Ім'я
Ім'я — це слова, що стосуються сутностей. Серед них «іменник», що вказує на саму сутність, або «прикметник», завдання якого — додати відомості про відомі сутності. Ім'я кожного творіння святою мовою є коренем його Б-жественної життєвості. І тому також ім'я всякої реальності описує суть речі та її призначення. На додачу до цього — в особистому імені людини, яке стосується кореня її особистої душі.
Поняття імені у вченні хасидуту слугує притчею для багатьох речей: для опису відношення життєвості творінь до Творця, притчею для сфіри Малхут, для світла Ейн Соф, для десяти сфірот тощо.
Надання імені хлопчикові здійснюється під час обрізання. Дівчинці дають ім'я під час читання Тори, найближчого до народження, при виголошенні «Мі ше-берах» для породіллі та доньки[1]. В останніх поколіннях, крім особистого імені, кожна людина має прізвище, що позначає її родинну приналежність[2], — це на додачу до того, що вона коген, леві чи ісраель.
Звертання до людини на ім'я виявляє прихильність до неї.
Джерело
Надання імен почалося зі створення світу, коли Б-г назвав Адама га-Рішона його ім'ям Адам[3]. Адам дав ім'я своїй дружині Хава[4], а їхнім синам дала імена Хава. Імена персонажів, згаданих у Танаху, мають пояснення та значення в описі персонажа, в подіях його життя тощо. Так Аврагам названий за «батько багатьох народів»[5], Іцхак — за сміх і радість при його народженні[6], а Яаков — за втримання п'яти[7]. Так само коліна були названі своїми матерями іменами, що виражають певне значення.
Тема єврейських імен та її важливість згадується при спуску до Єгипту:
І ось імена синів Ізраїлю, що прийшли до Єгипту: з Яаковом прийшли, кожен і дім його
— Шмот 1, 1.
Серед того, за що ізраїльтяни були визволені з Єгипту, мудреці, благословенної пам'яті, перелічують: що не змінили свого імені й не змінили своєї мови[8].
Імена всіх видів звірів і птахів дав при створенні світу Адам га-Рішон відповідно до особливих властивостей, що їх характеризують, і відповідно до особливої Б-жественної життєвості в них[9].
Характеристики
Іменник характеризується кількома особливими властивостями:
1. «Лише відсвіт»: ім'я речі є сутністю, цілком зовнішньою щодо речі, і слугує виключно засобом для іншого, щоб назвати її на ім'я. Це на противагу іншим властивостям, які має сутність, як-от властивості людини — її свідомість, її почуття тощо, — у яких виражається душа, або навіть на противагу світлу, яке не від суті світила, але подібне до світила; ім'я ж не подібне до носія імені й не виражає та не характеризує носія імені (той, хто бачить світло, вміє схарактеризувати світило в його загальності, тоді як той, хто чує ім'я речі, не зуміє вивести з цього й схарактеризувати носія імені[10]). І справді, люди з протилежними властивостями називаються одним і тим самим ім'ям[11]. З цієї властивості виводиться, що ім'я може бути також ім'ям умовним, а не обов'язково сутнісним[12].
2. «Стосується сутності»: попри сказане, що ім'я є зовнішнім відсвітом сутності, ім'я стосується самості сутності й «торкається» її. І тому людина полишає всі свої заняття й звертається всією своєю самістю в бік товариша, що кличе її на ім'я; так само при непритомності людини поклик на ім'я здатний торкнутися її душі всередині й пробудити її від непритомності. У цьому своєму змісті ім'я перевершує інші сили душі; так, наприклад, навіть внутрішніші сили в людині — як розум і якості — не торкаються суті людини, і людина, що навчає товариша осягнення, не «торкається» душі товариша понад силу його розуміння.
3. «Не є реальністю»: ім'я не існує в реальності, перш ніж його буде названо й воно прийде у вжиток. На противагу іншим силам душі, які існують у прихованості й тонкості в сутності душі і, приходячи у вжиток, розкриваються з прихованості в розкриття, ім'я не існує в сутності, а під час вживання імені воно виникає наново й створюється. (Справді, ім'я існує в сутності в тому, що вона є потенційною можливістю бути названою ім'ям, однак увесь час, поки її не названо ім'ям, ім'я не існує).
