Перейти до вмісту

Хасидські історії

Матеріал з Хабадпедії
Діти слухають хасидську історію. Малюнок

Розповідання і збирання хасидських історій — один із наріжних каменів хасидизму; сюди входить хасидський переказ, що передається з покоління в покоління, оповіді про діяння адморів і великих людей хасидизму. Важливе місце в хасидському побуті посідають «хасидські історії», і мета історій — привести людину до зміцнення й підбадьорення в служінні Всевишньому та прояснити правильний шлях, до якого їй слід прагнути і яким іти.

Під час фарбрейнгену заведено розповідати хасидські історії та гострі вислови великих хасидів; також важливо вже з раннього віку привчати дітей слухати й читати хасидські історії, а не зовнішні книжки.

У нашому поколінні Ребе закликав і спонукав усіх хасидів загалом і старших хасидів зокрема записати те, що вони отримали, чули й увібрали в юності та в минулому, щоб і молоде покоління, і майбутні покоління отримали через ці історії правильне настановлення.

Гідність хасидської історії

Ребе Раяц розповів історію, що свідчить про гідність хасидської історії[1]: двоє вчених людей прийшли просити в праведного рабі Ісраеля з Ружина схвалень на свої книжки. Один уклав книжку хідушів Тори, а його товариш зібрав хасидські історії. Дивним чином рабі Ісраель з Ружина випередив і звелів написати своє схвалення на книжку історій раніше, ніж напишуть його схвалення на книжку з хідушами Тори.

Настільки велика гідність хасидської історії, що Ребе Цемах Цедек порівняв її за гідністю із заповіддю Тори розповідати про вихід з Єгипту, а її силу й особливу властивість — вивести хасида з того стану, в якому він перебуває[2]:

Заповідано нам розповідати про вихід з Єгипту. Навіть якщо всі ми мудреці, всі ми розумні й усі ми знаємо Тору — довершений хабадник, — заповідано нам розповідати. Треба розповісти хасидську історію, і в самій розповіді виходять з Єгипту

Ба більше, Алтер Ребе висловився[3]:

Коли ми чули від Ребе (тобто від Магіда з Межиріча) слова Тори — це було в нас Усною Торою, а коли ми чули від Ребе історію — це було в нас як Писемна Тора!

Р. Гілель з Паричів підносив гідність історій і казав, що дві перші книги П'ятикнижжя — «Берешит» і «Шмот», більшу частину яких становлять оповіді про події, і лише після того, як попередньо вислухано історії, можна як слід вивчати Тору[4].

Ребе Раяц розповідає[5], що одного разу, коли він приніс своєму батькові, Ребе Рашабу, книжку історій, Ребе Рашаб був дуже задоволений і висловився: «Я ціную це більше, ніж якби ти приніс мені рукопис Ребе!».

І так висловився Ребе Раяц[6]: «Хасидський вислів, звісно, добрий, а хасидська історія, звісно, необхідна!..».

Історія в хасидському вихованні

Хасидські історії — невід'ємна частина хабадського виховання

У листі до р. Еліягу-Аківи Ліпскера Ребе пише[7]: «Мені було приємно прочитати в його листі про його старання прищепити своїм учням і ученицям хасидські історії.. І, безсумнівно, він докладе до цього ще більше зусиль, бо в цьому — вся людина». Також Ребе звелів вихователці пані Хані Арнольд розповідати учням у її класі хасидські історії щоранку[8].

У своїх «Ігрот кодеш» Ребе Раяц пише[9], що читання дітьми історій про праведників — велика основа їхнього виховання, але цього недостатньо: треба привчати їх також розповідати прочитане і пояснювати їм моральний урок з історій, які вони читають:

Велика основа в настановленні дітей — давати їм добрі історії про поведінку праведників.. стежити, щоб вони читали це уважно, і перевіряти, чи знають вони прочитане, і привчати їх розповідати неквапно й по порядку все, що вони прочитали, а після кожної прочитаної історії необхідно пояснити їм моральний урок у трепеті перед Небесами, що випливає з цієї історії

Ребе Раяц також підносив хасидську історію, яка залишила глибокий слід у його власному вихованні, — історії, які він чув від хасидського меламеда р. Єкутіеля Дейча[10].

