Польські хасиди
Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять.
| ||
| Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять. | |
Польські хасиди — це прізвисько (на хабадському жаргоні) загальних хасидських дворів, які йдуть шляхом Бааль-Шем-Това, а більшість із них — також шляхом Магіда з Межиріча, але з наголосом на ХаГаТ[1].
Ставлення до хасидизму Хабад
Ці розбіжності в думках здебільшого не призвели до розколу між хасидизмом Хабад та іншими хасидськими дворами, і тому також праведники, шлях яких у хасидуті дуже відрізнявся від шляху Хабаду, як-от рабі Леві-Іцхак з Бердичева і рабі Мордехай з Чорнобиля — який навіть висловив свою думку, відмінну від шляху провідників Хабаду, — поріднилися з провідниками Хабаду. Так само в усіх громадських і приватних справах панувала невимовна словами душевна любов між провідниками Хабаду та іншими Адморами, що йдуть шляхом загального хасидизму.
Історія
Основна стаття – Рабі Аврагам з Каліська (учень Магіда з Межиріча)
У 5557 році (1796/1797) Алтер Ребе видав книгу «Танія», а також почав виголошувати маамари розлогіше і з більшими поясненнями, а також призначив аврехів, які дбали б про поширення і пояснення учення хасидуту так, щоб воно було зрозуміле простим людям[2]. Книга «Танія» була величезним новаторством щодо епохи до її виходу у світ, оскільки це була перша книга, що виклала вчення хасидуту розлого і з поясненнями. Коли про це почув рабі Аврагам з Каліська, він різко виступив проти цього методу. Рабі Аврагам стверджував проти цього твору, що він відхиляється від початкового шляху хасидського руху. За його словами, Алтер Ребе відхилився від шляху проводу, який проклали «наші вчителі» — тобто Магід з Межиріча і рабі Менахем-Мендл з Вітебська, — «які дуже берегли себе й остерігалися у своїх словах не оголошувати перед більшістю хасидів, майже перед усіма, нічого, крім як шляхом настанови й уведення їх у завіт віри в мудреців»[3]. Він вважав, що провід усією сукупністю хасидів слід будувати на «вірі в мудреців» і на простому трепеті перед Небесами, тоді як заняття таємницями Тори, які розкрив рабі Шнеур-Залман у своїй книзі, слід обмежити «бней алія». Свої слова він обґрунтовував віршем «праведник вірою своєю житиме»[4] — не читай «їхьє» (з хіриком), а «єхайє», тобто що праведник знанням своїм таємниць Тори звільняє народ від потреби вивчати їх, а їм належить лише вірити в праведника. Алтер Ребе відповів йому[5] на це. Метод Алтер Ребе полягає в тому, що кожному належить самому розмірковувати над словами хасидуту і дати їм впливати на себе, а не покладатися на служіння праведника[6].
У 5560 році (1799/1800) рабі Аврагам оприлюднив листа, в якому він відмовляється від своєї суперечки[7] і погоджується з тим, що шлях Алтер Ребе, згідно з яким кожна людина має заглиблюватися в слова хасидуту, — істина, і «це шлях Бааль-Шем-Това і рава Магіда... І як може спасти на думку сперечатися з цим».
Суперечка, що спалахнула після друку «Танії» в 5557 році (1796/1797), розросталася й розгалужувалася, і впродовж років до неї були втягнуті великі Адмори хасидизму того часу. До рабі Аврагама приєдналися рабі Барух із Меджибожа і рабі Ашер зі Століна, тоді як рабі Леві-Іцхак з Бердичева підтримав Алтер Ребе. Так само рабі Нахман із Брацлава намагався встановити мир між сторонами під час свого відвідання Ерец-Ісраель у 5559 році (1798/1799). Також і Алтер Ребе намагався покласти край суперечці в поїздці, яку він здійснив до великих Адморів у 5570 році (1809/1810), але бесіди не владнали суперечки[8].
Суперечка методів
Мало говоріння Тори і опора на праведника
Коли відбулося весілля доньки Мітлер Ребе з рабі Яаковом-Ісраелем з Черкас, Мітлер Ребе виголосив на весіллі кілька друшім. На противагу цьому, Магід з Чорнобиля був проти примноження говоріння Тори, і тому, коли його попросили сказати Тору, він сказав: «нехай візьмуть трохи води, і обмийте ноги ваші» — слід говорити мало Тори, але головне — обмити звички, «і сперіться під деревом» — сперітися на праведника, щоб він пов'язав людину зі Святим, благословенний Він, у служінні Всевишньому[9].
