Шломо Майданчик
Рав Шломо Майданчик (відомий на прізвисько Шлоймке; 11 нісана 5684 (15 квітня 1924) — 15 нісана 5764 (6 квітня 2004)) був особистим шаліахом Ребе в багатьох питаннях упродовж півстоліття, виконавчою рукою у створенні й розвитку громад Хабаду[2] і центральних закладів Хабаду у Святій Землі, а також слугував сполучною ланкою між хасидизмом Хабад і керівниками держави, економіки, судової системи та засобів масової інформації — і все це поряд із його офіційними посадами: голова ради Кфар-Хабада і голова «Агудат хасидей Хабад» у Святій Землі.
Р. Шлоймке був також членом правління Парасолькової організації закладів Хабаду у Святій Землі і мережі «Огалей Йосеф-Іцхак»[1], а як голова «Агудат хасидей Хабад» заснував організації Штаб Мошіаха у Святій Землі, «Гітахадут га-хасидім», Хабадський комітет з освіти, «Яд ла-єлед га-меюхад» та інші. У розпалі Йом Кіпуру 5737 року (1976/1977) Ребе доручив йому заснувати організацію «Шифра у-Пуа». Крім того, він був одним із тмімім-засновників єшиви «Томхей Тмімім» Брюнуа 5708 року (1947/1948).
Біографія






Його юність


Р. Шлоймке народився в родині, що належала до боянського хасидизму, у містечку Минківці в Україні, за комуністичного режиму Радянського Союзу, 11 нісана 5684 року (15 квітня 1924), у матері Мір'ям-Етл (доньки р. Яакова-Моше і Черни Фрідман) і батька р. Цві-Гірша (сина Шломо і Бейли) Майданчика; по батькові він був нащадком Магараля з Праги, а по матері — рабі Ісраеля з Ружина, рабі Менахема-Нохума з Чорнобиля і Магіда з Межиріча. Його батько р. Цві-Гірш робив усе, що було в його силах, щоб дати Шлоймке єврейське виховання в тяжких умовах, що панували в ті часи: він навчав його в ранньому віці Хумашу з Раші і заклав у ньому основи юдаїзму[3]. Потім його проти волі віддали до державної школи («школи»), але й там він із самопожертвою беріг своє єврейство й не ходив до школи в суботи та єврейські свята, а навіть після того, як мусив ходити до «школи» і в суботи, уникав порушувати заборони Шабату. Так тривало кілька років, доки він поступово не піддався впливу вчителів і товаришів-комуністів і навіть перебував у комуністичному молодіжному русі[4].
Закінчивши школу, він перейшов до старших класів, у 17 років закінчив їх, і тоді вибухнула Друга світова війна. Шлоймке хотів навчатися в університеті, але, будучи євреєм, не був прийнятий; унаслідок цього він поїхав до міста Краснодар, де вступив до школи машиністів потягів. У Краснодарі він почав відчувати значення того, що він єврей[5].
Коли війна наблизилася, він утік до міста Ташкент. Там він закінчив навчання й став помічником машиніста. Коли р. Шлоймке побачив у місті євреїв із бородами, він згадав батьківський дім і містечко, з якого прибув, і вирішив повернутися до свого єврейства. Спершу його наблизив до себе адмор Аврагам-Єгошуа-Гешель Тверський з Махнівки, який серед іншого запросив його на трапезу пасхального седеру (випадок украй рідкісний у цього адмора загалом і в той період зокрема)[6]. Потім р. Шлоймке почав ходити до хабадської синагоги в місті; спочатку хасиди підозрювали його в тому, що він шпигун КДБ, але після того як він довгий час з'являвся на молитвах і хасид р. Агарон Хазан побачив, як він проводить пасхальний седер разом з адмором із Махнівки, той наблизив його до хасидизму Хабад, а потім машпіа, хасид р. Шломо-Хаїм Кесельман, навіть особисто керував ним.
