Перейти до вмісту

Шломо Горен

Матеріал з Хабадпедії
Рав Шломо Горен
Рав Горен
Основна інформація
Дата народження21 швата 5678 (3 лютого 1918)
Місце народженняЗамбров у Польщі
Дата смерті24 хешвана 5755 (29 жовтня 1994)
Місце смертіТель-Авів
Місце похованняОливкова гора
КраїнаІзраїль[В]
Місце проживанняКфар-Хасидім, Єрусалим, Тель-Авів
Рід діяльностірабин, офіцер[В]
Освітаталмуд-тора «Ец Хаїм», єшива «Хеврон» в Єрусалимі, Єврейський університет
Посадаголовний військовий рабин (5708–5731), головний рабин Тель-Авіва-Яффо, головний рабин Ізраїлю (5732–5743), голова єшиви «Ідра» в Єрусалимі
Сім'я
БатькоАврагам
МатиХая-Ціпора
ДружинаЦфія Горен, дочка Давид Коген (Назір)
Нагороди
Премія Ізраїлю[В]
почесний доктор Університету імені Бар-Ілана[В]
Медіафайли у Вікісховищі

Рав Шломо Горен (в оригіналі: Горончик; 21 швата 5678 (3 лютого 1918) — 24 хешвана 5755 (29 жовтня 1994)) був головним військовим рабином з 5708 по 5731 рік. Короткий час був головним рабином Тель-Авіва-Яффо, а потім головним рабином Ізраїлю у 5732-5743 роках (1971–1983). Він зустрічався з Ребе, підтримував теплу дружбу з рабинами і хасидами Хабаду у Святій Землі. Після його постанови у справі про мамзерів він зазнав різкого осуду з боку Ребе, який закликав його піти зі своєї посади.

Біографія

Рав Шломо Горен (фото: Яаков Саар, ЛААМ)
Рав Шломо Горен сурмить у шофар на церемонії звільнення Західної стіни (фото: ЛААМ)

Народився в місті Замбров у Польщі в родині Аврагама і Хаї-Ціпори Горончик. 5685 року (1925) здійснив алію з родиною до Ерец-Ісраель. Спочатку родина жила в Кфар-Хасидім, одним із засновників якого був його батько, і там він навчався у школі «Мізрахі».

Потім його родина переїхала до Єрусалима, і рав перейшов навчатися до талмуд-тори «Ец хаїм», де його визнали «ілуєм». У 12 років почав навчатися в єшиві «Хеврон» в Єрусалимі — випадок, що не мав прецеденту в цій єшиві. У 17 років отримав сміху на рабинство і опублікував свою першу книгу «Незер га-кодеш» (нові тлумачення на «Мішне Тора» Рамбама, закони «Псулей га-мукдашім»). У 21 рік опублікував свою книгу «Шаарей тагора», в якій зібрав уривки Вавилонського і Єрусалимського Талмуду, що стосуються мішнайот трактату «Мікваот»[1], і поєднав їх разом у своєрідний Талмуд на трактат «Мікваот». Усе своє життя він виявляв особливу любов до Єрусалимського Талмуду, якому приписував галахічну традицію, відмінну від Вавилонського Талмуду. 5721 року (1960/1961) навіть отримав Премію Ізраїлю з юдаїки за свою працю з дослідження Єрусалимського Талмуду.

Узяв за дружину Цфію Горен, доньку рава Давида Когена (рава Назіра), який був одним із видатних учнів рава Аврагама-Іцхака Кука.

У 5700-5704 роках (1939–1944) навчався в Єврейському університеті.

Період його військової служби

5696 року (1935/1936), з початком «Великого арабського повстання», приєднався до організації «Хагана» і воював у її лавах у районі Єрусалима.

Коли 5708 року (1947/1948) було створено Армію оборони Ізраїлю, рав Горен створив систему військового рабинату і довгі роки був головним військовим рабином у званні алуфа. Під час Війни за незалежність і після неї багато займався похованням полеглих воїнів Армії оборони Ізраїлю і звільненням дружин полеглих і зниклих безвісти від статусу агунот.

Як перший головний рабин Армії оборони Ізраїлю рав Горен заклав основи військового рабинату, і, серед іншого, відомі його дії з випуску сидура Армії оборони Ізраїлю і встановлення єдиного нусаха Армії оборони Ізраїлю, з обмірів і креслень Храмової гори і з прецедентних галахічних рішень.

