Перейти до вмісту

Шломо Майданчик

Матеріал з Хабадпедії
Рав Шломо Майданчик
Р. Шлоймке Майданчик
Основна інформація
Дата народження11 нісана 5684 (15 квітня 1924)
Місце народженняМинківці, Україна
Дата смерті15 нісана 5764 (6 квітня 2004)
Місце смертіКфар-Хабад
КраїнаІзраїль[В]
Місце проживанняКфар-Хабад
Місце діяльностіКфар-Хабад, Свята Земля
Рід діяльностігромадський діяч, машиніст поїзда
ОсвітаЄшива «Томхей Тмімім» Покінг, «Томхей Тмімім» Брюнуа і «Ахей Тмімім» Тель-Авів
Посадаголова ради Кфар-Хабада (5718—5743), голова «Агудат хасидей Хабад» у Святій Землі, член правління Парасолькової організації установ Хабаду у Святій Землі, один із керівників мережі «Огалей Йосеф-Іцхак»
Інші посадиГолова «Агудат хасидей Хабад» у Святій Землі, член правління Парасолькової організації закладів Хабаду у Святій Землі, голова ради Кфар-Хабада, один із керівників мережі «Огалей Йосеф-Іцхак»[1] Творець і засновник: Штабу Мошіаха у Святій Землі, «Гітахадут га-хасидім», Хабадського комітету з освіти, «Яд ла-єлед га-меюхад», «Шифра у-Пуа», «Томхей Тмімім» Беер-Шева та іншого
УчителіШломо-Хаїм Кесельман та інші
Сім'я
БатькоЦві-Гірш Майданчик
МатиМір'ям-Етл (уроджена Фрідман)
ДружинаРоза, дочка Іцхак-Меїр Грінберг
ДітиЦві-Гірш Майданчик, Нахман-Йосеф Майданчик, Ісраель Майданчик, Яаков-Моше Майданчик, та інші
Родовід
Медіафайли у Вікісховищі

Рав Шломо Майданчик (відомий на прізвисько Шлоймке; 11 нісана 5684 (15 квітня 1924) — 15 нісана 5764 (6 квітня 2004)) був особистим шаліахом Ребе в багатьох питаннях упродовж півстоліття, виконавчою рукою у створенні й розвитку громад Хабаду[2] і центральних закладів Хабаду у Святій Землі, а також слугував сполучною ланкою між хасидизмом Хабад і керівниками держави, економіки, судової системи та засобів масової інформації — і все це поряд із його офіційними посадами: голова ради Кфар-Хабада і голова «Агудат хасидей Хабад» у Святій Землі.

Р. Шлоймке був також членом правління Парасолькової організації закладів Хабаду у Святій Землі і мережі «Огалей Йосеф-Іцхак»[1], а як голова «Агудат хасидей Хабад» заснував організації Штаб Мошіаха у Святій Землі, «Гітахадут га-хасидім», Хабадський комітет з освіти, «Яд ла-єлед га-меюхад» та інші. У розпалі Йом Кіпуру 5737 року (1976/1977) Ребе доручив йому заснувати організацію «Шифра у-Пуа». Крім того, він був одним із тмімім-засновників єшиви «Томхей Тмімім» Брюнуа 5708 року (1947/1948).

Біографія

Р. Шлоймке стоїть поруч із Ребе після того, як його було викликано до Тори, тішрей 5744 (вересень–жовтень 1983)
Р. Шлоймке Майданчик під час роздавання «кос шель браха»
Р. Шлеймке Майданчик отримує від Ребе «кос шель браха»
Р. Шлоймке отримує від Ребе долар під час роздавання доларів
Р. Шлоймке
Іцхак Шамір з візитом у пекарні маци в Кфар-Хабаді поруч із р. Шлоймке

Його юність

Р. Шлоймке Майданчик на чолі делегації «Агудат хасидей Хабад» після закінчення фарбрейнгену свята Пурим 5763 року (18 березня 2003) у залі кабінету безпеки. На фотографії видно справа наліво: міністр Йоав Галант (тоді військовий секретар), р. Шломо Каліш, голова «Агудат хасидей Хабад» рав Шлоймке Майданчик, рав Шмуель Грейзман, глава уряду Ізраїлю Аріель Шарон, р. Ісраель Майданчик, р. Меїр Зейлер, р. Аврагам Майданчик, рав Моше Непрастек і рав Натан Вольф
Р. Шлоймке стоїть позаду глави уряду Менахема Бегіна на бар-міцві для сиріт ЦАХАЛу

