Менахем Бегін
| Менахем Бегін | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Ім'я в оригіналі | מנחם בגין[В] |
| Дата народження | 13 менахем-ава 5673 (16 серпня 1913) |
| Дата смерті | 4 адара II 5752 (9 березня 1992) |
| Місце поховання | Єврейське кладовище на Оливковій горі[В] |
| Країна | Ізраїль, Російська імперія, Польща[В] |
| Місце проживання | Тель-Авів, Єрусалим |
| Місце діяльності | Держава Ізраїль |
| Рід діяльності | політик[В] |
| Посада | глава уряду Ізраїлю, міністр внутрішніх справ, голова руху «Херут» і партії «Лікуд», командир Ецелю |
| Інші посади | Голова уряду Ізраїлю |
| Сім'я | |
| Батько | Вольф (Зеєв-Дов) Бегун |
| Мати | Хася, уроджена Косовська |
| Дружина | Аліза (Аліція-Алісія), уроджена Рональд |
| Діти | Біньямін-Зеєв, Хася, Лея |
| Нагороди | |
| Нобелівська премія миру[В] | |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Менахем Бегін (13 менахем-ава 5673 (16 серпня 1913) — 4 адара II 5752 (9 березня 1992)) — шостий голова уряду Держави Ізраїль, голова руху «Херут» і партії «Лікуд» та командир ЕЦЕЛЮ.
Біографія





Народився в Бриську, у Білорусі, у смузі осілості Російської імперії, 13 менахем-ава 5673 (16 серпня 1913), у день, на який припав Шабат «Нахаму», і звідси походить його ім'я. Його батьками були Вольф (Зеев-Дов) Бегун і Хася, уроджена Косовська. Прізвище Бегін походить від російського слова «бегун» (Бегун) — бігун. Менахем був молодшим сином у родині; до нього народилися його сестра Рахель, 1909 року народження, і брат Герцль, 1911 року народження. Його батько був секретарем єврейської громади свого міста і габаєм головної синагоги Бриська, а також одним із перших серед євреїв міста, хто підтримав Герцля і сіонізм, — євреїв, які перебували під впливом рава Хаїма Соловейчика, запеклого противника сіонізму.
У ніч на 1 сівана 5737 (18 травня 1977) Менахема Бегіна було обрано головою уряду. Бегін ішов на вибори як діяч опозиції, після восьми виборчих кампаній, у яких він зазнав поразки. У цій кампанії, у 5737 році (1976/1977), Бегін переміг і повів за собою значну частину народу. Багато традиціоналістів, які мали зв'язок із релігією, емоційно прив'язалися до нього, оскільки своїми позиціями і виступами він уособлював корінну єврейську гордість, «гордість Яакова»; він умів цитувати вірші з Тори і Писань, займав позитивну позицію в кожному єврейському і галахічному питанні, що стояло на порядку денному, а також у питаннях цілісності Землі. Крім того, Бегін уболівав душею за утиски євреїв — вихідців зі східних громад, і у своїй передвиборчій промові прогримів із глибини серця про те, що всі ми — брати по зброї. Це був перший раз після дев'яти виборчих кампаній, коли партія «Лікуд» узяла в руки кермо влади в Землі Ізраїлю.
Зв'язки з Ребе
Уперше зустрівся з Ребе близько 5720-5721 року (1959–1961). Зв'язок між Бегіном і Ребе ініціював Йосеф Келлерман, діяч «Аліят га-ноар». Між Бегіном і Ребе відбулася серйозна розмова про актуальні проблеми, такі як стан освіти в Землі Ізраїлю. Ребе спонукав його дбати про молодь у Землі Ізраїлю, яка відкинула від себе добрі якості й любов до Землі Ізраїлю. Ребе вважав, що рух Жаботинського («Херут»), який накреслив на своєму прапорі любов і повагу до святинь Тори, може врятувати молодь, що відсіялася. Бегін показав Ребе, що саме останнім часом вплив руху Жаботинського на молодь у Землі Ізраїлю посилився, і доказ тому: на останніх виборах до Кнесету рух отримав найбільшу кількість голосів в армії. Ребе зауважив на це, що саме тому рух Жаботинського може впливати на молодь, треба тільки подумати, що робити далі.