Після закінчення війни він виїхав у межах відомої втечі через Львів з великою групою хасидів і там навчався в «Томхей Тмімім» Покінг. У період навчання там р. Шлоймке написав листа Ребе Раяцу, що вважає себе негідним навчатися в «Томхей Тмімім»; у листі-відповіді Ребе Раяц відповів йому: «А те, що ти сказав... що не хочеш обманювати себе й інших, що ти негідний бути учнем єшиви „Томхей Тмімім Любавич“, — знай, що це слова тваринної душі, яка хоче, не дай Б-г, упіймати тебе у свою сітку»[4].
Коли він перебував у Покінгу, там була також мати Ребе, ребецн Хана, і р. Шлоймке подбав про дрова для ребецн Хани в один із холодних днів; 5721 року (1960/1961), коли він приїхав до Ребе першим чартером, ребецн Хана попросила його побачити й сказала йому (зміст слів): «Я, правда, тебе не знаю, але чула, що ти завдаєш моєму синові багато нахесу».
Пробувши близько півтора року в Покінгу, р. Шлоймке разом із персоналом і учнями єшиви переїхав із Покінга до містечка Брюнуа, де вони об'єдналися з новою єшивою «Томхей Тмімім» Брюнуа, і він був серед тмімім-засновників єшиви. У Брюнуа відбувся його шідух із дружиною, пані Розою (донькою р. Іцхака-Меїра Гринберга). У Брюнуа хасиди зазвичай занурювалися в джерелі, що протікало поруч із містечком, і р. Лузик Горелік свідчив, що в морозні зимові дні, коли джерело замерзало і зануритися в ньому було неможливо, р. Шлоймке першим приходив і розбивав лід у джерелі, щоб у ньому зануритися.
У Кфар-Хабаді

Пробувши кілька місяців у Брюнуа, він збирався приїхати до Ребе Раяца й оселитися разом із родиною нареченої в Краун-Гайтс, але Ребе Раяц звелів йому разом із нареченою здійснити алію до Ерец-Ісраель. Так він прибув із першою групою репатріантів разом із групою хасидів до Країни, де оселився разом із репатріантами в маабарі в Пардес-Хані, і 9 нісана 5709 року (8 квітня 1949) одружився зі своєю дружиною, пані Розою[7].
Пробувши кілька місяців у маабарі Пардес-Хани, він разом із групою хасидів піднявся на руїни покинутого арабського села «Сафрія», щоб створити хабадське поселення; він був серед засновників Кфар-Хабада, а потім разом із першими 70 родинами, що оселилися в селищі, отримав наділ від Ребе Раяца. Протягом цього часу він продовжував навчатися в єшиві «Ахей Тмімім» Тель-Авів[8].
В Ерец-Ісраель у ті дні відчувалася гостра нестача машиністів потягів, і його було прийнято на роботу; коли він запитав Ребе Раяца, чи прийняти цю пропозицію, Ребе Раяц відповів йому ствердно[9][10]. Відтоді він стояв біля локомотива потяга й долав сотні кілометрів по всій Країні, переважно на лініях Хайфа — Тель-Авів — Димона. Під час роботи він багато займався мівцоїм і поширенням джерел хасидуту. У зв'язку з цим розповідають, що одного разу він вийшов у формі машиніста локомотива, щоб накладати євреям тфілін у потязі, а в цей час його підміняв за керуванням помічник; коли він підійшов до одного єврея й запропонував йому накласти тфілін, єврей відмовився і запитав р. Шлоймке, хто веде потяг; р. Шлоймке дотепно відповів цьому євреєві, що «він робить для Святого, благословенний Він, Його роботу й накладає євреям тфілін, а Святий, благословенний Він, робить для нього його роботу й веде потяг». Почувши це, єврей сказав р. Шлоймке, щоб він швидше наклав йому тфілін і повернувся до локомотива..
5718 року (1957/1958) за великої підтримки рабина селища рава Требника його було обрано головою ради Кфар-Хабада, і він обіймав цю посаду близько 25 років, до 5744 року (1983/1984). За роки свого головування в раді він відкрив канали в різних урядових міністерствах на благо селища під особистим керівництвом Ребе, розвинув інфраструктуру селища, створив нові заклади, заснував новий квартал «Шикуним», приєднав поселення Тохелет до території селища — і все це поряд із докладними вказівками Ребе з безлічі питань, які передавалися йому письмово, усно й під час особистих розмов, що проводилися з Ребе через секретаріат раз на тиждень (докладніше див. далі в статті).