Хасидська історія слугує інструментом виховання і настановлення не лише щодо маленьких дітей, а й у настановленні аврехів та їхньому вихованні на шляхах хасидизму.

За часів Мітлер Ребе рабі Гілеля з Паричів було призначено загальним машпіа, і йому було доручено виховання аврехів, яких Мітлер Ребе скеровував до нього безпосередньо.

Р. Гілель надавав великого значення хасидській історії, і вона була головним у вихованні та настановленні авреха. І так розповідається в «Ігрот кодеш» Ребе Раяца[11]: «Шлях рава гаона рава Гілеля з Паричів був такий: коли до нього приходив якийсь аврех, він передавав його в руки двох аврехів, щоб ті пояснили йому не лише загальну суть шляхів хасидизму й навчили його хасидської абетки, але головна робота полягала в тому, що аврехи мали розповідати новому аврехові історії про велич адморів і про старих хасидів, і кожну історію повторювали багато разів, доки вона як слід не засвоювалася новим аврехом і не ставала йому добре знайомою в усіх подробицях досконально. Після цього питали нового авреха, який урок у виправленні якостей, у трепеті перед Небесами і в осягненні Творця, благословенний Він, він може винести з цієї історії, і змушували авреха трудитися над цим, як над поглибленим вивченням, і допомагали йому в цьому, а потім розповідали, що сказав про це їхній вихователь і наставник рав Гілель».

Розповідати також «дивні» історії

Ребе розповідає[12], що його тесть, Ребе Раяц, одного разу взяв меламеда, який уникав розповідати дітям «дивні» історії, і Ребе Рашаб звелів негайно звільнити цього меламеда. Причину цього Ребе Рашаб пояснив так: «Треба починати саме з віри й прийняття ярма, а не з розуму; також і те, що зрозуміле розуму, треба робити з прийняттям ярма. І так само у справі виховання: треба розповідати дітям про чудеса, які вищі за розум, і це насаджує в них віру. А доводи, що це не за порядком і навіщо починати з речей, які вражають уяву, тощо, — походять від лихого начала, „царя старого й нерозумного“».

Під час фарбрейнгену хасидів

Хасидські історії посідають значне місце на хасидському фарбрейнгені: «як ті, хто служить Всевишньому розумом, так і ті, хто служить Всевишньому серцем, — потребують зміцнення, а зміцнення в молитовному служінні — це хасидський фарбрейнген, з історіями про праведників і повторенням їхніх висловів»[13].

А також: «Колись.. у суботи та в йомей де-пагра збиралися, співали проникливі глибокі нігуни, розмовляли про те, якою має бути поведінка хасида, і розповідали різні історії про поведінку Ребе, про поведінку старших хасидів і про єхідут»[14].

Ребе Раяц висловився, що чув від свого батька — від Ребе до Ребе, аж до Алтер Ребе, — що хасидські історії, які розповідають на хасидському фарбрейнгені, — це аспект «Таль орот талеха»: на відміну від дощу, який дає існування самим плодам, роса надає плодам доброго смаку й робить їх поживнішими[15].

Різні види хасидських оповідей

Хасидська історія загалом поділяється на два основні розділи, і кожен з розділів має свої особливі гідності й переваги.

Історії про праведників

Життєписи, діяльність і поведінка провідників загального хасидизму загалом і наших Ребе, провідників руху Хабад, зокрема.

Крім віри в праведників, яку прищеплюють ці історії, в них є сама по собі гідність історій, присвячених провідникам хасидизму.

Хасидські історії

Головний акцент в історіях про хасидів (тобто в історіях, присвячених хасидам) — їхня самовідданість у виконанні слів Ребе, те, як вони наблизилися до хасидизму, та їхня поведінка в повсякденному житті.

Мета цих історій — закарбувати в слухачеві основи хасидизму, такі як безмежний гіткашрут з праведником, проста віра, агават Ісраель та інше.

Під час «єхідуту» рава Аби Плискіна[16] Ребе зауважив, що в учнів-тмімім бракує хасидської «лахлухіт». І Ребе пояснив: «Треба розповідати історії про хасидів, які були євреями-хасидами (хасидіше ідн), і я маю на увазі саме про хасидів, а не про ребе, бо коли розповідають про ребе, виникає думка, що це незрівнянно далеко тощо, чого немає, коли розповідають про хасидів: з цього вчаться тощо».

