Хаїм із Воложина
| Хаїм із Воложина | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 7 сівана 5509 (24 травня 1749) |
| Дата смерті | 14 сівана 5581 (14 червня 1821) |
| Країна | Російська імперія, Річ Посполита[В] |
| Місце діяльності | Воложин, Вількомир |
| Рід діяльності | філософ, богослов, рабин[В] |
| Посада | рабин Воложина, рабин Вількомира, засновник єшиви «Ец хаїм» у Воложині |
| Учителі | Рафаель га-Коген Гамбургер, Ар'є-Лейб Гінцбург, Віленський Гаон |
| Сім'я | |
| Батько | рабі Іцхак бен Хаїм |
| Мати | Рівка, дочка рабі Йосефа Рапопорта |
| Діти | Іцхак з Воложина, Йосеф та інші |
| Родовід | |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Рав Хаїм Іцкович (відомий під ім'ям р. Хаїм із Воложина), (7 сівана 5509 (24 травня 1749) — 14 сівана 5581 (14 червня 1821)), був одним із великих людей покоління у свою епоху, одним із найвизначніших учнів Віленського Гаона[1], рабином містечка Воложин і засновником єшиви «Ец хаїм», відомої як Воложинська єшива, «мати єшив».
Біографія
Р. Хаїм народився в 5509 році (1748/1749) у свого батька рабі Іцхака бен Хаїма, який був парнасом громади у Воложині, і своєї матері Рівки, дочки рабі Йосефа Рапопорта. У юності навчався близько двох років у рабі Рафаеля га-Когена Гамбургера, рабина Мінська, а потім у «Шаагат ар'є». З 19 років почав їздити до Віленського Гаона (Гра) і став його важливим учнем. Зі згоди та благословення свого вчителя, Віленського Гаона, рабі Хаїм повернувся до Воложина і служив рабином містечка. Рабином Воложина він почав служити, мабуть, у 5534 році (1774). Приблизно через п'ятнадцять років рабинства перейшов служити рабином у Вількомирі, але повернувся до Воложина лише через рік через протидію в громаді й продовжував служити його рабином до останнього свого дня.
Після відходу з життя свого вчителя р. Хаїм заснував єшиву «Ец хаїм» у Воложині й тим самим став батьком великих литовських єшив. Напередодні заснування єшиви р. Хаїм виступив у 5562 році (1801/1802) з відкритим листом до «тих, хто любить Тору» в Литві, у якому закликав піднести ріг вивчення Тори та єшив. У цьому листі було закладено основу його духовного підходу до вивчення Тори, і він є початком його визнання як духовного лідера євреїв Литви.
Зв'язок із нашими Ребе, провідниками поколінь
Гаон рабі Хаїм із Воложина був єдиним з учнів Гра, хто не побажав брати участь у зібраннях, які плели міснагдім проти табору Бааль-Шем-Това та його учнів, і навіть не зробив жодного кроку з усіх кроків, які плелися проти них.[2] Одного разу Ребе висловився: «Рабі Хаїм, який був близьким учнем Гра і поширив його вчення, не був міснагедом — взагалі богобоязливі ніколи не були міснагдім — були лише нахаби, які хотіли виконати місію Самех-Мема війни Всевишнього в Мідьяні, яка полягає в тому, щоб сіяти безпричинну ненависть між синами Тори».[3] Згідно з версією рабі Хаїма, причина того, що Гра не прийняв до себе Алтер Ребе і рабі Менахема-Мендла з Вітебська, залежала не від нього, адже він сам хотів їх прийняти, а саме мати Гра — це вона перешкодила йому прийняти їх[4]. Ребе Раяц описує[5], що серед противників учення і шляхів хасидів були дві групи: одна група — гнівлива і підозріла до праведних, а друга група — помірна, що міркувала мірилами людського розуму. У першому поколінні розкриття і поширення вчення хасидизму Хабад — за днів нашого Ребе, Алтер Ребе, — друга група була прихована, і головною була перша, гнівлива група; після двох перемог хасидів[6] у 5559 (1798/1799) і 5561 роках (1800/1801) гідність першої групи було принижено, і почала складатися друга група. До цієї групи належав р. Хаїм, який не продовжив шляху протидії вченню хасидуту і шляхам хасидів.