Після того як вони обговорили між собою план дій, Менахем Бегін вийшов із зустрічі з Ребе, сповнений поваги й захоплення, з твердим рішенням продовжувати свою боротьбу і діяльність заради цілісності Землі Ізраїлю та народу Ізраїлю.
Допомога руху Хабад
Бегін допоміг в облаштуванні еруву в мошаві Бар-Гіора. І за це Ребе подякував йому в листі від 22 швата 5721 (8 лютого 1961). Анаш із «Цеірей Агудат Хабад» в Єрусалимі мали звичай відвідувати поселення і дбати про його релігійні потреби, починаючи з лагодження еруву і так далі. Після того як вони спробували залучити урядові інстанції, вони написали Ребе звіт про діяльність, вказавши на те, що немає в кого отримати допомогу для розв'язання проблеми. Через короткий час вони отримали лист-відповідь від Ребе, в якому він вказує їм просити допомоги в партії «Херут», цитуючи при цьому програму партії[1].
Отримавши лист, хасиди зустрілися з головою Менахемом Бегіном, який прийняв їх з великою пошаною. Тоді пан Бегін був в опозиції, і його фінансові можливості були мізерні, але зрештою він дав їм 200 лір на облаштування еруву. Хасиди отримали вказівку від секретаріату особисто подякувати Бегіну від імені Ребе за початкове фінансування; одночасно Ребе надіслав йому особистий лист, у якому Ребе звеличує чесноту дотримання Шабату багатьма, і доклав також грошовий чек з ясним натяком, що відповідальність за облаштування еруву лежить на керівниках «Херуту».
В ще одному листі[2], який Ребе надіслав йому в ті дні, Ребе знову порушує питання «еруву»:
""Шановний пане Менахеме, хай живе він, підтверджую, хоча й із запізненням, отримання його листа свого часу, і сподіваюся, що, безсумнівно, вже владналася справа еруву в мошаві Бар-Гіора, відповідно до стилю його листа"...".
Упродовж років Ребе багато спонукав Бегіна займатися вихованням молоді, поглиблювати в ній корінну єврейську ідентичність. Бегін, як гордий єврей, відгукнувся на цей виклик і поряд зі своїми заняттями діяча опозиції та політика вбачав першорядну важливість у тому, щоб займатися молоддю і повертати її до коренів.
У листі від 2 кислева 5723 (29 листопада 1962) Ребе пише йому про це:
"".. Дякую за привітання, яке я отримав через.. і особливо за те, що він подбав повідомити мені зміст і завершення своєї промови на багатолюдних зборах за участю молоді, яку він завершив закликом пророка: Повернися, Ізраїлю.. і Я повернуся до вас, сказав Г-сподь Цва-от".. "Знаючи його честь і те, що він людина дії, я впевнений, що сказане ним молоді не залишиться лише у вигляді вказівки шляху і напряму, але він продовжить це і приведе в дію всіх тих, на кого поширюється його вплив і хто прислухається до його голосу, і в кожному місці, куди доходить його слово, і особливо оскільки наші брати, сини Ізраїлю, загалом — народ дії, тож заклик «Повернися, Ізраїлю, і Я повернуся до вас» не залишиться на рівні «Милосердний бажає серця», але знайде своє правильне вираження в дії на ділі, аж до самого повсякденного життя"...".
Приблизно через місяць після цього[3] Ребе знову пише йому:
""Підтверджую отримання його листа від 6 тевета, і зайве наголошувати, як особливо приємно мені було прочитати в ньому, що він продовжить заклик «Повернися, Ізраїлю» також на конференціях і майбутніх зібраннях, як повідомив мені пан Йосеф, хай живе він, Келлерман, і особливо серед молоді".".
В одному зі своїх листів[4] Ребе просить використати його здібності й становище, щоб зупинити антирелігійну атаку, що панувала в ті дні в Землі Ізраїлю. У листі-відповіді пан Бегін намагався пояснити, що нападки йдуть «з боку лівих», але Ребе не прийняв цього, і в листі-відповіді, який Ребе надіслав йому, було написано:
""І міцна моя надія, що його честь використає весь свій вплив повною мірою і, за своїм звичаєм, енергійно і самовіддано, щоб зупинити згадані хвилі".".
