Лікутей Леві-Іцхак


«Лікутей Леві-Іцхак» — це зібрання вчення рабі Леві-Іцхака Шнеєрсона, батька Ребе, яке він написав із самопожертвою і в нелюдських умовах протягом років свого заслання в селищі Чиїлі в Казахстані.
Історія
Основа вчення рабі Леві-Іцхака в цій збірці, як і в серії його книг «Торат Леві-Іцхак», спирається головним чином на вчення Каббали, у яке він заглиблювався всі дні свого життя.
Приїзд його дружини, ребецн Хани, до місця його заслання, Чиїлі, зумів полегшити міру його бід і страждань. Ребецн зробила дорогоцінний внесок у Тору і власноруч виготовила чорнило з рослин, а також роздобула папір, щоб її чоловік зміг записувати свої дивовижні нові тлумачення Тори на полях тих небагатьох книг, які були при ньому[1].
На фарбрейнгені 6 тішрея 5746 року (21 вересня 1985) (у день її йорцайту) Ребе сказав: «…попри всі труднощі й безліч турбот у повсякденному житті, взяла на себе та, чий йорцайт ми відзначаємо, ще одну турботу — як уможливити видання вчення мого пана, батька, учителя і наставника [батька Ребе — рабі Леві-Іцхака] так, щоб багато хто в Ізраїлі міг розмірковувати над роз'ясненнями питань внутрішньої частини Тори за хасидутом Хабад, і все це — щоб наблизити істинне і повне Визволення через Мошіаха, праведника нашого, яке залежить від поширення джерел назовні!..»
Після відходу р. Леві-Іцхака його дружині, ребецн Хані, вдалося виїхати з Радянського Союзу. Перед цим вона передала на зберігання скарби рукописів до рук надійних людей у Москві.
З роками кілька хасидів взялися за вивезення рукописів р. Леві-Іцхака з Радянського Союзу, і спільно з євреями, що дотримуються Тори та заповідей і їздили до Радянського Союзу, було здійснено героїчну й небезпечну операцію з порятунку рукописів. Під носом у нишпорок КДБ пакет рукописів було передано з володіння надійного єврея, якому було доручено їх зберігання, до рук посольства Ізраїлю, яке поспішило відправити рукописи дипломатичною поштою до міністерства закордонних справ у Єрусалимі. Через кілька днів рукописи потрапили до рук Ребе.
Добірна група хасидів сіла редагувати рукописи для видання книг, причому Ребе особисто наглядав за редагуванням і укладанням книг.
Примітки до книги «Танія»
Рабі Леві-Іцхак писав примітки до книги «Танія» на полях сторінок книг, які були при ньому під час заслання. З його приміток до «Танії» було надруковано брошуру в 5730 році (1969/1970). Брошуру було заново надруковано чітким шрифтом у 5782 році (2021/2022) редакцією «Оцар га-хасидім».
Його син, Ребе, почав роз'яснювати глибокі примітки свого батька до книги «Танія», головним чином до частини «Ігерет га-тшува», під кінець 5730 року (1969/1970) на великих фарбрейнгенах у святу Суботу в 770, і продовжував це також у 5731 році (1970/1971).
Сіхот Ребе про роз'яснення його батька були відредаговані й вивірені ним в особливих «Кунтресах», які пізніше були зібрані «Ваадом з поширення сіхот» в особливому томі «Лікутей сіхот», що об'єднує в собі примітки Ребе до роз'яснень його батька до «Ігерет га-тшува». Після цього ці роз'яснення були надруковані знову в доповненнях до тому 39 «Лікутей сіхот».
Примітки до книги «Зогар»
Після того як було надруковано брошуру приміток до книги «Танія», колектив редакторів на чолі з Любавицьким Ребе працював над серією книг «Примітки до книги «Зогар»», що налічує два томи.
Книгу «Примітки до книги «Зогар»» на книгу Берешит було надруковано в 5730 році (1969/1970), а на фарбрейнгенах святої Суботи 5731 року (1970/1971) Ребе почав роз'яснювати примітки свого батька до книги «Зогар».