Після відходу з життя Гра він мав труднощі з важким галахічним питанням і приїхав з візитом до нашого Ребе, Алтер Ребе, щоб розв'язати свої сумніви. Дехто каже, що це було в 5563 році (1802/1803).[7] Алтер Ребе пише в посланні 5571 року (1810/1811): «І ось, коли гаон, наш учитель рав Хаїм, хай світить його свіча, голова рабинського суду громади Воложин, був у нашій країні в 5563 році (1802/1803), чули з його вуст кілька заможних людей нашої країни, які зовсім не з анаш, що він сказав від імені свого головного вчителя, гаона, покійного хасида, благословенної пам'яті, що немає взагалі жодної заборони в шхіті відшліфованими ножами за законом, викладеним у Гемарі та в поским. Тільки якщо заборона вийшла з його вуст, благословенної пам'яті, то лише заради віддалення від анаш, як і інші віддалення і постанови, що вийшли як помилка від володаря в 5532 році (1771/1772)...» [8]
В одному зі своїх послань Алтер Ребе пише про рекомендацію, яку написав «гаону з Воложина» для якогось громадського діяча. Мабуть, це послання було написане після того, як ущухла суперечка між міснагдім і хасидами, тобто з 5563 року (1802/1803) і далі, і тому є припущення, що воно було написане наприкінці 5571 року (1810/1811). [9]
Рабі Хаїм дуже наближав учнів, які схилялися до хасидизму.[10] Коли хасид Алтер Ребе, рабі Ісраель Яффе, проїжджав через його місто, р. Хаїм запросив його на суботню трапезу, і на трапезі попросив його повторити вчення його вчителя Алтер Ребе у вченні Хабаду.[11]
Рабі Хаїм приятелював з нашими Ребе, провідниками поколінь, і особливо з Мітлер Ребе. У 5576 році (1815/1816) було оголошено загальний збір цдаки для євреїв, вигнаних із сіл за указом царя. Відповідальними за збір були рабі Хаїм — від міснагдім, і р. Пінхас Рейзес Шик, один із великих хасидів Мітлер Ребе, — від хасидів, і вони навіть спільно підписали лист на цю тему. [12]
Також син рабі Хаїма, рабі Іцхеле з Воложина, продовжив шлях свого батька і був у дружніх стосунках із Цемах Цедеком[13], і разом вони діяли в кількох справах, і навіть перебували разом у Петербурзі, щоб домогтися в уряду, щоб євреїв не примушували навчатися в державних школах[14]. Рабі Іцхак із Воложина навіть поглиблено вникав у книги з хасидуту.[15]
Його книга «Нефеш га-хаїм»
У відповідь на книгу «Танія» зокрема і на вчення хасидуту загалом р. Хаїм уклав свою книгу «Нефеш га-хаїм» — книгу, що поєднує в собі слова каббали, засновані на книзі Зогар, книзі «Ец хаїм» та інших каббалістичних книгах; книга побудована так, що нагадує книгу «Танія», і в кількох місцях намагається спростувати положення, наведені у вченні хасидуту; розповідають, що цю свою книгу він написав за вказівкою свого вчителя Гра[16].
Ребе згадував його книгу «Нефеш га-хаїм» і його підхід у питанні «цімцуму», але також зазначив, що «Нефеш га-хаїм» вийшла друком для того, щоб зменшити і применшити вплив і натхнення від книги «Танія», і з цієї причини хасиди протягом поколінь утримувалися від того, щоб користуватися цією книгою і вникати в неї.[17].
Ребе пише[18]: «І загалом видно, що рав рабі Хаїм із Воложина бачив книги Хабаду, і особливо книгу „Танія“, і зазнав від них впливу, хоча я не знаю цього з повними доказами».[19].
Цімцум «лав кі-пшуто»
На початку поширення вчення хасидуту і великої суперечки одна з претензій міснагдім до хасидів полягала в тому, що написано в книгах з хасидуту, що цімцум в Ейн Соф, наведений у писаннях Арізаля, не в буквальному сенсі, і не в світилі, а лише у світлі, і це теж лише в нижній категорії світла[20]. Гра, який був головою міснагдім, вважав, що цімцум — у буквальному сенсі, і в його світлі окремо. А р. Хаїм, його учень, пише у своїй книзі «Нефеш га-хаїм», що цімцум не в буквальному сенсі — але він також і в самому світилі.[21].
Родина
- Його син рабі Іцхак із Воложина.
- Його онук рабі Еліягу, син його сина р. Йосефа, — приєднався до громади хасидів[22].
Примітки
- ^ У передмові до коментаря Гра на «Шулхан арух» його зараховано до «перших з учнів»
- ^ «Бейт Рабі», і див. «Толдот га-хасидут» р. А. Маркуса, розд. 5.