5751 року (1990/1991) його було обрано головою «Агудат хасидей Хабад» в Ізраїлі, і він обіймав цю посаду до свого відходу з життя 15 нісана 5764 року (6 квітня 2004). (Докладніше див. далі в статті).
За свідченням близьких до нього людей, розпорядок дня р. Шлоймке був дуже щільним: уночі він був машиністом на залізниці, а вдень займався громадською діяльністю. Він спав якомога менше і зазвичай спав у середньому близько 3–4 годин на добу. Його різні водії розповідали, що під час поїздок між різними урядовими міністерствами р. Шлоймке використовував цей час, щоб досипати.
У суботи й свята р. Шлоймке зазвичай робив кідуш на машке. Це було пов'язано з дозволом Ребе пити машке вихідцям із країн Росії.
У р. Шлоймке був маленький і скромний дім у Кфар-Хабаді, і він часто влаштовував у ньому вечори «Ерев Хабад», на які запрошував усю урядову верхівку всього політичного спектра, і прищеплював їм юдаїзм. Потім, побачивши, що його дім замалий, щоб умістити всіх запрошених, він трохи розширив його й додав особливу вітальню з мехіцею — щоб на вечорах «Ерев Хабад» було окреме місце й для жінок.
В останні роки життя р. Шлоймке спав на другому поверсі в домі «Агудат хасидей Хабад» 770.
Відхід з життя і увічнення пам'яті
Через кілька днів після свята Пурим 5764 року (7 березня 2004) у р. Шлоймке стався інсульт, і відтоді до відходу з життя він перебував у лікарні «Асаф га-Рофе»; уранці першого дня свята Песах 5764 року (6 квітня 2004) його стан здоров'я погіршився, і він помер під час співу «Єхі»[11]. Тисячі людей брали участь у його похороні, що вирушив із дому «Агудат хасидей Хабад» — 770 у Кфар-Хабаді на виході першого дня свята Песах. Похоронна процесія продовжилася до єшиви «Томхей Тмімім» Кфар-Хабад, у створенні якої р. Шлоймке багато допомагав, і до синагоги «Бейт Менахем», а звідти — до кладовища Ахіезер поблизу Кфар-Хабада, де його й було поховано[12].
Під час шиви, яку сиділа його родина, прийшли багато хасидів Хабаду, рабинів, машпіїм і членів «Агудат хасидей Хабад», а також багато хто з вищих ешелонів влади в Ізраїлі, серед них навіть колишній глава уряду — Арік Шарон. Протягом «шлошім» після його відходу з життя було організовано особливе зібрання в його пам'ять у «770», де виступив і його близький друг, начальник Генерального штабу Амнон Ліпкін, який розповів про своє знайомство з р. Шлоймке і про його цілковиту відданість Ребе; також було показано ролик, у якому глава уряду Аріель Шарон виголосив надгробне слово про р. Шлоймке. Під час зібрання як тшуру роздавали аркуш хабадських марок, над випуском яких р. Шлоймке багато працював.
5764 року (2003/2004), після його відходу з життя, члени його родини заснували організацію «Бейт Хабад для громадських діячів», яка працює з усіма громадськими діячами всіх відтінків спектра. Організацією сьогодні керують його син р. Ісраель Майданчик і онуки р. Аврагам Майданчик і р. Менахем-Мендл Беліницький.
5767 року (2006/2007) організація «Гітахадут га-хасидім» створила фонд для нужденних, названий на честь засновника організації та голови «Агудат хасидей Хабад» р. Шлоймке і на честь його заступника рава Моше Ашкеназі; фонд має назву «Хасдей Шломо у-Моше». 5773 року (2012/2013) родина видала книжку про його життя «Локомотив Хабаду». 5776 року (2015/2016) на його пам'ять було внесено сувій Тори до Бейт Хабаду аеропорту.
