Чудо
Диво — це події, що виходять за межі звичайного, Б-жественне управління не шляхом природи. Загалом є два основні види чудес[1].
Види чудес
Чудеса, які вищі за природу — чудеса, що повністю виходять за рамки природних законів, як десять кар і розділення Червоного моря під час виходу з Єгипту.
Чудеса, одягнені в природу — чудеса, що відбуваються в рамках законів природи, але в яких помітне Б-жественне провидіння. І всередині цього виду теж є три щаблі:
- Чудеса, в яких ясно помітна рука Всевишнього, попри те що вони відбуваються шляхами природи, як чудо Пурима і Хануки. Що чудо є збігом обставин у ході розвитку подій, і в цьому виражається чудо. На ці чудеса проказують благословення «Благословен Ти, Г-сподь... що сотворив мені чудо».
- Чудеса, в яких природа частково покриває чудо, але все ж помітно, що сталася незвичайна подія, як четверо, зобов'язані дякувати (ті, що пливуть морем, ті, що йдуть пустелями, хворий, який зцілився, в'язень, який звільнився). На них проказують благословення «Га-Гомель» і приносять корбан тода.
- Чудеса, в яких природа повністю покриває і приховує чудо, так що навіть той, з ким сталося чудо, не знає, що йому було сотворено чудо, як наведено у вірші: «Той, Хто творить великі чудеса один».
Перевага чудес, одягнених у природу
Хоча явні чудеса — ті, що вищі за природу, — вражають і викликають подив, є особлива перевага в чудесах, одягнених у природу: вони піддаються розумінню і осягненню, і тому виражають Б-жественне розкриття також і всередині розумного і природного світу; тобто суть чуда і розкриття Б-жественності тут більш явлена (на відміну від чудес, які вищі за природу, наприклад воскресіння мертвих, де можна бачити реальність чуда — що мертвий став живим, але не осягають суті чуда — як сталося, що він став живим. Не так у чудесах, одягнених у природу, де осягають суть чуда). Наприклад, у чуді Пурима можна зрозуміти послідовність подій, які призвели до скасування указу.
У їхньому корені
Різниця між двома видами чудес корениться в їхньому духовному корені:
- Чудеса, які вищі за природу, походять від піднесеності Ор Ейн Соф, яке понад усе і без кінця, — і тому вони залишаються піднесеними й прихованими.
- Чудеса, одягнені в природу, походять від поширення нескінченного світла вниз і вниз без межі — і тому вони приходять до розкриття й осягнення.
Для більшої ясності: чудо, одягнене в природу, — воно приходить від кореня, який вищий за силу межі і силу безмежності, і тому в його силах з'єднати силу обмежену із силою необмеженою,
на відміну від чуда, яке вище за природу, — це чудо, корінь якого від світла безмежного, і тому воно не може увійти всередину межі і скасовує її цілковито.
У прийдешньому майбутньому
Про майбутню Геулу сказано: «Як у дні виходу твого із землі Єгипетської покажу йому чудеса» — тобто і чудеса, одягнені в природу, які природа повністю покриває і приховує, будуть видні в спосіб явного і осяжного «бачення», і чудесність у них буде навіть більшою за ту чудесність, що була під час виходу з Єгипту.
Бо тоді будуть обидві переваги разом:
а. Перевага чуда, одягненого в природу, — бо чудеса будуть саме через саму природу, як написано: «І наповниться земля знанням Всевишнього, як води покривають море».
б. Перевага чуда, яке вище за природу, — що чудо буде в спосіб явного і осяжного «бачення», «ар'ену ніфлаот», що натякає на майбутню Геулу.
Знамення
Основна стаття — Знамення (чудо)
Знамення — це вид чуда або явленого свідчення, що слугує явним знаком для доведення посланництва пророка або для розкриття владарювання Святого, благословен Він, над творінням. Знамення діє на руйнування приховання законів природи і тим самим розкриває повну залежність творінь від Б-жественної сили, яка їх оживляє.
Мовою коментаря Раші: «знамення — щоб дати знати, що є потреба в Тому, Хто вас посилає», а саме, що знамення і явлені свідчення приходять підтвердити посланництво пророка і показати, що сили природи підпорядковані волі Всевишнього. Наприклад, посох, що обернувся на змія, і такі явлені свідчення, як вода, що обернулася на кров, показують Б-жественне втручання всередині природи або вище за неї.
Пояснюється в каббалі, що корінь знамення — від сяяння хохми ілаа, і коли Б-жественне світло розкривається — природа скасовується і підкоряється.
Ребе пояснює вірш у Тегілім[2]: «Знамень наших ми не бачили» – і під час вигнання є чудеса й знамення, але ми їх не бачимо, або тому, що зовсім їх не бачимо, або тому, що вважаємо їх природою через їхнє вбрання в шати природи; і це приховування та утаювання походить від дій людини, а коли єврей пробуджує точку єврейства й служить Всевишньому із самопожертвою, він удостоюється бачити явно Б-жественне диво[3].
Див. також
Примітки
- ^ Щодо наведеного нижче див. маамар, що починається словами «Кі-мей цетха» 5738. І вказане там. (Та інші).
- ^ Тегілім, глава 74.
- ^ Маамар, що починається словами «У-Мордехай яца», 5729.