- ^ Зі слів Ребе раву Цві Кахані («Сіах сарфей кодеш», сторінка 209).
- ^ «Несіей Хабад у-вней дорам», с. 36.
- ^ «Кунтрес лімуд га-хасидут», сторінка 7
- ^ Перемога хасидуту у звільненні Алтер Ребе з його ув'язнень — першого і другого
- ^ «Бейт Рабі», с. 150.
- ^ «Ігрот кодеш» Алтер Ребе, видання 5772, с. 381. І в примітці там, на полях аркуша, редактор зазначає, що, можливо, Алтер Ребе має на увазі у своєму листі візит р. Хаїма з Воложина до Мінська, де він зустрівся з Алтер Ребе і вони багато пілпулювали в питаннях і розв'язаннях (як розказано в «Сіпурім нораїм», 43, кінець сторони б, що починається словами «Ата бати»).
- ^ «Ігрот кодеш» Алтер Ребе, видання 5772, с. 391, і див. там у примітках редактора в примітці на полях. І див. знімок святого рукопису послання там, с. 390. І див. там у вступі до «Ігрот кодеш», с. 58, що р. Х. з Воложина перебував у дружніх стосунках із нашим Ребе, Алтер Ребе.
- ^ Хасид р. Яаков Кайднер у книзі «Мецареф га-авода» — «Вікуха раба». Протягом років з'явилися ті, хто оскаржував це свідчення, і докази його достовірності було надруковано в бюлетені «Алей сефер» (?).
- ^ «Толдот га-Рав мі-Воложин», наведено в «Дор деа» і в «Га-Рав мі-Ладі у-міфлегет Хабад».
- ^ «Ігрот кодеш» Мітлер Ребе, видання 5773, с. 28. Лист надруковано там, с. 292-294.
- ^ Див. «Кунтрес лімуд га-хасидут», с. 14-15
- ^ Зі слів Ребе р. Цві Кахані — роздавання доларів, сіван 5750 (травень–червень 1990)
- ^ «Бейт Рабі». «Несіей Хабад у-вней дорам», с. 35.
- ^ «Кфар-Хабад», випуск 641 і випуск 834
- ^ «Га-Мелех бі-мсібо», ч. 2, с. 222. Див. також «Торат Менахем», частина 62, с. 123. Розповідають, що тоді, коли ребецн Хая-Мушка давала свідчення на суді над книгами, серед складу суду, який прибув до неї додому для зняття свідчень, був перекладач з російської на англійську, єврей-хареді, литвак; посеред дачі свідчень зупинилися на коротку перерву, і ребецн помітила, що він відкриває книгу і вникає в неї; вона спитала його простодушно: «Що ти робиш? Читаєш Тегілім?» — а він показав їй, що вчить за книгою «Нефеш га-хаїм», і ребецн висловила невдоволення тим, що в її приватному домі вчать за цією книгою
- ^ «Лікутей сіхот», частина 15, с. 470
- ^ Див. також «Тора шлема» рава Кашера, ч. 8, том дев'ятий, до «Шмот», у доповненнях, с. 249, де він написав: «І кожен, хто з поглибленням перегляне браму 3 його книги „Нефеш га-хаїм“, ясно побачить, що він читав книгу „Танія“ і прийняв її підхід майже в усіх подробицях, і є там буквально ті самі звороти, що в „Танії“, тільки він додав джерела з книг мудреців, благословенної пам'яті, щоб роз'яснити цей підхід». І див. також: . Вплив книги «Танія» на книгу «Нефеш га-хаїм» — на сайті «Маянотеха», 30 тішрея 5779 (9 жовтня 2018)
- ^ Див. про все це «Ігрот кодеш», частина 1, послання 11
- ^ «Нефеш га-хаїм» (брама 3, розд. 7) — див. «Ігрот кодеш» Адмора шліта, частина 1, послання 11. «Гейхал га-Бааль-Шем-Тов», випуск 5. І див. листи Ребе каббалісту р. Йосефу-Лейбу Зусману, у яких Ребе відповідає йому на його запитання, які він поставив щодо цього: https://www.lahak.org/templates/lahak/article_cdo/aid/2940152 — маамар «Іш єгуді» 5733, у доповненні, с. 13-14, лист від днів Сліхот 5718. «Керем Хабад», випуск 7.
- ^ «Шаарей Іцхак», с. 56а
Код особи: № 4440585100