Як розповідати хасидську історію

Підготовка до розповіді

Крім того, перш ніж розповідати хасидську історію, потрібне загальне приготування — як з боку оповідача, так і з боку слухача[17]: «Оповідачеві потрібне більше приготування, ніж для того, щоб сказати найглибший маамар, а тому, хто слухає історію, потрібне більше приготування, ніж для того, щоб слухати найглибший маамар».

І так висловився Ребе Рашаб[18]: «Потрібна здібність розуму, щоб знати, як розповісти історію, і потрібна здібність розуму, щоб знати, як слухати історію».

Розповідати передісторію

Крім розповіді про саму подію, наші Ребе[19] вимагали докладно розповідати і загальне тло становища епохи в момент події, про яку розповідається, і всі інші пов'язані з нею подробиці, — щоб історія жваво постала перед очима слухача і проникла в його внутрішню сутність.

Точність у деталях

У тій самій сіхі Ребе Раяц далі застерігає, що коли розповідають неправдиву історію, це псує якості слухача і робить його «зовнішнім» і брехуном.

А в іншому місці[20] Ребе Раяц особливо наголошує на важливості точності в хасидських історіях: «Треба вчитися, як розповідати хасидську історію: не прикрашати історію власними тлумаченнями й поясненнями, розповідати історію слово в слово, як вона є».

הדבר אמור לא רק כלפי סיפורים מיוחדים, אלא כלפי כל סיפור חסידי, ואפילו קטע קטן המסופר מתוך סיפור שלם, צריך להיות מסופר בדיוק מרבי[21]: "דבר ידוע ומפורסם בשם הוד אבותינו רבותינו הקדושים זצוקללה"ה נבג"מ זי"ע, אשר כל דבר סיפור צדיקים או של חסידים - בלי הבדל תוכן, כי גם סיפור אשר בהשקפה ראשונה לא נראה בו שום תוכן, הנה באמת יש בו תוכן רב - צריך להיות מסופר בדיוק רב, וגם קטע של סיפור צריך להיות מסופר בסדר מדויק".

Джерело історії

מלבד הדיוק בפרטי הסיפור, ישנה חשיבות לציון מקור הסיפור על מנת לברר את פרטיו המדויקים ואת מידת האמינות שלו. וכך כותב הרבי באגרת קודש לרב שלמה יוסף זוין[22]: "בדורנו מבולבל זה, הנה ככל שיש להבהיר הענינים ולהוסיף דיוק, מועיל הוא ביותר.. אם בשולי הגיליון או על כל פנים בסוף הספר, מקורו של כל סיפור והעיקר - הסמכות שלו".

У тому самому листі Ребе наголошує, що сказане стосується особливо хасидських історій, неточність яких і відсутність вказівки на їхнє джерело можуть, борони Б-же, віддалити євреїв від вивчення вчення хасидуту: «І якщо це сказано щодо всіх провідників Ізраїлю, то тим паче щодо провідників хасидського руху, бо неточні відомості.. завдали великої шкоди поширенню вчення хасидуту і впровадженню його настанов і звичаїв у ширші кола».

Завчати історію

Як видно з опису того, як р. Гілель з Паричів настановляв аврехів, у старших хасидів особливо наголошувалося, щоб учні завчали почуті історії й повторювали їх знову і знову, доки не знатимуть їх добре з усіма подробицями й точностями.

Дія хасидської історії

Загальне приготування

«Хасидські історії — це загальне приготування, що робить з людини володаря гідних якостей і того, хто служить Всевишньому. Після приготування світильників настає черга сяйливого світла»[23].

Очищає серце і мозок

«Історія про маскіля-оведа очищає мозок слухача, історія про оведа-маскіля очищає серце слухача»[24].

Дає ясність думки

Ребе Рашаб сказав: «Хасидський вислів дає ясність думки і „очищає“ серце»[25].

Випрямляє кривизну серця

«Кожна історія має додавати в служінні та приводити до розкриття серця й мозку в осягненні. Кожна історія має приводити до випрямлення кривизни в серці.. Книга Берешит здебільшого складається з оповідей про події і називається „Книгою прямого“, бо святі історії приносять прямоту в серце й мозок людини, щоб вони стали посудинами для сприйняття Тори і служіння. І так кожна історія має приносити користь в осягненні та в служінні»[26].