До року шміти — 5782 «Махон галаха — Хабад» видав на його пам'ять книжку «Галаха ле-маасе — Шміта» у «виданні Майданчика».
Громадська діяльність
Голова ради Кфар-Хабада
Паралельно з роботою машиністом в Ізраїльських залізницях р. Шлоймке починаючи з 5718[13] року був головою ради Кфар-Хабада. Коли він обійняв посаду, селище значилося в урядових міністерствах як «проблемне селище», мешканці якого не сплачують податків, що дуже ускладнювало отримання бюджетів і допомоги від держави. Його каденція почалася після того, як голови в селищі змінювали один одного. Посаду він обійняв після численних наполегливих прохань з боку рабина селища і його вчителя ще з часів навчання в Покінгу та Брюнуа — рава Нахума Требника. Р. Шлоймке в межах своєї посади перетворив Кфар-Хабад на столицю Хабаду у Святій Землі. Він мчав між урядовими міністерствами, прагнучи здобути бюджети для селища. Поруч із ним стояв його секретар р. Агарон-Нахман Фрідман.
Одразу після призначення головою ради р. Шлоймке почав займатися громадською діяльністю і набув численних зв'язків у вищих ешелонах влади в Ізраїлі, а завдяки його наполегливості в тому, щоб мешканці селища сплачували податки, статус селища почав підвищуватися, і селище стало отримувати від держави численні бюджети. Мешканці спочатку відкидали зусилля р. Шлоймке, стверджуючи, що це їм шкодить; коли вони написали про це Ребе, Ребе підтримав політику р. Шлоймке і написав, що оскільки більшість мешканців селища прибули з Росії, де було заведено не сплачувати податків, вони думають, що так слід чинити й тепер, але оскільки вони перебувають нині в єврейській державі, де гроші йдуть на допомогу іншим євреям, немає жодної причини не сплачувати податків.
Через роки з'ясувалося, що все, що робив р. Шлоймке, — зокрема, і особливо, те, що викликало запеклий опір мешканців селища Шлоймке, — було за прямою вказівкою Ребе; р. Моше Непрастек свідчив про це, що той отримував сотні записок від Ребе і йому було звелено знищувати їх одразу після прочитання, а також було звелено виконувати сказане в них не від імені Ребе[14].
Серед діянь р. Шлоймке як голови ради можна назвати його успіх у боротьбі мешканців селища проти поселення «Тохелет», створеного поруч із ним, і приєднання цього поселення до території селища, будівництво нового кварталу «Шикуним», зміцнення статусу селища в очах влади та інше. На цій посаді він перебував до 5743 року (1982/1983), коли на виборах, що відбулися, було обрано рава Менахема Лерера.
Крім того, всю громадську діяльність р. Шлоймке провадив цілком безоплатно, без отримання платні, попри численні пропозиції; у результаті свої гроші він отримував за роботу на залізниці. Його розпорядок дня був такий, що вночі він працював на залізниці, а вдень займався громадською діяльністю, тож спав лише дві години за ніч. Коли р. Ефраїм Вольф написав про це Ребе й попросив, щоб Ребе звелів р. Шлоймке залишити роботу на залізниці й отримувати платню за громадську роботу, Ребе сказав, що треба поважати його принципи[9].
Діяльність із керівниками держави


У межах своєї роботи головою ради Кфар-Хабада він багато ходив урядовими міністерствами, що десятки років перебували під владою МАПАЙ, і так зав'язав зв'язки з багатьма представниками верхівки Ерец-Ісраель. Серед громадських діячів, з якими він був пов'язаний, були: колишні президенти Навон, Кацір і Герцог; Шимон Перес, Аріель Шарон, Ельякім Рубінштейн, Зеєві, Фуад Бен-Еліезер, Амнон Ліпкін-Шахак, генерали ЦАХАЛу різних поколінь і багато інших.
Він був в особистому зв'язку з усіма главами урядів від МАПАЙ[15], і перед Рош га-Шана, до своєї поїздки до Ребе, збирав у всіх них підйонот нефеш, і всі вони з радістю вписували себе й членів своїх родин.