Особисте ім'я і життєвість
Ім'я кожного творіння є ім'ям його кореня і його духовного джерела, як висловлюється Шла в передмові до своєї книги:
І все, що є внизу в матеріальності, — це поширення і сходження шефа згори, яке сходило зі щабля на щабель тисячу тисяч тисяч разів, поки не матеріалізувалося в цьому матеріальному світі. І ось ця річ, що називається цим ім'ям, — це воістину її ім'я вгорі, в її корені, бо там джерело цих літер та їхнього поєднання...
Додає до цього Алтер Ребе за вченням Бешта[13], що ім'я предмета — не лише спадок від його духовного джерела, а воно саме і є посудиною для притягнення його духовної життєвості, тобто в літери імені вбирається життєвість, яка створює, і оживляє, і підтримує творіння. І подібним чином на вірш (Берешит 2, 19) «І як назве йому душа людська, таке його ім'я» роз'яснюється у вченні Магіда з Межиріча: «Святою мовою все, що назване його ім'ям, — таке його істинне ім'я, ім'я сутності від його кореня.. І тому Адам га-Рішон, у якому була особлива мудрість і який осягнув і знав корінь кожного виду, міг називати їх істинним ім'ям»[14].
Називання творіння ім'ям його кореня та джерела — це новація, яка не є самоочевидною, оскільки між творінням і його джерелом є нескінченний розрив, подібно до віддаленості між духовним і матеріальним. І ця новація створена завдяки служінню Адама га-Рішона, який поєднав матеріальні творіння з їхнім духовним коренем і зробив можливим називання їхнього матеріального імені як їхнього духовного імені[15]. Завдяки тому, що він здійснив загальний бітуль у всьому творінні[16].
Особисте ім'я людини
Подібним чином стоїть справа й з іменами людей: ім'я пов'язане з коренем душі. І як наводиться від імені Арізаля, коли батьки дають ім'я своїм синам, «ці імена — не випадковість і не бажання батька й матері назвати його так, але Святий, благословенний Він, — Той, Хто вкладає розум, і мудрість, і знання в серце його батька та його матері, щоб назвати його ім'ям, яке від кореня душі сина, і з цієї причини людина дуже-дуже вкорінена у своєму імені»[17].
Ребе Цемах Цедек сказав, що ім'я має бути дане саме батьком і матір'ю[18] — відповідно до роз'ясненого в писаннях Арізаля, що батьки удостоюються спрямувати думку до імені, яке відповідає кореню душі сина, у спосіб «мазлейгу хазей».
Ребе Раяц пояснює у своїх маамарах, що літери імені — це «канал», через який притягується життєвість душі й тіла, і завдяки цьому відбувається поєднання і зв'язок душі з тілом.
Відповідно до цього пояснив Ребе, що ім'я людини — річ найвища, бо ім'я пов'язане з коренем душі, і через нього притягується життєвість душі в тіло, а ця життєвість пов'язана з «Тим, Хто оживляє живих», так що зрештою (або, навпаки, на самому початку) ця життєвість пов'язана з Ацмут у-мегут, як зрозуміло з роз'ясненого в «Ігерет га-кодеш» (гл. 20), що вся суть виникнення — через «суть і самість Мааціля, благословенний Він, буття Якого — від Нього Самого, і Який не є наслідком жодної причини, що передувала Йому, хай боронить Б-г».
Ім'я — як притча
«Ім'я» слугує притчею та аналогією для багатьох понять, перелічених нижче:
Світло Ейн Соф
Основна стаття – Світло Ейн Соф
Початок і витік усього порядку створення світу та основа всього порядку сходження — це притягнення світла від Його самості, що зветься іменем «світло Ейн Соф». На це світло натякають мудреці, благословенної пам'яті (Піркей де-рабі Еліезер, розділ 3): «Перш ніж було створено світ, були лише Він та ім'я Його», причому під «ім'ям Його» мається на увазі світло Ейн Соф — за властивістю імені, яке є «лише відсвітом». Докладніше під «ім'ям Його» мається на увазі щабель можливості, який зовсім не є реальністю, подібно до того як ім'я «не є реальністю»[19].
