вільного проходу в зоні каналу, 18 тевета 5717 року (22 грудня 1956).
Операція завершилася перемогою Ізраїлю і досягненням мети — відкриттям Тиранських проток, що уможливило б судноплавство до порту Ейлат, проте вона забрала життя 177 солдатів. З єгипетського ж боку повідомлялося про приблизно 3000 убитих, майже 5000 поранених і понад 6000 полонених, а також про тяжкий удар по моральному духу єгипетської армії та її потузі.
На фарбрейнгені, який Ребе провів під час війни, він виголосив маамар хасидуту[5], в якому торкнувся війни: «Великі води не зможуть погасити любові, і ріки не заллють її.. Сказав Святий, благословенний Він, синам Ізраїлю: якщо зберуться всі народи світу, безліч численних народів, подібно до шуму великих вод, вони не зможуть погасити (борони Б-же) любов між Мною та Ізраїлем, і якщо зберуться всі царі землі та їхні вельможі, води ріки, могутні й великі, — вони не зможуть стерти (борони Б-же) тебе з лиця світу». Цей маамар набув особливого значення, коли одразу після Шабату Ребе попросив отримати маамар на редагування і наказав надрукувати його у Святій Землі, щоб його вивчали під час війни, і висловився, що в цьому маамарі є відповідь на цілу низку питань, пов'язаних з війною[6]
Попри гучні протести Ребе, по закінченні війни Ізраїль добровільно відмовився від усієї захопленої території і поступився тиску великих держав. Протягом років після війни Ребе кілька разів говорив про прикру помилку — надання переваги політичним міркуванням над міркуваннями безпеки при повній капітуляції перед рішеннями ООН, попри загрозу безпеці, що виникла внаслідок повернення територій без будь-якої компенсації[7].
Шестиденна війна

Основна стаття – Шестиденна війна
На початку літа 5727 року (1966/1967) арабські армії готувалися до загальної війни проти Держави Ізраїль з метою атакувати одночасно на кількох фронтах і тим самим обвалити армію та призвести до знищення Держави Ізраїль і скасування її суверенітету.
Попри оцінки і прогнози військових експертів у напружений передвоєнний період і колективний страх перед катастрофічними наслідками, Ребе ясно передбачив, що Святий, благословенний Він, виведе народ Ізраїлю з тяжкого становища з великою перемогою, і вказав людям, що питали його, не покидати меж країни[8].
Війна, що вибухнула 26 іяра, тривала всього шість днів, і, як Ребе й передбачив заздалегідь, — всупереч усім прогнозам експертів, — ЦАХАЛ переміг на всіх фронтах і навіть досяг додаткових здобутків, таких як взяття району Західної стіни, Голанських висот, Гази, Синайської пустелі, Хеврона, гробниці Рахелі та інших місць.
Ребе використав величезне хвилювання мешканців країни від блискучої перемоги і зажадав від хасидів докласти великих зусиль, щоб загальне піднесення було використане для виконання заповідей, і послав хасидів Хабаду розосередитися по всій країні і дати перехожим заслугу накладання тфілін.
Паралельно з духовною діяльністю, якої він вимагав від хасидів, Ребе розпочав енергійну діяльність із заселення територій, звільнених у цій війні, і боровся проти наміру передати їх назад арабським державам. Ребе роз'яснив, що якщо не виженуть арабів з розширених кордонів країни і дадуть їм ізраїльське громадянство, вони змінять демографічну карту Ізраїлю, і це може вплинути на результати виборів.
Війна на виснаження
Основна стаття – Війна на виснаження
Після чудесної перемоги ЦАХАЛу в Шестиденній війні єгипетська армія за підтримки Радянського Союзу почала фронтальний наступ на позиції ЦАХАЛу вздовж Суецького каналу — в кампанії, що тривала близько півтора року, з 18 адара 5729 року (8 березня 1969) і до припинення вогню 5 ава 5730 року (7 серпня 1970). Попри сухе військове визначення, згідно з яким війна, що закінчується припиненням вогню, вважається війною без вирішального результату, мети єгипетської армії — домогтися відступу Ізраїлю з прикордонної лінії — не було досягнуто, тоді як Ізраїль завдав втрат приблизно в десять тисяч єгипетських солдатів, спричинив потік сотень тисяч біженців до Каїра, тяжке виснаження єгипетської армії, змушеної просити радянської допомоги, і тяжкий удар по єгипетській економіці.
Протягом війни, що тривала близько півтора року, Ребе закликав хасидів виїжджати на позиції ЦАХАЛу й підносити дух бійців, а також закликав вищий командний склад і тих, хто визначає політику в уряді, зайняти рішучу позицію і не піддаватися американському тиску в питанні припинення вогню, оскільки єгиптяни безсумнівно використають його для зміцнення бойових порядків і незабаром почнуть нову війну, яка забере життя багатьох солдатів. Заклики Ребе не були почуті, а його прогноз виявився точним: лише через один день після підписання угоди про припинення вогню єгиптяни порушили її і почали масовану підготовку до Війни Судного дня.
Війна Судного дня