Освітлює темні кутки

«Кожна історія — це вікно. Крізь це вікно сяє світло „служіння“, джерело якого — сонце хасидуту. Це світло освітлює всі темні кутки людей»[27].

Запис історій

У перші роки свого проводу Ребе заохочував[28] старших хасидів записувати свої спогади про наших Ребе і про хасидів та історії, які вони чули на фарбрейнгенах від старших хасидів.

За вказівкою Ребе історії, надіслані Ребе, зберігалися в редакції «Оцар га-хасидім», і Ребе написав, що це, безсумнівно, принесе користь багатьом.

На цю тему було написано багато листів Ребе; ось деякі з них:

У листі до гаона рабі Залмана-Шимона Дворкіна (згодом рабина кварталу Краун-Гайтс Ребе пише[29]: «Отримав його листа з додатком записів спогадів про перші роки проводу мого тестя, найсвятішого Адмора, і дякую за минуле, і прошу багаторазово і вдвічі продовжувати це, бо хоча історії, які він записав, великі якістю, але нечисленні кількістю, і, без сумніву, в його пам'яті записано ще багато подібного. Також, якщо є в нього можливість поквапити тих, про кого він знає, що вони теж пам'ятають речі та історії тих років, хай, будь ласка, зробить це, або повідомить мені, і я напишу їм безпосередньо».

Ребе також написав[30], що особливу вагу має запис спогадів про особливі часи й події, які мали світовий вплив.

Видання

Збірки оповідань

Хасидський книжковий ринок зростає з кожним днем, і щомісяця друкуються нові збірки оповідань. Нижче — частковий перелік книжок, що виходять у цьому жанрі:

Спогади давніх днів

Слідом за вказівками Ребе старшим хасидам записувати свої спогади багато хасидів записали свої спогади. Ці історії було надруковано в книжках:

Біографічні книги

Останніми роками окреслилася загальна тенденція випускати дедалі більше біографічних книжок про життя старших хасидів і видатних особистостей з-поміж хасидів Хабаду.

До цих книжок включаються додаткові матеріали, пов'язані з героєм книжки, такі як листи, які йому надсилав Ребе, хасидські висловлювання, почуті від нього, щоденники, які він вів під час перебування в «Бейт хаєйну», та інші особисті записи вказівок, отриманих ним від Ребе, тощо.

Нижче — частковий перелік

'Переказ для дітей

Для наймолодших

Видавнича діяльність

Більшість збірок оповідань, що виходять сьогодні, друкуються хабадськими видавництвами:

Вказівки щодо друку хасидських історій

הדפסת סיפורים לא מדויקים

У листі Ребе до рава Шломо-Йосефа Зевіна[31] Ребе пише, що можна друкувати хасидські історії, ступінь достовірності яких невідомий, оскільки ці історії — навіть якщо вони не сталися насправді — відображають настрій хасидів та їхній спосіб життя, і навіть якщо історія неправдива, вона могла б бути правдою («Ойб ді майсе із ніт емес, гот ес обер гекент зайн емес»).

Ребе Магараш сказав[32]: «Я люблю історії хасидів та їхні бесіди, навіть ті оповіді, які не такі вже точні, і навіть ті, які перебільшені. Хасидські історії зігрівають і освітлюють хасидський дім».

Єдина умова, яку Ребе ставить для таких історій, — ясно повідомляти, що ці історії не ґрунтуються на переказі і ступінь їхньої достовірності невідомий[33][34].

Р. Гершонові Буркісу, директорові видавництва «Маханаїм», що випускало книжечки для дітей, Ребе звелів, щоб історії були точними.

З іншого боку, коли р. Хаїм-Еліягу Мішуловін написав Ребе, що хоче надрукувати хасидські історії, які чув, і вважає, що вони зберігаються в його пам'яті точно так, як він їх чув, Ребе відповів йому, що йому слід переконатися, що ці історії ще не надруковано, і що історії мають бути правдоподібними з погляду логіки[35].

Ініціативи

Гурток хасидської оповіді

«Гурток хасидської оповіді» — некомерційна організація, мета якої — зберігати й документувати хасидські історії та спогади про спосіб життя хасидів загалом і хасидизму Хабад зокрема. Організація виконує вказівку Ребе щодо поширення джерел Тори і хасидуту. Організація щовечора (в усі будні дні) розсилає обрану хасидську історію в SMS-повідомленнях.

