Шеар-Яшув Коген
| Шеар-Яшув Коген | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 9 хешвана 5688 (4 листопада 1927) |
| Місце народження | Єрусалим |
| Дата смерті | 3 елула 5776 (6 вересня 2016) |
| Місце поховання | Єврейське кладовище на Оливковій горі[В] |
| Країна | Ізраїль[В] |
| Місце діяльності | Хайфа, Єрусалим |
| Рід діяльності | рабин[В] |
| Освіта | талмуд-тора «Геула», єшиви «Торат Єрушалаїм», «Мерказ га-Рав», «Ец хаїм», юридичний факультет Єврейського університету |
| Посада | ашкеназький головний рабин Хайфи, голова рабинських судів Хайфи, головний рабин ВПС, заступник мера Єрусалима, президент «Інституту Гаррі Фішеля», голова «Цедек-мідот-мусар» |
| Учителі | Давид Коген (Назір), Цві-Єгуда Кук, Іцхак-Айзик Герцог та інші |
| Сім'я | |
| Батько | Давид Коген (Назір) |
| Мати | Сара (уроджена Іткін) |
| Дружина | Наомі Коген |
| Діти | Еліраз Краус |
| Родовід | |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Рав Еліягу-Йосеф Шеар-Яшув Коген (9 хешвана 5688 (4 листопада 1927) — 3 елула 5776 (6 вересня 2016)) був головним ашкеназьким рабином міста Хайфи та одним із визначних рабинів релігійного сіонізму. Був у великій дружбі з Ребе та з його шлухім.
Біографія
Народився в родині рава Давида Когена, якого називали «рав Назір», і матері, пані Сари (уродженої Іткін), в Єрусалимі на вулиці Амос, у будинку, де жив рав Мешулам-Давид га-Леві Соловейчик, голова єшиви «Бриськ» і син Бриського рава. Від народження батько призначив його бути назіром, і він справді дотримувався назирейства, доки не досяг 16 років, коли постав перед колегією рабинів в Єрусалимі, які звільнили його від назирейства.
Навчався в талмуд-торі «Геула», а потім в єшивах «Торат Єрушалаїм», «Мерказ га-Рав» та «Ец хаїм». Основну частину своєї Тори вивчив у батька, у рава Цві-Єгуди Кука — голови єшиви «Мерказ га-Рав», і у рава Іцхака-Айзика Герцога.
Був активним членом «Хагани». Очолював групу молоді, що воювала в лавах ХІШ, і заснував разом із товаришами ядро релігійної бойової групи.
У Війну за незалежність воював у лавах ЕЦЕЛЮ. Він супроводжував конвої до Єрусалима і до Гуш-Еціону та воював за оборону Гушу. Обороняючи Старе місто, був тяжко поранений у бою, а з падінням Єврейського кварталу потрапив у полон до йорданського Арабського легіону. Разом з іншими захисниками Єврейського кварталу був переведений до Аммана, а потім до табору військовополонених у Мафраку. У полоні переніс операцію на нозі, але залишився інвалідом.
Після звільнення з полону служив у ЦАХАЛі сім років і дослужився до звання підполковника. Брав участь у переговорах з йорданцями про повернення останків загиблих у Гуш-Еціоні, брав участь у делегації ЦАХАЛу до Сполучених Штатів. Служив військовим рабином командування та головним рабином ВПС.
Навчався на юридичному факультеті Єврейського університету й отримав ступінь магістра з відзнакою. Після навчання спеціалізувався на юридичному консультуванні для рабинського судочинства.
У 5720-ті роки був заступником мера Єрусалима від МАФДАЛу й обіймав цю посаду під час визволення міста в Шестиденній війні. У Війну Судного дня добровільно служив рабином у дивізії, що форсувала Суецький канал.
З 5735 по 5771 рік був головним ашкеназьким рабином міста Хайфи, а також головою рабинських судів у місті. Був президентом «Інституту Гаррі Фішеля з дослідження Талмуду та права Тори». Цей інститут було засновано в 5692 році (1931/1932) коштом мецената Ісраеля-Агарона Фішеля, відомого під прізвиськом «Гаррі Фішель». Згодом рав Іцхак-Айзик га-Леві Герцог заснував «Інститут права Тори», і так утворилася повна назва інституту, як вона фігурує в численних книжках і рукописах рішонім, виданих і підготовлених інститутом та його рабинами, а також сотнями рабинів і даянів, підготовлених у межах інституту. Крім того, заснував «Вищу мідрашу Тори» та заклади «Аріель» у Єрусалимі й очолював ці заклади.