Рав Горен був серед перших, хто прийшов на Храмову гору і до Західної стіни під час Шестиденної війни, де виголосив благословення «Шегехеяну», «Ель мале рахамім» і Галель із благословенням. Свій вступ до Старого міста і молитви він супроводжував сурмлінням у шофар[2]. Рав Горен і його водій були першими, хто прибув до Гробниці Рахелі в Бейт-Лехемі і до Печери Махпела в Хевроні[3].

У той самий період він таємно піднявся на Купол Скелі на Храмовій горі, що ототожнюється з місцем Святая Святих, і був сфотографований із сувоєм Тори в одній руці та шофаром в іншій. На південному фронті він піднявся на місце, що ототожнюється з горою Синай, із сувоєм Тори в руці.

Рав Горен звільнився з Армії оборони Ізраїлю 5731 року (1970/1971). Його наступником на посаді головного військового рабина був рав Мордехай Пірон.

Його служба головним рабином Ізраїлю

5728 року (1967/1968) був обраний головним рабином Тель-Авіва, однак почав виконувати цю посаду лише 5731 року (1970/1971).

5732 року (1971/1972) був обраний головним рабином-ашкеназі Ізраїлю, змінивши рава Іссера-Єгуду Унтермана; протягом того виборчого періоду Ребе дуже різко висловлювався проти всієї справи виборів до рабинату, оскільки це суперечить галахі.

Рав Горен обіймав цю посаду до 5743 року (1982/1983). Період його служби був позначений безперервними суперечками і боротьбою між ним і Рішон ле-Ціоном равом Овадьєю Йосефом. Ця боротьба за владу тяжко зашкодила доброму імені Головного рабинату.

Рав Горен залишив посаду головного рабина 5743 року (1982/1983), коли його змінив рав Аврагам-Елкана Кахана Шапіро.

Він продовжував викликати суперечки і після свого відходу з посади. В останнє десятиліття свого життя він не раз висловлював невдоволення інститутом Головного рабинату в період після своєї власної служби і навіть закликав до його скасування.

Після того як він залишив посаду, він заснував біля Західної стіни в Єрусалимі єшиву «Га-Ідра» (слово «ідра» арамейською означає «горен» — тік) і стояв на чолі її до свого відходу з життя.

Помер у Тель-Авіві в ніч Шабату тижневої глави «Хаєй Сара» 5755 року (1994/1995) і був похований на Оливковій горі.

Його зв'язки з Ребе і Хабадом

Рав Горен розмовляє з Ребе під час фарбрейнгену 19 кислева 5723 (16 грудня 1962)

Рав Горен був на єхідуті в Ребе чотири рази, раз на рік, протягом чотирьох років поспіль. І щоразу він перебував у кімнаті понад чотири години. Його єхідут завжди починався об 11:30 ночі і тривав майже до четвертої ранку. Щоразу Ребе передавав йому послання «двар Тора» для передачі хасидам у Кфар-Хабаді.

Одного року Ребе доручив громадським діячам Хабаду сприяти призначенню хабадських рабинів на посади міських рабинів. Серед головних діячів у цій справі були р. Шломо Майданчик і р. Хаїм-Зуша Вілімовський, які працювали в повній координації. Вони їздили до різних міст і розмовляли з громадськими діячами, габаями синагог і місцевими мерами, щоб ті діяли задля призначення рабина, який зазвичай діяв також як шаліах у своєму місті. Зазвичай, після того як їхня робота увінчувалася успіхом і обрання відбувалося, вони продовжували допомагати новому й молодому рабинові.

Рав Горен, який був тоді головним рабином Ізраїлю, мав особливий зв'язок із р. Зушею, і рав Горен допомагав йому влаштовувати процедури, необхідні для отримання «кошеру» міського рабина для багатьох рабинів, — процедури, яка зазвичай тривала багато років.

5750 року (1989/1990) рав Горен відвідав Ейлат і був гостем «Цеірей Хабад» в Ейлаті з нагоди завершення вивчення Рамбама, яке відбулося з великим блиском і урочистістю за участю сотень людей.