Десять прихованих сфірот
Основна стаття – Десять прихованих сфірот
Перший корінь десяти сфірот Ацилуту — в десяти прихованих сфірот, які у світлі Ейн Соф, що до цімцуму. Однак правило, що наводиться в Каббалі, — «прихованим не властива реальність», і перебування цих сфірот у світлі Ейн Соф подібне до перебування імені в сутності, перебування якого — лише через вимовляння цього імені[19].
Життєвість творінь
Б-жественна сила, що оживляє творіння, — це лише відсвіт, і вона не є розкриттям самісної та сутнісної Б-жественної сили, що виражає Б-жественність. У цьому сенс того, що все творіння притягується від Його якості малхут, бо відношення царя до його народу — в поширенні імені царя на весь його народ, як сказано[20]: «тоді царем ім'я Його назване»; за подобою цього Б-жественність, що притягується, аби оживити творіння, — це лише ім'я Святого, благословенний Він.
Спуск душі в тіло і спуск у вигнання
Сутність душі єврея не вбирається в тіло, а лише її зовнішній відсвіт. Відсвіт душі, що вбирається в тіло, — це ім'я сутності душі, так що, з одного боку, відсвіт душі лише зовнішній, а з іншого боку, служіння людини її тілом і її душею діє на сутність душі, як ім'я, що «стосується сутності», попри свою віддаленість. Відповідно до цього пояснення роз'яснюється, що особисте ім'я людини відповідає образу, що виникає у відсвіті душі при її втіленні в окреме тіло, тоді як до сутності душі не стосуються форма й обриси, і тому неможливо розрізняти між ними різними іменами[21].
Подібно до того як спуск душі — лише у відсвіті душі, так і під ярмом вигнання стогне лише відсвіт душі єврея, тоді як над сутністю душі єврея вигнання не має влади. І це натяк у вірші «І ось імена синів Ізраїлю, що прийшли до Єгипту», оскільки лише «імена» синів Ізраїлю спустилися до Єгипту і перебувають під владою вигнання[21].
Зміна імені
Попри піднесені речі, пов'язані з ім'ям, людина може змінити своє ім'я, і це залежить саме від її вибору. І як знаходимо, що щодо деяких речей треба знати, як вона сама підписує своє ім'я. І подібним чином знаходимо в «Шулхан арусі», що через зміну імені притягується додаткова життєвість згори щодо довголіття і добрих років, повного зцілення, здоров'я тіла тощо. А якщо так, то це річ і її протилежність: з одного боку, кажуть, що дане людині ім'я пов'язане з коренем її душі, і це канал для притягнення життєвості тощо. І водночас кажуть, що коли людина вирішує змінити своє ім'я — тоді «так і буде», і відтепер її життєвість притягується (від Ацмут у-мегут) через канал літер імені відповідно до її рішення змінити ім'я.
Це подібно до роз'ясненого в тлумаченнях мудреців, благословенної пам'яті, що освячення місяця залежить від рішення земного суду, тобто коли земний суд встановлює, що цей день — Рош ходеш, так встановлюється й угорі, і це у спосіб «ви — навіть помилково, ви — навіть навмисно». І подібним чином у нашій справі: коли людина вирішує змінити своє ім'я, це діє також угорі щодо способу притягнення життєвості тощо.
Ребе вказав діяти серед євреїв, щоб вони звалися своїми єврейськими іменами, а не іншомовними; так неєвреї знатимуть про їхнє походження й остерігатимуться запрошувати їх на некошерну трапезу[22].
Коли Ребе запитали про зміну іншомовного імені, а ім'я було з тих імен, які вкоренилися в Землі Ізраїлю серед євреїв, Ребе схилився до збереження наявного імені[23].