У 5730 році (1969/1970) Бегін обіймав посаду міністра внутрішніх справ, що відав, серед іншого, видачею виїзних віз до інших країн. Питання про виїзд учнів «Квуци» із Землі Ізраїлю дійшло до нього, але, мабуть, він не палав бажанням давати такий дозвіл. У листі[5], який Ребе йому надіслав, він обґрунтував усі переваги того, що хасидський юнак проведе цілий рік у його товаристві.
На засіданні Кнесету в середу, 12 швата 5736, 14 січня 1976, Бегін сказав: «Земля Ізраїлю по праву належить єврейському народові, і я прошу з цієї трибуни надіслати благословення великій людині, великому вчителеві раву Шнеєрсону, з ініціативи якого вчора законовчителі Ізраїлю вирішили оголосити всьому світові: так, Земля Ізраїлю належить народові Ізраїлю. Це основа, це головне, це джерело, це право. Право — і його ніколи не буде відібрано» [6].
Боротьба за посаду голови уряду
Узимку 5737 року (1976/1977) Бегін розповів Ребе про свій намір піти і більше не балотуватися на виборах — після восьми виборчих кампаній, у яких він зазнав поразки. Ребе наполегливо просив його висунути свою кандидатуру і на наступних виборах. Бегін послухався поради Ребе і зрештою став головою уряду[7]. Приблизно за рік до виборів, коли р. Мордехай Гейстен був на єхідуті в Ребе, Ребе сказав йому, що Бегін переможе на виборах голови уряду[8].
Улітку 5737 року (1976/1977) Бегін прийшов до влади, і після того як на нього було покладено завдання сформувати уряд, Бегін відвідав Західну стіну, прочитав Тегілім і «Кадиш» за своєю родиною, що загинула під час Голокосту, і поцілував її камені. Кола його виборців почали підводити голову. Вони вперше побачили голову уряду, який до того ж єврей, що пишається своїм єврейством. Церемоніальність, що супроводжувала його прихід до влади, була дуже насичена релігійною символікою. Цим Бегін привніс зміну в культуру влади. Спочатку йому було дещо важко переїхати до службової квартири в Єрусалимі й залишити свою скромну двокімнатну квартиру на вулиці Розенбаум, 1 у Тель-Авіві, в якій він прожив близько 30 років. Бегін також запровадив новий стиль. Вирази на кшталт «з Б-жою допомогою» були частими в його промовах поряд із демонстрацією традиційних жестів. У той період у нього стався серцевий напад, і Іцхак Навон порадив йому взяти амулет для зцілення в друга Ребе, каббаліста рава Іцхака Кадурі з Єрусалима; так він і зробив і був урятований.
Зустріч із Ребе після обрання
Невдовзі після свого обрання Бегін поїхав до Сполучених Штатів, головним чином для того, щоб зустрітися з президентом Картером, а також із керівниками єврейських організацій у Сполучених Штатах. Свій візит він використав для єхідуту в Ребе, який відбувся 2 менахем-ава 5737 (17 липня 1977).
Окрім візитів до Ребе та до інших рабинів, напередодні 9 ава він і його помічники прийшли до синагоги і прочитали кінот.
До його візиту, який широко висвітлювався, Ребе попросив розкішно надрукувати «Кунтрес агават Ісраель», і на прохання Ребе працівники секретаріату постаралися, щоб його було надруковано на особливому папері й у розкішній палітурці із зазначенням того, що йдеться про спеціальне видання у зв'язку з візитом[9].
