Перейти до вмісту

«Ктіва ва-хатіма това» (нігун)

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять.
Ви можете допомогти й виправити недоліки, але, будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.
Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять.
Ви можете допомогти й виправити недоліки, але, будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.

Цей нігун не з музичної традиції Хабаду, а належить двору вижницького хасидизму. Там також співають цей нігун на слова «їсмеху бе-малхутха».

У місяці елул 5748 року (серпень–вересень 1988) на нього поклали слова «ктіва ва-хатіма това» двоє вожатих таборів «Ган Ісраель» у Детройті — тамім Ісраель (Йосеф-Іцхак) Ходаков і тамім Барух Талер, слідом за тим, що ще[потрібне уточнення] від 15 менахем-ава: «І зазначити також із відомого, що „хаміша асар бе-Ав“ точно дорівнює за числовим значенням „ктіва ва-хатіма това“»[1].

Сіха, що надихнула на створення нігуну, була від Рош ходеш елула 5748 (серпень–вересень 1988), і вона містила практичну вказівку:

Постаратися благословляти (і отримувати благословення) одне одного — чоловік ближнього свого і жінка подругу свою (а також діти: хлопчик товариша свого, а дівчинка подругу свою), кожного й кожну зокрема і весь Ізраїль, благословенням «ктіва ва-хатіма това ле-шана това у-метука», як усно, віч-на-віч, так і письмово, як наводиться в ахаронім[2], що «заведено, коли людина пише другові своєму вітальний лист від Рош ходеш елула до Йом Кіпура, вона натякає йому... що молиться за нього, щоб удостоївся в прийдешні на добро дні суду бути записаним і скріпленим печаткою в книзі доброго життя», бо благословення людини з Ізраїлю, а особливо в час благовоління, у місяць милосердя, коли Цар у полі тощо і являє всім привітне обличчя і виконує їхні прохання тощо, — додає в благословенні Святого, благословенний Він, виконати бажання кожного й кожної з Ізраїлю в усьому, чого їм потрібно, у матеріальному й духовному разом.

Двоє вожатих таборів «Ган Ісраель» у Детройті, тамім Йосеф-Іцхак Ходаков і тамім Барух Талер, які слідом за цією сіхою склали нігун, що набув широкого поширення серед дітей таборів і навіть кілька разів грався на фарбрейнгенах у Ребе.

Діти табору, які повернулися з Детройта додому в Нью-Йорк 3 елула. Група з них пішла молитися маарів разом із Ребе (у домі Ребе на вулиці Президент, де того року Ребе молився у себе вдома після відходу ребецн Хаї-Мушки (хай перебуває душа її в раю), як відомо). Після маарів діти проголосили, як у них заведено, «Єхі» і почали співати свій новий нігун — «Ктіва ва-хатіма това». Ребе подивився на них сяйливим поглядом.

Ребе піднімався повільно, тримаючи свій сідур у правій руці, а ліва рука — на поруччі. Приблизно на середині сходів Ребе зупинився і заохочував спів лівою рукою. Це повторилося кілька разів, поки Ребе продовжував підніматися нагору.

Коли Ребе почув нігун, він обернувся назад і широко усміхнувся, — причому рав Хаїм-Барух Гальберштам сказав, що від 22 швата (дня відходу ребецн того року) Ребе так не усміхався. А за кілька хвилин секретар Ребе рав Лейбл Гронер спустився і запитав, де директор, і сказав, що Ребе зараз повернеться, тож хай я зберу всіх дітей разом. А річ була в тому, що діти вже були на шляху до виходу до своїх батьків, які чекали на них надворі; р. Барух Талер покликав усіх дітей назад, і ми співали знову і знову цей нігун приблизно 10 15 хвилин, поки Ребе не спустився назад донизу, і Ребе вразив сіхою, яку було відредаговано і надруковано під заголовком: «Сіха на виході вівторка глави „Шофтім“, 3 елула 5748 (16 серпня 1988), дітям літнього табору „Ган Ісраель“ (Детройт, Мічиган), хай живуть вони, — у синагозі[3], після вечірньої молитви».

Під час тієї ж події Ребе також роздав дітям долари на цдаку.

Цей нігун (без слів) — нігун 192 у проєкті «Традиція нігунів».

Цей нігун — нігун 399 у книзі «Оцар га-нігуним».