Рабі Меїр вникав в імена
Ще наводиться в Гемарі: «Рабі Меїр дайек бі-шма», тобто вникав в імена. Магід пояснює це на підставі сказаного про Адама га-Рішона: «і як назве його людина, таке його ім'я»; і після того як Святий, благословенний Він, привів усіх тварин і звірів, той сказав: цьому годиться зватися так, а цьому — так; бо силою великої мудрості, що була в ньому, він знав корінь кожного творіння, звідки воно створене і з якого воно кореня, і називав його ім'я за його коренем, чого не могли осягнути ангели і не могли дати таких імен, як наводиться там у мідраші. І так само з рабі Меїром: завдяки великій своїй мудрості він знав корінь душ кожного, звідки його корінь — від добра чи від протилежного.
Вказівки та звичаї при наданні імені
Відома велика важливість надання імені, і є різні звичаї та подробиці в цій темі. Кілька вказівок від Ребе було сказано про це, частина з них — загальна вказівка, а частина — як особиста вказівка:
- Надання імені має бути за згодою обох батьків[24].
- Якщо між обома батьками немає згоди — слід звернутися до рабина, мара де-атра, і виконати його слова[25].
- Якщо ім'я вже дав хтось інший, можна додати ще одне ім'я[26].
- Перше ім'я належить батькові, друге ім'я належить матері, третє — батькові[27].
- Не слід втручатися в надання імені, бо думку батькам дано згори[28].
- Не слід приєднувати ім'я до імен наших Ребе, провідників поколінь (а також до імен ребецн)[29].
- Ім'я на честь того, хто живий, у сефардів вважається справою пошани, а ашкеназі суворо стежать, щоб не називати на честь діда, який живий[30].
- Не слід змінювати ім'я без важливої причини[31].
- Людина — господар свого імені, і тому, якщо вона змінює його, — її ім'я стає таким у всіх подробицях[32].
- Надання імені при народженні доньки слід робити якомога раніше[33].
- Пропозиція назвати на честь наших Ребе, провідників поколінь, слушна[34].
- Людям, які мали лише іншомовні імена, слід дати єврейське ім'я[35].
- Є пересторога не називати на честь людини, яка померла молодою, бо лиха її доля[36].
- Не слід побоюватися цього при називанні на честь батьків. [37].
- Не слід побоюватися цього при називанні на честь тих, хто був убитий за освячення Імені Всевишнього, як загиблі в Голокості. І навіть навпаки.
- Коли дають два імені, одне святою мовою, а інше розмовною мовою, — ставлять першим ім'я святою мовою[38].
Див. також
Додаткова література
- «Ве-еле шмот», підхід Ребе до вибору і зміни імен та різні вказівки у зв'язку з цим, додаток «Атерет Хая» до тижневика «Бейт Мошіах», тижнева глава «Шмот» 5781, сторінка 8.
- «Ва-їкра га-адам шемот», ставлення Ребе до значення імен людей і вказівка, яку з них можна винести, у рубриці «Хаєй Ребе», тижневик «Кфар-Хабад» 1927, сторінка 30.
- Леві-Іцхак Шпрінгер «Ашер нікву бе-шемот» тижневик «Кфар-Хабад» випуск 2061, сторінка 22.
Зовнішні посилання
- «І наречеться ім'я його в Ізраїлі», надання імені, додавання і зміна імені
Тшура, іяр 5781 (квітень–травень 2021)
- Надання імен та їхнє значення, у рубриці «Ніцоцей Ребе», випуск «Гіткашрут» 1240, переддень святого Шабату глави Емор, 12 іяра 5778 (27/04/2018)
- Чому важливо дати при бриті традиційне єврейське ім'я? | «Тоамім галаха»

- Ім'я — внутрішній погляд, з книги «Аншей га-міла»
(англійською)
Примітки
- ^ Також при наданні імені доньці слід вимовляти текст «до Тори, і до хупи, і до добрих справ». Лист Ребе до Моше Охайона. Збірник «Гаарот у-біурім бе-торат кавод кдушат Адмор шліта» випуск 274 до Шабату тижневої глави «Мішпатім» 5786, с. 6.