Про його тодішню зустріч із Ребе розповів Шломо Накдімон, один із людей, близьких до Бегіна. Це був візит, який супроводжували численні журналісти і який викликав великий інтерес: «О 10:05 на місце прибув кортеж голови уряду. Бегін їхав у чорному лімузині, попереду і позаду якого їхали поліцейські машини з увімкненими сиренами. Публіка, що зібралася, зустріла голову уряду оплесками, і Бегін відповів їм помахом руки. Коли машина голови уряду наблизилася до входу в будівлю, Ребе вийшов їй назустріч — на знак рідкісного жесту — і зустрів Бегіна на сходах біля входу. Любавицький Ребе відгукнувся на прохання голови уряду Менахема Бегіна. Він став перед телекамерами трьох головних телемереж Сполучених Штатів і привітав свого гостя: „Я благословляю його більш ніж на сто відсотків і бажаю йому повного успіху заради єврейського народу, заради Землі Ізраїлю, щоб він удостоївся наблизити повну Геулу через нашого праведного Мошіаха, незабаром, у наші дні“».
Перед словами Ребе пан Бегін пояснив, чому почав свій візит до Сполучених Штатів із зустрічі з Ребе: «Рав Шнеєрсон — один із великих і найстаріших у нашому поколінні. В Ізраїлі його не лише знають, а й прислухаються до його голосу і дотримуються його поради. Перед від'їздом до Вашингтона на переговори з президентом Сполучених Штатів я відчув потребу порадитися з ним і отримати благословення Любавицького Адмора».
О 10:30 Ребе і голова уряду залишили присутніх і усамітнилися в кабінеті Ребе для розмови віч-на-віч. О 12:45 пополудні Ребе і голова уряду вийшли з кабінету Ребе. Ребе тримав Менахема Бегіна за руку. Обличчя голови уряду сяяло від щастя. Публіка, що чекала надворі, аплодувала.
Ребе і голова уряду підійшли до мікрофонів, установлених на місці засобами масової інформації. «Я задоволений наданою мені можливістю поговорити з равом Шнеєрсоном, відомим лідером, — сказав Бегін. — Зустріч зміцнює мою позицію перед переговорами з президентом Сполучених Штатів Джиммі Картером».
Коли пана Бегіна запитали про зміст їхньої розмови, він відмовився відповідати, сказавши, що «про слова, сказані на єхідуті, публічно не розповідають». Але він наголосив, що «вирушаючи завтра до Вашингтона, я відчуваю, що за мною стоїть не лише народ, який живе на Сіоні, а й увесь єврейський народ та його керівники в діаспорі».
Бегін закінчив свою промову і попрощався з Ребе. Потім він сів у свою машину, а Ребе чекав на сходах, доки остання з машин кортежу не зникла за вулицею.
У статті Бегіна 5737 року (1976/1977), в якій він розповідає про цей свій візит, він пише: «Я провів ще одну нічну розмову з Любавицьким Ребе. Коли я вийшов від нього через дві з половиною години, мене оточили хасиди. Колом. Яке добре слово ти скажеш нам з уст Ребе, питали вони. Природно, з поваги до рава Шнеєрсона мені сказали: Ребе питати не можна. Я сказав їм: якщо вам не можна питати, то як же мені можна розповідати? Вони замовкли. Я підсумував: я багато чого навчився. Засвітилися їхні великі очі.
Так, я знову багато чого навчився з розмови з великою людиною» [10].
Ребе просить Менахема Бегіна про особисту послугу
На одній із зустрічей Бегіна з Ребе Ребе запитав Бегіна, чи зможе він зробити йому особисту послугу. Бегін погодився. Ребе розповів йому про лист, який отримав із Франції. Єврейська дівчина збирається вийти заміж за нееврея, і благання та прохання батьків наштовхнулися на глухі вуха. У своєму горі вони звернулися до Ребе, щоб попросити його поради. «У мене немає жодного сумніву, що якщо така відома людина, як ви, поговорить із нею — тим паче що ви розмовляєте французькою, — вона поставиться до ваших слів із повагою, і це вплине на неї в правильному напрямі», — сказав Ребе.
Бегін погодився виконати цю місію. Ребе дав йому дані дівчини і попросив надіслати йому рахунок витрат на незаплановану зупинку у Франції. Слова Бегіна вийшли із серця і ввійшли в її серце. Вона вирішила репатріюватися до Землі Ізраїлю і розірвати зв'язок із хлопцем-неєвреєм. Пізніше вона вийшла заміж за єврея і створила родину богобоязливих і цілісних людей, яка живе в Єрусалимі.
