Перейти до вмісту

Книговидання

Матеріал з Хабадпедії

Книговидання — назва всього процесу, за допомогою якого ідеї та поняття, що були надбанням окремих людей, поширюють широким накладом і роблять доступними для широкого загалу, чи то за допомогою видання брошур, листків, публікацій і всього друкованого.

Ребе вбачає в книговиданні один із головних і важливих шляхів поширення джерел і поширення юдаїзму, сам займається цим і заохочує інших займатися цим, надає способу видання всієї повноти важливості й вимагає робити це найпрофесійнішим чином і на найвищому рівні, з обережністю й ретельністю, щоб у надруковане не вкралися помилки й неточності, і водночас — без того, щоб це призвело до затримки видання.

Провідні вказівки

Багато разів Ребе вказував видавцям і тим, хто бере участь у написанні, що їм слід думати й розмірковувати, як сказане буде сприйняте слухачем і читачем, а не лише висловлювати свої думки та ідеї[потрібне джерело], а також остерігатися таких речей, які можуть бути витлумачені як надання згоди й тораїчного схвалення певним справам[1].

Також він вказав уникати друкування полеміки[потрібне джерело].

Заохочення і важливість книговидання

Якщо віднині й до кінця всіх поколінь буде хоча б один-єдиний єврей, який навчиться з цієї книги хоча б одній добрій якості або одному доброму звичаю, — усі зусилля з видання того варті, і слід знехтувати всіма питаннями й сумнівами та взятися до роботи[2].

Сгула книговидання

Ребе кілька разів наголошував, що книговидання — сгула для того, щоб удостоїтися дітей[3].

Друк

" У євреїв, чия природа — «народ Книги», заведено, що зазвичай вони прагнуть перевірити нову книгу "

– З листа Ребе в перекладі з англійської, тижневик «Кфар-Хабад» 1956, сторінка 10

Слід намагатися друкувати книги в гарній палітурці й на якісному папері, у найвишуканішому вигляді, і не відмовлятися від цього, навіть якщо це пов'язано з вищою ціною і навіть якщо через це затримається час друку[4].

Протягом років Ребе заохочував та ініціював видання тораїчних книг саме друкованим шрифтом, а не так, як було заведено в багатьох книгах у минулому, — друкувати шрифтом Раші тощо, — і це для того, щоб зробити книги доступними й дати змогу ширшому колу читачів користуватися ними[5].

Під час видання бюлетенів і листків слід заздалегідь перевіряти відповідність оголошень, що публікуються, щоб вони підходили цільовій аудиторії, і не допускати публікацій, що не відповідають духові випуску[4].

Під час друкування сіхот Ребе має бути велика обережність, і слід відкривати кожне посилання на джерело й перевіряти, чи не вкралася друкарська помилка[6], і хоча хасиди в колишніх поколіннях бачили перевагу в тому, що є помилки і це змушує докладати зусиль до розуміння хасидуту, це не шлях[7]

Слід уникати друкування багатьох сторінок присвят. У книгах «Танія» Ребе вказав, щоб було не більше однієї сторінки присвят[8].

У низці випадків, переважно у виданнях, що не містять багато сторінок, Ребе вказав друкувати ціну на звороті брошури, навіть якщо її збираються роздавати безкоштовно, — це тому, що коли людина бачить ціну, вона більше цінує збірник і ставиться до нього серйозніше[9].

Під час видання книг Ребе вказав намагатися додавати закладку[10].

Друкування будь-якого видання вважається книговиданням, якщо надруковано щонайменше 100 примірників[11]. Те, що небажано публікувати для широкого загалу, взагалі не можна друкувати в кунтресі, і додавання на титульному аркуші, що це брошура «для внутрішнього користування», — не допомагає[12].

Під час друкування книги в Сполучених Штатах Ребе вказав[13], що її слід забезпечити даними каталогізації до публікації (CIP) від Бібліотеки Конгресу.

Коректура

Коли Ребе запитали про певне видання, Ребе відповів, що слід ураховувати попередні видання, присвячені цій темі[14].

Якщо виникають сумніви щодо видання, слід запитати думку рабинів анаш, а якщо серед них немає рішення — слід видавати[14].

