Перейти до вмісту

«Ваад ганахот га-тмімім»

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань.
Ви можете допомогти й відредагувати статтю. Якщо, на вашу думку, редагувати статтю не потрібно, шаблон можна видалити. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.
Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань.
Ви можете допомогти й відредагувати статтю. Якщо, на вашу думку, редагувати статтю не потрібно, шаблон можна видалити. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.
Правка Ребе до сіхи Шабату тижневої глави «Ваєшев» 5752

У 5726 році (1965/1966) кілька обраних тмімім об'єдналися і вирішили впорядкувати запис «ганахот» сіхот, які виголошував Ребе, під назвою «Ваад ганахот га-тмімім».

Головним «хозером» у перші роки був рав Йоель Каган, що стояв на чолі команди «хозрім», а поруч із ним — кілька здібних бахурів, які допомагали в усіх ділянках: починаючи з духовної, що охоплювала участь у «хазарі», звіряння джерел тощо, і закінчуючи матеріальною, що охоплювала друкування сіхот і внутрішнє поширення серед анаш.

Загальна передісторія

У перші роки проводу не існувало впорядкованої установи, вся діяльність якої полягала б у записі «ганахот» з фарбрейнгенів Ребе. Були «хозрім» і «маніхім», що присвячували себе цій справі впродовж довгих років, але за відсутності належної організаційної структури було важко створити сталість, яка не залежала б від вузького кола людей, і на початку 5720-х років стався серйозний «спад», і багато сіхот узагалі не було записано.

У 5725 році (1964/1965), після відходу з життя ребецн Хани, Ребе почав редагувати значну частину сіхот, і так відбулося відродження друкованих сіхот та їх поширення, але через рік це припинилося.

5726-5734

У 5726 році (1965/1966) кілька обраних тмімім об'єдналися і вирішили впорядкувати запис «ганахот» систематично після кожного фарбрейнгену, доки в місяці шваті того ж року секретар рав Хаїм-Мордехай-Айзик Ходаков не викликав до себе бахурів — рава Аврагама Герліцького, рава Шалом-Бера Левітіна, рава Шломо Зархі, рава Єгуду-Лейба Шапіро і рава Залмана Гопіна — і призначив їх допомагати головному «хозеру» перших років, раву Йоелю Кагану, і так було засновано комітет[1]. Члени комітету в перші роки після його створення:

Члени комітету в пізніші роки

Члени комітету допомагали в усіх ділянках: починаючи з духовної, що охоплювала участь у «хазарі», звіряння джерел тощо, і закінчуючи матеріальною, що охоплювала друкування сіхот і внутрішнє поширення серед анаш.

Загалом від моменту створення комітету «ганахот» були з кожного фарбрейнгену Ребе. Однак те, що комітет складався з бахурів, призводило до того, що кожні рік чи два в системі утворювалася «діра» внаслідок одруження одного з членів комітету. Тому й після створення комітету були роки кращі й роки гірші.

5734 і далі

Наприкінці 5734 року (1973/1974) до комітету приєдналися тмімім: Давид Фельдман, Давид Фішер, Давид Олідорт, Цві Грінблат, Яаков-Моше Вольберг, Шалом Харитонов, Цві-Гірш Нотік.

Приєднання цих тмімім до комітету поставило роботу над «ганахот» на правильний шлях, і з 5735 року (1974/1975) сіхот виходили друком щотижня регулярно.

Робота комітету

Кожен із хозрім слухав увесь фарбрейнген. Справжня «хазара» починалася посеред фарбрейнгену: між однією сіхою та іншою, поки публіка співала нігуни, «хозер» подумки підсумовував зміст сіхи, головні пункти, побудову сіхи та нові ідеї Ребе.

Одразу після фарбрейнгену, ще до виходу Шабату, кілька «хозрім» зустрічалися і повторювали весь фарбрейнген. Також р. Йоель Каган одразу після фарбрейнгену йшов додому і проводив «хазару» фарбрейнгену.

На виході Шабату відбувалася офіційна «хазара», в 770. Р. Йоель і група хозрім, а довкола них десятки тмімім сиділи в 770 і повторювали сіху, причому під час «хазари» записували головні пункти сіхи.

Р. Саймон Джейкобсон

Наприкінці 5730-х років до комітету увійшов рав Саймон Джейкобсон. Упродовж кількох років Саймон став одним із головних «хозрім», а з початку 5740-х років, після того як рав-тамім р. Давид Фельдман виїхав на Святу Землю, почав керувати «Ваад ганахот га-тмімім».