Р. Шлоймке народився в родині, що належала до боянського хасидизму, у містечку Минківці в Україні, за комуністичного режиму Радянського Союзу, 11 нісана 5684 року (15 квітня 1924), у матері Мір'ям-Етл (доньки р. Яакова-Моше і Черни Фрідман) і батька р. Цві-Гірша (сина Шломо і Бейли) Майданчика; по батькові він був нащадком Магараля з Праги, а по матері — рабі Ісраеля з Ружина, рабі Менахема-Нохума з Чорнобиля і Магіда з Межиріча. Його батько р. Цві-Гірш робив усе, що було в його силах, щоб дати Шлоймке єврейське виховання в тяжких умовах, що панували в ті часи: він навчав його в ранньому віці Хумашу з Раші і заклав у ньому основи юдаїзму[3]. Потім його проти волі віддали до державної школи («школи»), але й там він із самопожертвою беріг своє єврейство й не ходив до школи в суботи та єврейські свята, а навіть після того, як мусив ходити до «школи» і в суботи, уникав порушувати заборони Шабату. Так тривало кілька років, доки він поступово не піддався впливу вчителів і товаришів-комуністів і навіть перебував у комуністичному молодіжному русі[4].

Закінчивши школу, він перейшов до старших класів, у 17 років закінчив їх, і тоді вибухнула Друга світова війна. Шлоймке хотів навчатися в університеті, але, будучи євреєм, не був прийнятий; унаслідок цього він поїхав до міста Краснодар, де вступив до школи машиністів потягів. У Краснодарі він почав відчувати значення того, що він єврей[5].

Коли війна наблизилася, він утік до міста Ташкент. Там він закінчив навчання й став помічником машиніста. Коли р. Шлоймке побачив у місті євреїв із бородами, він згадав батьківський дім і містечко, з якого прибув, і вирішив повернутися до свого єврейства. Спершу його наблизив до себе адмор Аврагам-Єгошуа-Гешель Тверський з Махнівки, який серед іншого запросив його на трапезу пасхального седеру (випадок украй рідкісний у цього адмора загалом і в той період зокрема)[6]. Потім р. Шлоймке почав ходити до хабадської синагоги в місті; спочатку хасиди підозрювали його в тому, що він шпигун КДБ, але після того як він довгий час з'являвся на молитвах і хасид р. Агарон Хазан побачив, як він проводить пасхальний седер разом з адмором із Махнівки, той наблизив його до хасидизму Хабад, а потім машпіа, хасид р. Шломо-Хаїм Кесельман, навіть особисто керував ним.

Після закінчення війни він виїхав у межах відомої втечі через Львів з великою групою хасидів і там навчався в «Томхей Тмімім» Покінг. У період навчання там р. Шлоймке написав листа Ребе Раяцу, що вважає себе негідним навчатися в «Томхей Тмімім»; у листі-відповіді Ребе Раяц відповів йому: «А те, що ти сказав... що не хочеш обманювати себе й інших, що ти негідний бути учнем єшиви „Томхей Тмімім Любавич“, — знай, що це слова тваринної душі, яка хоче, не дай Б-г, упіймати тебе у свою сітку»[4].

Коли він перебував у Покінгу, там була також мати Ребе, ребецн Хана, і р. Шлоймке подбав про дрова для ребецн Хани в один із холодних днів; 5721 року (1960/1961), коли він приїхав до Ребе першим чартером, ребецн Хана попросила його побачити й сказала йому (зміст слів): «Я, правда, тебе не знаю, але чула, що ти завдаєш моєму синові багато нахесу».

Пробувши близько півтора року в Покінгу, р. Шлоймке разом із персоналом і учнями єшиви переїхав із Покінга до містечка Брюнуа, де вони об'єдналися з новою єшивою «Томхей Тмімім» Брюнуа, і він був серед тмімім-засновників єшиви. У Брюнуа відбувся його шідух із дружиною, пані Розою (донькою р. Іцхака-Меїра Гринберга). У Брюнуа хасиди зазвичай занурювалися в джерелі, що протікало поруч із містечком, і р. Лузик Горелік свідчив, що в морозні зимові дні, коли джерело замерзало і зануритися в ньому було неможливо, р. Шлоймке першим приходив і розбивав лід у джерелі, щоб у ньому зануритися.

У Кфар-Хабаді

Р. Шлоймке у формі Ізраїльських залізниць

Пробувши кілька місяців у Брюнуа, він збирався приїхати до Ребе Раяца й оселитися разом із родиною нареченої в Краун-Гайтс, але Ребе Раяц звелів йому разом із нареченою здійснити алію до Ерец-Ісраель. Так він прибув із першою групою репатріантів разом із групою хасидів до Країни, де оселився разом із репатріантами в маабарі в Пардес-Хані, і 9 нісана 5709 року (8 квітня 1949) одружився зі своєю дружиною, пані Розою[7].

Пробувши кілька місяців у маабарі Пардес-Хани, він разом із групою хасидів піднявся на руїни покинутого арабського села «Сафрія», щоб створити хабадське поселення; він був серед засновників Кфар-Хабада, а потім разом із першими 70 родинами, що оселилися в селищі, отримав наділ від Ребе Раяца. Протягом цього часу він продовжував навчатися в єшиві «Ахей Тмімім» Тель-Авів[8].

