Перейти до вмісту

Давид-Моше Олідорт

Матеріал з Хабадпедії
Давид-Моше Олідорт
Член команди «хозрім» і «маніахім» учення Ребе
Основна інформація
Дата народження14 елула 5717 (1957)
Місце народженняМосква
Місце проживанняКраун-Гайтс
Рід діяльностіхозер, редактор, перекладач
Освітаєшива-ктана «Торат емет» в Єрусалимі
Посадачлен редакції «Оцар га-хасидім», відповідальний за зміст у видавництві «Кегот», консультант журналу «Гейхал га-Бааль-Шем-Тов»
Сім'я
БатькоМордехай Олідорт
Дід (по батькові)Ісраель Олідорт
МатиМалка
ДружинаБейла
ДітиШошана, Еліягу Олідорт, Лея
Брати й сестриЙосеф-Іцхак Олідорт, Менахем Олидорт
Родовід

Рав Давид-Моше Олідорт (народився 14 елула 5717 року, 1957) — член команди «хозрім» і «маніхім» учення Ребе, член редакції «Оцар га-хасидім» і відповідальний за зміст у видавничому відділі хабадського видавництва «Кегот». Крім того, є консультантом зі змісту при щоквартальному торанічному журналі «Гейхал га-Бааль-Шем-Тов».

Біографія

Рав Олідорт проходить перед Ребе під час роздавання доларів разом зі своїм сином р. Еліягу

Народився в Москві 14 елула 5717 року (10 вересня 1957) у р. Мордехая Олідорта та його дружини, пані Малки. Через переслідування з боку влади і російської таємної поліції батьки були змушені, коли йому було 7 років, віддати його вчитися до загальноосвітньої школи. Попри юний вік, за два роки, що він там навчався, він із самопожертвою уникав порушення Шабату й осквернення себе забороненою їжею.

У цей період він зазнав сильного впливу рава Агарона Хазана, який багато в чому сприяв формуванню його особистості.

Коли йому було 9 років, його батьки отримали виїзну візу з Радянського Союзу, і після репатріації до Країни оселилися в Бней-Браку.

Після Шестиденної війни переїхали жити до Єрусалима.

Досягнувши віку малої єшиви, вступив на навчання до малої єшиви «Торат емет» в Єрусалимі, а в 16 років поїхав до двору Ребе, куди вперше прибув 23 елула 5733 року (20 вересня 1973).

Ребе сказав його матері на єхідуті, що, оскільки ззовні дмуть вітри, краще, щоб він залишився вчитися тут, і він справді залишився вчитися в кварталі Краун-Гайтс. Він вирізнявся серед учнів у «Бейт хаєйну» в ті роки винятковою ерудицією у вченні хасидуту і тим, що пам'ятав напам'ять дослівно багато маамарім хасидуту [1].

Кілька місяців потому, у дуже юному віці, він почав працювати в редакції «Ваад ганахот га-тмімім» і став записувати з пам'яті маамарім Ребе, виголошені під час фарбрейнгенів у свята і суботи. У 5736 році (1975/1976) стали дедалі більше покладатися на написані ним ганахот, а з від'їздом рава Цві Гринблата за дорученням Ребе до Аргентини в 5738 році (1977/1978) він став головним записувачем маамарім Ребе.

21 адара 5736 року (22 лютого або 23 березня 1976) його дід увійшов на єхідут і висловив бажання, щоб онук повернувся на Святу Землю. Ребе відповів, щоб той передав своєму синові — батькові юнака, — що «син Давид-Моше вчиться тут старанно й наполегливо і має успіх у навчанні»[2]. Цей особливий вислів подібний до слів Ребе про самого себе в його правках до календаря «Гайом йом».

Виявом особливого ставлення Ребе до повторення ним маамарім став випадок у переддень Рош га-Шана 5743 року (17 вересня 1982). Після того як Ребе виголосив особливо довгий і глибокий маамар хасидуту, секретар Ребе рав Єгуда-Лейб Гронер сказав Ребе, що всі присутні не зрозуміли маамару, і Ребе запитав: «Довид гот ойх нит фарштанен?» (= Невже й Давид не зрозумів?)[3].

У 5741 році (1980/1981) почав працювати також для «Ваад ле-гафацат сіхот» разом із равом Яаковом-Лейбом Альтейном і равом Нахманом Шапіро, редагуючи щотижневі лікутім, і займався цим до кінця 5743 року (1982/1983). З 5747 року (1986/1987) бере участь у редагуванні «Лікутей сіхот», що виходять відтоді святою мовою.

Довгі роки він синхронно перекладав слова Ребе на іврит. Переклади транслювалися через навушники хасидам і гостям, які сиділи в залі фарбрейнгену і не розуміли мови їдиш, якою говорив Ребе. Одного разу, коли Ребе раптом заговорив російською мовою, р. Давид виявився єдиним у кімнаті трансляції, хто зрозумів слова Ребе, і синхронно перекладав на іврит, а інші перекладачі на різні мови слухали його переклад і перекладали з нього на доручені їм мови.

Після одруження зі своєю дружиною Бейлою, дочкою рава Шраги-Фейвла Рімлера, оселився в Краун-Гайтс і, окрім роботи із записування вчення Ребе, заробляв на життя як програміст.

У 5760-х роках залишив роботу з комп'ютерами і присвятив увесь свій час роботі у видавництві «Кегот», головним чином як головний редактор і керівник зі змісту.

Постійний автор щоквартального торанічного журналу «Гейхал га-Бааль-Шем-Тов», а також є в ньому консультантом редакції.

Його дружина Бейла є головним редактором щоквартального журналу Lubavitch International — офіційного новинного журналу всесвітньої мережі установ Хабаду.

Родина

Його книги

Статті

Опубліковані в збірнику «Бе-ор га-хасидут»

Теми «Бе-ор га-хасидут» у вченні Хабаду

Огляд книжок

Книги Алтер Ребе
Книги Мітлер Ребе
Книги Ребе Цемах Цедека
Книги Ребе Магараша
Книги Ребе Рашаба
Книжки Ребе Раяца
  • «Сефер га-маамарім» 5687 Ребе Раяца, випуск 36, тамуз 5757 (липень–серпень 1997)
  • «Сефер га-сіхот» 5688 — 5691, випуск 76, тамуз 5760 (липень–серпень 2000)
Книжки гаона рабі Леві-Іцхака Шнеєрсона
Книжки Ребе
Книжки хасидів

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Рав Давид-Аба Залманов, який навчався з ним у хевруті, свідчить, що, коли вони вивчали маамарім 5661 року (1900/1901) і бракувало книжок, він читав за книжкою, а р. Давид виправляв його читання напам'ять.
  2. ^ Тшура Аксельрод-Віглер, 5785, щоденник рава Сосовера.
  3. ^ Так свідчив рав Аврагам-Барух Певзнер, який чув це безпосередньо з вуст самого рава Єгуди-Лейба Гронера невдовзі після події
  4. ^ Помер 13 тамуза 5782 (12 липня 2022)
Давид-Моше Олідорт згадується ще в 35 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 2600162400

Повідомити про помилку на цій сторінці