Під час перекладу з мови на мову варто, щоб цим займалися троє відповідних людей і щоб це було відкориговано як належить[15].

У кожному виданні має бути зазначено, чиє воно, та інші подробиці, наприклад коли було сказано сказане тощо[15].

У виданнях, пов'язаних зі словами Ребе, слід остерігатися змішувати слова Ребе зі словами, які не були ним сказані й були додані хасидами[15]

Варто друкувати в книзі фотографію автора, біографію його життя, факсиміле його рукопису та додаткові подробиці про нього[16].

Різні вказівки

Протягом років Ребе писав шлухім і різним особам, що підпорядковувалися його авторитету, що слід бути обережними щодо місця друку, щоб це не було сприйнято як видачу кашруту цьому місцю[потрібне джерело]. Порушення чужих прав — саме продавати, а не роздавати[17].

Скромність

Слід остерігатися друкувати будь-яку фотографію Ребе поряд із фотографією жінки.


Після відходу ребецн 22 швата вийшов друком збірник під назвою «Імену га-малка», і на початку брошури було надруковано її фотографію. Унаслідок публікації збірника рав Ціннер написав Ребе, що, вочевидь, слід було б не публікувати фотографій жінок. Ребе відкинув ці зауваження й роз'яснив, чому за галахою немає жодної проблеми в друкуванні фотографії ребецн[18].

Щодо писань, пов'язаних з інтимними питаннями, Ребе написав, що коли книга призначена для фахівців і написана в науковому стилі з латинськими термінами тощо, автор може дозволити собі висловлюватися вільніше, але коли він звертається до широкого загалу, слід уникати й остерігатися вживання висловів, які можуть збудити лихе начало, і немає жодного місця для аргументу, що в наші дні покоління й так розбещене, оскільки, навіть якщо є людина, яка хоче зашкодити собі, за Торою заборонено шкодити їй[1].

Переклад

У книговиданні є перевага використанню мови оригіналу, оскільки переклад подібний до переливання напою з посудини в посудину, під час якого неминуче частина вмісту втрачається[19].

Бюлетені

Ребе вказав додавати на друковані святі листки напис «Прохання берегти святість листка»[20], і водночас вказав, що немає перешкоди до наведення віршів у газетах і листках[21], однак неприпустимо, щоб у хабадському виданні було надруковано текст, що не відповідає галахічному рішенню Алтер Ребе[22].

У листках, що стосуються мівцо «Нешек», Ребе вказав, щоб була третя свічка — маленька, щоб підкреслити запалювання свічок дівчатками до їхнього заміжжя.

Як правило, перш ніж братися до видання, слід порадитися, що і як писати, щоб не було надруковано недоречне, а після написання слід відкоригувати й провести перевірку, щоб запобігти проникненню помилок[22].

Авторські права

Ребе дуже суворо ставиться до авторських прав — як під час дозволу іншим сторонам друкувати матеріали, що належать видавництву «Кегот», щоб вони не друкувалися без явного дозволу, так і під час використання матеріалів, надрукованих в інших видавництвах.

Так, наприклад, коли для Ребе надрукували збільшені копії уроків «Га-Рамбам га-йомі» з «Рамбам ла-ам» видавництва «Мосад га-Рав Кук», Ребе попросив з'ясувати, чи отримали на це дозвіл у видавців[23].

Додаткова література

  • М. Лібсон, ‏«Надруковане — для всіх поколінь», тижневик «Бейт Мошіах», випуск 210 קישור לשבועון בית משיח