В Ерец-Ісраель у ті дні відчувалася гостра нестача машиністів потягів, і його було прийнято на роботу; коли він запитав Ребе Раяца, чи прийняти цю пропозицію, Ребе Раяц відповів йому ствердно[9][10]. Відтоді він стояв біля локомотива потяга й долав сотні кілометрів по всій Країні, переважно на лініях Хайфа — Тель-Авів — Димона. Під час роботи він багато займався мівцоїм і поширенням джерел хасидуту. У зв'язку з цим розповідають, що одного разу він вийшов у формі машиніста локомотива, щоб накладати євреям тфілін у потязі, а в цей час його підміняв за керуванням помічник; коли він підійшов до одного єврея й запропонував йому накласти тфілін, єврей відмовився і запитав р. Шлоймке, хто веде потяг; р. Шлоймке дотепно відповів цьому євреєві, що «він робить для Святого, благословенний Він, Його роботу й накладає євреям тфілін, а Святий, благословенний Він, робить для нього його роботу й веде потяг». Почувши це, єврей сказав р. Шлоймке, щоб він швидше наклав йому тфілін і повернувся до локомотива..

5718 року (1957/1958) за великої підтримки рабина селища рава Требника його було обрано головою ради Кфар-Хабада, і він обіймав цю посаду близько 25 років, до 5744 року (1983/1984). За роки свого головування в раді він відкрив канали в різних урядових міністерствах на благо селища під особистим керівництвом Ребе, розвинув інфраструктуру селища, створив нові заклади, заснував новий квартал «Шикуним», приєднав поселення Тохелет до території селища — і все це поряд із докладними вказівками Ребе з безлічі питань, які передавалися йому письмово, усно й під час особистих розмов, що проводилися з Ребе через секретаріат раз на тиждень (докладніше див. далі в статті).

5751 року (1990/1991) його було обрано головою «Агудат хасидей Хабад» в Ізраїлі, і він обіймав цю посаду до свого відходу з життя 15 нісана 5764 року (6 квітня 2004). (Докладніше див. далі в статті).

За свідченням близьких до нього людей, розпорядок дня р. Шлоймке був дуже щільним: уночі він був машиністом на залізниці, а вдень займався громадською діяльністю. Він спав якомога менше і зазвичай спав у середньому близько 3–4 годин на добу. Його різні водії розповідали, що під час поїздок між різними урядовими міністерствами р. Шлоймке використовував цей час, щоб досипати.

У суботи й свята р. Шлоймке зазвичай робив кідуш на машке. Це було пов'язано з дозволом Ребе пити машке вихідцям із країн Росії.

У р. Шлоймке був маленький і скромний дім у Кфар-Хабаді, і він часто влаштовував у ньому вечори «Ерев Хабад», на які запрошував усю урядову верхівку всього політичного спектра, і прищеплював їм юдаїзм. Потім, побачивши, що його дім замалий, щоб умістити всіх запрошених, він трохи розширив його й додав особливу вітальню з мехіцею — щоб на вечорах «Ерев Хабад» було окреме місце й для жінок.

В останні роки життя р. Шлоймке спав на другому поверсі в домі «Агудат хасидей Хабад» 770.

Відхід з життя і увічнення пам'яті

Через кілька днів після свята Пурим 5764 року (7 березня 2004) у р. Шлоймке стався інсульт, і відтоді до відходу з життя він перебував у лікарні «Асаф га-Рофе»; уранці першого дня свята Песах 5764 року (6 квітня 2004) його стан здоров'я погіршився, і він помер під час співу «Єхі»[11]. Тисячі людей брали участь у його похороні, що вирушив із дому «Агудат хасидей Хабад» — 770 у Кфар-Хабаді на виході першого дня свята Песах. Похоронна процесія продовжилася до єшиви «Томхей Тмімім» Кфар-Хабад, у створенні якої р. Шлоймке багато допомагав, і до синагоги «Бейт Менахем», а звідти — до кладовища Ахіезер поблизу Кфар-Хабада, де його й було поховано[12].

Під час шиви, яку сиділа його родина, прийшли багато хасидів Хабаду, рабинів, машпіїм і членів «Агудат хасидей Хабад», а також багато хто з вищих ешелонів влади в Ізраїлі, серед них навіть колишній глава уряду — Арік Шарон. Протягом «шлошім» після його відходу з життя було організовано особливе зібрання в його пам'ять у «770», де виступив і його близький друг, начальник Генерального штабу Амнон Ліпкін, який розповів про своє знайомство з р. Шлоймке і про його цілковиту відданість Ребе; також було показано ролик, у якому глава уряду Аріель Шарон виголосив надгробне слово про р. Шлоймке. Під час зібрання як тшуру роздавали аркуш хабадських марок, над випуском яких р. Шлоймке багато працював.

