Перейти до вмісту

Інститут «Леві-Іцхак»

Матеріал з Хабадпедії
Комплект «Лікутей сіхот» у виданні інституту

Інститут «Леві-Іцхак» — з поширення сіхот Ребе займається перекладом сіхот Ребе і донесенням їх до широкого загалу.

Створення і становлення інституту

Лист секретаря рава Ходакова машпіа равові Менахему-Мендлу Футерфасу, у якому він передає вказівку Ребе взяти на себе відповідальність за поширення сіхот у межах інституту
Відповідь Ребе святою рукою інститутові про те, що слід діяти за узгодженням і з агават Ісраель, тим паче в такій добрій і потрібній справі

Інститут було засновано в 5734 році (1973) равом Бенціоном Шемтовом з метою поширювати вчення і думку Любавицького Ребе івритом, і названо на честь рабі Леві-Іцхака Шнеєрсона — батька Ребе, який служив рабином і головою рабинського суду української громади Катеринослава і до кінця своїх днів був вагомим джерелом натхнення для всього єврейства Росії та України.

Ідея створення визріла через великі труднощі, з якими стикалися багато хто в розумінні слів Ребе, що виголошувалися і виходили друком лише їдишем, — обставина, яка, щоправда, була зручна значній частині єврейства діаспори, але не більшості хасидів Хабаду в Землі Ізраїлю, яким було важко розуміти цю мову.

Одразу ж після свого створення інститут зумів викликати широкий відгук серед різних верств населення і широких кіл, які вперше познайомилися з глибиною світогляду і вчення Ребе, що вже двадцять три роки очолював рух Хабад.

Після відходу з життя рава Шем-Това в 5735 році (1974/1975) його сини запропонували своєму свояку, равові Менахему-Мендлу Футерфасу, взяти на себе відповідальність за поширення сіхот у межах інституту, а вони візьмуть на себе відповідальність за збирання необхідних для цього коштів. Рав Футерфас надіслав Ребе цю пропозицію і запитав, чи приймати її. Секретар рав Хаїм-Мордехай-Айзік Ходаков надіслав йому лист-відповідь, у якому передав вказівку Ребе: якщо, як він пише, сини візьмуть на себе здобування коштів, то нехай він візьме на себе цю відповідальність. У листі рава Ходакова було також наведено копію відповіді Ребе на два підйон нефеш, які рав Футерфас надіслав у той самий час: «І згадаю на святій могилі, і хай сповістить добру звістку», а на полях листа рава Ходакова Ребе додав своєю святою рукою: «І до вищезазначеного», тобто ця відповідь стосується не лише підйонот нефеш, а й цієї пропозиції — взяти на себе відповідальність за поширення сіхот.

У 5739 році (1978/1979) рав Футерфас за згодою Ребе призначив свого онука, рава Йосефа-Іцхака Ліберова, директором інституту, і той почав видавати сіхот у книжках, зміцнив і розширив діяльність інституту.

У відповідь на лист рава Ліберова про переклад сіхот у межах інституту тощо Ребе 3 адара 5740 (20 лютого 1980) звелів передати загально-особисту відповідь тих днів: «Отримано, і велика дяка. І слово вчасно — напередодні святого Шабату: мевархім місяця адар, Шкалім, Махар ходеш. Місяць Визволення. Згадаю на святій могилі», причому Ребе додає і пише: «Зрозуміло, вищезазначене стосується громадських діячів анаш, хай живуть вони, у Святій Землі, що розуміються на подібному. І само собою зрозуміло, що має бути узгодження між усіма, хто цим займається, — з агават Ісраель, — щоб не дублювати справ, ніт хапн[1] одне в одного тощо. А в такій добрій і потрібній справі, як вищезазначена, обережність у цьому потрібна особливо»[2].

Після того як один із хабадських громадських діячів написав про претензії до надрукованого в перекладених сіхот, що їх видає інститут, Ребе додав своєю святою рукою на полях наступного загально-особистого листа, отриманого равом Ліберовим: «А порятунок — за великої кількості порадників», і внаслідок цієї відповіді було засновано комітет інституту[3].

Інститут, розташований сьогодні в Кфар-Хабаді Бет, поширює щотижня сіху із серії «Лікутей сіхот», перекладену святою мовою, накладом чотири тисячі п'ятсот примірників.

Видання інституту

Ідеї з «Лікутей сіхот»

Першою з його праць і вінцем видань інституту є, без сумніву, серія «Лікутей сіхот», що містить сотні аналітичних сіхот Ребе за порядком тижневих глав, перекладених святою мовою і відредагованих ясною і сучасною мовою.

Під час створення інституту Ребе було представлено кілька кандидатур на посаду перекладача сіхот, і Ребе обрав на цю посаду рава Товію Блоя. Через кілька років рав Блой увів на цю посаду свою дочку і зятя, рава Агарона Гальперіна (Кфар-Хабад Бет), які перекладали сіхот під його керівництвом. Останніми роками рав Асаф-Ханох Фрумер переклав кілька окремих сіхот.

Коли Ребе запитали, як перекладати, він вказав, щоб робили переклад за змістом, а не дослівний.

Коли накопичилося багато перекладених сіхот, їх зібрали в книжки і надрукували у двадцяти чотирьох томах, що відповідають томам оригінального «Лікутей сіхот» (крім 15 томів серії «Лікутей сіхот», від початку надрукованих святою мовою). Друк серії було завершено в 5774 році (2013/2014)[4].

Крім того, у 5731 5732 роках інститут переклав і видав два томи в м'якій обкладинці з усіма сіхот із частин 1-4, так що в кожній частині — сіха 1 до кожної глави

«Маян хай»

Обкладинка старого видання «Маян хай»
Основна стаття – «Маян хай»

Через кілька місяців після відходу з життя ребецн Хаї-Мушки рав Ліберов розпочав проєкт «Маян хай» — редагування сіхот у формі, придатній для дітей. Проєкт названо на честь ребецн: «Маян Хай» — Хая-Мушка, і на честь джерел хасидуту, що поширюються за його допомогою.

Сіхот виходили в кольоровій двотижневій брошурі, оформленій для дітей, у якій містилися дві сіхи до тижневих глав і згадки про хасидські дати, що припадають на найближчий час; серія почала виходити на початку 5749 року (1988/1989).

Через кілька тижнів після створення проєкту[5] Ребе сказав, імовірно маючи на увазі цей проєкт, що «в ці наші дні роз'яснено й поняття хасидуту так, що вони зрозумілі й маленьким».

З роками сіхот було зібрано в серію з 17 томів (три комплекти — по п'ять томів кожен — за главами Тори, том до «Піркей авот» і том за Пасхальною Агадою.

У 5774 році (2013/2014) розпочалося перевидання серії в новій редакції.

Примітки

  1. ^ У перекладі святою мовою: не хапати
  2. ^ «Лікут маанот кодеш» 5740
  3. ^ Тшура «Дорон» 25 хешвана 5778 (14 листопада 2017) (с. 63 — 64)
  4. ^ «Шегехеяну: завершено переклад „Лікутей сіхот“ святою мовою», на сайті «Хабад Інфо»
  5. ^ Сіха Шабату тижневої глави «Ваєра» 5749. «Гітваадуйот», с. 334

Повідомити про помилку на цій сторінці