Р. Шлоймке зі свого боку будував із ними стосунки цілковитої довіри й використовував це для їх наближення до юдаїзму.
Його діяльність на благо закладів Хабаду
Р. Шлоймке допомагав багатьом керівникам закладів Хабаду, і робив це віддано й таємно, як було в нього заведено здавна. Багато керівників хабадських закладів знали, куди звернутися по пораду й правильне керівництво, і завдяки йому їм вдавалося задіяти потрібні зв'язки на благо закладу.
У розпалі Йом Кіпуру 5737 року (1976/1977), під час перерви між молитвою Мусаф і Неїла, коли Ребе піднявся до своєї кімнати, секретар р. Хаїм-Мордехай-Айзік Ходаков покликав р. Шлоймке (який був тоді головою ради Кфар-Хабада) і передав йому, що Ребе дав йому вказівку створити «Шифра у-Пуа», і повідомив йому подробиці; після Йом Кіпуру рав Ходаков передав р. Шлоймке 1000 доларів на знак участі Ребе у створенні організації.
З часом у р. Шлоймке з'явилося багато противників, які стверджували, що його дії як голови ради Кфар-Хабада і голови «Агудат хасидей Хабад» надто агресивні, і попри це, коли цим людям була потрібна допомога в їхніх закладах, р. Шлоймке з радістю їм допомагав. З цього приводу господарське правління єшиви «Томхей Тмімім» Центральної у Святій Землі отримало в місяці шват 5744 року (січень–лютий 1984) таку відповідь на те, що вони написали про тяжке фінансове становище єшиви:
«Попередньо — на мій великий подив, і на добро, — р. Ш. Майданчик, хай живе він, після повернення звідси після свят до Святої Землі, воістину понад людську міру, виконав моє прохання до анаш, хай живуть вони, у Святій Землі про істинний мир і агават Ісраель тощо із покорою і з старанням і відвідав разом із тими, хто воює з ним, цілу низку закладів тощо, щоб оголосити, що відтепер господарі — вони тощо. На противагу цьому багато хто з тих, хто воює з ним, вирішили — нижче людської міри, — що варто поставити під загрозу ставлення до закладів Хабаду, до бюджетів, „ставлення“ до Хабаду загалом тощо, аби лише довершити „свою“ перемогу у своїй війні проти нього, і навіть після того, як побачили на ділі фінансову шкоду, шкоду імені Хабаду тощо, — продовжують діяти в такий спосіб, і, через наші численні гріхи, саме вони вирішують у тому, що стосується практичних справ; і, як властиво кожному переможцеві (крім того, хто перемагає заради Небес, зрозуміло), він додає в прагненні перемагати й у помсті „і в агават Ісраель“. Благо єшиви, ремісничого училища й подібного до цього вимагає, щоб у всьому вищезгаданому і в багатьох міністерствах клопотання велося на чолі з р. Ш. Майданчиком, хай живе він, і що швидше, то краще»[16].
Зміцнення й заснування хабадських кварталів
Паралельно зі своєю великою допомогою у зміцненні закладів Хабаду р. Шлоймке за вказівкою Ребе займався також сприянням створенню й розвитку місць зосередження хасидів Хабаду та хабадських кварталів в Ерец-Ісраель — як у межах своєї посади голови ради Кфар-Хабада, так і в межах посади голови «Агудат хасидей Хабад».
Наприкінці 5720-х років Ребе звелів громадським діячам Хабаду в Країні знайти відповідне місце, де можна було б поселити хасидів Хабаду, що репатріюються з Росії; р. Шлоймке завдяки своїм зв'язкам отримав від одного з високопосадовців міністерства будівництва відомості про 80 порожніх квартир у місті Кір'ят-Малахі, у якому через його віддалене розташування ніхто не хотів жити, і тому ці 80 квартир залишалися порожніми. Почувши про це, р. Шлоймке написав Ребе, що в цих квартирах можна поселити хасидів Хабаду, і отримав на це благословення Ребе; і справді, внаслідок благословення Ребе на цю ідею було вирішено створити квартал Нахалат-Гар-Хабад у Кір'ят-Малахі, і почали первинне планування абсорбції хасидів Хабаду в місті.