Основна стаття – Війна Судного дня
Війна Судного дня вибухнула відносно несподівано в Йом Кіпур, 10 тішрея 5734 року (6 жовтня 1973), нападом армій Сирії та Єгипту на Ізраїль. Війна офіційно закінчилася 30 тішрея 5734 року (26 жовтня 1973), однак на сирійському фронті війна закінчилася 10 сівана 5734 року (31 травня 1974).
Потужний наступ на початку війни застав уряд Ізраїлю і ЦАХАЛ непідготовленими в багатьох відношеннях, і спочатку втрати були болісними і гіркими, проте за короткий час було мобілізовано сили, і дивом солдатам ЦАХАЛу вдалося відбити атаки і навіть захопити величезні території на всіх фронтах. На відміну від уряду і розвідки.
Ребе передбачив початок війни за кілька місяців: він почав довгий ланцюг приготувань і висловлювань, у яких було помітно, що насувається велика і близька подія, перед лицем якої потрібні великі милості, і особливо Ребе спонукав до діяльності з дітьми — «з уст немовлят… щоб угамувати ворога». І про ці слова Ребе висловився, що «пророкував і не знав, що пророкує».
Операція «Йонатан» (Ентеббе)
Основна стаття – Операція «Ентеббе»
У місяці сіван 5736 року (травень–червень 1976) літак «Ейр Франс» було викрадено до Ентеббе в Уганді групою терористів, які утримували пасажирів літака як заручників до звільнення п'ятдесяти трьох терористів, поставивши ультиматум щодо виконання своєї вимоги і створивши загрозу самому життю пасажирів літака.
6 тамуза ЦАХАЛ розпочав складну і багатопланову рятувальну операцію під командуванням Йоні Нетаньягу[9], і після багатьох зусиль і явних чудес бійцям «Саєрет Маткаль» вдалося визволити викрадених пасажирів, звільнити їх з полону і повернути в межі Ізраїлю.
На відміну від інших кіл, які бачили в рятувальній операції «діяння сатани», оскільки бійці, що займалися порятунком пасажирів, були людьми, які не дотримуються Тори і заповідей, Ребе побачив у цьому чудесний порятунок[10] і закликав до духовного пробудження слідом за великим дивом, що сталося, відкидаючи при цьому доводи рабі Йоеля Тейтельбойма, Адмора із Сатмара.
Перша ліванська війна
Основна стаття – Перша ліванська війна
У 5742 році (1981/1982) вибухнула Перша ліванська війна[11], в якій війська ЦАХАЛу воювали із сирійською армією та палестинськими терористичними організаціями, що діяли проти Ізраїлю з території Лівану, і яка призвела до того, що ЦАХАЛ увійшов сухопутними силами в межі Лівану, щоб викорінити палестинські терористичні гнізда.
Після тижня наземних боїв, під час яких ЦАХАЛ досяг військової переваги, оточивши Бейрут, унаслідок світового політичного тиску ізраїльські політики розпорядилися утриматися від взяття Бейрута силою, що призвело до виснажливої війни, яка спричинила загибель сотень солдатів ЦАХАЛу, і перешкодило остаточному знищенню терористичних гнізд у Лівані.
У період очікування біля кордонів Бейрута Ребе багато разів гнівно протестував проти того, що політики не дають військовим експертам виконати те, що від них вимагається відповідно до їхніх військових знань і знань у галузі безпеки, і тим самим наражають на небезпеку життя солдатів[12].
Крім того, Ребе застеріг, що якщо зараз не завершать справу, то через кілька років доведеться повернутися і воювати на території Лівану в тяжчих умовах і без військової переваги, що забере додаткові жертви як з боку арабів, так і з боку євреїв. Це пророцтво з роками виявилося абсолютною правдою, коли в 5766 році (2005/2006) вибухнула Друга ліванська війна, під час якої загинули понад сто п'ятдесят мирних мешканців і солдатів ЦАХАЛу[13].
| Війни Ізраїлю | ||
|---|---|---|
| Війни | Війна за незалежність (5708-5709) | Синайська кампанія (5717) | Шестиденна війна (5727) | Війна на виснаження (5729-5730) | Війна Судного дня (5734) | Перша ліванська війна (5742) | Війна в Перській затоці (5751) | Друга ліванська війна (5766) | Війна «Залізні мечі» (5784 — 5786) | |
| Акції та операції | Операція в Карамі (5728) | Операція «Ентеббе» (5736) | Операція «Літані» (5738) | Удар по ядерному реактору в Іраку (5741) | Операція «Дерев'яна нога» (5746) | |
Вищі офіцери ЦАХАЛу і Ребе