5764 року (2003/2004), після його відходу з життя, члени його родини заснували організацію «Бейт Хабад для громадських діячів», яка працює з усіма громадськими діячами всіх відтінків спектра. Організацією сьогодні керують його син р. Ісраель Майданчик і онуки р. Аврагам Майданчик і р. Менахем-Мендл Беліницький.

5767 року (2006/2007) організація «Гітахадут га-хасидім» створила фонд для нужденних, названий на честь засновника організації та голови «Агудат хасидей Хабад» р. Шлоймке і на честь його заступника рава Моше Ашкеназі; фонд має назву «Хасдей Шломо у-Моше». 5773 року (2012/2013) родина видала книжку про його життя «Локомотив Хабаду». 5776 року (2015/2016) на його пам'ять було внесено сувій Тори до Бейт Хабаду аеропорту.

До року шміти — 5782 «Махон галаха — Хабад» видав на його пам'ять книжку «Галаха ле-маасе — Шміта» у «виданні Майданчика».

Громадська діяльність

Голова ради Кфар-Хабада

Паралельно з роботою машиністом в Ізраїльських залізницях р. Шлоймке починаючи з 5718[13] року був головою ради Кфар-Хабада. Коли він обійняв посаду, селище значилося в урядових міністерствах як «проблемне селище», мешканці якого не сплачують податків, що дуже ускладнювало отримання бюджетів і допомоги від держави. Його каденція почалася після того, як голови в селищі змінювали один одного. Посаду він обійняв після численних наполегливих прохань з боку рабина селища і його вчителя ще з часів навчання в Покінгу та Брюнуа — рава Нахума Требника. Р. Шлоймке в межах своєї посади перетворив Кфар-Хабад на столицю Хабаду у Святій Землі. Він мчав між урядовими міністерствами, прагнучи здобути бюджети для селища. Поруч із ним стояв його секретар р. Агарон-Нахман Фрідман.

Одразу після призначення головою ради р. Шлоймке почав займатися громадською діяльністю і набув численних зв'язків у вищих ешелонах влади в Ізраїлі, а завдяки його наполегливості в тому, щоб мешканці селища сплачували податки, статус селища почав підвищуватися, і селище стало отримувати від держави численні бюджети. Мешканці спочатку відкидали зусилля р. Шлоймке, стверджуючи, що це їм шкодить; коли вони написали про це Ребе, Ребе підтримав політику р. Шлоймке і написав, що оскільки більшість мешканців селища прибули з Росії, де було заведено не сплачувати податків, вони думають, що так слід чинити й тепер, але оскільки вони перебувають нині в єврейській державі, де гроші йдуть на допомогу іншим євреям, немає жодної причини не сплачувати податків.

Через роки з'ясувалося, що все, що робив р. Шлоймке, — зокрема, і особливо, те, що викликало запеклий опір мешканців селища Шлоймке, — було за прямою вказівкою Ребе; р. Моше Непрастек свідчив про це, що той отримував сотні записок від Ребе і йому було звелено знищувати їх одразу після прочитання, а також було звелено виконувати сказане в них не від імені Ребе[14].

Серед діянь р. Шлоймке як голови ради можна назвати його успіх у боротьбі мешканців селища проти поселення «Тохелет», створеного поруч із ним, і приєднання цього поселення до території селища, будівництво нового кварталу «Шикуним», зміцнення статусу селища в очах влади та інше. На цій посаді він перебував до 5743 року (1982/1983), коли на виборах, що відбулися, було обрано рава Менахема Лерера.

Крім того, всю громадську діяльність р. Шлоймке провадив цілком безоплатно, без отримання платні, попри численні пропозиції; у результаті свої гроші він отримував за роботу на залізниці. Його розпорядок дня був такий, що вночі він працював на залізниці, а вдень займався громадською діяльністю, тож спав лише дві години за ніч. Коли р. Ефраїм Вольф написав про це Ребе й попросив, щоб Ребе звелів р. Шлоймке залишити роботу на залізниці й отримувати платню за громадську роботу, Ребе сказав, що треба поважати його принципи[9].

Діяльність із керівниками держави

Вирізка з газети, на якій р. Шлоймке зображений із президентом держави на шева брахот своєї доньки, 5755
Р. Шлоймке в «Залі прийомів» у «770» у Кфар-Хабаді

У межах своєї роботи головою ради Кфар-Хабада він багато ходив урядовими міністерствами, що десятки років перебували під владою МАПАЙ, і так зав'язав зв'язки з багатьма представниками верхівки Ерец-Ісраель. Серед громадських діячів, з якими він був пов'язаний, були: колишні президенти Навон, Кацір і Герцог; Шимон Перес, Аріель Шарон, Ельякім Рубінштейн, Зеєві, Фуад Бен-Еліезер, Амнон Ліпкін-Шахак, генерали ЦАХАЛу різних поколінь і багато інших.