Відколи р. Саймон почав керувати комітетом, його діяльність відбувалася приблизно так:

Після хазари на виході Шабату, в неділю вранці р. Саймон розпочинав велику святу роботу з написання сіхи: уся неділя присвячувалася вивченню пунктів, про які Ребе говорив у сіхі, та їх розумінню. Протягом дня р. Саймон вивчав книги нігле і хасидуту, на яких ґрунтувалися слова Ребе (частину з них Ребе цитував сам). Також він телефонував багатьом людям, щоб з'ясувати певні пункти сіхи. Власне писати він починав лише в пізні вечірні години неділі.

Передавання сіхи Ребе на редагування

Особливі вказівки Ребе щодо редагування

Загалом багато вказівок було включено до правки Ребе до сіхи. Ідеться про сотні вказівок. Особливими серед них були ті, що навчили маніхім цілого розділу в редагуванні сіхот. Один із прикладів цього — сіха Шабату 18 елула 5747 (12 вересня 1987):

Того року минуло п'ятдесят років від 18 елула 5697 (25 серпня 1937) — дня, коли Ребе Раяц розкрив історію про сім «торот», які Ребе Рашаб почув від Бааль-Шем-Това у Шабат тижневої глави «Кі таво» 5652 в Ган Едені. Ребе почав фарбрейнген із запитання: як відомо, у Хабаді не так уже й наголошували на темі чудес і надприродної поведінки, чому ж Ребе Раяц змінив усталене і розкрив таку річ, яка є дивовижним чудом?!

Ребе відповів на це, що розкриття торот і їх пояснення Ребе Рашабом — це поєднання вчення загального хасидизму з ученням Хабаду. Ребе пояснив, що Хабад не відкидає чудес, але зодягає Б-жественність у келім — поєднання Б-жественності, яка вища за світ, зі світом. Після дуже розлогого пояснення Ребе пов'язав цю тему з 18 елула і місяцем тішреєм.

Коли подали сіху на редагування, фарбрейнген записали в тому ж порядку, в якому Ребе сам промовляв слова: почали із запитання, продовжили поясненням і закінчили зв'язком із місяцем тішреєм. Ребе повернув сіху з дуже довгою правкою, яка розтяглася по всіх берегах першої сторінки і продовжилася на звороті аркуша. Суть сказаного була така: сіхот призначені для поширення джерел назовні, і якою буде реакція людей поза Хабадом на таку історію про чудеса? Як можна починати сіху з історії, що настільки вражає уяву?

Ребе написав почати з теми місяця елула, який є звітом душі за минулий рік і підготовкою до наступного року. Продовжити п'ятьма абревіатурами місяця елула, найвідоміша з яких — «Я — коханому моєму, а коханий мій — мені», темою ітарута ді-лтата і ді-лейла, і це пов'язати з 18 елула, в який народилися два великі світила — Бааль-Шем-Тов, чия тема — «коханий мій — мені», і Алтер Ребе, чия тема — «Я — коханому моєму», — і відповідно до всього цього слід пояснити дивовижну історію, яку розкрив Ребе Раяц.

Із зауважень Ребе до тієї сіхи маніхім дізналися багато правил письма, і головне — як будувати сіху. Суть у тому, щоб не пропускати жодного слова зі змісту сіхи, але водночас продумувати всі можливі шляхи, щоб спонукати кожного потенційного читача продовжувати вивчати сіху.

До початку 5740-х років Ребе майже не редагував сіхот. Коли виникали запитання щодо сіхи, їх подавали Ребе і удостоювалися отримати відповіді — одні короткі, інші довгі, іноді цілі уривки. Ці уривки вставляли на берегах аркуша «ганахи».

Час від часу Ребе вирішував відредагувати частини сіхот. На початку зими 5738 року (1977/1978) Ребе відредагував усі сіхот.

Ця практика набрала обертів у 5740-ві роки, паралельно зі збільшенням кількості сіхот.

У 5741 році (1980/1981), рік Гакгель, ми удостоїлися величезної кількості сіхот, і Ребе почав проводити фарбрейнгени майже кожного Шабату — чого не бувало в попередні роки. Того ж року почалися також сіхот у всі ночі свята Сукот.

Зрозуміло, коли Ребе вирішував відредагувати частину сіхи або цілу сіху, роботи ставало вдвічі й утричі більше: треба було паралельно готувати і «ганаху» невідредагованих частин, і сіху на редагування.

Загалом, коли були особливі вказівки Ребе, наприклад нове мівцо, Ребе хотів, щоб сіху підготували на редагування. У таких випадках виймали відповідний уривок із «ганахи» і готували його на редагування. Ці уривки відредагованих сіхот друкувалися згодом у доповненнях до «Лікутей сіхот».