Під час їхнього візиту до Ейлату подружжя Горен відвідало хабадські дитячі садки і заклади в місті. Того вечора рав Горен висловився про велич Ребе: «Окрім того що він великий і величезний у Торі, він також дбає про створення кошерних навчальних закладів у всіх розсіяннях світу, зокрема тут, в Ейлаті, як я бачив сьогодні під час свого відвідування хабадських дитячих садків»[4].

Одного разу він зустрівся з кількома знавцями з Бней-Брака, і вони спробували сказати йому, що «вчені» листи Ребе пишуть секретарі, а не сам Ребе; рав Горен відповів їм одразу: Ребе, у якого є такі вчені секретарі, — тим паче яка велич самого Ребе.[5].

Одного разу, після того як він сказав на певному заході в Кфар-Хабаді, що створення Держави Ізраїль — це ат'халта де-геула, з ним розмовляв на цю тему рав Давид-Меїр Друкман, і рав Горен почав пояснювати свою позицію і свої аргументи, але коли рав Друкман виклав йому підхід Ребе в цьому питанні, що тримається слів Рамбама, він відреагував із повагою і перестав висловлювати свої колишні слова (від рава Давида-Меїра Друкмана).

Слід зауважити, що у своїй книзі «Торат га-медіна» (с. 141) рав Горен зазначає думку Ребе у вищевказаному питанні і пише, що «була в нас із цього питання довга суперечка з Адмором із Любавичів». В іншій книзі він зазначає: «Я обговорював це питання „бейн кесе ле-асор 5720“ довго і коротко з гаоном-праведником Адмором із Любавичів, шліта, щодо визначення завдання збирання вигнанців Державою Ізраїль сьогодні, у світлі бачення Тори, Пророків і Писань» («Торат га-моадім», «Кібуц галуйот у-віньян Бейт га-Мікдаш — мі кодем ле-мі», с. 289, видання 5771). Він навіть зазначає, що розмовляв із Ребе протягом чотирьох годин на ці теми: «Була в мене з цього питання тривала суперечка з Адмором із Любавичів... Я обговорював із ним це питання протягом чотирьох годин аж до ранку... але я залишився при своїй думці, а він залишився при своїй» («Медінат Ісраель лефі хазон га-невуа ве-га-галаха», «Торат га-медіна», с. 473, видання 5771).

Чому Ребе не переїжджає до Святої Землі

Основна стаття – Прохання до Ребе приїхати до Ерец-Ісраель

Рав Горен чотири рази порушував перед Ребе, коли заходив на єхідут, питання про те, чому він не відвідує Країну. Першого разу Ребе відповів, що не відвідує Країну, бо відтоді як він прийняв провід, він не виходив із Любавичів, і додав і пообіцяв, що якщо він вирішить вийти з Любавичів, першим місцем, куди він поїде, буде Ерец-Ісраель. Рав Горен запитав: адже Ребе живе в Нью-Йорку, а не в Любавичах, що в Росії. Ребе відповів, що Любавичі перенесли сюди, і ми не живемо в Нью-Йорку. Рав Горен знову запитав Ребе, як же тоді Ребе їздить до Огелю Ребе Раяца, і Ребе відповів, що люди Хабаду створили ніби коридор Любавичів від дому навчання до місця поховання його тестя...

Наступного разу Ребе відповів, що вже був готовий відвідати Країну, але тоді за галахою він не зможе з неї виїхати, і хасиди залишаться без лідера і без керівника.

Утретє, коли він порушив це питання, Ребе відповів, що по суті він готовий відвідати Країну і почав робити до цього приготування, але під час підготовки до поїздки згадав, що ніхто з провідників Хабаду, які були до нього, не піднімався до Країни, і він не хоче відступати від їхнього звичаю. Рав Горен заперечив, що не можна вчитися від провідників, які були до нього, бо тоді Держави не існувало і в Країні не було мільйонів євреїв, тоді як нині на нього чекають у Країні його хасиди і його візит принесе хвилю алії до Країни. Ребе відповів, що якби відвідування Країни було важливим з погляду світогляду хасидуту, провідники, які були до нього, піднялися б до Країни із самопожертвою, а якщо вони так не зробили — це знак, що є перешкоди з Небес для їхнього підйому до Країни, провідників Хабаду.

Коли рав Горен приїхав до Кфар-Хабада на фарбрейнген 19 кислева і розповів присутнім слова Ребе, після закінчення фарбрейнгену рав Шнеур-Залман Гарелік запитав його: не може бути, щоб Ребе так сказав, адже Ребе Раяц відвідав Країну.

