Давид Коген (Назір)
| Рав Давид Коген, «рав Назір» | |
|---|---|
Рав Назір у молодості | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | Елул 5647 |
| Місце народження | Мейшагола, Литва |
| Дата смерті | 28 ава 5732 (8 серпня 1972) |
| Місце смерті | Єрусалим |
| Місце поховання | Оливкова гора, Єрусалим |
| Країна | Ізраїль[В] |
| Місце діяльності | Єрусалим |
| Рід діяльності | рабин, Назорей, талмудист, філософ[В] |
| Освіта | єшива в Конотопі, єшива у Воложині, Єврейська академія науки юдаїзму барона Давида Гінцбурга в Петербурзі, Фрайбурзький університет |
| Посада | рам в єшиві «Мерказ га-Рав» в Єрусалимі |
| Учителі | Хафец Хаїм |
| Сім'я | |
| Дружина | Сара, донька рава Ханоха-Геніха Іткіна |
| Діти | рав Шеар-Яшув Коген, Цфія Горен та інші |
| Родовід | |
Рав Давид га-Коген (елул 5647 (серпень–вересень 1887) — 28 ава 5732 (8 серпня 1972)), прозваний равом Назіром через назирейство, яке взяв на себе, — єврейський мислитель і дослідник Талмуду, кабали та єврейської думки і видатний учень рава Аврагама-Іцхака га-Когена Кука.
Біографія
Народився 5647 року (1886/1887) у містечку Мейшагола неподалік від Вільни. Уже в дитинстві виявилися його благословенні здібності; у дев'ять років його відправили до дому діда в Радуні, де він навчався в товаристві учнів, набагато старших за нього. Потім навчався в місті Конотопі в Україні, в єшиві, відкритій двоюрідним братом його батька з Литви. Єшива містилася в приміщеннях синагоги, що називалася «Га-Хома», де молилися й литваки, хоча нусах був хабадським за приналежністю більшості тих, хто там молився. Після бар-міцви був прийнятий на навчання до знаменитої єшиви у Воложині, яку називали «матір'ю єшив у Литві». У 16 років повернувся до Радуня, де почав вивчати Тору з уст «Хафец Хаїма».
У період навчання в єшивах виявилася його величезна відданість вивченню Тори, він ішов шляхом руху мусар, і серед його речей і зошитів було знайдено ретельний облік розпорядку навчання і душевного звіту за допомогою таблиць і щоденних записів, які він вів для себе. У своїх спогадах рав Назір написав такий опис: «Довгі зимові ночі були присвячені моєму навчанню без перерви, і між моїми пальцями — палаюча свічка як засіб від сну. Удень мої босі ноги були на снігових грудках, щоб не дати заснути». Цей період навчання тривав до кінця третього десятка років його життя.
Рав Давид га-Коген мав великі здібності й залізну волю. Його дух не знав компромісів; він прагнув абсолютної істини, найвищого, найглибшого і найпотаємнішого розуміння. Заради цього був готовий віддати всю свою істоту. Як син родини рабинів з покоління в покоління, він виріс спершу в Торі, але його душа ще не заспокоїлася, і він продовжував ґрунтовно вивчати й досліджувати всі прийняті у світі філософські системи. Для цього він вивчив іноземні мови і вивчав твори великих філософів в оригіналі. Разом з тим продовжував займатися і старанно трудитися в Торі та заповідях, дотримуючись легкої заповіді так само, як суворої.
Ще один період його життя включав навчання в Єврейській академії науки юдаїзму, заснованій бароном Давидом Гінцбургом у Петербурзі, де навчання зосереджувалося на дослідженні Талмуду і мідрашів. Серед його товаришів по навчанню там був той, хто згодом став відомий як президент Залман Шазар. Потім рав Коген звернувся до навчання у Фрайбурзькому університеті в Німеччині, де займався головним чином літературою.
Перед від'їздом на навчання до Німеччини заручився зі своєю двоюрідною сестрою Сарою, дочкою рава Ханоха-Еніха Іткіна, рабина Луги. Саме весілля відбулося на 12 років пізніше в Землі Ізраїлю через початок Першої світової війни і політичні процеси, що настали за нею.