Коли справа визріла і квартал Нахалат-Гар-Хабад було створено в Кір'ят-Малахі, лише одиниці погодилися переїхати туди жити, тоді як переважна більшість хасидів Хабаду зовсім не бажали туди переїжджати через статус міста і його занепадний стан; коли р. Шлоймке побачив, що робота в кварталі починає зупинятися, він провів термінове зібрання в Центральній синагозі в Кфар-Хабаді, на якому різко говорив про те, що бажання Ребе — щоб хасиди приїжджали жити в нову Нахлу, і попри це ніхто не приїжджає туди жити; тому р. Шлоймке оголосив, що збирається переїхати з родиною з Кфар-Хабада до Нахли. Його слова викликали бурю в Кфар-Хабаді, і невдовзі після цього р. Шлоймке отримав терміновий телефонний дзвінок із секретаріату, в якому йому повідомили, що Ребе забороняє йому переїжджати до Нахли, але його святе бажання — щоб він продовжував свою роботу в Кфар-Хабаді..
5733 року (1972/1973) Ребе розпорядився про відновлення хабадського поселення в Цфаті та про створення Кір'ят Хабаду Цфат. До комітету, що займався питанням створення, входили: шаліах р. Ар'є-Лейб Каплан, р. Шлоймке, р. Ефраїм Вольф, р. Шмуель Хефер і р. Зуша Вілімовський. Через численні труднощі з боку уряду р. Шлоймке слугував сполучною ланкою з міністрами уряду і за допомогою своїх зв'язків домагався численних бюджетів, а також виділення ділянки, на якій згодом було збудовано Кір'ят Хабад Цфат.
Узимку 5752 року (1991/1992) р. Шлоймке Майданчик через рава Яакова Шнура заснував Кір'ят-Любавич у кварталі Рамат-Шломо в Єрусалимі, який налічує сьогодні понад 150 родин .
Р. Шлоймке разом із делегацією рабинів Хабаду прийшов до рава Горена, який був головним рабином Ізраїлю, намагаючись переконати його призначати шлухім і хасидів Хабаду рабинами міст і кварталів в Ерец-Ісраель[17].
Крім того, р. Шлоймке багато допомагав у створенні нових кварталів для хасидів Хабаду; серед кварталів, у створенні яких р. Шлоймке багато допомагав, можна назвати заснування громади Хабаду в Рамат-Шломо в Єрусалимі та інше.
Голова «Агудат хасидей Хабад» у Святій Землі
У середині 5740-х років р. Шлоймке пішов із посади голови ради Кфар-Хабада, але на спочинок не пішов. У ті нечисленні роки, що минули до його призначення головою «Агудат хасидей Хабад» у Святій Землі 5750 року (1989/1990), він діяв заради створення хабадського міста в Єрусалимі, продовжував налагоджувати й підтримувати свої зв'язки з високопосадовцями в Ізраїлі, поряд із розгалуженою діяльністю на благо Хабаду у Святій Землі, — що займало весь його розпорядок дня.
5750 року (1989/1990) р. Шлоймке повернувся до громадської діяльності після того, як Ребе звелів рабинам Хабаду призначити нових людей до «Агудат хасидей Хабад» у Святій Землі, щоб вони вели справи Хабаду в Країні. Р. Шлоймке стояв тоді осторонь і не брав участі в усьому, що відбувалося довкола, але рабини Хабаду покликали його на посаду голови «Агудат хасидей Хабад». Рав Майданчик погодився взяти на себе цю посаду за особливого заохочення Ребе, який написав про прийняття призначення: «І так, щоб додавалося й зростало, аж до неспівмірного тощо. Згадаю на святій могилі».
Відколи він обійняв посаду, «Агудат хасидей Хабад» знову вийшла на авансцену хабадського життя, надаючи величезну допомогу всім закладам, організаціям і Бейт Хабадам, — за допомогою особистого, дружнього й прямого зв'язку з міністрами, депутатами Кнесету, генеральними директорами міністерств, а також магнатами й керівниками важливих засобів масової інформації в Ізраїлі.