Рахунок витрат на зупинку у Франції Ребе оплатив, як і обіцяв[11].
Мирний договір з Єгиптом
Основна стаття – Мирний договір з Єгиптом
Одне з найпам'ятніших діянь Бегіна — підписання мирного договору з Єгиптом. Багато хто був вражений учинком Бегіна, і він накликав на себе різку критику, особливо всередині своєї партії, оскільки це було пов'язано з відмовою від більшої частини території Синаю, а також із наданням автономії арабам Юдеї, Самарії та сектора Гази.
Ребе розгорнув різку і рішучу боротьбу проти угод «Кемп-Девід». У низці сіхот, сповнених болю, Ребе закликав політиків і державних діячів схаменутися від угоди, що складалася. Ребе виливав кров свого серця в цих сіхот, коли говорив про загрозу життю трьох мільйонів євреїв у Землі Ізраїлю.
Через сім років Ребе розкрив[12] малу частину контактів, які він вів у ті дні, в яких він закликав Бегіна піти у відставку. Особиста любов і багаторічне ставлення не стали міркуванням.
27 адара 5739 (26 березня 1979) було підписано мирний договір між Ізраїлем і Єгиптом — перший мирний договір, підписаний з арабською державою. Приблизно через два з половиною роки, коли Бегін уже стояв на чолі свого другого уряду, президента Єгипту Садата було вбито під час параду в Каїрі на честь «Жовтневої війни». Це викликало побоювання щодо мирного договору, але Бегін, який міг скористатися нагодою і відмовитися від удаваного мирного договору, поспішив оголосити, що евакуацію Синаю буде завершено у встановлений строк.
Бегін був першим головою уряду в Ізраїлі, який наважився виселити євреїв з їхніх домівок із використанням армійських сил і грубої сили. Підписаною ним угодою і проведеною ним евакуацією він став батьком «гріха миру», що відкрив шлях для подальших угод, які принесли лихо і руйнування народові Ізраїлю впродовж років.
У 5752 році (1991/1992), під час візиту пана Моше Кацава до Ребе, Ребе згадав Бегіна і сказав Кацаву: «Ви, мабуть, знаєте пана Менахема Бегіна, який спочатку не погоджувався зі справами Кемп-Девіда і був рішуче проти цього, але наприкінці почав робити поступки, і, як чути, досі шкодує про те, що поступився частиною Землі Ізраїлю».
У період підписання Кемп-Девідських угод на одному з фарбрейнгенів [13]Ребе сказав, що всі троє з них (Бегін, Садат і Картер) не завершать свого строку природним чином[14]
Попри гостру боротьбу, яку Ребе вів проти Бегіна, Ребе відокремлював людину від її вчинків, про що свідчить така історія: у той період Бегін приїхав з візитом до Кір'ят-Малахі. Хабадські хасиди вирішили організувати масову демонстрацію в той час, коли пан Бегін увійде до кварталу Нахалат-Гар-Хабад. Перед організацією демонстрації директор Бейт Хабаду в Кір'ят-Малахі рав Ліпа Курцвайль зателефонував до секретаріату Ребе, щоб переконатися, чи згоден Ребе з такою демонстрацією. Відповідь Ребе не забарилася. Ребе вказав не лише не демонструвати проти голови уряду, а навіть прийняти його з пошаною і подбати про те, щоб він відвідав установи кварталу..."[15].
Другий термін і його завершення
28 сівана 5741 (30 червня 1981) відбулися вибори, і Бегін знову змагався з Шимоном Пересом. Попри попередні опитування, які показували розрив у 25 відсотків на користь Переса, Бегін досяг рекордного результату — 48 мандатів.
Цей термін характеризувався головним чином Ліванською війною, коли армією керував Аріель Шарон, який обіймав тоді посаду міністра оборони. Ця воєнна і затяжна операція призвела до чималої кількості загиблих. Ліві, які не могли пробачити правим того, що вони прийшли до влади, почали організовувати демонстрації проти Бегіна і проти Шарона. Ліві протестували проти війни біля будинку Бегіна і дошкуляли Бегіну. І в цій кампанії Ребе вів широку боротьбу, щоб зміцнити уряд Ізраїлю і тих, хто стоїть на його чолі, щоб вони продовжували операцію зі знищення гнізд терористів до кінця, не припиняючи справи на середині. У незліченних сіхот Ребе волав проти наміру відступити раніше, ніж буде завершено операцію. Ребе навіть уподібнив це лікарям, які кидають операцію в самому розпалі, бо лякаються крові...