20 адара I 5744 року (23 лютого 1984) головний рабин ЦАХАЛу рав Гад Навон відвідав Ребе. Під час візиту Ребе подарував раву Навону книгу «Танія», надруковану в Гренаді капеланом равом Яаковом Гольдштейном, в якій було зображено емблему армії США поряд з емблемою «Кегот»[14]. Рав Навон вийшов під глибоким враженням від Ребе і наказав людям зі свого оточення допомагати людям Хабаду, наскільки можливо[15].
Як і рав Навон, у Ребе побували й інші високопосадовці, такі як Меїр Аміт (під час його перебування на посаді голови Моссаду), Рехавам Зеєві (під час його служби генерал-майором у ЦАХАЛі), генерал-майор Рафі Перец[16], бригадний генерал Ран Пекер, бригадний генерал Менахем Ейні[17], генерал-майор Йосі Бен-Ханан і багато інших високопосадовців[18]; усі вони свідчили, що були глибоко вражені докладними знаннями Ребе і його широким військовим баченням, і захоплювалися турботою та інтересом, які Ребе виявляв до кожної деталі функціонування військової системи, і позитивним ставленням, яке він до неї демонстрував.
Багато зустрічей було задокументовано хабадською медіакомпанією jem у серії інтерв'ю з генералами ЦАХАЛу та іншими високопосадовцями, і вони вийшли друком у відеопостановці «Віра і упевненість — армія і розвідка»[19].
Відзначені бійці ЦАХАЛу


Основна стаття – Відзначені бійці ЦАХАЛу
23 ава 5736 року (19 серпня 1976) група відзначених бійців ЦАХАЛу прибула на екскурсію до Нью-Йорка, під час якої вони прийшли до 770, щоб зустрітися з Ребе на єхідуті.
Ребе прийняв групу з особливою привітністю, виголосив перед ними підбадьорливі слова і роздав кожному з них долар на цдаку і на благословення.
Сіха, яку Ребе виголосив перед ними, була святою мовою[20], і серед іншого він пояснив, що, на його думку, їх не слід називати «інвалідами ЦАХАЛу», оскільки ця назва несе побічний зміст ущербної і приниженої людини, а їх слід називати «відзначеними» — це вказує на особливі сили, які є в них, і на величезну самопожертву, яку вони виявили заради захисту синів Ізраїлю[21].
Служба в ЦАХАЛі
Ребе ставиться з великою симпатією до кожного із солдатів, зайнятих захистом кордонів країни і охороною її мешканців. У багатьох листах Ребе відзначає цей факт і пробуджує солдатів до усвідомлення великої заслуги, яка в них є, і великої відповідальності, яку Святий, благословенний Він, довірив їм, що має спонукати їх старанно виконувати Тору і заповіді, щоб вони мали успіх у виконанні свого завдання[22].
Протягом історії ЦАХАЛу в армії служило багато хасидів Хабаду, які навіть брали участь у війнах Ізраїлю і допомагали військовим зусиллям із захисту кордонів країни, при цьому за вказівкою Ребе вони використовують вільний час, щоб впливати на своїх товаришів, наближаючи їх до юдаїзму.
Призов учнів єшив
Основна стаття – Призов учнів єшив


Ребе рішуче виступає проти призову тмімім. У низці випадків Ребе торкався питання «рівного розподілу тягаря» і призову учнів єшив. Ребе наголошував, що навчання учнів єшив захищає мешканців країни навіть більше, ніж солдат на кордоні[23]. Поряд з цим Ребе наголошував на величезній гідності солдатів ЦАХАЛу, що жертвують собою на ділі й захищають своїми тілами мешканців країни: «...що юнак, який сидить і вивчає Тору, захищає країну навіть більше, ніж юнак, що стоїть на кордоні й ризикує своїм життям. Але є, зрозуміло, перевага в обох: у юнака, що стоїть на кордоні, — його перевага в самопожертві на ділі. Виходить, отже, що перевага є в обох — і в юнаках, що сидять і вивчають Тору, і в тих, що стоять на кордоні... Оскільки перевага є в обох, зрозуміло, що відповідальні за безпеку мають дбати і про належну допомогу єшивам, і про ухвалення належних рішень у питаннях безпеки тощо..»[24].
У 5773 році (2012/2013), унаслідок нової полеміки, що розгорілася довкола призову учнів єшив, рабини Хабаду виступили із закликом — на підставі слів Ребе, — що приписував учням єшив продовжувати навчання і в жодному разі не призиватися на військову службу[25].
Призов жінок