Наступного разу, коли він прийшов до Ребе, Ребе стояв у дверях своєї кімнати, щоб прийняти його, і ще перш ніж той щось сказав, Ребе сказав йому, що в нього напевно виникло питання: як він сказав, що провідники Хабаду не піднімалися до Країни, адже Ребе Раяц справді відвідав Країну. Ребе сказав, що справжня причина в тому, що святе служіння провідників Хабаду пов'язане з місцем їхнього спочинку, хай буде воно шановане, попередніх провідників Хабаду — тим, що вони приносять прохання, які отримали, до них. За днів Ребе Раяца в нього не було надгробка і могили, щоб викласти на них свої молитви і прохання, оскільки всі вони були під владою Радянського Союзу, який заборонив йому в'їзд до нього. Тому Ребе Раяц був змушений їхати до Країни і викладати отримані ним прохання на могилах праотців у Хевроні. Але в нас є надгробок мого тестя, що перебуває тут. На ньому ми можемо викласти прохання і молитви, і тому нам не потрібно відвідувати Країну.

Розповідаючи цю історію, рав Горен додавав: «Мене охоплює подив: як Ребе дізнався про питання, яке гніздилося в моєму серці і не давало мені спокою, і вважав за потрібне заспокоїти нас одразу, щойно я ввійшов до його кабінету».[6]

З його слів про Ребе

Лист рава Горена Ребе до 11 нісана, сімдесятого дня народження Ребе

До 11 нісана, сімдесятого дня народження Ребе, він написав Ребе (серед іншого):

Хай благословить Всевишній із Ціону вінець краси Ізраїлю, гаона Тори і її пишноти, лева з вищого дому, його святу святість, ім'я краси його, світильник Ізраїлю, стовп правий, нашого вчителя рава Менахема-Мендла Шнеєрсона, шліта, Адмора з Любавичів, хай береже і рятує його Творець...

Удостоївся Адмор, шліта, примножити славу Небес і наблизити серця тисяч і десятків тисяч в усіх кінцях світу до Отця нашого Небесного.. Майже немає куточка в єврейському світі, де ім'я Хабаду не було б піднесене до слави, з пошаною і благоговінням. І жаринка Ізраїлю, що не згасла в Росії та її дочках, — теж завдяки самопожертві Хабаду...

Той, хто пише і підписує всіма печатками благословень, що в Храмі і в країні,

Шломо Горен

— «Мі-бейт га-гназім»

Після 3 тамуза 5754 (12 червня 1994) він написав про Ребе:

.. Адмор перевершив усіх попередніх провідників Хабаду тим, що йому вдалося побудувати і створити духовну імперію, яка охоплює світ. Немає куточка у світі, де є євреї, до яких не дотягнулася б рука Хабаду. Із самопожертви і безмежної вірності своєму провідникові його хасиди ризикували своїм життям і невтомно діяли в найнебезпечніших країнах заради цієї духовної діяльності.

Немає сумніву, що сам Адмор був наділений надлюдськими фізичними і духовними силами, у цьому я сам переконався кілька разів у розмовах наодинці, які я з ним вів.

.. Немає сумніву, що Адмор не залишив подібного до себе у світі у своїй величі в Торі, в усіх галузях єврейської думки, у здатності керувати і в пориві своєї діяльності. І не поставав подібний до нього і в попередніх поколіннях.

— Архів зі збирання і збереження єхідуйот

Справа про мамзерів

Основна стаття – Справа про мамзерів

У кислеві 5733 року (1972/1973) особливий рабинський суд на чолі з равом Гореном виніс постанову, яка очистила брата і сестру Ханоха і Мір'ям Лангер від підозри в мамзерстві і завершила багаторічну справу, що викликала бурю в Ізраїлі. Дії рава Горена в цій справі призвели до великого обурення ним у харедимному середовищі і до поглиблення розриву між харедимною громадськістю і Головним рабинатом Ізраїлю.

Підозра в мамзерстві виникла через те, що мати брата і сестри була заміжня за гером. Після того як вона розійшлася з ним без гету, вона вийшла заміж за другого чоловіка, батька брата і сестри. Питання про мамзерство брата і сестри залежало від питання, чи справді перший чоловік пройшов дійсний гіюр. Якщо перший чоловік не вважається гером, то шлюб матері з ним не був дійсним, і діти, народжені нею від іншого чоловіка, не вважаються мамзерами. На цій підставі особливий і таємний склад суду на чолі з равом Гореном очистив брата і сестру від їхнього мамзерства і тим самим скасував попередні рішення рабинських судів.