Історія нігуну

Сама мелодія, вочевидь, являє собою «загальний» нігун, джерело якого не обов'язково в Хабаді, і можливо, що це старий традиційний нігун, адже хазани іноді вставляють його наприкінці кадіша на «Тіткабель» у Грізні дні, а також діти вставляють його наприкінці біркат га-мазон на уривку «Їр'у ет Гашем кдошав» до «Барух га-гевер». До згаданої події цей «нігун радості» час від часу співали без слів на фарбрейнгенах Ребе та під час «кос шель браха», а здебільшого під час роздачі доларів танкістам.

На фарбрейнгенах 5748 року (1987/1988) нігун називали «нігуном Сімхат Тори», і розповідають, що з цим нігуном Ребе входив на акафот. На відміну від нігуну «Рахмана де-аней», який співають у дні сліхот і який теж грають швидко, з наростанням ритму, але тнуа його (його лад) — у сокрушенні серця, — нігун «Ктіва ва-хатіма това» за своєю суттю в русі радості (мажорний лад). Це не лише благання і молитва про «ктіва ва-хатіма това», а постанова, як роз'яснено в «Турі», що, хоча Рош га-Шана — день суду, але ми заздалегідь упевнені в перемозі й у добрій печатці, і тому ми приступаємо до Рош га-Шана в радості, особливо як Ребе підкреслював роботу явної радості в місяці елул[4], і 14 елула 5748 (27 серпня 1988), через лічені дні після згаданої події, Ребе сказав знамениту сіху «Сімха бе-таарата».

Зовнішні посилання


Традиція нігунів — рав Давид Гурвіц

Нігуни наших Ребе: 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 | Різні часи: 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32 · 33-34 · 35 · 36-37 · 38 · 39 · 40 · 41 · 42 · 43 · 44 · 45-46 · 47 · 48 · 49 · 50 · 51 · 52 · 53 · 54 · 55 · 56 · 57 | Нігуни 11 нісана: 58 · 59 · 60 · 61 · 62 · 63 · 64 · 65 · 66 · 67 · 68 · 69 · 70 · 71 · 72 · 73 · 74 | Нігуни для Грізних днів: 75 · 76 · 77 · 78 · 79 · 80 · 81 · 82 · 83 · 84 · 85 · 86 · 87 · 88 · 89 · 90 · 91 | Нусах молитви: 92 · 93 · 94 · 95 · 96 · 97 · 98 · 99 · 100 | Нігуни фарбрейнгену: 101 · 102 · 103 · 104 · 105 · 106 · 107 · 108 · 109 · 110 · 111 · 112 · 113 (1) / 113 (2) · 114 · 115 · 116 · 117 · 118 · 119-120 · 121 · 122 · 123-126 · 127 · 128-140 · 141 · 142 | Нігуни туги: 143 · 144 · 145 · 146 · 147 · 148 · 149 · 150 · 151 · 152 · 153 · 154 | Нігуни для Шабату і свят: 155 · 156-159 · 160 · 161-166 | Нігуни радості й танцю: 168 · 167-170 · 171 ·172 · 173 · 174 · 175 · 176-178 · 179 · 180 · 181 · 182 · 183-184 · 185 · 186-191 · 192 · 193 · 194-197 | Маршові нігуни: 198 · 199 · 200-201 · 202 · 203-205 · 206 · 207 · 208-215

Назву нігуну можна побачити, навівши курсор миші на номер нігуну

Примітки

  1. ^ =[https://media.chabad.info/chabadinfoheb/wp-content/uploads/2017/08/09-08-2017-12-17-54-ekev50.pdf Сіха суботи глави «Екев», 20 менахем-ава 5750 (11 серпня 1990). І там вказано на «Даркей хаїм ве-шалом», розділ 684, і на «Шаар Іссахар», тема «Йом тевар магаль», друш 2. А також на сіхот: 20 менахем-ава 5711 (22 серпня 1951) («Сіхот кодеш» (Бруклін, 5759), с. 357); субота глави «Ре'е» 5742 («Гітваадуйот», ч. 4, с. 2068); 20 менахем-ава 5749 (21 серпня 1989) («Короткий зміст», с. 832; «Гітваадуйот», ч. 4, кінець с. 186-7).
  2. ^ «Мате Ефраїм» (рава гаона Ефраїма-Залмана Маргаліота), розділ 581, пункт 9. А джерело його — у «Мінгагей Магаріль», Грізні дні, від імені Магараша — рабейну Шалома з Нойштадта, головного вчителя Магаріля
  3. ^ Хоча сіху було сказано в його святому домі, написано «у синагозі», вочевидь, тому що Ребе зробив перший поверх синагогою
  4. ^ У маамарі «Сос асіс» 5743, наприкінці його.

Повідомити про помилку на цій сторінці