5743-5748

У 5743-5744 роках (1982–1984) почали подавати Ребе цілі сіхот на редагування. Час від часу удостоювалися, і Ребе редагував сіхот, але не регулярно. Бували випадки, коли Ребе повертав сіху і писав: «це дослівний запис»... але подекуди вдавалося написати сіхот на задоволення Ребе, і ми удостоїлися того, що Ребе редагував сіхот.

Поряд із тим, що редагування сіхот знаменує новий духовний етап у поширенні джерел, є й простіший бік: Ребе сам сказав одного разу, що в нього обмежений час на редагування, і тому, коли подавали невідшліфовані сіхот, які Ребе мусив би довго редагувати, щоб вони стали придатні для друку, Ребе не починав їх редагувати. Натомість, коли подавали відшліфований і добре опрацьований текст, Ребе редагував сіху за короткий час і передавав до друку як відредаговану сіху.

З роками члени комітету отримували від Ребе вказівки, як писати сіхот, доки в 5747 році (1986/1987) майже кожна сіха не проходила редагування Ребе.

У 5748 році (1987/1988) Ребе почав проводити фарбрейнгени кожного Шабату - і паралельно редагувати сіху того ж Шабату; внаслідок цього виникло напруження між «Ваад ганахот га-тмімім», які подавали від себе ганаху, написану мовою їдиш, щоб Ребе її відредагував (щоб опублікувати її в газеті «Алгемейнер журнал»), і «Ваад ганахот бе-лашон га-кодеш», які подавали на редагування ганаху, написану святою мовою (щоб опублікувати її в газеті «Кфар-Хабад»), і так виникло становище, коли бували Шабати, в які Ребе редагував обидві ганахи; згодом Ребе висловився, що незадоволений таким порядком роботи, і попросив обидві сторони дійти згоди, щоб йому не доводилося щотижня редагувати обидві ганахи; внаслідок слів Ребе сторони дійшли компромісу, згідно з яким в один Шабат подається ганаха їдишем, а наступного тижня — святою мовою, і так далі, і цей порядок тривав до 27 адара 5752 (2 березня або 1 квітня 1992).

Порядок зазвичай був такий: у неділю вночі р. Саймон починав писати сіху. А у вівторок увечері закінчував написання сіхи, приблизно о 10 годині; перш ніж Ребе йшов додому, передавали сіху через секретаря, який заносив її до кімнати Ребе. Сіху Ребе брав додому, там працював над нею, а вранці р. Саймон отримував правку.

5749 і далі

З 5749 року (1988/1989) і далі, коли Ребе облаштувався в 770, Ребе сам виносив сіху після редагування і клав її на стіл, що стояв у Нижньому Ган Едені. Один із помічників телефонував повідомити, що правка готова, і одразу вносили виправлення, і сіху розсилали по всьому світу. Виправлення треба було вносити негайно, бо сіхот друкувалися в газетах «Алгемейнер журнал» і «Кфар-Хабад», які закривалися в середу. У середу вранці сіхот ішли до друку, а звідти розсилалися по всьому світу.

Комп'ютерна доба

У перші роки після створення комітету, до комп'ютерної доби, сіхот ще друкувалися в старому, великому форматі, на аркушах для розмноження. У 5735 році (1974/1975), наприклад, було близько п'ятисот передплатників, які отримували поштою сіхот Ребе в такому розмноженому вигляді.

Коли почалася доба комп'ютерів, члени комітету придбали комп'ютери, і так сіхот стали виходити швидше. До того сіхот бували готові лише в п'ятницю, а в комп'ютерну добу вони були готові в середу. Ці два заощаджені нами дні дали нам змогу розсилати сіхот передплатникам у середу, і вперше сіхот Ребе доходили до всього світу до Шабату! До того шлухім, які бажали бути в курсі сіхот Ребе, могли слухати «хазару» телефоном, але самі сіхот отримували лише через два тижні після їх виголошення.

У той самий період комітет було зареєстровано як установу, визнану урядом, і «Ваад ганахот га-тмімім» став добре організованою установою.

У 5746-5747 році (1985–1987) у вжиток увійшов факс. З особливого провидіння саме того ж року Ребе почав редагувати майже всі сіхот. Тоді ж змінився і порядок редагування сіхот. Перестали складати «ганахот», бо майже все було написано у відредагованій сіхі. Лише окремі частини, що не ввійшли до відредагованої сіхи, записували як «доповнення».