У період Першої світової війни, коли він перебував на навчанні у Швейцарії, зустрів там рава Аврагама-Іцхака га-Когена Кука, прив'язався до нього і став його видатним учнем.
Після того як рав Кук переселився до Країни, рав Коген пішов за ним і продовжував навчатися в нього в єшиві «Мерказ га-Рав» в Єрусалимі. Рав Коген служив рамом в єшиві «Мерказ га-Рав» і викладав такі книги, як «Море невухім», «Кузарі» тощо, а також написав коментарі й передмови до цих книг. Паралельно редагував і впорядковував учення свого вчителя рава Кука.

Рав Коген оселився в бейт-мідраші рава Кука, де старанно займався своїм навчанням удень і вночі. Самокатування і пости, які він узяв на себе, були його постійним хлібом, і особливо він примножував пости мовчання.
Прагнучи піднестися, узяв на себе назирейство і стриманість. Відтоді він не пив вина і не стриг волосся на голові, яке з роками стало однією з його відмітних рис. Серед іншого він також утримувався від уживання м'яса і засвоїв вегетаріанство зі стриманості як життєвий шлях.
Більшість його творів було надруковано після його відходу з життя, і вони включають книги думки й роздумів, єврейської філософії та торанічних і кабалістичних досліджень. Особливою темою, якою він займався, було пророцтво; рав Назір прагнув, щоб на нього зійшов дух пророцтва, і вірив, що в його поколінні настав слушний час для повернення пророцтва Ізраїлю, і навіть виклав думки на цю тему письмово у своїй книзі «Коль га-нвуа».
Помер 28 ава 5732 (8 серпня 1972) і був похований на кладовищі на Оливковій горі в Єрусалимі.
Його зв'язки з Ребе і Хабадом
Зв'язки рава Назіра з Хабадом і з ученням хасидуту почалися завдяки його батькові. Ось що пише рав Назір про свого батька:
«Особливо він любив «Кунтрес га-ітпаалут» Мітлер Ребе і здійснював святе служіння — молитву, своїм шляхом, у піднесенні розуму, і сльози радості котилися з його очей. Через роки, коли я зустрівся з батьком, коли він повернувся додому в бейн га-зманім, він сказав, що привіз мені добрий подарунок, і вийняв з мішечка для своїх таліту і тфілін «Кунтрес га-ітпаалут» і подав мені, а я тоді не зрозумів цінності подарунка. Через багато років, коли я був у німецькому коледжі, моє серце потягнулося до науки кабали, я звернувся до батька з листом із запитаннями про сфірот, сили та аспекти, і він надіслав мені поштою «Танію» і «Кунтрес га-ітпаалут[1]».
Хабадський вплив справді залишив свій слід у раві Назірі, як визначив це Залман Шазар у надгробній промові на згадку про свого друга: «І великим і піднесеним розділом самим по собі є зв'язок, що поєднав учення Раає – рава Кука – і учення слухової логіки Радаха (рава Давида Когена – Назіра) з ученням Алтер Ребе рабі Шнеур-Залмана з Лядів, автора «Танії», і насамперед з «Кунтрес га-ітпаалут» рабі Дов-Бера, Мітлер Ребе, і з усім ученням Хабаду. Рав Кук знав про це, і його учень Радах, обізнаний і уважний до всіх скарбів його вчення, разюче це підкреслював і продовжував роз'яснювати це з великим благоговінням у своїй книзі «Коль га-нвуа»».[2].
У своїй книзі «Коль га-нвуа» Назір наводив не із загального вчення хасидизму, а лише з учення Хабаду, і особливо з учення Мітлер Ребе, через ідейну близькість, яку він відчував до вчення Хабаду.