На цій посаді він просував і доводив до мети справи Хабаду з довгого ряду питань — починаючи з питань хасидського виховання й закінчуючи представництвом Хабаду перед урядовими інстанціями.
Р. Шлоймке багато допомагав керівникам закладів і Бейт Хабадів порадою й керівництвом із найрізноманітніших питань, таких як отримання бюджетів, отримання ділянок, дозволи на будівництво і таке інше. Усе це він робив із притаманним йому привітним виразом обличчя, охоче й з особливою, властивою йому сердечністю.
У межах своєї посади р. Шлоймке допомагав також приватним особам і одинакам і намагався допомогти з усіх звернень, що до нього надходили, — таких як прохання про рекомендації, пошук місць роботи, скерування до впливових друзів Хабаду, скерування до осіб у різних урядових міністерствах — і в багатьох інших галузях. Листи подяки заповнюють кілька тек на полицях «Агудат хасидей Хабад».
Свої зв'язки з різними особами рав Майданчик використовував, щоб передавати й чітко та ясно роз'яснювати думку Ребе з різних питань, що стояли на порядку денному, — так само, як колись, у ті дні, коли він отримував вказівки із секретаріату піти до такого-то чи такого-то, поговорити, переконати, упросити й вплинути.
Протягом чотирнадцяти років, упродовж яких р. Шлоймке стояв на чолі «Агудат хасидей Хабад», він створив низку відділів із метою допомагати й сприяти розвитку закладів і руху Хабад у Святій Землі: він створив «Відділ закладів», який займався отриманням дозволів на відкриття різних хабадських закладів у Святій Землі; «Відділ створення хабадських кварталів» — і це у світлі ясних вказівок Ребе впродовж багатьох років: щоразу, коли у Святій Землі створювалися квартали й заклади, землю реєстрували на ім'я «Агудат хасидей Хабад», а звернення до різних міністерств велося через «Агудат хасидей Хабад». Так було в Шикун Хабаді в Лоді, у Нахалат-Гар-Хабаді та в інших місцях. Так само й хабадський квартал у Рамат-Шломо в Єрусалимі, створений і збудований «Агудат хасидей Хабад» за вказівкою Ребе.
Крім того, було створено «Ревізійну комісію» і «Комісію з освіти», які займалися зміцненням хабадського виховання у Святій Землі, організацією семінарів і різних зібрань на цю тему. Також було створено «Відділ абсорбції», який допомагав духовній і матеріальній абсорбції нових репатріантів, а також Об'єднання машпіїм.
В останні роки він на підставі своєї посади створив «Штаб Мошіаха у Святій Землі» під керівництвом рава Шмуеля Генделя як організацію, що діє під егідою «Агудат хасидей Хабад».
На початку 5764 року (2003/2004) — незадовго до свого відходу з життя — він створив організацію «Яд ла-єлед га-меюхад», що допомагає дітям з особливими потребами та їхнім родинам; його наступник у керівництві організацією сьогодні — його онук, рав Менахем-Мендл Беліницький.
Його близькість до Ребе
Розповідають, що одного разу, коли р. Шлоймке прийшов до Ребе на єхідут, він подав Ребе підйон нефеш, у якому написав імена своїх дітей, але забув написати ім'я одного з них. Прочитавши підйон нефеш, Ребе запитав р. Шлоймке, чи записав він імена всіх своїх дітей; р. Шлоймке кивнув на підтвердження; Ребе запитав про це знову, і після того як р. Шлоймке знову відповів кивком, Ребе назвав йому ім'я доньки р. Шлоймке, яке той забув написати в підйон нефеш.
У р. Шлоймке були труднощі із заробітком, і коли йому треба було видавати заміж доньку, Ребе звернувся до р. Ефраїма Вольфа і звелів подбати про покриття весільних витрат.
5736 року (1975/1976), коли помер «швер» р. Шлоймке р. Іцхак-Меїр Гринберг, продали його квартиру, і гроші, отримані за квартиру, р. Шлоймке і його дружина Роза віддали Ребе; коли через деякий час він прийшов на єхідут, Ребе передав р. Шлоймке конверт, а в ньому — гроші, які надіслали він і його дружина.