Він був в особистому зв'язку з усіма главами урядів від МАПАЙ[15], і перед Рош га-Шана, до своєї поїздки до Ребе, збирав у всіх них підйонот нефеш, і всі вони з радістю вписували себе й членів своїх родин.

Р. Шлоймке зі свого боку будував із ними стосунки цілковитої довіри й використовував це для їх наближення до юдаїзму.

Його діяльність на благо закладів Хабаду

Р. Шлоймке допомагав багатьом керівникам закладів Хабаду, і робив це віддано й таємно, як було в нього заведено здавна. Багато керівників хабадських закладів знали, куди звернутися по пораду й правильне керівництво, і завдяки йому їм вдавалося задіяти потрібні зв'язки на благо закладу.

У розпалі Йом Кіпуру 5737 року (1976/1977), під час перерви між молитвою Мусаф і Неїла, коли Ребе піднявся до своєї кімнати, секретар р. Хаїм-Мордехай-Айзік Ходаков покликав р. Шлоймке (який був тоді головою ради Кфар-Хабада) і передав йому, що Ребе дав йому вказівку створити «Шифра у-Пуа», і повідомив йому подробиці; після Йом Кіпуру рав Ходаков передав р. Шлоймке 1000 доларів на знак участі Ребе у створенні організації.

З часом у р. Шлоймке з'явилося багато противників, які стверджували, що його дії як голови ради Кфар-Хабада і голови «Агудат хасидей Хабад» надто агресивні, і попри це, коли цим людям була потрібна допомога в їхніх закладах, р. Шлоймке з радістю їм допомагав. З цього приводу господарське правління єшиви «Томхей Тмімім» Центральної у Святій Землі отримало в місяці шват 5744 року (січень–лютий 1984) таку відповідь на те, що вони написали про тяжке фінансове становище єшиви:

«Попередньо — на мій великий подив, і на добро, — р. Ш. Майданчик, хай живе він, після повернення звідси після свят до Святої Землі, воістину понад людську міру, виконав моє прохання до анаш, хай живуть вони, у Святій Землі про істинний мир і агават Ісраель тощо із покорою і з старанням і відвідав разом із тими, хто воює з ним, цілу низку закладів тощо, щоб оголосити, що відтепер господарі — вони тощо. На противагу цьому багато хто з тих, хто воює з ним, вирішили — нижче людської міри, — що варто поставити під загрозу ставлення до закладів Хабаду, до бюджетів, „ставлення“ до Хабаду загалом тощо, аби лише довершити „свою“ перемогу у своїй війні проти нього, і навіть після того, як побачили на ділі фінансову шкоду, шкоду імені Хабаду тощо, — продовжують діяти в такий спосіб, і, через наші численні гріхи, саме вони вирішують у тому, що стосується практичних справ; і, як властиво кожному переможцеві (крім того, хто перемагає заради Небес, зрозуміло), він додає в прагненні перемагати й у помсті „і в агават Ісраель“. Благо єшиви, ремісничого училища й подібного до цього вимагає, щоб у всьому вищезгаданому і в багатьох міністерствах клопотання велося на чолі з р. Ш. Майданчиком, хай живе він, і що швидше, то краще»[16].

Зміцнення й заснування хабадських кварталів

Паралельно зі своєю великою допомогою у зміцненні закладів Хабаду р. Шлоймке за вказівкою Ребе займався також сприянням створенню й розвитку місць зосередження хасидів Хабаду та хабадських кварталів в Ерец-Ісраель — як у межах своєї посади голови ради Кфар-Хабада, так і в межах посади голови «Агудат хасидей Хабад».

Наприкінці 5720-х років Ребе звелів громадським діячам Хабаду в Країні знайти відповідне місце, де можна було б поселити хасидів Хабаду, що репатріюються з Росії; р. Шлоймке завдяки своїм зв'язкам отримав від одного з високопосадовців міністерства будівництва відомості про 80 порожніх квартир у місті Кір'ят-Малахі, у якому через його віддалене розташування ніхто не хотів жити, і тому ці 80 квартир залишалися порожніми. Почувши про це, р. Шлоймке написав Ребе, що в цих квартирах можна поселити хасидів Хабаду, і отримав на це благословення Ребе; і справді, внаслідок благословення Ребе на цю ідею було вирішено створити квартал Нахалат-Гар-Хабад у Кір'ят-Малахі, і почали первинне планування абсорбції хасидів Хабаду в місті.