Події, що накопичувалися, обтяжували Бегіна і мучили його: смерть його дружини Алізи, загрузання Ізраїлю в Лівані, велика кількість жертв, яких забрала війна, висновки комісії Кагана і громадська критика; його здоров'я було слабким, а після травми і перелому стегнової кістки він був змушений ходити з ціпком або пересуватися в інвалідному візку.
19 елула 5743 (28 серпня 1983) Бегін оголосив про свій намір піти у відставку, і того ж дня Ребе написав довгу записку і попросив передати Бегіну її зміст, головним пунктом якого було цілковите заперечення відставки, особливо в такий критичний момент, і хоча ми віримо, що Святий, благословенний Він, береже народ Ізраїлю у Святій Землі, треба робити все, що залежить від нас природним шляхом[16].
У Рош га-Шана 5744 року (8 вересня 1983) Бегін на деякий час замкнувся у своєму домі. Документи, які передавали йому для ознайомлення, іноді поверталися без реакції з його боку. На засіданні уряду 8 тішрея 5744 (15 вересня 1983) він оголосив про свій намір піти у відставку словами: «Я не можу далі виконувати цю посаду». Крім цього він не пояснив своїх мотивів. Бегін замкнувся в резиденції голови уряду, і лише через кілька тижнів секретар уряду подав від його імені лист про відставку. В останні роки життя Бегін не виходив із дому, крім як на щорічну поминальну церемонію за своєю дружиною.
4 адара II 5752 (9 березня 1992), після шести днів боротьби за життя, Менахем Бегін помер у лікарні «Іхілов» у Тель-Авіві. Десятки тисяч людей провели його в останню путь. Його останнім проханням було бути похованим звичайним єврейським похованням на Оливковій горі, а не на ділянці великих людей нації на горі Герцля. І справді, його похорон був єврейським, а не державним, згідно з його проханням.
Радикальну зміну, що сталася з Бегіном, Ребе висловив у кількох словах у листі: «Відкрию йому таємні думки мого серця щодо цього питання — між нами, — а саме, що в мене є нерозуміння і збентеження, змішані з прикрістю, у зв'язку з тим, що наш друг пан М. Б., шліта, вагається саме у втіленні гасла, якому він був відданий усі свої дні...»
Родина
Менахем був молодшим братом у родині.
- Його брат;
- Його сестра Рахель, 1909 року народження.
- Герцль, 1911 року народження.
Менахем Бегін був одружений з Алізою (Аліцією-Алісією), уродженою Рональд, від якої в нього народилося троє дітей: Біньямін-Зеев, Хася і Лея.
Додаткова література
- Візит Бегіна до Ребе, 2 менахем-ава 5737 (17 липня 1977), у рубриці «Ве-габет пней мешіхеха», тижневик «Бейт Мошіах», 10 менахем-ава 5780 (31 липня 2020), с. 48
Зовнішні посилання
- Історичне: візит голови уряду Менахема Бегіна до Ребе, на сайті «Хабад Лайв»

- ЗМІ повідомляють про візит Бегіна до Ребе, на сайті col.
- Велике очікування. Величезне розчарування — стаття в тижневику «Бейт Мошіах», автор — Менахем Зігельбойм —
. - Менахем Зігельбойм, Ребе наполягає перед Бегіном: не йдіть у відставку! тижневик «Бейт Мошіах», 23 тамуза 5778 (6 липня 2018)
- «Я прийшов отримати благословення Ребе перед зустріччю у Вашингтоні» — промова Бегіна перед входом на єхідут до Ребе —
. - Листування Ребе з Менахемом Бегіном. На сайті
. - Як Ребе переконав пана Менахема Бегіна видати дозвіл на поїздку на рік «Квуци», на сайті «Хабад Лайв»

| Попередник: Іцхак Рабін |
Голова уряду Ізраїлю 5737 — 5743 |
Наступник: Іцхак Шамір |
| Прем'єр-міністри Ізраїлю | |
|---|---|
| |
| (у порядку єврейської абетки) |
Примітки
- ^ ""І дивне запитання в цьому, адже треба негайно звернутися до відділення партії, що стосується цієї установи, і просити їхнього сприяння і допомоги, і можна підкреслити, що в їхніх програмах про принципи руху, надрукованих у членському квитку, написано в пункті 2: «Рух „Херут“ прагне до вкорінення вічних цінностей Тори Ізраїлю в житті нації»...".