Ці дві основи протилежні вченню Хабаду, за яким слід примножувати вивчення хасидуту, і завдяки цьому людина зможе сама здійснити «мозок панує над серцем», і як пояснено в книзі «Танія», що якщо не в силах людини породити у своєму серці насправді любов і трепет, у її силах задовольнитися тим, що вона може, тобто розумовими дхілу у-рхіму разом із прихованою любов'ю, і не слід людині спиратися на праведника у своєму служінні, а служити Всевишньому самій.
У цих основах багато з польських хасидських дворів трималися методу Чорнобиля. І так само наводиться від імені рабі Пінхаса з Корця[10]: «Сказав: не слід людині слухати слова Тори надто багато, бо через це її мудрість стає більшою за її діла; лише слухати одну річ і виконати її, а потім слухати ще й виконати». Подібні речі пише рабі Менахем-Мендл з Вітебська у своїй книзі «При га-арец»[11].
Інакшим є брацлавський хасидизм, який, хоча й підкреслював опору на праведника більше, ніж інші польські хасиди, найкрайнішим чином, але натомість обстоював вивчення книг хасидуту рабі Нахмана з Брацлава, що трактують про предмети вельми глибокі.
Звичаї Польщі та їх дотримання в Хабаді
Убрання польських хасидів
Адмор Рашаб говорив про перевагу зовнішнього боку Польщі, а це справа вбрання, сказавши: «я сумую і тривожуся через те, що ми не живемо в Польщі»[12].
Також Адмор Раяц дуже хвалив убрання польських хасидів, які дуже помітні своїм єврейським убранням, і сказав, що дав би Б-г, щоб і він міг запровадити це вбрання в Хабаді[13].
Читання Тахануну в дні гілули
Ребе розповідав: я запитав колись у мого тестя, святійшого Адмора, яка причина того, що в хасидів Хабаду заведено казати Таханун у йорцайт праведників (не як звичай польських хасидів).
І той відповів, що це найкращий час просити й діяти тощо («во із до а бесере цайт ойф ойсбетн»).
Ребе пояснив: пояснення цього в тому, що в Польщі не читають Таханун, оскільки піднесення в день йорцайту праведника, який «вірою своєю житиме», спричиняє піднесення в усіх пов'язаних з ним, і вони перебувають у стані, що вищий за ті справи, з приводу яких треба читати Таханун (хоча це й не внутрішнім чином); але хасиди Хабаду, від яких вимагають саме внутрішнього і служіння, хочуть піднести («мітнемен») також і тіло, тіло обмите («а опгевашенем гуф»), і тому й тоді читають Таханун[14].
Носіння гартла
Одна з речей, що відрізняють хасидів Хабаду від польських хасидів, — це носіння гартла, а саме те, що бахурім до свого весілля утримуються від носіння гартла[15]. Пояснення цьому в тому, що гартл пов'язаний зі ступенем «макіфім», з яким людина починає бути пов'язана лише після свого весілля.
Водночас у хасидів Хабаду заведено підперізуватися гумкою поверх ціціт під сорочкою, що допомагає також натягуванню ціціт, щоб вони не зминалися під одягом, — що становить галахічну проблему за методом Алтер Ребе. Частина бахурім має звичай підперізуватися тонким гартлом замість гумки.
Винятком є підперізування гартлом під час входу на єхідут або під час написання підйон нефеш Ребе, що заведено також у неодружених бахурім[16].
Міцва танц
Рабі Гавріель Цінер запитав у Ребе, чому хасиди Хабаду не перейняли звичай «міцва танц», як звичай польських хасидів. Ребе відповів йому в листі, що він не чув причини цього, але, судячи з того, що бачать насправді — що з цього вийшло на багатьох і багатьох весіллях, — можна зрозуміти причину, з якої цього не перейняли, як ми знаходимо в мідраші щодо добрих речей, які перейняли святі праотці і які були відкинуті через те, що з них вийшла неналежна поведінка (див. «Сіфре» і коментар Раші на Шофтім 16, 22). Але насправді він написав, що «не моя справа — зменшувати радощі синів Ізраїлю» і що на практиці нехай запитають про це море гораа[17].