Коли справа визріла і квартал Нахалат-Гар-Хабад було створено в Кір'ят-Малахі, лише одиниці погодилися переїхати туди жити, тоді як переважна більшість хасидів Хабаду зовсім не бажали туди переїжджати через статус міста і його занепадний стан; коли р. Шлоймке побачив, що робота в кварталі починає зупинятися, він провів термінове зібрання в Центральній синагозі в Кфар-Хабаді, на якому різко говорив про те, що бажання Ребе — щоб хасиди приїжджали жити в нову Нахлу, і попри це ніхто не приїжджає туди жити; тому р. Шлоймке оголосив, що збирається переїхати з родиною з Кфар-Хабада до Нахли. Його слова викликали бурю в Кфар-Хабаді, і невдовзі після цього р. Шлоймке отримав терміновий телефонний дзвінок із секретаріату, в якому йому повідомили, що Ребе забороняє йому переїжджати до Нахли, але його святе бажання — щоб він продовжував свою роботу в Кфар-Хабаді..

5733 року (1972/1973) Ребе розпорядився про відновлення хабадського поселення в Цфаті та про створення Кір'ят Хабаду Цфат. До комітету, що займався питанням створення, входили: шаліах р. Ар'є-Лейб Каплан, р. Шлоймке, р. Ефраїм Вольф, р. Шмуель Хефер і р. Зуша Вілімовський. Через численні труднощі з боку уряду р. Шлоймке слугував сполучною ланкою з міністрами уряду і за допомогою своїх зв'язків домагався численних бюджетів, а також виділення ділянки, на якій згодом було збудовано Кір'ят Хабад Цфат.

Узимку 5752 року (1991/1992) р. Шлоймке Майданчик через рава Яакова Шнура заснував Кір'ят-Любавич у кварталі Рамат-Шломо в Єрусалимі, який налічує сьогодні понад 150 родин .

Р. Шлоймке разом із делегацією рабинів Хабаду прийшов до рава Горена, який був головним рабином Ізраїлю, намагаючись переконати його призначати шлухім і хасидів Хабаду рабинами міст і кварталів в Ерец-Ісраель[17].

Крім того, р. Шлоймке багато допомагав у створенні нових кварталів для хасидів Хабаду; серед кварталів, у створенні яких р. Шлоймке багато допомагав, можна назвати заснування громади Хабаду в Рамат-Шломо в Єрусалимі та інше.

Голова «Агудат хасидей Хабад» у Святій Землі

У середині 5740-х років р. Шлоймке пішов із посади голови ради Кфар-Хабада, але на спочинок не пішов. У ті нечисленні роки, що минули до його призначення головою «Агудат хасидей Хабад» у Святій Землі 5750 року (1989/1990), він діяв заради створення хабадського міста в Єрусалимі, продовжував налагоджувати й підтримувати свої зв'язки з високопосадовцями в Ізраїлі, поряд із розгалуженою діяльністю на благо Хабаду у Святій Землі, — що займало весь його розпорядок дня.

5750 року (1989/1990) р. Шлоймке повернувся до громадської діяльності після того, як Ребе звелів рабинам Хабаду призначити нових людей до «Агудат хасидей Хабад» у Святій Землі, щоб вони вели справи Хабаду в Країні. Р. Шлоймке стояв тоді осторонь і не брав участі в усьому, що відбувалося довкола, але рабини Хабаду покликали його на посаду голови «Агудат хасидей Хабад». Рав Майданчик погодився взяти на себе цю посаду за особливого заохочення Ребе, який написав про прийняття призначення: «І так, щоб додавалося й зростало, аж до неспівмірного тощо. Згадаю на святій могилі».

Відколи він обійняв посаду, «Агудат хасидей Хабад» знову вийшла на авансцену хабадського життя, надаючи величезну допомогу всім закладам, організаціям і Бейт Хабадам, — за допомогою особистого, дружнього й прямого зв'язку з міністрами, депутатами Кнесету, генеральними директорами міністерств, а також магнатами й керівниками важливих засобів масової інформації в Ізраїлі.

На цій посаді він просував і доводив до мети справи Хабаду з довгого ряду питань — починаючи з питань хасидського виховання й закінчуючи представництвом Хабаду перед урядовими інстанціями.

Р. Шлоймке багато допомагав керівникам закладів і Бейт Хабадів порадою й керівництвом із найрізноманітніших питань, таких як отримання бюджетів, отримання ділянок, дозволи на будівництво і таке інше. Усе це він робив із притаманним йому привітним виразом обличчя, охоче й з особливою, властивою йому сердечністю.

У межах своєї посади р. Шлоймке допомагав також приватним особам і одинакам і намагався допомогти з усіх звернень, що до нього надходили, — таких як прохання про рекомендації, пошук місць роботи, скерування до впливових друзів Хабаду, скерування до осіб у різних урядових міністерствах — і в багатьох інших галузях. Листи подяки заповнюють кілька тек на полицях «Агудат хасидей Хабад».