- ^ Див. «Гайом йом», 7 нісана про прізвище наших Ребе, провідників поколінь.
- ^ Берешит 5, 2.
- ^ Берешит 3, 20.
- ^ Берешит 17, 5.
- ^ Берешит 21, 3.
- ^ Берешит 25, 26.
- ^ «Мідраш раба», Шир га-ширім 4, 12.
- ^ Берешит 2, 19-20.
- ^ Маамар «Ата ехад» 5702.
- ^ «Лікутей сіхот», частина 16, сторінка 37
- ^ «Сефер га-маамарім» 5709, сторінка 17.
- ^ «Шаар га-їхуд ве-га-емуна» на його початку.
- ^ «Ор Тора» 4, 2.
- ^ «Лікутей сіхот», частина 15, сторінка 14 і далі.
- ^ «Лікутей Тора», маамар, що починається словами «Ко теварху», у поясненні.
- ^ «Гітваадуйот» 5742, частина 4, с. 1780.
- ^ Інші люди можуть лише пропонувати їм імена, але вибір імені насправді має бути саме за батьком і матір'ю. — Ребе
- ^ 1 2 Маамар «Кі імха» 5666.
- ^ Молитва «Адон олам».
- ^ 1 2 «Лікутей сіхот», частина 3, тижнева глава «Шмот».
- ^ Сіха Шабату тижневої глави «Їтро» 5737, кунтрес «Гітваадут», «Ваад ганахот бе-лашон га-кодеш», до Шабату тижневої глави «Їтро» 5786, с. 18.
- ^ Відповідь від 5 тішрея 5744 (12 вересня 1983) (щодо імені Наташа) і відповідь від 23 адара II 5746 (3 квітня 1986) (щодо імені Ірен (Орна)). «Лікут маанот кодеш», доповнення, частина 4, с. 572 і с. 626.
- ^ З листа від 3 сівана 5716 (13 травня 1956).
- ^ Святий рукопис. Надруковано в збірнику «І наречеться ім'я його в Ізраїлі», с. 5.
- ^ З листа від 24 швата 5714 (28 січня 1954).
- ^ З листа від 3 тевета 5712 (1 січня 1952).
- ^ У низці випадків, коли просили Ребе, щоб він вибрав ім'я, Ребе повторював відмову Ребе Раяца на такі прохання, лист від 27 сівана 5714 (28 червня 1954), 19 тевета 5715 (13 січня 1955), 19 адара 5716 (2 березня 1956) та інші. Див. також добірку відповідей Ребе на цю тему в примітці рава Леві Мендельсона, збірник «Гаарот у-біурім бе-торат кавод кдушат Адмор шліта», випуск 192, тижнева глава «Бемідбар» 5784, с. 25.
- ^ З листа від 12 тевета 5716 (27 грудня 1955).
- ^ Сіха Шабату тижневої глави «Мікец» 5743. «Торат Менахем — Гітваадуйот», с. 760.
- ^ З листа від 3 нісана 5714 (6 квітня 1954).
- ^ З листа від 9 хешвана 5722 (19 жовтня 1961), і див. книгу «Аводат га-кодеш», с. 559.
- ^ «Шаарей галаха у-мінгаг», ч. 5, с. 243.
- ^ З листа від 3 елула 5710 (16 серпня 1950). І див. сіху 12 швата 5714 (16 січня 1954) і сіху ночі першого дня свята Песах 5714 (17 квітня 1954) про заохочення називати ім'ям Менахем-Мендл.
- ^ Див. численні відповіді Ребе в збірнику «І наречеться ім'я його в Ізраїлі».
- ^ «Яшаш», «Гітін», гл. 4, § 31. «Хатам софер», «Евен га-езер», ч. 2, § 25. І див. «Агам», «Йоре деа», ч. 2, § 122. «Шаарей галаха у-мінгаг», ч. 5, с. 242.
- ^ «Шаарей галаха у-мінгаг», ч. 5, с. 242.
- ^ «Торат Менахем — Гітваадуйот» 5747, ч. 3, с. 257.