Ребе багато разів висловлювався проти призову жінок до армії і заявляв[26], що це шкодить армії не лише з релігійного і морального погляду, а й з технічного та оперативного, оскільки присутність жінок в армії призводить до втручання емоційного напруження у військові дії і знижує здатність солдатів зосередитися на поставленому перед ними оперативному завданні.
Ребе постановив[27], що тяжкість призову жінок до армії з галахічного погляду належить до категорії «похідних від заборонених зв'язків», і на думку частини законовчителів за це слід іти на самопожертву, аж до рівня «нехай буде вбитий, але не переступить».
Крім того, Ребе наголошує, що це стосується особливо єврейської армії, в якій потрібна Б-жественна допомога, зумовлена збереженням святості військових таборів, як сказано явно в Писаній Торі: «Бо Г-сподь, Б-г твій, ходить серед табору твого, щоб рятувати тебе і віддавати ворогів твоїх тобі; і нехай буде табір твій святий, щоб Він не побачив у тебе нічого соромного і не відвернувся від тебе»[28].
Угоди щодо поїздки на «Квуцу»
Хабадська навчальна програма змінилася в перші роки хабадської громади у Святій Землі і формувалася протягом років, доки не набула свого нинішнього вигляду, за якого після навчання в початковій школі («талмуд-тора» харедимним жаргоном) юнак переходить навчатися на три роки до малої єшиви, а потім ще на три роки до єшиви гдоли. По закінченні програми юнаки їдуть на цілий рік навчання при дворі Ребе, до єшиви «Томхей Тмімім» Центральної в 770.
Ця навчальна програма створила проблемну ситуацію, за якої молоді юнаки, що ще не відслужили в армії, мають отримувати постійні дозволи на виїзд, тобто отримувати винятковий дозвіл, що регулює виїзд цілого випуску юнаків з єшив Хабаду щороку на навчання при дворі Ребе.
Для цього Ребе задіяв цілу систему зв'язків з високопосадовцями влади в країні і писав особисті листи особам, причетним до справи[29][30], щоб переконати їх видати особливий дозвіл для хабадських учнів єшив.
Наприкінці процесу було досягнуто угоди між ЦАХАЛом і хабадськими громадськими діячами, що юнак, який підпише зобов'язання повернутися до країни по закінченні року, отримає дозвіл на виїзд, а після повернення до країни матиме право знову ввійти до загальних рамок учнів єшив «Тора — його ремесло».
Ця угода діяла з 5720-х років до 5754 року (1993/1994). У 5771 році (2010/2011) було досягнуто альтернативної угоди[31][32], що викликала великі хвилювання[33][34], проте її було скасовано в 5774 році (2013/2014), а в 5776 році (2015/2016) було підписано нову угоду з частиною хабадських єшив[35] за посередництва і старанням рава Еліезера Вільшанського і рава Моше Гавліна[36], у межах якої юнаки можуть поїхати на «Квуцу» в обмін на відмову від статусу учня єшиви і зобов'язання повернутися до країни по закінченні одного навчального року і призватися до 26 років. Спочатку машпіїм і рабини виступили проти угоди, що формувалася[37], але після того, як було опубліковано заяву Рабинського суду Хабаду на підтримку угоди[38] і опубліковано розлоге інтерв'ю з головами єшив, в якому вони роз'яснили свою позицію[39], протидія угоді вщухла, і багато з тих, хто підписав «Коль коре», відкликали свої підписи.
בשנת תשפ"ד בוטל ההסכם בעקבות משבר הגיוס.
Діяльність Хабаду із солдатами ЦАХАЛу