На Хануку 5723 рав Коген зустрівся на єхідуті з Ребе — довга зустріч, що тривала три з половиною години, на якій вони обговорювали всі актуальні, духовні та моральні питання в нашому великому світі й у нашому малому світі. Наприкінці цієї зустрічі Ребе звелів створити організацію «Цедек-мідот-мусар», щоб виховувати наступне покоління в цих цінностях на основі Тори Ізраїлю та поширювати їх, і наголосив на необхідності дати базову єврейську освіту всім дітям Ізраїлю, і «не можна втрачати надію щодо жодної єврейської дитини». Ребе не міг змиритися з тим, що дитина може вступити до школи й закінчити її через роки, так і не дізнавшись поняття «Шма Ісраель», і це незалежно від ступеня релігійності закладу, і треба діяти, щоб поширювати «Тору батька в серці його синів». Мішна каже, що батько зобов'язаний навчити свого сина «Тору заповів нам Моше» і «Шма Ісраель». Ребе вважав, що конче потрібно подбати, щоб кожна дитина в Ізраїлі знала напам'ять принаймні ці два вірші. Повернувшись до Країни, він заснував організацію «Цедек-мідот-мусар» разом із філологинею Рівкою Шрайбман-Коген-Цедек. У 5729 році (1968/1969) було офіційно засновано товариство «Цедек-мідот-мусар», у якому рав Шеар-Яшув Коген був головою, і залучив до його правління першого суддю-хареді Верховного суду, Іцхака Кістера.
Особисте життя
Рав Шеар-Яшув Коген узяв за дружину д-ра Наомі Коген[1], і в них одна донька — Еліраз Краус, яка керувала відділом суспільства й духу в Педагогічному секретаріаті Міністерства освіти до 2021 року. Його сестра — пані Цфія Горен, дружина рава Шломо Горена.
Зв'язки з Ребе

Під час арешту Ребе Раяца його зять, Ребе, був змушений переховуватися й піти в підпілля, доки не мине гнів. У той період Ребе переховувався в квартирі рава Ханоха-Еніха Іткіна, який був рабином Луги, де Ребе пробув тривалий час. Донька рава Іткіна вийшла заміж за рава Назіра, і вона — мати рава Шеар-Яшува.
На єхідуті, який він мав у Ребе, Ребе нагадав йому про це й сказав, що його дід мав перевагу. А саме: він був бідний, і таємна поліція його не розшукувала, тому в його домі можна було переховуватися.
Про цей єхідут сам рав Шеар-Яшув написав свою версію так:
«Особлива дружба зав'язалася між домом мого батька й учителя, праведної пам'яті, і равом Ізраїлю, його святістю Адмором з Любавичів, шліта, який у дні своєї молодості знайшов притулок у домі мого діда-праведника, рава р. Еніха Іткіна, праведної пам'яті, рабина Луги під Ленінградом, переховуючись у його домі від гнобителя після більшовицької революції. Завдяки цій заслузі батьків я удостоївся кілька разів бути прийнятим Адмором, шліта, на бесіди віч-на-віч, що тривали довгий час. На одній із цих бесід постало для з'ясування питання вегетаріанства, і тоді його святість Адмор, шліта, сказав приблизно таке: «Вас я розумію, і до вас немає питань, ви тримаєтеся звичаю своїх батьків, але щодо вашого батька, праведного і святого, я дивуюся, як він звільняє себе від святого служіння піднесення іскор?»