Час початку накладання тфілін де-Рабейну Там
На відміну від звичаю більшості хасидів починати накладати тфілін де-Рабейну Там на додаток до тфілін де-Раші після весілля, звичай хасидів Хабаду з 5736 року (1975/1976), коли Ребе закликав до накладання тфілін де-Рабейну Там[18], — починати накладати їх із початком накладання тфілін Раші (тобто за два місяці до бар-міцви).
Див. також
Зовнішні посилання
- Тег: Загальний хасидизм, на сайті «Лахлухіт геулатіт»

- Молитва хабадника й молитва іншого хасида
- Хасиди Хабаду чи хасиди Польщі?

Примітки
- ^ Служіння Всевишньому переважно з почуття, (любові) до Всевишнього (без розумового підґрунтя), на відміну від хасидизму Хабад, суть якого — розуміння розумом, що впливає на почуття
- ^ Передмова до зазначених «Ігрот кодеш», с. 47–48.
- ^ Зазначені «Ігрот кодеш» (5772), додатки 22–23, с. 498.
- ^ Хавакук 2, 4.
- ^ Цей лист не перебуває в нашому розпорядженні.
- ^ Див. «Толдот Хабад бе-Ерец га-Кодеш», с. 24 і далі.
.
- ^ Зазначені «Ігрот кодеш», додатки 29–30.
- ^ Про поїздку див. Єгошуа Мондшайн, «Поїздка до Бердичева», 5770. Про його зустріч під час поїздки з рабі Нахманом див. рав Єгошуа Мондшайн, «Зустрічі рабі Нахмана з Брацлава з Алтер Ребе», випуск «Маайнотеха», 24 тевета 5774 (27 грудня 2013), сторінка 11.
.
- ^ Наводиться в записах р. Й., шойхета-бодека, і частина цього наводиться в «Решимот» Ребе 5691–5695
- ^ В «Імрей Пінхас», брама 5, теми вивчення Тори
- ^ (4) Книга «При га-арец» — тижнева глава «Насо»: коли він примножить вивчення і мудрість для знання, а не дію, його мудрість буде більшою за його діла, і мало того, що він не виправить, а навпаки — вона обернеться проти нього, як згадано. І як сказано (Сука 52): кожен, хто більший за товариша свого, — лихе начало його більше, ніж у нього; і не в загальному вигляді сказали це, а навіть якщо він примножить знання докорів і настанови, мудрості й знання, як урятуватися від цієї пристрасті, а не примножить заповідей того органу, який призначений для цієї пристрасті, — це теж шкодить більше його мудрістю. І це вислів мудреців (Брахот 63а): чому глава про соту сусідить із главою про назира — бо кожен, хто бачить соту в її падінні, нехай дасть обітницю назирейства від вина; на відміну від того, хто не бачить соти в її падінні й не знає мудрості та знання, щоб так настановитися, — тому не треба давати обітницю назирейства від вина. І, здавалося б, це навпаки: навпаки, бо, бачачи її, усі жінки отримали науку, і не треба давати обітницю; але це наші вищенаведені слова: бо у своєму баченні він дає обітницю і розуміє більше, воістину, щоб не робити цього і не користуватися цією пристрастю, і відтоді він потребує охорони дедалі більше й більше, бо в нього ще немає дії, яка захистила б його, щоб знання [і мудрість] не обернулися проти нього
- ^ «Решимат га-йоман», с. 170; див. також «Сефер га-сіхот 5683», кінець с. 46 і далі
- ^ «Решимот» 5691
- ^ «Торат Менахем» (посилання не працює)
- ^ «Ігрот кодеш», том 10, с. 394.
- ^ Див. вказівку Ребе про це в «Ємей берешит», с. 55.
- ^ Збірка вказівок і звичаїв щодо весілля, с. 149.
- ^ Надруковано в книзі «Ялкут бар міцва», с. 6–55 — невідредагована ганаха, і в «Сефер га-сіхот» 5749, ч. 2, с. 632 (надруковано також у книзі «Ялкут бар міцва», с. 57): «У нашому поколінні поширився звичай (і особливо звичай Хабаду) починати накладати тфілін де-Рат у той самий час, коли починають накладати тфілін де-Раші (включно й з часом підготовки перед бар-міцвою) — див. «Лікутей сіхот», ч. 2, с. 507 і в примітці 39, і пояснено розлого в сіхі Пуриму 5736 (16 березня 1976)».