Перейти до вмісту

Гемшех «Йом тов шель Рош га-Шана» 5666

Матеріал з Хабадпедії
Маамари наших Ребе
«Га-амнам»  •  «Дер фрумер Вора»  •  «Аль тецар ет Моав»  •  «Іта бе-Мідраш Тегілім»  •  «Ве-гадарта пней закен»  •  Старий рукопис хасидуту невідомого автора  •  «Баті ле-гані»  •  «У-шеавтем маїм бе-сасон»  •  «Ве-ядата» 5657 — Москва  •  «Гехалцу» 5659  •  «Ахат шаальті»  •  «Ве-кібель га-єгудім»  •  «Решит гоїм Амалек»
Маамари Ребе
«Ашрей тівхар»  •  «Ба-йом аштей асар»  •  «Гадоль їге»  •  «Ве-хазакта ве-гаїта ле-іш»  •  «Ве-шавті бе-шалом»  •  «Кі їшальха вінха»  •  «Ло тіге мешакела»  •  «Ве-ата тецаве ет бней Ісраель»  •  «Аль кен кару га-ямім га-еле Пурим»  •  «Боре нів сфатаїм» 5748  •  «Анохі Гашем Елокеха» 5749  •  «Ва-їгію хаєй Сара» 5751  •  «Маргела бе-фумей де-Рава» 5746
Гемшехи
Гемшех «Маїм рабім» 5636  •  Гемшех «Ве-ехерім»  •  Гемшех «Ве-каха» 5637  •  Гемшех «Самеах тесамах» 5657  •  Гемшех 5659  •  Гемшех 5666  •  Гемшех 5672 Гемшех Тішрей 5723
Поняття
Нігун підготовки до маамару  •  Дібур га-матхіль  •  «Яїр натів»  •  Біхлах  •  Невідредагований  •  Відредагований  •  Гемшех
Титульний аркуш «Гемшех 5666»
«Гемшех 5666» — видання 5784 року (2023/2024)

«Йом тов шель Рош га-Шана» 5666 (Гемшех 66; «самех-вав») — «гемшех» із шістдесяти одного маамару хасидуту, виголошених Ребе Рашабом протягом 5666, 5667 і початку 5668 років (1907/1908). Цей гемшех — одна з найосновоположніших і найглибших праць Хабаду, і саме його найбільше вивчають в єшивах «Томхей Тмімім Любавич».

Слова Ребе про гемшех

Ребе сказав про «гемшех»:

У маамарах його святості Адмора (Рашаба), хай перебуває душа його в раю, в яких теми хасидуту викладено в ширшому роз'ясненні та в раціональнішому розумінні й осягненні, ніж вони (в явному вигляді — і для людей нашого рівня) викладені в маамарах наших Ребе, що жили раніше . . з-поміж самих його маамарів його святість Адмор (Рашаб), хай перебуває душа його в раю, особливо підносив «Гемшех 5666». Бо всі вищезгадані переваги, якими славилися його маамари, присутні в цьому гемшеху у великій і особливій мірі. І не тільки в цьому гемшеху вчення хасидуту доходить до більшого розкриття і до осягнення на нижчому рівні, але також і зв'язок «цієї мудрості» з прийдешнім Визволенням.

— Із сіхи Ахарон шель Песах 5730 (28 квітня 1970) («Лікутей сіхот», частина 7, с. 206). Надруковано також у доповненнях до «Гемшех 5666» («Кегот», 5784), с. 807 і далі

Основні ідеї книги

Мета і причина творіння

Мета задуму створення світу — притягнути розкриття світла Ейн Соф, яке було до цімцуму, у світи АБЄА так, щоб творіння вміщали це розкриття, і це досягається через виконання Тори і заповідей народом Ізраїлю. Крім того, завдяки виконанню Тори і заповідей притягується також Б-жественне розкриття, ще вище, ніж те, що було до творіння. Цей ідеал зумовлений тим, що Святий, благословенний Він, «побажав мати оселю в нижніх світах», тобто щоб розкриття Б-жественності проникло в матеріальну реальність.

У книгах Каббали наведено різні пояснення причини творіння: (1) щоб розкрилася сила Святого, благословенний Він, (2) щоб творіння пізнали Його (мається на увазі не заповідь пізнання Б-га, тобто саме знання про те, що Б-г існує, а пізнання суті Його сил). Однак Ребе Рашаб по-новому стверджує, що обидва ці пояснення не виражають істинної мети, оскільки (1) вища сила Святого, благословенний Він, не потребує дії, і одразу за Його бажанням річ виникає, а отже, Він досконалий і без створення матеріального світу; (2) поняття пізнання стосується лише вищих світів, а якщо так, незрозуміло, навіщо Він створив цей матеріальний світ.

Тому він робить висновок, що творіння зумовлене палким бажанням Святого, благословенний Він, створити його, і для цього бажання неможливе раціональне людське пояснення: «воно вище за причину і розум (і як сказав про це наш Ребе, благословенної пам'яті: „Ойф а таайве із кейн кашье“ (переклад з їдиш: на бажання не ставлять запитань), лише Він побажав, щоб існували нижні, і щоб аспект Сутності світла Ейн Соф було притягнуто вниз, що можливо притягнути вниз саме в нижньому світі»[1].