Історію обирають з надійних і неопублікованих джерел, що є в розпорядженні організації, і добирають відповідно до часу й духу хасидських днів і дат.

Див. також

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Див. «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, т. 6, с. 76 і далі.
  2. ^ Сіха Ребе Раяца, ніч на 20 кислева 5692 року (30 листопада 1931). А в «Сефер га-маамарім» 5710 (с. 197) він пише в тому самому дусі: «Також у виході з Єгипту хасидуту є заповідь розповіді про вихід з Єгипту в мовленні. Розповідати хасидські історії й відчувати історію, що розповідається, в глибині глибин. Треба знати, що кожна історія — це вказівка в житті, як слід поводитися на ділі, і, отже, кожна історія має приводити до доброї якості й до внутрішньої життєвості в прикрашанні заповіді, і відчувати приємні шляхи вчення хасидуту».
  3. ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, т. 4, с. 65.
  4. ^ «Ігрот кодеш», т. 4, с. 52.
  5. ^ «Сефер га-сіхот» 5704, с. 36.
  6. ^ «Лікутей дібурім», частина 3–4, с. 618.
  7. ^ 8 кислева 5713 (26 листопада 1952), «Ігрот кодеш», т. 7, с. 57.
  8. ^ «Га-сіпур шелі», випуск 576, тижнева глава «Балак» 5786.
  9. ^ Частина 3, с. 311.
  10. ^ Запис Ребе Раяца в 5690-ті роки, на бланку його бібліотеки в Ризі. Уперше опублікований у тижневику «Бейт Мошіах» 15 елула 5763 року (12 вересня 2003).
  11. ^ «Ігрот кодеш», т. 4, с. 51.
  12. ^ «Лікутей сіхот», частина 19, сторінка 91.
  13. ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, т. 6, с. 332.
  14. ^ «Лікутей дібурім» (мовою лашон га-кодеш), т. 3, с. 603.
  15. ^ «Лікутей дібурім», частина 1, у перекладі святою мовою, сторінка 178.
  16. ^ 5723.
  17. ^ «Сефер га-сіхот» 5704, с. 341.
  18. ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, т. 5, с. 65.
  19. ^ Див. у примітці вище.
  20. ^ «Лікутей дібурім», лікут 23.
  21. ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, т. 6, с. 280.
  22. ^ 21 тамуза 5715 (11 липня 1955), надруковано в «Лікутей сіхот», т. 24, с. 560.
  23. ^ «Сефер га-маамарім» (Ребе Раяц) 5711, с. 60.
  24. ^ Вільний переклад із «Сефер га-маамарім» (Ребе Раяц) 5711, с. 65.
  25. ^ Календар «Гайом йом...», 22 тамуза.
  26. ^ «Лікутей дібурім», т. 1, лікут 5, ч. 2, пункт 19.
  27. ^ «Сефер га-маамарім» (Ребе Раяц) 5711, с. 147.
  28. ^ Ребе Раяц теж займався цією темою і навіть написав багато листів анаш, у яких спонукає їх записувати спогади про давні дні. Див., наприклад, «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, т. 5, с. 97, і вказане в примітках там.
  29. ^ 28 хешвана 5712 (27 листопада 1951), «Ігрот кодеш» Ребе, т. 5, с. 40.
  30. ^ Лист від 4 хешвана 5703 року (15 жовтня 1942) раву Менахему-Зеєву Грингласу і раву Йосефу Вайнбергу.
  31. ^ Цитується вище.
  32. ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, т. 3, с. 409.
  33. ^ Див. лист повністю в «Лікутей сіхот», т. 24, вказаному вище.
  34. ^ Докладніше див. статтю рава Шмаї Гехта: «Історія, якої (не) було», «Дерех тамім», шват 5777 (січень–лютий 2017).
  35. ^ Див. текст листа і відповідь Ребе у статті про нього і в передмові до тшури Глуховський — Кругляк «Записи історій від рава-хасида р. Хаїма-Еліягу Мішуловіна».
  36. ^ Огляд книжки у випуску «Кі каров» 82, с. 16.

Повідомити про помилку на цій сторінці