Уже в перші роки ЦАХАЛу хасиди Хабаду приходили на військові бази і працювали із солдатами в різних рамках: передавали уроки Тори, роздавали суфганійот, ханука-гелт, мішлоах манот і єврейські матеріали для читання.
Напередодні свят і під час воєн хабадська діяльність на базах ЦАХАЛу посилювалася безліччю додаткових активістів, які масово мобілізувалися, щоб зуміти дістатися до всіх солдатів ЦАХАЛу і принести їм святкову радість і світло юдаїзму, а також зміцнити їх у їхній стійкості із самопожертвою заради захисту мешканців Землі Ізраїлю.
Оскільки рух Хабад сприймався в суспільстві як організація, далека від політики, і підтримував добрі стосунки з представниками влади і правлячою верхівкою всіх відтінків суспільного спектра, активісти Хабаду могли заходити на бази ЦАХАЛу без труднощів, і ворота баз відчинялися перед ними, що було неможливо для активістів інших рухів.
Сам Ребе вказав хасидам під час частини заходів намагатися отримати дозвіл ходити базами у формі ЦАХАЛу[40].
Труднощі після втручання у вибори
Після виборчої кампанії 5749 року (1988/1989), у якій Ребе вказав хасидам голосувати за партію «Ягадут га-Тора», різні рухи почали наполегливо вимагати від ЦАХАЛу заборонити вхід активістів Хабаду на бази ЦАХАЛу з огляду на їхнє втручання в політику, у рамках військового закону, що забороняє вхід політичних активістів на бази ЦАХАЛу.
Попри різні перешкоди, що виникли, хасиди Хабаду донині продовжують заходити на бази ЦАХАЛу з дозволу вищого військового керівництва, причому їхня діяльність зумовлена супроводом людей Головного рабинату, які мають стежити, щоб діяльність не виходила за межі правил, встановлених військовим Генштабом[41].
Сувій Тори для солдатів ЦАХАЛу
Основна стаття – Сувій Тори для солдатів ЦАХАЛу
У 5742 році (1981/1982) Ребе виступив з ініціативою написання особливого сувою Тори для єдності солдатів ЦАХАЛу і сил безпеки та для посилення їхньої охорони і захисту під час їхньої оперативної діяльності. За вказівкою Ребе хабадським громадським діячам у країні вдалося домогтися того, щоб керівництво ЦАХАЛу взяло цей проєкт на себе, і 11 нісана 5742 року (4 квітня 1982) відбулася церемонія початку написання літер у сувої Тори.
Через півтора місяця вибухнула Перша ліванська війна, і з'ясувалося, що Ребе передбачив майбутнє і просив хасидів, які виконували його вказівки, поквапитися з початком запису, щоб випередити хворобу ліками і зберегти безпеку солдатів ЦАХАЛу.
Під час війни десятки команд хасидів Хабаду виїхали вглиб території Лівану і записували солдатів на фронті просто під час війни, і менш ніж за місяць їм вдалося записати до сувою Тори 304 805 солдатів, а 14 тамуза відбулася церемонія внесення першого сувою Тори на заслугу солдатів ЦАХАЛу до синагоги в Цріфіні за участю верхівки ЦАХАЛу.
«Танія» на базах ЦАХАЛу
Основна стаття – Друкування книжок Хабаду у Фаїді
У розпал Війни Судного дня Ребе передав вказівку раву Шломо Майданчику надрукувати книжки «Танія» і молитовники в районі Фаїда за Суецьким каналом і роздати надруковані книжки солдатам ЦАХАЛу, що воюють на фронті. До місії друкування приєднався також секретар рав Нісан Міндель. Коли група друкарів прибула до Фаїда, вона зустріла генерал-майора Аріеля Шарона, який дав свій дозвіл і повну підтримку операції друкування і відчинив перед ними всі двері. «Танію» було надруковано у двох виданнях у центрі бази постачання, а по закінченні друку її роздали солдатам за допомогою учнів ремісничої школи в Кфар-Хабаді[42].
Коли Ребе розпочав мівцо друкування «Танії», хасиди Хабаду організовували друкування книжки в будь-якому можливому місці, включно з різними базами ЦАХАЛу, і роз'їжджали з пересувною друкарською машиною навіть віддаленими базами, щоб виконати вказівку Ребе[43].
У період Першої ліванської війни Ребе попросив надрукувати «Танію» в Бейруті, в Тірі та в інших місцях Лівану і навіть виголосив особливу сіху під час фарбрейнгену 13 тамуза, коли книжка «Танія» лежала на столі, і навів це як доказ того, що ЦАХАЛ уже перебуває в Бейруті і треба скористатися нагодою і взяти місто. Слідом за цим Ребе також висловився, що те, що там змогли надрукувати «Танію», «це тому, що люди „Армії оборони Ізраїлю“ підготували це і допомогли в друкуванні книжки „Танія“. . І зрозуміло, що ця дія — друкування книжки „Танія“ в цих місцях — її суть у поширенні джерел назовні на ділі, включно з — вивченням книжки „Танія“ з людьми „ЦАХАЛу“...»[44].
У низці випадків Ребе висловлювався в листах і усно про важливість «Танії» для солдатів ЦАХАЛу[45].
Мівцо «Підйон га-бен»
Основна стаття – Війна Судного дня#Мівцо «Підйон га-бен»
Ребе закликав проводити підйон га-бен серед солдатів ЦАХАЛу, які не були викуплені.
Штаб для героїв ЦАХАЛу
Основна стаття – Штаб Хабаду допомоги жертвам терору
«Цеірей Агудат Хабад» в Ізраїлі тримають особливий штаб для вдів ЦАХАЛу[46][47] і дітей солдатів, що загинули у війнах Ізраїлю, яким керує рав Менахем Котнер.
Штаб займається економічною допомогою родинам загиблих, відвідуванням людей, поранених у терактах, напередодні свят і пам'ятних днів Ізраїлю, турботою про особливі суботи гостинності[48], організацією літніх таборів і днів розваг для дітей з цих родин[49] та іншим.
«Ор ле-хаяль»
Основна стаття – «Ор ле-хаяль»
Організація «Ор ле-хаяль», якою керує рав Менахем Опен, — некомерційна організація, заснована равом Опеном у 5767 році (2006/2007) після його чудесного порятунку від стрілянини палестинців дорогою на мівцоїм у місті праотців Хевроні.
Організація діє від імені «Товариства на користь солдата» і організовує громадські заходи для солдатів ЦАХАЛу в дусі юдаїзму, випускає щомісячні листки[50], роздає тфілін солдатам, які зобов'язуються накладати їх кожного буднього дня[51], і проводить інші дозвіллєві заходи[52].
| Частина пам'ятних подарунків, отриманих Ребе від ЦАХАЛу, як їх представлено на виставці в «Бібліотеці Хабаду» |
|---|
|
Див. також
Додаткова література
- Ті, хто вивчає Тору, і солдати ЦАХАЛу, тижневик «Бейт Мошіах», випуск 1401