- ^ Від 12 менахем-ава 5721 (25 липня 1961).
- ^ Лист від 18 тевета 5723 (14 січня 1963)
- ^ Від 11 нісана 5722 (15 квітня 1962).
- ^ Від 22 швата 5730 (29 січня 1970).
- ^ Центр спадщини Менахема Бегіна. Двісті п'ятдесят друге засідання Кнесету восьмого скликання — середа, 12 швата 5736 (14 січня 1976).
- ^ В інтерв'ю тижневику «Бейт Мошіах» рав Шмуель Хефер розповів, що одного разу Менахем Бегін виступав разом із ним у передачі «Мелаве малка» на телебаченні, де Бегін розповів, що в нього є обіцянка від Ребе, що його буде призначено головою уряду, — благословення, яке, як відомо, здійснилося.
- ^ Так розповів рав Шалом-Дов-Бер Калменсон: «Будучи шаліахом Ребе в Цинциннаті, штат Огайо, я познайомився з двома відомими братами Гейстен. Як і Менахем Бегін, вони теж були в русі Жаботинського. Вони були щедрими жертводавцями на цдаку і жили тоді в Індіанаполісі, штат Індіана. Одного разу один із братів, р. Мордехай Гейстен, попросив мене влаштувати для нього „єхідут“ у Ребе. Це сталося за рік до того, як Менахема Бегіна було обрано головою уряду. Становище було таке, що ніхто й не мріяв про те, що є хоч якісь шанси, що Бегіна оберуть. Коли він вийшов з єхідуту, я запитав його, що сказав йому Ребе. Він відповів мені, що Ребе сказав йому, що Бегін переможе на виборах голови уряду. Він відреагував глузливо: „Що розуміє Ребе в політиці?“ Він стверджував, що це неможливо. Я пояснив йому, що якщо Ребе сказав йому, що так буде, то немає сумніву, що так і буде. Я просто додав, що в ніч виборів зателефоную йому, щоб привітати його „мазл тов“ із результатами виборів... Зрозуміло, так і було, і р. Мордехай був дуже здивований пророцтвом Ребе».
- ^ Висвітлення перебігу подій
(англійською)
- ^ «Діалог у Нью-Йорку». Особистий архів — Центр спадщини Бегіна.
- ^ Зі слів рава Біньяміна Кляйна. Див.: «Аба», частина 1, с. 156-155.
- ^ У сіхі в Шабат тижневої глави «Хаєй Сара» 5746.
- ^ Так розповів голова «Яд ле-ахім» рав Шалом-Дов-Бер Ліпшиц, який сидів на цьому фарбрейнгені поруч із Ребе.
- ^ У книжці, що вийшла про життя рава Ашкеназі, розповідається, що одного разу Ребе передбачив ясніше і сказав: «Будуть кілька, хто займеться передачею територій: один збожеволіє, один буде вбитий і один піде з ганьбою» (за простим змістом Ребе мав на увазі тих, хто підписав угоду Девіда, але дехто каже, що Ребе мав на увазі 3 голів уряду в Ізраїлі: Бегіна, який залишив посаду голови уряду через свій душевний стан, Рабіна, на життя якого було скоєно замах, і Шарона, який пішов із ганьбою), і справді так і було: Картера було усунуто на виборах на другий термін, Бегін пішов до себе додому в депресії, а Садата було вбито...
- ^ Чи правильно велася боротьба? / стаття рава Ліпи Курцвайля —
.
- ^ «Лікут маанот кодеш» 5743, пункт 177.
Код особи: № 6068187300