Ребе рішуче виступив проти цього кроку, особливо підкреслив той факт, що рава Горена було обрано лише для того, щоб винести полегшувальну постанову, і різко засудив втручання уряду в постанови Тори і заяви міністрів уряду про те, що брат і сестра дозволені до вступу в громаду, причому ще до постанови рабинів, — те, що являє собою грубе і серйозне втручання в постанову Тори, втручання, яке, станься воно в будь-якому суді, що діє за законами народів, приголомшило б освічену громадськість у всьому світі[7].

Ребе сказав, що без сумніву ця поступка рава Горена у галахі — лише перша, і без сумніву до нього звернуться, щоб «знайти дозвіл» і для інших галахічних «проблем», як-от шлюб когена з розлученою тощо.

Ребе сказав, що «релігійні» міністри, міністри від МАФДАЛ, заявляли, нібито вони дбають про народ Ізраїлю, Тору Ізраїлю і Землю Ізраїлю. Цілісністю Землі вони вже поступилися далекосяжними поступками, народом Ізраїлю вже поступилися в законі «Хто є євреєм», а тепер поступилися і Торою Ізраїлю.

Ребе закликав рава Горена піти зі своєї посади і тим самим трохи виправити викривлене[8].

4 швата з візитом до Ребе прибув президент Держави, пан Шазар; Ребе сказав йому, що в нього немає особистих претензій до рава Горена. Він вважає його талмід-хахамом, але вважає, що той зобов'язаний сказати, що не може протистояти тискові, і щоб він повернувся служити головним рабином Тель-Авіва, але головним рабином Ізраїлю він бути не може. Він зобов'язаний піти у відставку!

Ребе додав і сказав, що навіть якщо постанова рава Горена і була згідно з Шулхан арухом, усе одно йому слід було піти у відставку, бо постанова прийшла як умова і зобов'язання перед урядом заздалегідь, що було витлумачено громадськістю як «прорив» у галасі[9].

У зібранні, що відбулося проти цього кроку, і в масштабній акції протесту, яка відбулася, брали участь рабини Хабаду, серед них рав Яаков Ланда, який підкреслив особисту зацікавленість, що була в рава Горена, призначеного рабином унаслідок полегшувальної постанови, про яку він заявив заздалегідь, і сказав, що постанова, в якій у того, хто її виносить, є зацікавленість, — не постанова, тим паче коли її зроблено, щоб сподобатися людям, які не дотримуються Тори і заповідей. Крім того, у протесті брали участь усі великі рабини харедимної громадськості, серед них усі провідники литваків, серед них Стайплер, який послав на захід своїх представників, рав Шломо-Залман Ойербах написав різкого листа, а рав Йосеф-Шалом Еляшів сказав про постанову, що «до блазнювання вона не дійшла».

Після рішучого протесту Ребе газета «Га-Цофе», що належить МАФДАЛ, почала в поверхових статтях ганьбити Ребе і любавицький рух, проти якого вживали грубі й різкі слова. Великі Ізраїлю протестували проти цього нахабства[10].

Рав Горен був першим, хто вивів питання гіюрів з рабинських судів і створив особливе управління гіюрів, яке цим займалося. До того той, хто жив у світському кібуці й хотів пройти гіюр, не міг відкрити справу про гіюр у рабинських судах із простої причини — що він не зможе там дотримуватися Тори і заповідей, а це ж непорушна умова в процесі гіюру. Перелом, до якого призвів рав Горен, зробив так, що й неєвреї, які жили в кібуцах, змогли подавати прохання про гіюр.

Від часу цієї справи Ребе припинив прямий зв'язок із равом Гореном, але рав Горен зі свого боку продовжував допомагати Хабаду. Водночас син рава Горена стверджує, що через кілька місяців після справи «брата і сестри» рав Горен перебував у Нью-Йорку, і помічники Ребе попросили його прийти до Ребе, однак рав Горен відмовився[11].

Рав Горен розповів одного разу раву Давиду-Меїру Друкману, що в той час, коли на нього чекала серйозна операція на серці у США, він відкрив Танах, і йому випав недобрий вірш, і він палко бажав написати Ребе і попросити в нього благословення, але він відчував сором перед Ребе у світлі вищезгаданої справи[5].