- Заперечення призову жінок до ЦАХАЛу, у рубриці «Ніцоцей Ребе», тижневик «Гіткашрут», тижнева глава «Бегаалотха» 5781
- Ісраель Ельфенбейн, Таємна зброя ЦАХАЛу, яка ніколи не потрапить до ворога, тижневик «Бейт Мошіах», випуск 2030, сторінка 28

- «Як батько милує синів», тижневик «Кфар-Хабад», випуск 2031

- Шмуель-Шломо Ліпшиц, Чому учні єшив не призиваються до армії?, збірник «Бней гейхала», випуск 2, кислев–тевет 5785 (січень 2025), сторінка 108[53]
Зовнішні посилання
- Висловлювання Ребе про ЦАХАЛ
- 8 речей, які Ребе сказав про солдатів ЦАХАЛу
на сайті «Бейт Хабад»
- Інтерв'ю Зеева Рона — військовослужбовця ВПС, Мислення поза шаблоном, журнал «Га-сіпур шелі», 561, 24 адара 5786 (13 березня 2026)
- KEEP YOUR CAMP HOLY THE REBBE AND THE IDF, Ребе і ЦАХАЛ (англійською), у журналі «А хасидішер дергер», тішрей 5782 (вересень–жовтень 2021)
- Чи є в ЦАХАЛі «світські» солдати?
(англійською)
- Думка Ребе щодо призову учнів єшив
- «Іти у військо» — добірка висловлювань Ребе щодо армії загалом і ЦАХАЛу зокрема*Хто вищий: бійці, що жертвують собою, чи ті, хто вивчає Тору? Ребе визначає, на сайті «Лахлухіт геулатіт»
- Захищають країну разом
- Чи зобов'язані учні єшиви призиватися? Думка Ребе про призов учнів єшив.
- «Не вийде з військом»
добірка висловлювань Ребе щодо призову учнів єшив та їх інтеграції до ЦАХАЛу

- Призов учнів єшив шкодить бойовим можливостям ЦАХАЛу

- Реакція Ребе на висловлювання: є балебатім, які невдоволені тим, що є учні, які не йдуть до армії з хвилини 3:45

- Ухилення від служби в ЦАХАЛі: яка думка Ребе Мелех га-Мошіаха?, на сайті «Лахлухіт геулатіт»

- Чи служать хасиди Хабаду в ЦАХАЛі — і як бути з учнями єшиви? Ребе пояснює, на сайті «Лахлухіт геулатіт»