Цієї миті я удостоївся особливого осяяння, як захистити святий шлях мого батька й учителя, праведної пам'яті (який тоді ще був живий), яке одразу спало мені на думку, і я спитав з усією шанобою його святість Адмора, чи є тут книга «Сдей хемед?» Мені одразу відповіли із сяйливим обличчям: «Звісно, адже це ми видали її в особливому виданні». Після того як його святість Адмор, шліта, з'ясував, яку частину я маю на увазі, він жваво підвівся зі свого місця, підійшов до книжкової шафи й дістав том, що містить статтю «Вживання м'яса», і передав його мені в руки. Я погортав і знайшов такі слова в «Сдей хемед», розділ «Їжа», — те, що він написав про це від імені кількох великих, які дозволили вживання м'яса в наш час постфактум, а після цього написав: «Але щасливий той, хто зможе втриматися від цього, і особливо те, що написав рав «От хі ле-олам», сторінка 66, і такі слова від учнів святого Арі: з цього ми отримали опору й підтримку для одного з нас, досвідченого й обізнаного тощо, який уже кілька років дотримувався утримання, щоб узагалі не їсти м'яса, і вже писали від імені рава Арі: щасливий той, хто може утримуватися весь тиждень від м'яса й вина, а в Шабат тощо це дозволено, а не обов'язково, адже сказали: зроби свій Шабат буднім днем тощо, і так само написав «Даркей Моше» в «Йоре деа», сім. 341. А в «Решит хохма»... розлого писав про те, щоб не їсти жодної живої істоти, а в «Швілей мусар», аркуш 192, написав, що м'ясо дозволене лише довершеному праведникові тощо, і при всьому тому це вчення благочестивих, і хай Б-г боронить забороняти будь-якій людині вживання м'яса, все ж ми дізналися, що правильно це для того, хто може піддати себе аскезі, могутнім, святим назвуть його. І див. також у «Керем Шломо» на «Йоре деа», сімань 1, де він розлого наводить, що людина не зобов'язана їсти м'ясо й пити вино навіть у Шабат і свято».... [див. у джерелі в листі рава Шеар-Яшува, там наводяться слова зі «Сдей хемед» докладно]. Його святість Адмор, шліта, вник у вищенаведені слова, і сяйлива усмішка розлилася по його обличчю, і він обернувся до мене й сказав: «Перемогли Мене сини Мої».
- [примітка рава Шеар-Яшува:] Адже вся суть цієї справи ґрунтується на наших учителях-кабалістах, і вони самі, батьки світу, вихваляли тих, хто від цього утримується. Бесіда завершилася особливими словами благословення, які мене попросили передати його святості, моєму панові, батькові, учителеві й наставникові, праведної пам'яті, від Адмора з Любавичів, шліта, хай буде він відокремлений для довгих і добрих днів, амінь. І справді, слова цієї бесіди стали відомі серед хабадників, а серед них кілька переконаних вегетаріанців, які утримувалися від уживання м'яса, як мій друг і товариш юності, герой Ізраїлю, рав-хасид р. Моше Сегал, праведної пам'яті, який утримувався від уживання всього, що походить від живого».
— Рав Шеар-Яшув у статті «Утримання від уживання живих істот — вчення благочестивих», опублікованій у книжці «Гайто ерец» Менахема Слая, Єрусалим 5748.
У юності рав Шеар-Яшув приходив на щоденний урок до дому рава Шломо-Йосефа Зевіна, який відчинив йому вікно й дав скуштувати від учення хасидуту Хабаду.
Після того як його звільнили від назирейства, рав Шеар-Яшув утримувався від уживання м'яса і дотримувався вегетаріанства. На єхідуті, який він мав у Ребе в 5723 році (1962/1963)[2], Ребе сказав йому:
Вегетаріанство не відповідає ні хасидуту, ні кабалі, оскільки через це бракує бірурім, адже він не здійснює бірур того, чого не їсть. А те, що сказано в «Сдей хемед», що не слід глузувати з вегетаріанців (= там, у розділі «Їжа», пише в «Сдей хемед» про одного з учнів Арізаля, «який уже кілька років дотримувався утримання, щоб узагалі не їсти м'яса, і хай Б-г боронить глузувати з нього, і щаслива його доля»), — це (= таке утримання) лише для обраних одиниць!
Під час фарбрейнгену 10 швата 5725 (13 січня 1965) підійшов до Ребе й спитав, чому той не відповів йому на його лист. Ребе відповів: через шанування батька — його батька, рава Давида га-Когена, який дотримується вегетаріанства й не їсть м'яса: «Я хотів пояснити в листі, чому є сенс саме у вживанні м'яса, — у відповідь на його запитання, — але утримався від цього, щоб не дозволити йому щось усупереч думці його батька, шліта» [3].
Рав Шеар-Яшув був сполучною ланкою між Ребе і равом Назіром. І Ребе багато разів передавав через нього вітання його батькові.
Перед відходом з життя рав Назір заповів своїм домашнім, що коли в них будуть духовні сумніви тощо, щоб вони зверталися до Любавицького Ребе. Рав Шеар-Яшув згадав про це перед Ребе на єхідуті в період після відходу з життя свого батька.
