Перейти до вмісту

Злиття (двейкут)

Матеріал з Хабадпедії
Малюнок р. Залмана Кляйнмана: хасиди у своєму двейкуті

Двейкут — вид поєднання між двома речами, який наводиться в хасидуті для визначення зв'язку зі Святим, благословенним Він.

У служінні Всевишньому людини двейкут — це стан, за якого людина занурена в глибоку думку про буття Святого, благословенного Він, і Його дії та забуває про матеріальний світ, у якому живе, унаслідок споглядання Б-жественного. У ученні хасидуту багато говориться про двейкут і шляхи споглядання, що ведуть до нього.

Як правило, як підготовку до споглядання, що приводить до двейкуту, слід вивчати в ученні хасидуту про духовні світи, про десять сфірот тощо. Часто ті, хто споглядає, вдаються також до хасидського нігуну під час молитовного служіння.

Суть

Двейкут — це зовнішнє поєднання між двома речами, як написано: «Як прилягає пояс до стегон людини[1]», — пояс прилягає до зовнішнього боку людини (на відміну від гіткашруту, який є внутрішнім зв'язком)[2].

Двейкут у служінні знизу вгору — це служіння в зовнішньому боці серця, тобто служіння, засноване на розумі й розумінні, і це споглядання Б-жественності, зодягненої у світи[3]. У її притягненні згори донизу це притягнення світла Ейн Соф в аспекті макіфа, і це — загалом — притягнення, що відбувається через виконання заповідей (на відміну від притягнення через вивчення Тори, яке є притягненням внутрішнім[4]).

У самому двейкуті є два щаблі: коли річ є самостійною сутністю, але прилучена до іншої речі (так келім прилучені до світла Ейн Соф), і є двейкут, коли обидві речі єдині сутнісною єдністю (такий двейкут світел, і оскільки світло — це поширення й розкриття поза сутністю, його єдність теж називається двейкутом)[5].

Основна стаття – Двейка, хашика і хафіца

Суть двейкуту — духовна близькість до Святого, благословенного Він, що походить із почуття любові. У цьому суть жертвоприношення (корбан), слово якого означає двейкут, і про це наводиться, що ангел Міхаель називається також первосвящеником, який приносить душі на жертовнику, приносячи їх у двейкуті любові, яку він виливає в них. А докладніше, є два аспекти первосвященика: перший — Міхаель, суть якого — «Вічна любов», що притягується з аспекту «милість Аврагамові», а другий, вищий, — аспект Агарона, первосвященика, суть якого — «Велика любов», що притягується від бороди Агарона, яка сходить на краї його одягу.

Головне в любові — це «злиття духу з духом»[6], як написано: «Хай цілує він мене поцілунками вуст своїх» тощо, як відомо. І про це сказано: «і всією душею твоєю», — це всі частини душі: розум і мідот та їхні шати — думка, мовлення і дія, — усіма якими людина зобов'язана прилучитися до Нього, благословенний Він, тобто мідот — до Його мідот, благословенний Він: як Він милосердний тощо. А розум — до Його розуму й мудрості, благословенний Він, — це поглиблене вивчення Тори, бо Тора походить із Хохми. І так само думка — до Його думки, благословенний Він, а мовлення — до слова Г-спода, тобто до галахи, як написано: «І вклав Я слова Мої в уста твої» і «слова Мої, які Я вклав в уста твої». А дія — це діяння цдаки, щоб оживити дух смиренних, як написано: «Бо шість днів творив Г-сподь» тощо, як відомо в іншому місці. І це — злиття духу з духом у досконалому двейкуті та єднанні, коли воно — унаслідок любові[7].

Двейкут і віра — одне й те саме. Наскільки велика віра людини, настільки вона прилучена до Святого, благословенного Він. Тому також, доки людина вірить і прилучена до Святого, благословенного Він, з нею не може статися нічого лихого. І як сказав автор «Толдот Яаков-Йосеф» про вірш «Доки будуть гнівити Мене... і доки не будуть вірити в Мене», сказаний після того, як сини Ізраїлю хотіли побити Моше Рабейну камінням: досі, хоча вони гнівили Мене кілька разів, не було місця для того, щоб на них упала кара, тоді як тепер — «доки не будуть вірити в Мене» — саме так; і це згідно з висловом Бааль-Шем-Това про те, що віра є двейкутом[8].

Двейкут під час молитви

Двейкут сходить на людину під час читання «Шма», згідно з поясненням Алтер Ребе, що «ніщо не заважає нам у злитті душі з Його єдністю і світлом, благословенний Він, окрім бажання — якщо людина, не доведи Б-же, зовсім не бажає прилучитися до Нього. Але щойно вона бажає, і приймає, і притягує на себе Його Б-жественність, благословенний Він, і каже: „Г-сподь — Б-г наш, Г-сподь один“, — її душа сама собою включається в Його єдність, благословенний Він, бо „дух приводить дух і притягує дух“, і це аспект виходу з Єгипту, і тому встановили главу про вихід з Єгипту саме під час читання „Шма“».[9].

Тоді як у молитві «Шмоне есре» прилученість походить лише від насолоди Б-жественної душі — річ минуща, що слабне з ослабленням насолоди, — прилученість під час нефілат апаїм є абсолютною прилученістю, що походить від піднесення всіх сил тваринної душі разом із Б-жественною душею, і тому матеріальне тіло більше не заважає прилученості, оскільки й воно піднеслося.

Цим пояснюється те, що сказано в книгах Каббали: час нефілат апаїм — це головний час відбору й піднесення зла кліпат ноги, що перебуває в його тілі.[10]

Примітки

  1. ^ Ірміягу 13:11
  2. ^ «Біурей га-Зогар» Мітлер Ребе, Трума, 49а. Маамар, що починається словами «Ле-олам єге адам», 5677. Маамар, що починається словами «Патах рабі Шимон», 5734
  3. ^ Маамар, що починається словами «Ле-олам єге адам», зазначений вище
  4. ^ Але докладніше, згідно з поясненим нижче про два щаблі в двейкуті, і в зв'язку, що встановлюється через саму Тору, є двейкут (це зв'язок із зовнішнім боком Тори, як вона притягнута в порядку сходження) і гіткашрут (це зв'язок із сутністю Тори, яка вища за порядок сходження) — маамар, що починається словами «Патах рабі Шимон», зазначений вище
  5. ^ Маамар, що починається словами «Патах рабі Шимон», зазначений вище, на основі маамару, що починається словами «Адам кі якрів», 5666
  6. ^ «У всякого, хто дає і хто отримує, як у чоловіка й дружини, сила істинності любові дружини до чоловіка приходить від того, що він говорить їй про свою любов до неї, як зрозуміло, усякими словами похвали та пробудження любові, і це те, що називається в „Зогарі“ злиттям духу з духом» («Дерех хаїм» Мітлер Ребе, сторінка 77).
  7. ^ «Ігерет га-тшува» — розділ 9
  8. ^ «Кетер Шем Тов», ч. 2, с. 267
  9. ^ «Лікутей амарим» — розділ 47
  10. ^ «Шаарей тшува», «Шаар га-тфіла». «Ахарей Гашем Елокейхем телеху». «Магап», 47а.

Повідомити про помилку на цій сторінці