Свої зв'язки з різними особами рав Майданчик використовував, щоб передавати й чітко та ясно роз'яснювати думку Ребе з різних питань, що стояли на порядку денному, — так само, як колись, у ті дні, коли він отримував вказівки із секретаріату піти до такого-то чи такого-то, поговорити, переконати, упросити й вплинути.

Протягом чотирнадцяти років, упродовж яких р. Шлоймке стояв на чолі «Агудат хасидей Хабад», він створив низку відділів із метою допомагати й сприяти розвитку закладів і руху Хабад у Святій Землі: він створив «Відділ закладів», який займався отриманням дозволів на відкриття різних хабадських закладів у Святій Землі; «Відділ створення хабадських кварталів» — і це у світлі ясних вказівок Ребе впродовж багатьох років: щоразу, коли у Святій Землі створювалися квартали й заклади, землю реєстрували на ім'я «Агудат хасидей Хабад», а звернення до різних міністерств велося через «Агудат хасидей Хабад». Так було в Шикун Хабаді в Лоді, у Нахалат-Гар-Хабаді та в інших місцях. Так само й хабадський квартал у Рамат-Шломо в Єрусалимі, створений і збудований «Агудат хасидей Хабад» за вказівкою Ребе.

Крім того, було створено «Ревізійну комісію» і «Комісію з освіти», які займалися зміцненням хабадського виховання у Святій Землі, організацією семінарів і різних зібрань на цю тему. Також було створено «Відділ абсорбції», який допомагав духовній і матеріальній абсорбції нових репатріантів, а також Об'єднання машпіїм.

В останні роки він на підставі своєї посади створив «Штаб Мошіаха у Святій Землі» під керівництвом рава Шмуеля Генделя як організацію, що діє під егідою «Агудат хасидей Хабад».

На початку 5764 року (2003/2004) — незадовго до свого відходу з життя — він створив організацію «Яд ла-єлед га-меюхад», що допомагає дітям з особливими потребами та їхнім родинам; його наступник у керівництві організацією сьогодні — його онук, рав Менахем-Мендл Беліницький.

Його близькість до Ребе

Розповідають, що одного разу, коли р. Шлоймке прийшов до Ребе на єхідут, він подав Ребе підйон нефеш, у якому написав імена своїх дітей, але забув написати ім'я одного з них. Прочитавши підйон нефеш, Ребе запитав р. Шлоймке, чи записав він імена всіх своїх дітей; р. Шлоймке кивнув на підтвердження; Ребе запитав про це знову, і після того як р. Шлоймке знову відповів кивком, Ребе назвав йому ім'я доньки р. Шлоймке, яке той забув написати в підйон нефеш.

У р. Шлоймке були труднощі із заробітком, і коли йому треба було видавати заміж доньку, Ребе звернувся до р. Ефраїма Вольфа і звелів подбати про покриття весільних витрат.

5736 року (1975/1976), коли помер «швер» р. Шлоймке р. Іцхак-Меїр Гринберг, продали його квартиру, і гроші, отримані за квартиру, р. Шлоймке і його дружина Роза віддали Ребе; коли через деякий час він прийшов на єхідут, Ребе передав р. Шлоймке конверт, а в ньому — гроші, які надіслали він і його дружина.

До 11 нісана 5732 року (26 березня 1972) — року сімдесятиріччя Ребе — р. Шлоймке увійшов на єхідут, на який, за своїм звичаєм кожного 11 нісана, приніс Ребе альбоми, повні привітань до 11 нісана від усієї верхівки влади й керівництва Ізраїлю (навіть Шуламіт Алоні, ліва депутатка Кнесету, була серед тих, хто вітав); у відповідь Ребе дав йому 4 пасхальні Агади: одну для Залмана Шазара, одну для племінниці Ребе Далії Ройтман, одну для нього самого й одну для його старшої доньки.

Р. Шлоймке також зазвичай їздив до Ребе на 11 нісана, а іноді навіть залишався в Ребе на Песах[18]; коли Ребе обходив пасхальні седери тмімім, р. Шлоймке за його вказівкою приєднувався до нього, і вони разом ішли в обхід. Крім того, в один із 5740-х років перед святом Песах Ребе викликав р. Шлоймке і професора Ірміягу Брановера до своєї святої кімнати на єхідут, де Ребе передбачив, що попереду алія з Росії до Святої Землі, і звелів їм подбати про житло для російських репатріантів у Єрусалимі. Після єхідуту Ребе дав кожному з них мацу; прибувши до Країни, вони клопоталися в керівників держави й влади про створення кварталу для російських репатріантів.

До внесення сувою Тори Мошіаха у Ребе 5730 року (1969/1970) Ребе написав листа комітетові, що організовував зібрання, щоб 15 віршів «Ата гореета» виголосили 15 найстаріших хасидів, і серед них Ребе вписав також р. Шлоймке Майданчика, щоб і він удостоївся честі виголошення вірша[19].