Зважаючи на його посаду президента Інституту Гаррі Фішеля, Ребе написав йому про те, що в той період Міністерство юстиції створило комісію юристів, на яку було покладено завдання «запропонувати низку законів, які замінять цивільне право в галузі договірного права, купівлі-продажу, оренди тощо, чинні нині у Святій Землі, хай буде вона відбудована й утверджена, як пережитки колишніх режимів…». Ребе запропонував, щоб співробітники «Інституту права Тори», які й так займаються цією галуззю, видобули з «Хошен мішпат» закони Тори й галахи і запропонували це урядові як альтернативу тим британським законам, яким судилося піти зі світу.
Проти інституту, очолюваного равом Шеар-Яшувом, на певному етапі виступили противники з числа голів єшив того часу; Ребе, який заохочував і підтримував інститут та його діяльність, подовгу обговорював це питання з равом Шеар-Яшувом, запис чого той виклав на письмі: «4 адара 5732 (19 лютого 1972).. В Адмора з Любавичів, шліта, я був на тривалій і сердечній бесіді ще тільки цієї неділі — він усім серцем і своїм широким розумом підтримує нас.
«Він багато говорив про необхідність урятувати єврейський світ шляхом підготовки справжніх і здібних рабинів і висловив надію, що й голови єшив, які виступали проти нас, будуть раді посилати до нас своїх учнів. Адже вони проти того, щоб навчати рабинської практики й рабинства у своїх єшивах, а ми насправді — лише колель, що приймає випускників єшив. Навіщо ж їм противитися?
«Після того як я пояснив йому всі подробиці справи, він запропонував нам змінити назву закладу, наприклад, замість «мідраша» на «Вища єшива Тори» або «Мтівта», «Бейт мідраш» тощо. Фактично ми розійшлися через пізню годину, і він обіцяв подумати про назву.
Звісно, він обіцяв, що коли я повідомлю йому, що наш заклад погодився на цю зміну (без жодної зміни мети закладу тощо й навіть без комісій і змін у навчальній програмі), він повідомить анашу в Країні свою позицію, щоб вони діяли на нашу користь і задля миру. «Я залишив зустріч, сповнений радості».
Далі рав Шеар-Яшув додає й розповідає: «Учора ввечері стався розвиток подій. Рав Ходаков, довірена особа Ребе, зателефонував мені додому й повідомив, що оскільки Ребе отримав відомості, що противники вирішили продовжувати війну з нами (і це всупереч враженню, яке в нього було, що й вони шукають почесного виходу), і це .. нашої бесіди в ніч на понеділок, то вся пропозиція, яку він зробив щодо зміни назви, відпадає і їй немає місця.
«Я спитав: у такому разі яка його пропозиція? На це в рава Ходакова не було відповіді. Я попросив його спитати, яка порада й думка Ребе у світлі цієї нової ситуації. І на це я чекаю відповіді ще сьогодні ввечері, з Б-жою допомогою. Увечері зв'яжуся, з Б-жою допомогою, з Адмором».
Зустріч із Ребе залишила в ньому незабутнє враження, і відтоді він установив собі правило намагатися заходити до Ребе щоразу, коли бував у Нью-Йорку. Цими разами він удостоївся й різних доручень, переданих через нього, як, наприклад, послання до свята Ханука, опубліковане Цеірей Агудат Хабад 23 кислева 5731 (21 грудня 1970) під заголовком «Слова його святості Адмора, шліта, які він попросив рава Шеар-Яшува Когена передати хасидам Хабаду у Святій Землі».
Кілька тижнів по тому рав пише своєму секретареві: «Воістину важко описати.. короткий опис останнього тижня: зустріч із Любавицьким Ребе, що тривала три з половиною години, з 10:00 до 1:30 пополудні, — обговорювалися всі актуальні, духовні та моральні питання в нашому великому світі й у нашому малому світі. До речі, Ребе прийняв мене в години, коли він нікого не приймає в дні Хануки, і я відчув із його боку дивовижну дружбу, воістину як людина говорить зі своїм братом або зі своїм ближнім».
Свій візит до Ребе разом із паном Шазаром рав Шеар-Яшув часто описував в інтерв'ю, коли його просили розповісти про його зв'язки з Ребе. Це було під час знаменитого візиту на Пурим 5731 (11 березня 1971), коли рав Шеар-Яшув приєднався до почту Шазара. Коли вони прибули до –770, Шазар спитав Ребе: «Ір кент дем юнгерман?» (Чи знаєте ви цього авреха?), вказуючи в бік рава Шеар-Яшува. Ребе подивився на нього й відповів: «Вос гейст? Мір зайнен алте гуте фрайнд» (Що означає? Адже ми старі й добрі друзі).