- Призов жінок до ЦАХАЛу
- Думка Ребе щодо призову жінок до ЦАХАЛу. На сайті «Цеірей Хабад»

- Думка Ребе про призов дівчат
у тижневику «Бейт Мошіах»
- Новини на сайтах Хабаду — на тему ЦАХАЛу
- ЦАХАЛ забезпечить хабадських бійців їжею з кашрутом «Рав Ланда» на свято Песах

- Хасидів Хабаду запитали по радіо: «Ви збираєтеся служити в армії?» • Рідкісний запис 5727 року (1966/1967), на сайті

- Солдати на шикуванні співають «Ані маамін»
* Солдати на шикуванні співають «Ані маамін» 
- Радіо «Коль бе-Рама»: Рав Шнеур Ашкеназі про День пам'яті полеглих воїнів ЦАХАЛу


- Різне
- הרב יהודה לייב נחמנסון, מהי דעתו של הרבי אודות "סירוב פקודה" בצבא? באתר ואלה המשפטים
Примітки
- ^ Мається на увазі його діяльність з Бен-Гуріоном і Леві Ешколем у штабі «Хагани» і його заняття питаннями кадрів і закупівель; потім він продовжив цю діяльність у рамках Міністерства оборони (після того, як було створено ЦАХАЛ і було визначено повноваження армії порівняно з повноваженнями Міністерства оборони, коли відділ, у якому він працював, було приєднано до Міністерства оборони)
- ^ Тшура Кунін — Герц, 7 кислева 5782 (11 листопада 2021), с. 30–31
- ^ «Бе-сод сіах» — видавництво «У-фарацта», 5751 (за єхідутом 28 адара 5728 (28 березня 1968))
- ^ «Ігрот кодеш» том 11, с. 85
- ^ Маамар у відредагованій версії на сайті «Бібліотека Любавич».
- ^ Див. «Ігрот кодеш», том 14, лист 4991.
- ^ Див., наприклад: сіху Шабату тижневої глави «Екев» 5730, сіхот, зібрані з місяців сіван–тамуз 5742 (червень–липень 1982) (у редакції Ребе для збірника «Га-Маор»).
- ^ «Ігрот кодеш» том 24, лист 9317.
- ^ На честь якого рятувальну операцію було названо «Операція „Йонатан“».
- ^ Ребе — «Диво і порятунок понад шлях природи»
— сайт «Штурем».
- ^ Називалася також «Операція „Шлом га-Галіль“», або скорочено — «Шлаг».
- ^ Записи і дослівний переклад сіхот, виголошених у будні дні: сіха 22 сівана 5742 року (13 червня 1982), сіха в ніч на 3 тамуза 5742 року (24 червня 1982), сіха 7 тамуза 5742 року (28 червня 1982), сіха 13 тамуза 5742 року (4 липня 1982)
- ^ Генерал-майор Єгошуа Сагі, голова Управління розвідки під час Ліванської війни: Ребе мав рацію в усіх своїх словах! — сайт «Га-Геула».
- ^ Фотографія книжки «Танія» та історія зустрічі у збірнику «Кер а велт», сторінка 28.
- ^ Рав Гад Навон наказав мені: допомагай Хабаду, наскільки зможеш.
- ^ Генерал-майор Рафі Перец в ексклюзивному інтерв'ю col.
- ^ Інтерв'ю з бригадним генералом Менахемом Ейні, керівником проєкту «Лаві» на сайті «Бейт Хабад».
- ^ Це крім численного листування, яке велося між Ребе і вищими офіцерами ЦАХАЛу.
- ^ Вийшла друком нова постановка від jem: «Віра і упевненість — армія і розвідка». Сайт «Штурем». Net.
- ^ Це єдина сіха, яку Ребе виголосив святою мовою
- ^ Історична сіха для делегації відзначених бійців ЦАХАЛу на сайті «Га-Геула»; запис сіхи на сайті «Хабад Інфо»
- ^ Лист від 15 ава 5729 року (30 липня 1969), 7 елула 5729 року (21 серпня 1969), 15 ава 5730 року (17 серпня 1970) та інші.
- ^ Лист від Рош ходеш елула 5721 року (серпень–вересень 1961)
- ^ 19 кислева 5743 року (5 грудня 1982), «Гітваадуйот» 5743, том 2, с. 647.
- ^ Лист рабинів Хабаду
- ^ «Ігрот кодеш», том 15, сторінка 252.
- ^ «Ігрот кодеш», том 23, сторінка 61.
- ^ Дварім 23, 15.