У 5732 році (1971/1972) вийшов друком ще один том, що вміщує «Примітки до книги «Зогар»» на книги Шмот—Дварім.
Відтоді книги друкувалися в кількох виданнях.
Додаткові книги до «Лікутей Леві-Іцхак»
Ще одну книгу в серії «Лікутей Леві-Іцхак» було надруковано в 5731 році (1970/1971), і в ній зібрано його нові тлумачення й роз'яснення до Шасу (на відміну від решти книг, ця книга має заголовок «Торат Леві-Іцхак»). Четверту й останню книгу серії було надруковано в 5733 році (1972/1973), і в ній зібрано його примітки до віршів Танаху та висловів мудреців, а також його листи, що дійшли до нас. У наступні роки її було відредаговано заново, і до неї додалося багато нових тлумачень, як-от тлумачення рабі Леві-Іцхака до Тегілім та інші. У 5745 році (1984/1985) усі чотири томи було надруковано знову в новому виправленому виданні.
У 5782 році (2021/2022) усі томи вийшли друком у новому виправленому виданні, будучи заново набраними, впорядкованими й вивіреними редакцією «Оцар га-хасидім», чітким шрифтом[2], причому серію поділено на два томи приміток до книги «Зогар», один том нових тлумачень і роз'яснень до Шасу — Мішни та Гемари, один том добірок до Танаху та висловів мудреців — «Ігрот кодеш», і кунтрес приміток до книги «Танія».
Доповнення до «Лікутей Леві-Іцхак»
У 5783 році (2022/2023) «Ваад ганахот бе-лашон га-кодеш» випустив збірку «Леаві лімот га-Мошіах» з проповіді Шабат га-Гадоль 5676—5677 років (1915–1917) рабі Леві-Іцхака[3].
Див. також
Зовнішні посилання
- Примітки до книги «Танія», на сайті «Оцар га-хохма»
- Частина Берешит на сайті «Гіброубукс»
- На частину Шмот — Дварім на сайті «Гіброубукс»
- Добірки до віршів і висловів мудреців та «Ігрот кодеш» на сайті «Гіброубукс»
Примітки
- ^ Ребецн Хана розповідає у своїх спогадах: «За тиждень до свята Песах я поїхала до міста Кизил-Орда і привезла звідти два зошити, порошок для приготування чорнила і чорнильницю… Радість, яку це завдало моєму чоловікові, неможливо описати. Він негайно кинувся до праці письма з більшою енергією, ніж до їжі того хліба, який я йому привезла після такого довгого і тяжкого голоду». (Переклад з їдишу зі спогадів ребецн Хани, зошит 4). Мабуть, це було в перший період заслання (і справді, цей уривок щоденника належить до того самого періоду), а пізніше ребецн Хана готувала чорнило з різних трав, які збирала. Про це розповідає Ребе: «У глухому селі, куди було заслано мого пана, батька, учителя і наставника, благословенної пам'яті, неможливо було дістати чорнило для запису нових тлумачень Тори, але після того як моїй матері й наставниці, благословенної пам'яті, було дозволено приєднатися до нього в місці його заслання, вона виходила в поле, збирала різні трави, вимочувала їх у воді й так створювала штучне чорнило різних кольорів (чорне, синє, зелене, червоне і так далі), яке дало її чоловікові можливість записати в книгу свої нові тлумачення Тори. Вона займалася цим, попри те що їм бракувало мізерного хліба й води в нужді, єдино щоб виконати бажання свого чоловіка, аби він міг записувати свої тлумачення. Ці тлумачення мій пан, батько, учитель і наставник писав на полях книг, які моя мати й наставниця йому привозила, а також на вельми обмеженій кількості клаптиків паперу, що були в його розпорядженні, на яких через брак паперу й чорнила він змушений був писати вкрай стисло, як уже згадувалося кілька разів»… («Гітваадуйот» 5742, частина 1, с. 58). Добірку сіхот Ребе на цю тему надруковано в «Толдот Леві-Іцхак» (видання 5778 року (2017/2018)), частина 3, розділ тридцять другий (з с. 336 і далі).
- ^ Нове видання: «Лікутей Леві-Іцхак», на сайті «Хабад FM».
- ^ Див. тут.