Цілісність Землі Ізраїлю

Як визначна громадська постать у релігійному секторі рав Горен підтримував створення поселень за «зеленою лінією» та їх зміцнення. Він виступав проти мирної політики прем'єр-міністра Іцхака Рабіна, а під час полеміки про підписання угод Осло назвав ці угоди «сатанинськими» і закликав убити Ясіра Арафата, хай зітреться ім'я його, що викликало вимоги віддати його під суд і навіть позбавити його військового звання і пенсії, що з нього випливає.

Після угод він видав галахічну постанову, що забороняє евакуацію поселень[12], згідно з якою слід відмовлятися від наказу про евакуацію поселень чи військових баз і передачу їх у руки палестинців[13]. ««Не можна підкорятися військовому наказу, що суперечить заповідям Тори, адже ясно, що заповідь заселення Ерец-Ісраель сувора... Ясно, отже, що наказ від армії, який порушує цю сувору заповідь, не має сили.»» — пише він[14].

У книзі рава Еліезера Меламеда «Пнінеї галаха бе-іньяней га-ам ве-га-арец» наведено його слова:

««В арабів Ерец-Ісраель ніколи не було самостійного національного утворення в Країні, вони не називалися ім'ям палестинців і не претендували на успадкування прав пліштім у Країні... І ось постав прем'єр-міністр Ізраїлю, який завжди обстоював два береги Йордану і цілісність Країни, і вчинив ніби воскресіння мертвих для пліштимського народу і створив власними руками нове національне утворення для арабів Ерец-Ісраель на ім'я палестинський народ. Тим, що підписав документ в угоді Кемп-Девіда про те, що уряд Ізраїлю зобов'язується забезпечити законні права палестинського народу, він спричинив плач на покоління... Саме правий, нібито крайній, єврейський прем'єр-міністр — він той, хто створив щось із нічого і породив своїм підписом новий народ у нашій Святій Країні. Народові, який відійшов понад дві тисячі років тому, пан Менахем Бегін зробив вправи з оживлення і представив його під ім'ям палестинського народу»»[15].

Родина

Його дружина, ребецн Цфія Горен, народилася в батьків — рава Давида Когена (прозваного «рав Назір») і ребецн Сари — 4 елула 5685 року (1925). Своє особливе ім'я дали їй батьки на честь очікування Геули і пророцтва, до яких рав Назір прагнув усі свої дні. Ім'я було дано після того, як учитель рава Назіра, головний рабин Ерец-Ісраель рав Аврагам-Іцхак Кук, погодився з ним у листі, повному натяків і щедрих благословень, який написав з місця свого відпочинку в Моці.

Своїм знайомим, хасидам Хабаду, вона завжди розповідала, як Ребе вшанував її і навіть підвівся перед нею, коли вона супроводжувала свого чоловіка, який служив тоді головним рабином Армії оборони Ізраїлю. Ребе сказав їй, що він вдячний їм за те, що вони онуки рабина з Луги, рава Ханоха-Еніха Іткіна, у яких Ребе переховувався. Ребе обрав оселитися в рабина з Луги саме через той факт, що той не годувався рабинським ремеслом, а заробляв своєю працею палітурника, і так комуністична влада його не підозрювала і не часто його відвідувала.

Вона з тугою згадувала візити рава Зуші Вілімовського (Партизана) і рава Шломо Майданчика, коли ті заходили серед ночі до їхнього дому з хабадським нігуном на устах, і до них приєднувалися рабини Хабаду, яким рав завжди радо допомагав.

Померла 25 іяра 5768 року (2008) і була похована на Оливковій горі, поруч зі своїм чоловіком.