- ^ Слова Ребе панові Шнеуру-Залману Рубашову (Шазару), який обіймав у ті роки посаду президента Держави Ізраїль, опубліковано в книжці «Насі ве-хасид» дослідника Шмуеля Крауса (сторінка 238).
- ^ Лист Ребе Менахемові Бегіну
- ^ Ексклюзив: армія дозволить поїздку юнаків на рік «Квуци»
- ^ Нова угода дозволяє поїздку учнів на «Квуцу» — усі подробиці на сайті col.
- ^ Скандал:десятки хабадських юнаків сиділи у в'язниці через особисту ворожнечу
- ^ Скандал: контакти з ЦАХАЛом щодо призову учнів єшив Хабаду
- ^ «Томхей Тмімім» Кір'ят-Гат, «Томхей Тмімім» Мігдаль-га-Емек і «Хасидей Хабад Любавич» — Цфат, тоді як голови єшив «Томхей Тмімім» Кфар-Хабад і «Томхей Тмімім» Рішон-ле-Ціон офіційно не приєдналися до угоди (але самі учні цих єшив можуть приєднатися до неї самостійно).
- ^ Ексклюзив: представник голів єшив в угоді з ЦАХАЛом говорить про все
17 ава 5776 (21 серпня 2016)
- ^ «Коль коре» проти угоди
7 ава 5776 року (11 серпня 2016) Лист машпіа рава Шломо-Залмана Ланди проти призову
- ^ У листі, датованому 7 менахем-ава 5776 року (11 серпня 2016), на початку якого написано: «Цим роз'яснюємо, що угоду голів єшив із ЦАХАЛом було представлено нам і вона отримала нашу згоду».
- ^ Буря довкола угоди про призов: голови єшив говорять про все
15 ава 5776 року (19 серпня 2016)
- ^ Одягайте форму ЦАХАЛу, коли приходите на бази — сайт col.
- ^ Чого ви хочете від Хабаду?! — протоколи засідань Кнесету, що обговорюють діяльність Хабаду на базах ЦАХАЛу — сайт «Штурем».
- ^ Докладніше див. «Га-Майданчик — Локомотив Хабаду», сторінки 115-116.
- ^ Частковий список видань «Танії», надрукованих на базах ЦАХАЛу: 1095 — табір бронетанкової дивізії. 1096 — табір дивізії «Синай». 1324 — табір «Рамон». 1345 — табір транспортної служби ЦАХАЛу, Кір'ят-Малахі. 1540 — командування сухопутних військ. 1745 — бази ВПС у Цріфіні. 1952 — Бейт-Драс, з'єднання зв'язку. 1953 — база «Хацор». 1954 — медична частина Малахі. 2210 — табір «Увда». 2211 — штаб Південного військового округу. 2235 — табір підрозділів. 2326 — база ВПС «Неватім». 2521 — ЦАХАЛ, Бейт-Гуврін. 2522 — табір «Цеелім». 2523 — база «Тель-Ноф». 2592 — база ВМС, Ашдод. 2593 — табір Джебалія.
- ^ Опис друкування «Танії» на базах ЦАХАЛу у збірнику «Кер а велт гайнт», виданому «Ваад хаялей Бейт Давид»
- ^ «Ігрот кодеш», том 10, сторінка 62: «Вважатиме за правильне дати „Танію“ деяким з тих, хто вирізняється в справі юдаїзму тощо, серед військовослужбовців, на додаток до передачі „Танії“ в таборі для клубів чи для бібліотеки військовослужбовців», див. також «Гітваадуйот» 5742, том 4, сторінка 1851.
- ^ Так починалася діяльність Хабаду з вдовами ЦАХАЛу
— сайт col.
- ^ JEM у новому фільмі: діти героїв після Шестиденної війни • дивіться
- ^ Субота гостинності для постраждалих від терору в організації «Цеірей Агудат Хабад» — сайт «Штурем».
- ^ Сироти загиблих і жертви терактів у літніх таборах Хабаду — сайт col.
- ^ «Ор ле-хаяль» — порція юдаїзму для солдатів ЦАХАЛу фотографія листка
- ^ Організація «Ор ле-хаяль» роздає сто пар тфілін щомісяця
- ^ Кореспондент Першого каналу Ітай Рапопорт про діяльність організації «Ор ле-хаяль»
сайт «Штурем»
- ^ Продовження статті опубліковано у випуску 2, нісан 5785 року (березень–квітень 2025). А також у статті рава Еліягу Кіршенбойма у випуску «Мі-бейт га-гораа» 21, нісан 5785 року (березень–квітень 2025), сторінка 6.