Одного разу його роботодавці хотіли призначити його начальником зміни, але він запитав Ребе, і відповідь була: лише за умови, що це сприяє поширенню юдаїзму. Тому він вирішив залишитися машиністом і не пошкодував. Усі роки він ходив у кашкеті машиніста з емблемою «Ізраїльських залізниць». Це було не що інше, як прикриття для діяльності з поширення юдаїзму, яку він провадив серед вагонів.

Одна з рідкісних публічних згадок була наприкінці фарбрейнгену напередодні Рош га-Шана 5744 року (7 вересня 1983), коли Ребе оголосив, що він не просто «танкіст», а водій цілого потяга. Іншого разу, під час роздавання доларів танкістам, Ребе здивовано запитав, де перебуває р. Шлоймке; коли той підійшов до Ребе, Ребе сказав йому, що його скромність нестерпна.

Ребе висловився в одному з листів, що р. Шлоймке поводиться «понад людську міру».

Щоразу, коли р. Шлоймке приїжджав на тішрей до Ребе, р. Давид Раскін приносив р. Шлоймке ключ від однієї з кімнат на верхньому поверсі 770, де р. Шлоймке й спав. Розповідають, що одного разу, коли р. Шлоймке приїхав до Ребе на місяць свят, йому не було де спати, але він нікому нічого про це не сказав і спав на одній із лав у «770»; побачивши це, Ребе пішов до одного з відомих хасидів кварталу й сказав йому з'ясувати, де спить р. Шлоймке, і якщо з'ясується, що йому немає де спати, — подбати для нього про нічліг.

במהלך כהונתו של ר' שלוימק'ה כיו"ר ועד כפר חב"ד ואגו"ח היה הרבי מעביר אליו הוראות דרך אחד המזכירים לעיתים קרובות - לעיתים כמה פעמים ביום - כדי לברר את התפתחות העניינים בכפר חב"ד בכלל ובחב"ד בפרט.

Родина

Його сини
Його зяті

Додаткова література

Обкладинка книжки, що описує його життя

Зовнішні посилання


Попередник:
Давид Бравман
Голова ради Кфар-Хабада
5718 — 5743
Наступник:
Менахем Лерер
Попередник:
Ефраїм Вольф
Голова «Агудат хасидей Хабад»
5750 — 5764
Наступний:
–

Примітки

  1. ^ 1 2 Зібрання «Решет» транслюватимуть у прямому ефірі до шкіл по всьому світу
  2. ^ Серед іншого він був серед засновників і творців: Кфар-Хабада, Нахалат-Гар-Хабада, Кір'ят Хабаду Цфат, Рамат-Шломо та іншого
  3. ^ «Локомотив Хабаду», с. 19.
  4. ^ 1 2 «Локомотив Хабаду», розділ 2 «Друге народження», с. 28 і далі.
  5. ^ «Локомотив Хабаду», с. 22.
  6. ^ У ті часи адмор із Махнівки уникав контактів із будь-ким через побоювання агентів КДБ, але р. Шлоймке, без жодного попереднього знайомства, він, щойно побачив, особливо наблизив до себе
  7. ^ Померла 6 тевета 5762 (21 грудня 2001)
  8. ^ «Локомотив Хабаду», розділ 3 «Хасидська маабара», с. 45 і далі.
  9. ^ 1 2 «Бейт Мошіах», випуск 1315, сторінки 36 — 40
  10. ^ Слухайте: громадські діячі Хабаду минулого покоління в рідкісному інтерв'ю קובץ שמע з 21-ї хвилини і далі
  11. ^ Родина Майданчик сидить «шиву» на сайті .
  12. ^ Він був першим значним хабадським діячем, похованим на цьому кладовищі, і слідом за ним інші родини почали ховати на ньому своїх близьких.
  13. ^ «Локомотив Хабаду», с. 53.
  14. ^ Див. збірник «Агудат хасидей Хабад: її цілі, завдання і діяльність» — сторінка 37
  15. ^ Крім Бен-Гуріона, оскільки в його час він ще не займався громадськими потребами
  16. ^ «Лікут маанот кодеш» 5744, відповідь 96
  17. ^ Як розповідається в книжці «Рав Мордехай-Шмуель Ашкеназі»
  18. ^ У той час існувала вказівка Ребе, щоб анаш, які приїжджають на 11 нісана, не залишалися там і на Песах, а поверталися до своїх родин; тому той, хто хотів залишитися в Ребе й на Песах, мав отримати на це особливий дозвіл
  19. ^ Ребе написав список почесних учасників — COLlive, оригінал англійською
  20. ^ Помер 11 швата 5736 (13 січня 1976)
  21. ^ Помер 1 кислева 5744 (7 листопада 1983)
Шломо Майданчик згадується ще в 135 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 8432589300

Повідомити про помилку на цій сторінці