Стислий зміст

Починаючи з тижня тижневої глави «Ваякгель-Пкудей» 5747 (з нагоди весілля р. Зеєва Каднера, одного з членів комітету в ті роки), з фарбрейнгену до весілля почав виходити «Стислий зміст». Нову ідею було прийнято з великим піднесенням, і багато шлухім хотіли отримувати «Стислий зміст» якнайшвидше. Члени комітету придбали факсимільний апарат, який у ті роки був великою рідкістю, і почали розсилати передплатникам «Стислий зміст». Спочатку апарат працював з однією телефонною лінією, і він починав відправлення в неділю вранці і закінчував наступного ранку. Пізніше отримали дві телефонні лінії, і це стало трохи швидше.

Члени комітету зрозуміли, що «Стислий зміст» приносить Ребе особливе задоволення, і намагалися перекладати його якомога більшою кількістю мов, щоб слова Ребе доходили до будь-якого місця у світі мовою країни. У найкращі періоди перекладали 12 мовами! Р. Хаїм Абрамс і р. Йосі Лоу разом із р. Йосефом-Іцхаком Джейкобсоном сиділи кожного виходу Шабату до ранку і писали «Стислий зміст» святою мовою, і одразу передавали це на переклад. Протягом кількох годин слова Ребе доходили до всього світу 12 мовами!

На виході Шабату тижневої глави «Ваякгель» 5752 аркуш (як щотижня) був поданий Ребе, і несподівано Ребе протягом вечора виніс аркуш із кількома виправленнями. Так ми удостоїлися принаймні відредагованих «раашей дварім» з останнього фарбрейнгену, який ми удостоїлися почути на теперішній момент.

У 5748 році (1987/1988) почали випускати також особливий аркуш із вказівками і пунктами фарбрейнгену. Паралельно почали випускати листок «Вік ін рів'ю» [= Тижневий огляд], який наводив пункти сіхи англійською мовою. Це було одне з найвдаліших видань комітету, і бували часи, коли наклад сягав 20 000 примірників.

Правила

У сіхі Шабату тижневої глави «Ваєшев» 5752, у якій Ребе говорив про Французьку революцію, в одній із приміток процитували слова ребецн, сказані одній зі шлухот із Франції: «Ми зорали і посіяли, а вам треба пожати». Ребе не казав цього на фарбрейнгені, але це додали із зазначенням, що це примітка видавця.

Ще одне правило: іноді були теми, про які Ребе не говорив і які не входили в рамки сіхи, але були потрібні для повноти картини. І в такому разі зазначали, що це примітка членів комітету. І цьому можна навести приклад із сіхи «Ваєшев» 5752, у якій Ребе говорив про зміну у французькому гімні. Для повноти картини додали таку примітку: «Через кілька місяців після того, як почали співати «Га-адерет ве-га-емуна тощо» в 5734 році (1973/1974), — змінили темп мелодії і пом'якшили її рухи (з пошани), за пропозицією керівника Франції. А в 5741 році (1980/1981) її новий (і нинішній) керівник повернув її до попереднього темпу». І цих слів Ребе не казав прямо на фарбрейнгені, а додали це, бо це було необхідно для повноти картини.

Іноді були прямі вказівки Ребе пропустити уривки із сіхи з різних причин.

Кілька разів траплялося, що Ребе висловлював невдоволення словами, доданими до сіхи на розсуд маніхім, а одного разу навіть отримали догану в такому формулюванні: «вказати джерело або пропустити».

Особливий випадок був у 5738 році (1977/1978), коли Ребе багато говорив про Шлемут га-арец: отримали вказівку, що, оскільки ці сіхот не в стилі тих, хто вивчає сіхот, то ці сіхот слід друкувати окремо від «ганахи».

Ребе кілька разів писав, що не все, що кажеться в Шабат, стосується публічного друку, і слова були сказані в Шабат навмисно.

Вказівки про вилучення отримували лише від Ребе. Якщо був сумнів, питали Ребе.

У кількох відповідях на запитання маніхім про суперечності між маамарами і сіхот Ребе цитував правило «Тора має сімдесят облич»[2].

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ «Тхієйну», випуск номер 9, сторінка 17
  2. ^ «Лікут маанот кодеш» 5743, відповідь 152. Додатки, частина 2, с. 74. Додатки, частина 5, с. 21. Див. добірку відповідей у збірнику «Гаарот у-біурім бе-торат кавод кдушат Адмор шліта», примітка рава Леві Мендельзона, випуск 274 (274), с. 27

Повідомити про помилку на цій сторінці