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ 1 2 Лист Ребе в перекладі з англійської, опублікований у тижневику «Кфар-Хабад» 1958, сторінка 9.
  2. ^ Ребе — меценатові Йосефу-Матит'ягу Енгелю, в інтерв'ю раву Моше Маріновському, тижневик «Кфар-Хабад», випуск 583, сторінка 13.
  3. ^ Тижневик «Гіткашрут», тижнева глава «Кдошім» 5782, сторінка 10, і там наведено джерела з інших книг із цього питання.
  4. ^ 1 2 «Громадська діяльність», сторінка 218.
  5. ^ Див. докладний огляд у випуску «Гіткашрут», тижнева глава «Ваїшлах» 5781.
  6. ^ «Громадська діяльність», сторінка 219.
  7. ^ «Сіхот кодеш» 5739, частина 2, сторінка 128, від імені р. Давида-Цві Хена, і див. докладно в рубриці «Хаєй Рабі» тижневика «Кфар-Хабад», випуск 1860, сторінка 38.
  8. ^ «Громадська діяльність», сторінка 224.
  9. ^ Див. подібне: знижка на книги «Кегот», право друкування книг хасидуту.
  10. ^ Тшура Вейнкерт, сторінка 22.
  11. ^ «Лікут маанот кодеш» 5743, пункт 23. Вказівки Ребе щодо друкування книги «Танія» в різних місцях та ін.
  12. ^ «Лікут маанот кодеш» 5743, пункт 25: «Вигадали засіб — щоб надрукували, що це „для анаш, внутрішнє“! Неймовірно, щоб доросла людина відповіла вищезазначене!».
  13. ^ «Сефер га-міцвот» на їдиші, виданий навчальним закладом «Огалей Тора», та ін.
  14. ^ 1 2 Відповідь Ребе раву Баруху-Александру-Зуші Вінеру у зв'язку з написанням приміток і посилань до законів шхіти з «Шулхан арух» Алтер Ребе. «Маанот кодеш» 5743.
  15. ^ 1 2 3 «Маанот кодеш», сіван 5743 (травень–червень 1983), пункт 136, з «Гейхал Менахем», частина 3, с. 91.
  16. ^ «Гаарот у-біурім» — «Бейт хаєйну», 10 швата 5781 (23 січня 2021), сторінка 413.
  17. ^ «Ігрот кодеш», т. 27, лист 10435. Відповідь керівництву «Цівос Гашем» Нью-Йорк щодо «Мошіах таймс». Відповідь 5741 року (1980/1981) раву Моше-Хаїму Левіну щодо матеріалу, виданого російською, — «Шліхут ке-ілхата», сторінка 645.
  18. ^ Ребе написав відповідь і вписав її в текст листа-запитання рава Ціннера. Нижче наводиться повний текст листа з виділеннями, доданими Ребе: «Благословен Всевишній, 11 адара 5748 (29 лютого 1988). Ребе шліта (Адмору шліта).» «Прийшов звернути увагу на те, що вийшла друком книга „Імену «га-Малка»“ безсумнівно, він помітив очевидне навіть без жодного розгляду — що в іншому виданні додали без фарб фотографію ребецн і, на мою скромну думку, це неправильно — і хоча сказали х «Сангедрін», усе ж є переказ, що лихе начало панує лише над тим, що бачать його очі, і виключає щодо решти, і також у нас установлено в «Евен га-езер», розділ 21, сеїф 1, що заборонено 1) дивитися навіть на одяг 2) кольоровий жінки 3), яку він знає, а зі ствердного ти чуєш заперечення заборони, коли немає трьох вищезгаданих, і тим паче — усіх трьох (і див. в «Оцар га-поскім», сеїф катан 12, від імені респонсів Баха, розділ 14, що навіть щодо одягу жінки, яка вже померла, див. там), чого немає в нашому випадку, і в будь-якому разі міра хасидського благочестя — бути суворішим, але через це зменшиться „і живий візьме до серця“ — як видно на власні очі (і, можливо, у цьому й полягає аргумент вищезгаданих, що додали)» (Друк фотографії ребецн) .
  19. ^ Лист Ребе (англійською) раву Аврагаму-Іцхаку Гліку, переддень 29 тевета 5734 (23 січня 1974), надрукований у тижневику «Кфар-Хабад», випуск 1894, с. 7.
  20. ^ «Мікдаш мелех», частина 1, сторінка 267. Тижневик «Кфар-Хабад», випуск 690
  21. ^ «Ігрот кодеш», т. 12, лист 3821.
  22. ^ 1 2 «Громадська діяльність», сторінка 217.
  23. ^ Свідчення рава Ліхтенштейна в тижневику «Гіткашрут», випуск тижневої глави «Бешалах» 5782. Він звернувся до рава Нафталі Рота, який попросив дозволу у свого свояка, рава Моше-Хаїма Каценеленбогена, що стояв у ті роки на чолі видавничої редакції, і отримав його явний дозвіл на таке використання.

Повідомити про помилку на цій сторінці