Глибокий зв'язок з ученням Хабаду знайшов вираження в листуванні з Ребе, з якого видно благоговіння рава Назіра перед Ребе і особливе ставлення Ребе до рава Назіра.[3]. Коли його син, рав Шеар-Яшув га-Коген, був на єхідуті в Ребе 5725 року (1964/1965), Ребе говорив з ним про те, що той не їсть м'яса. Ребе сказав йому: гаразд, ти виконуєш «діяння батьків ваших у руках ваших», але ваш батько ж великий кабаліст, як він дозволяє собі утримуватися від біруру іскор при вживанні м'яса? Рав Шеар-Яшув розповідав, що в першу мить розгубився, але потім зібрався і спитав Ребе, чи є в нього книга «Сдей хемед», де в розділі «Їжа» пишеться про одного з учнів Арізаля, «що вже кілька років він поводився стримано, не їв м'яса зовсім, і боронь Б-же насміхатися з нього, і щасливий його уділ». У відповіді Ребе, як вона цитується в книзі «Єхідут», Ребе відреагував, що це стосується обраних одиниць (і див. статтю про рава Шеар-Яшува Когена, де наводиться зміст єхідуту, як його записав рав Шеар-Яшув).
На фарбрейнгені Шабату тижневої глави «Ваєшев» 5733, у сіхі, в якій Ребе критикував поведінку зятя Назіра рава Шломо Горена, він розповів про рава Назіра (зазначивши, що хоча зазвичай не згадує імен, тут з необхідності згадує ім'я), що, хоча між ними ніколи не було зв'язку, Назір просив, щоб його згадали в Любавичах — у Ребе, і Ребе додав, що скоро скажуть, що він питав мене щодо цієї справи у зв'язку з равом Гореном, і тому, щоб усунути перешкоду, він підкреслює, що прохання було не щодо цього, а щодо особистої справи[4]. Також рав Шеар-Яшув Коген розповідав раву Лейблу Шильдкрауту, шаліаху Ребе в Хайфі: «Перед своїм відходом батько, рав Назір, праведної пам'яті, звелів мені, а також звелів моїй сестрі: „Досі, коли вам треба було спитати, ви питали мене; після ста двадцяти, коли виникне сумнів, як вчинити, питайте Любавицького Ребе». Зміст цих слів рав Шеар-Яшув розповів Ребе, коли був на єхідуті в період після відходу з життя свого батька.
У період арешту Ребе Раяца його зять, Ребе, був змушений піти в укриття, і цим місцем виявився дім рава Іткіна, тестя рава Назіра, де Ребе переховувався тривалий час. Згодом, на єхідуті з його сином, равом Шеар-Яшувом Когеном, Ребе звернувся до нього і сказав: «Ваш дід мав чесноту…» Рав Коген розповідав, що в ту мить думав, що Ребе згадає якусь його чесноту в навчанні тощо, але Ребе усміхнувся і сказав: «Ваш дід був бідний», і через свою бідність був змушений трудитися фізичною працею палітурником книг, що відвело від нього пильні очі влади і дозволило йому зробити свій дім укриттям для Ребе. Коли рав Шеар-Яшув га-Коген упродовж років розповідав про свої зв'язки з Ребе і про наближення, якого удостоївся від Ребе, – він пояснював їх вдячністю, яку Ребе відчував за перебування й укриття в домі його діда. Також ребецн Цфія Горен, дочка рава Назіра, розповідала, що Ребе вшанував її і навіть підвівся перед нею, коли вона супроводжувала свого чоловіка рава Шломо Горена під час візиту, через те, що вона онука рава з Луги.
Родина
- Його зять, рав Шломо Горен — головний військовий рабин і головний рабин Ізраїлю
- Його син, рав Шеар-Яшув Коген — головний рабин міста Хайфи
Додаткова література
Зовнішні посилання
- Особливий зв'язок між «Назіром», його сином і Ребе тижневик «Бейт Мошіах»
Примітки
- ^ Щоденник рава Назіра, с. 74.
- ^ Залман Шазар, «Незір ехав», 1, Єрусалим 5738, с. 18.
- ^ Див. лист Ребе раву Назіру в «Ігрот кодеш», частина 20, лист 7516. Лист рава Назіра Ребе надруковано в респонсах «Менахем мешів нафші» (див. там фотокопію рукопису рава Назіра в томі 2, с. 1097, і її розшифровку в томі 1, с. 468)
- ^ З особистого щоденника — тшура Слонім-Рівкін 2 елула 5782 (29 серпня 2022)
Код особи: № 2600431302