Її зять, кардіолог професор Ісраель Тамарі, який у рамках підвищення кваліфікації в медицині перебував у США, приїхав узяти участь у фарбрейнгені Шабату тижневої глави «Шофтім» 5750 року (1989/1990) в 770; у перерві між сіхот Ребе вказав йому сказати лехаїм, причому Ребе показував своєю святою рукою, щоб він випив усю чарку і перевернув її, — наближення, що нечасто траплялося в ті роки. Можливо, це було завдяки тому, що він був одружений із правнучкою рабина з Луги (у якого, як сказано, Ребе переховувався), а не через його тестя, з яким Ребе перервав прямий зв'язок. Утім, згаданий проф. Тамарі розповідає про свої відвідини Ребе і про те, що Ребе згадував також його тестя: «Перші два рази, коли я був присутній на фарбрейнгені, Ребе говорив про лікарів. Одного разу це було в місяці іяр. Рав Кляйн сказав мені, що він вважає, що ці сіхот викликані моєю присутністю на фарбрейнгені. Я не повірив, стверджував, що це неможливо. Коли я одного разу приїхав на Гошана раба з усією родиною, Ребе завів нас до своєї суки (всупереч звичаю) і сказав мені: „Ти напевно пам'ятаєш те, що я казав тобі кілька разів, що в медицині лікування душі важливе не менше, ніж лікування тіла, і ці слова були обдумані, і тобі слід пам'ятати їх у будь-який час“. Ребе додав і попросив: „Коли побачиш свого тестя (рава Шломо Горена), передай йому, що я хочу почути про його нові тлумачення Тори, і не забудь передати ці слова“. Особливим благословенням благословив нас Ребе того разу: „Щоб цього року була у вас радість у родині“. І справді, у місяці тішрей 5748 року (вересень–жовтень 1987) у нас народилася донька, і Ребе надіслав нам благословення з нагоди її народження. Коли я розповів ці слова моєму тестеві [раву Горену], він розповів мені, що коли він бував на „єхідуті“ і викладав Ребе свої нові тлумачення, Ребе висловлювався: „Заради такого тлумачення треба стояти“ (і кілька разів Ребе справді вставав...)» («Гіткашрут», випуск 1008. «Рое Ісраель», «Ніцоцей Ребе», за записом рава Іцхака-Єгуди Розена, і див. там лист Ребе проф. Тамарі).

Брат ребецн Горен — рав Шеар-Яшув Коген, головний рабин і голова рабинських судів Хайфи і президент закладів «Аріель», теж удостоївся листів від Ребе і був на єхідуті.

Хасидські нігуни

Він любив справжні хасидські наспіви і багато разів приходив молитися зі своїм тестем у ночі Шабату і здійснювати Кабалат Шабат з хасидськими нігунами в хасидській єшиві — єшиві «Толдот Агарон» у кварталі Меа-Шеарім в Єрусалимі. Також, коли десантникам треба було здійснювати стрибки в армії, перед розкриттям парашута він зазвичай співав «Леха доді» на хасидські наспіви, що пробуджують серце, з уважності й ставлення між людиною і ближнім, щоб полегшити солдатам страх стрибка.

З його книг

  • «Незер га-кодеш»: нові тлумачення на Рамбама, закони «Псулей га-мукдашін», Єрусалим 5695.
  • «Шаарей тагора»: Талмуд на трактат «Мікваот», зібраний із Вавилонського та Єрусалимського Талмуду і літератури танаїв, Єрусалим 5700.
  • «Мешів мілхама»: запитання і відповіді з питань армії, війни і безпеки (3 томи).
  • «Гар га-Баїт»: межі Храмової гори і її закони («Мешів мілхама», т. 4).
  • «Ковец піскей ілхот цава», видання Військового рабинату, 5719.
  • «Торат га-моадім»: дослідження і статті про свята Ізраїлю у світлі галахи, видавництво А. Ціоні, 5724.
  • «Моадей Ісраель»
  • «Песак га-дін бе-іньян га-ах ве-га-ахот», видання Головного рабинату Ізраїлю, 5733.
  • «Торат га-Шабат ве-га-моед», за редакцією Шломо Шмідта, видання Сіоністської організації, 5742.
  • «Торат га-мікра»: проповіді на тижневу главу, за редакцією рава Міхи га-Леві, видавництво «Га-Ідра раба», 5756.
  • «Торат га-медіна»: закони держави.
  • Книга «Мішнат га-медіна»: галахічно-історичне дослідження з тем, що стоять на порядку денному Держави Ізраїль від часу її виникнення, за редакцією Ісраеля Тамарі, видавництво «Га-Ідра раба», 5756.
  • «Торат га-філософія»: збірка лекцій з єврейської філософії, видавництво «Га-Ідра раба», 5758.
  • «Торат га-рефуа»: галахічні дослідження з тем медицини, за редакцією його зятя д-ра Ісраеля Тамарі, видавництво «Га-Ідра раба», 5761.
  • «Трумат га-горен»: запитання і відповіді, «Орах хаїм», т. 1, 5765
  • «Га-Єрушалмі ве-га-Гра»: про нові тлумачення і глоси Гра.
  • «Єрушалмі Брахот»: коментар і роз'яснення трактату «Брахот» в Єрусалимському Талмуді, «Мосад га-Рав Кук», Єрусалим 5721.