Виникнення «сущого з нічого»

Перші каббалісти (Рамак, Рамаа і Арі) обговорювали пояснення назви світло Ейн Соф — чому воно називається «Ейн Соф» (Безкінечний), а не «Ейн тхіла» (Безпочатковий). Думка Рамака — що цей щабель є Сутністю Творця; думка Рамаа — що це воля; думка Арі, благословенної пам'яті, — що це вище за волю, але не є Сутністю Творця. На думку Рамака, це тому, що не можна приписувати предвічність нічому, крім Його Сутності. Однак Ребе не приймає цього, оскільки якщо Сам Святий, благословенний Він, є джерелом світів, неможливо сказати «Я не змінився» — як з погляду самого виникнення, так і з погляду бажання виникнення. І тому, на думку нашого Ребе, виникнення сущого з нічого відбувається від світла, яке є ніщо і нуль щодо Сутності Творця, і проте в ньому є безкінечна сила (подібно до притчі про світло, яке подібне до світила).

Структура гемшеху

Ребе Рашаб

Гемшех складається із шістдесяти одного маамару, виголошених у порядку року. Маамари являють собою безперервний ланцюг взаємопов'язаних тем і присвячені одній і тій самій темі, тому називаються «гемшех». Упродовж книги є примітки Ребе Рашаба. Остання частина книги називається «Гашламат га-друш»[2], і її не виголошували усно.

Про деякі уривки з маамарів він записав, що їх не слід переписувати. Однак Ребе вказав надрукувати їх на полях сторінки і позначити, що про них записано «не треба переписувати»[3].

Структура тому

Наприкінці книги надруковано: роз'яснення Ребе Раяца до гемшеху, сіху Ребе Раяца про суть гемшеху, сіху Ребе Раяца[4] про те, як виголошувався гемшех, і сіху Ребе про перевагу гемшеху.

Маамари років виголошення та запису маамару, які не входять до «гемшеху», а також матеріали, не обов'язково пов'язані з гемшехом, які в попередніх виданнях виходили з ним в одному томі, було надруковано 5775 року (2014/2015) окремо (частину з них — уперше) як «Сефер га-маамарім 5666–5667» за редакцією рава Єгонатана-Давида Райніца.

Видання книги

Від часу виголошення маамарів їх вивчали за копіями рукописів або за машинописними текстами. Уперше книгу було надруковано 5731 року (1970/1971) видавництвом «Кегот» за прямою вказівкою Ребе[5].

  • Перше видання — «Кегот», Бруклін, 5731.

Книга вперше вийшла друком, зі звірянням із рукописом р. Шмуеля га-Софера. Наприкінці книги додано відредаговану сіху Ребе шліта (Адмора шліта) з Ахарон шель Песах 5730 (28 квітня 1970)[6].

  • Друге видання — «Кегот», Бруклін, 5736.

До цього видання ввійшли численні виправлення за святим рукописом, а також увійшли маамари цих років, що не входять до гемшеху, — за святим рукописом Ребе Рашаба.

  • Третє видання — «Кегот», Бруклін, 5744.

До цього видання додано, серед іншого: «ганахот» кількох маамарів, пропуски, примітки та роз'яснення Ребе Раяца й інше.

  • Четверте видання — «Кегот», Бруклін, 5751.

У цьому виданні вперше надруковано дві ганахи Ребе Раяца.

  • П'яте видання — «Кегот», Бруклін, 5765.

Це видання — фотокопія видання 5751 року (1990/1991), без змін в основному тексті книги.

  • Шосте видання — «Кегот», Бруклін, 5777.

До цього видання вперше додано дев'ять нових маамарів, а також книгу заново набрано з виправленнями.

  • Сьоме видання — «Кегот», Бруклін, 5784.

У цьому виданні вперше надруковано продовження приміток і роз'яснень Ребе Раяца, а також його запис 5666 року (1905/1906).

Крім того, до цього видання ввійшли покажчик з тем Мошіаха і Геули[7] і «Список видань книжок Ребе Рашаба».

Роз'яснення

Див. також

Зовнішні посилання

Про «гемшех»


Примітки

  1. ^ «Гемшех 5666», с. 8.
  2. ^ «Гемшех 5666», с. 537.
  3. ^ «Гітваадуйот» 5742, том 4, с. 2060 і далі.
  4. ^ Із записів Ребе. Ребе дав надрукувати цей уривок для видання гемшеху.
  5. ^ Хабадський друкар р. Мордехай Шустерман розповідає у своїй книзі, що Ребе доручив йому почати готувати книгу до друку напередодні 2 нісана 5725 року (4 квітня 1965). Але через кілька тижнів він знову вказав [через рава Ходакова] припинити набір, проте р. Моше-Лейб Родштейн сказав йому, що він може продовжувати. І р. Мордехай припустив, що це було тому, що в той час хтось друкував багато примірників на копіювальному апараті й попросив Ребе, щоб не друкували, доки в нього не закінчиться наклад. І справді, напередодні рош ходеш елула 5730 року (вересень 1970) Ребе запитав р. Мордехая, на якому етапі набір гемшеху, і Ребе сказав, що р. Моше-Лейб звелів йому продовжувати, і він продовжував, і Ребе сказав (про р. Моше-Лейба, який на той час уже помер): «Хай прийде на нього благословення!»
  6. ^ Надруковано в «Лікутей сіхот», частина 7, с. 206, а також у доповненнях до «Гемшех 5666» («Кегот», 5784), с. 807 і далі. І в багатьох місцях.
  7. ^ За вказівкою його святості Адмора Мелех га-Мошіаха шліта в «Двар малхут» Тазрія-Меццора.

En:Yom Tov of Rosh Hashanah 5666 - Samach Vov

Повідомити про помилку на цій сторінці