І в наступні роки він багато радився з Ребе. Наприклад, у 5743 році (1982/1983) він звертається до Ребе з листом: «Високоповажному раву, цьому гаонові, учителеві всіх синів вигнання, що просвітлює очі мудреців своїми вказівками за істиною Тори, його святості Адморові з Любавичів, шліта, Нью-Йорк.
Його високошановна святість Адмор, шліта, звертаюся до його превосходительства гаона й прошу його відповісти мені своєю великою думкою, думкою Тори…»
До низки наближень, яких він удостоївся протягом років, додалися особливі знаки наближення під час роздавання доларів, коли Ребе приймав його із сяйливим обличчям і подовгу розмовляв із ним на різні теми.
Рав Шнеур-Залман Ліберов, який відповідав за редакцію «Гаарот га-тмімім», розповідає, що в одному зі збірників хтось зробив зауваження на певну тему. Того ж тижня рав Шеар-Яшув відвідав Ребе. Коли цей збірник дійшов до Ребе, Ребе написав поруч із цим зауваженням: «докладно в бесіді з равом Шеар-Яшувом га-Когеном».
У своїй передмові до Хумаша «Раші га-шалем» [4], що вийшов друком у видавництві Інституту «Аріель», головним редактором якого був рав Шеар-Яшув, рав Шеар-Яшув га-Коген пише: «Зазначимо, що в цій нашій праці ми удостоїлися великої підтримки від його святості Адмора з Любавичів, рава Менахема-Мендла Шнеєрсона, шліта, чиї бесіди про коментар Раші є наріжним каменем у вивченні слів нашого вчителя Раші, «голови синів Ізраїлю»».
Його зв'язки зі шлухім Ребе

Підтримував дружні стосунки зі шлухім Ребе та громадою Хабаду в Хайфі, де був головним ашкеназьким рабином міста й, крім того, головою рабинських судів у місті, і підтримував дружні стосунки з рабином громади Хабаду в Хайфі, равом Гдал'ягу Аксельродом, який був головою рабинського суду в місті.
Регулярно брав участь у заходах Хабаду, таких як урочистості завершення вивчення Рамбама, фарбрейнгени 19 кислева та інші.
Приходив на Пурим де-мукафін до єшиви Хабаду в Хайфі, щоб почути читання Мегіли повторно, згідно з думкою Ребе.
У день 3 елула 5776 (6 вересня 2016), у віці 89 років, помер. На його похороні була присутня почесна делегація шлухім Ребе та анашу, яким він допомагав протягом років. Похований поруч із батьком на «ділянці Пророків» на Оливковій горі.
Додаткова література
Зовнішні посилання
- Особливий зв'язок між «Назіром», його сином і Ребе тижневик «Бейт Мошіах»
- Рав Шеар-Яшув у Ребе
- Лист рава Шеар-Яшува до Ребе

- «Я сказав Ребе, щоб він переніс „кості Йосефа“, і його очі наповнилися сльозами» інтерв'ю з равом Шеар-Яшувом
- «Я залишився в рабинстві завдяки Ребе» — на сайті
22 хешвана 5768 (3 листопада 2007). - [yiddishevinkel.com/wp-content/uploads/2020/03/%D7%94%D7%A1%D7%99%D7%A4%D7%95%D7%A8.pdf Не покидає корабель], в інтерв'ю щотижневому листку «Га-сіпур шелі», тижнева глава «Кі тіса» 5780
Примітки
- ^ Донька рава д-ра Хаїма-Шимшона Гольдштейна, який був президентом Союзу рабинів Америки, і онука мецената Ісраеля-Агарона Фішеля, якого називали Гаррі Фішель
- ^ Опублікована в «Сефер га-єхідут», Гліценштейн, с. 235. І див. точнішу версію в «Сіхот кодеш 5723», доповнення, с. 402, де сказано, що Ребе підвівся зі свого місця, приніс «Сдей хемед» тощо, а потім сказав: це лише для обраних одиниць. Див. там.
- ^ «Гіткашрут», випуск 1300, 18 сівана 5779 (21 червня 2019), с. 9. Див. там ще.
- ^ Частина 1, с. 18
Код особи: № 8540431300