Його надгробок

Місце його спочинку, хай буде воно шановане, — на Оливковій горі. Текст його надгробка: Тут схований князь Тори, гаон галахи, обізнаний і гострий у нігле і ністар, коментатор і видавець Єрусалимського Талмуду, наш пан рав Шломо Горен, хай перебуває душа його у вищих скарбницях, син рава-гаона Аврагама Горончика, пам'ять праведника благословенна, засновник Військового рабинату, алуф, головний рабин Армії оборони Ізраїлю, головний рабин і голова рабинських судів Тель-Авіва-Яффо, головний рабин і голова рабинів Ізраїлю і президент Вищого рабинського суду, оновлювач «Га-Ідра раба» біля брам Храмової гори, «Мешів мілхама», книжник і мечоносець, борець за відродження Ізраїлю в дусі Тори, що чинить милість із живими і з мертвими, вознісся на небеса в ніч святого Шабату, до читання «Князь Б-жий ти серед нас», 24 мархешвана 5755 (29 жовтня 1994), хай буде душа його зав'язана у вузлі життя.

Див. також

Додаткова література

Зовнішні посилання


Попередник:
Рав Іссер-Єгуда Унтерман
Головний рабин-ашкеназі
7 хешвана 5733 (15 жовтня 1972) — 1 нісана 5743 (15 березня 1983)
Наступник:
Рав Аврагам-Елкана Кахана Шапіро

Примітки

  1. ^ Про неї немає впорядкованого вчення
  2. ^ У книзі «Гар га-мерива» Надав Шрагай навів свідчення, згідно з якими рав Горен після завоювання Храмової гори зважував можливість підриву мечетей і навіть поділився цією ідеєю з іншими особами з верхівки Армії оборони Ізраїлю. Сам рав Горен не повторював цієї ідеї в подальші роки і заперечував, що коли-небудь усерйоз зважував подібну можливість («Гар га-мерива», «Кетер», 1995, с. 29-30).
  3. ^ Інтерв'ю з равом Гореном на сайті «Меарат га-Махпела»
  4. ^ «Коли рав Горен відвідав Хабад»
  5. ^ 1 2 Від рава Давида-Меїра Друкмана.
  6. ^ Зі слів рава Шимона Айзенбаха, шаліаха Ребе в Ейлаті, який чув це від самого рава Горена, коли той зупинявся в його готелі в Ейлаті 5750 року (1989/1990), — «Чому Ребе утримувався від переїзду до Країни»
  7. ^ Сіха Шабату тижневої глави «Ваєшев» 5733, «Сіхот кодеш» 5733, ч. 1, с. 216, 442.
  8. ^ «Га-Пардес», рік 47, с. 27.
  9. ^ «Алгемейнер журнал» повідомляє про візит Шазара.
  10. ^ «Га-Пардес», рік 47.
  11. ^ Свідчення його сина, Рамі Горена, «Аруц 7», 25 хешвана 5774 (29 жовтня 2013). Наведено в статті «Ле-демуто у-ле-зіхро шель морейну ве-рабейну га-гаон рав Ш. Горен, праведної пам'яті», сайт «Єшива», шват 5777 (січень–лютий 2017).
  12. ^ Водночас під час евакуації Ямита Горен діяв задля заспокоєння крайніх серед противників евакуації і навіть удостоївся вдячності з боку Менахема Бегіна за свою діяльність на місці.
  13. ^ Ярон Унгар, «Межі підкорення і відмови від військового наказу», сайт Кнесету קובץ PDF
  14. ^ Відповіді рава Горена, додаток у книзі «Пнінеї галаха бе-іньяней га-ам ве-га-арец», с. 265
  15. ^ Відповіді рава Горена, додаток у книзі «Пнінеї галаха бе-іньяней га-ам ве-га-арец», с. 246-247
Шломо Горен згадується ще в 34 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 8432255300

Повідомити про помилку на цій сторінці