До 11 нісана 5732 року (26 березня 1972) — року сімдесятиріччя Ребе — р. Шлоймке увійшов на єхідут, на який, за своїм звичаєм кожного 11 нісана, приніс Ребе альбоми, повні привітань до 11 нісана від усієї верхівки влади й керівництва Ізраїлю (навіть Шуламіт Алоні, ліва депутатка Кнесету, була серед тих, хто вітав); у відповідь Ребе дав йому 4 пасхальні Агади: одну для Залмана Шазара, одну для племінниці Ребе Далії Ройтман, одну для нього самого й одну для його старшої доньки.
Р. Шлоймке також зазвичай їздив до Ребе на 11 нісана, а іноді навіть залишався в Ребе на Песах[18]; коли Ребе обходив пасхальні седери тмімім, р. Шлоймке за його вказівкою приєднувався до нього, і вони разом ішли в обхід. Крім того, в один із 5740-х років перед святом Песах Ребе викликав р. Шлоймке і професора Ірміягу Брановера до своєї святої кімнати на єхідут, де Ребе передбачив, що попереду алія з Росії до Святої Землі, і звелів їм подбати про житло для російських репатріантів у Єрусалимі. Після єхідуту Ребе дав кожному з них мацу; прибувши до Країни, вони клопоталися в керівників держави й влади про створення кварталу для російських репатріантів.
До внесення сувою Тори Мошіаха у Ребе 5730 року (1969/1970) Ребе написав листа комітетові, що організовував зібрання, щоб 15 віршів «Ата гореета» виголосили 15 найстаріших хасидів, і серед них Ребе вписав також р. Шлоймке Майданчика, щоб і він удостоївся честі виголошення вірша[19].
Одного разу його роботодавці хотіли призначити його начальником зміни, але він запитав Ребе, і відповідь була: лише за умови, що це сприяє поширенню юдаїзму. Тому він вирішив залишитися машиністом і не пошкодував. Усі роки він ходив у кашкеті машиніста з емблемою «Ізраїльських залізниць». Це було не що інше, як прикриття для діяльності з поширення юдаїзму, яку він провадив серед вагонів.
Одна з рідкісних публічних згадок була наприкінці фарбрейнгену напередодні Рош га-Шана 5744 року (7 вересня 1983), коли Ребе оголосив, що він не просто «танкіст», а водій цілого потяга. Іншого разу, під час роздавання доларів танкістам, Ребе здивовано запитав, де перебуває р. Шлоймке; коли той підійшов до Ребе, Ребе сказав йому, що його скромність нестерпна.
Ребе висловився в одному з листів, що р. Шлоймке поводиться «понад людську міру».
Щоразу, коли р. Шлоймке приїжджав на тішрей до Ребе, р. Давид Раскін приносив р. Шлоймке ключ від однієї з кімнат на верхньому поверсі 770, де р. Шлоймке й спав. Розповідають, що одного разу, коли р. Шлоймке приїхав до Ребе на місяць свят, йому не було де спати, але він нікому нічого про це не сказав і спав на одній із лав у «770»; побачивши це, Ребе пішов до одного з відомих хасидів кварталу й сказав йому з'ясувати, де спить р. Шлоймке, і якщо з'ясується, що йому немає де спати, — подбати для нього про нічліг.
במהלך כהונתו של ר' שלוימק'ה כיו"ר ועד כפר חב"ד ואגו"ח היה הרבי מעביר אליו הוראות דרך אחד המזכירים לעיתים קרובות - לעיתים כמה פעמים ביום - כדי לברר את התפתחות העניינים בכפר חב"ד בכלל ובחב"ד בפרט.
Родина
- Його тесть, р. Іцхак-Меїр Гринберг[20] — член ради засновників Кфар-Хабада
- Його брат, Єгошуа Майданчик
- Його шурин, р. Шмуель-Гронем Гринберг[21]
- Його сини
- Рав Цві-Гірш Майданчик — Кфар-Хабад
- Рав Нахман-Йосеф Майданчик — Кфар-Хабад, директор Бейт Хабаду аеропорту Лод (Натбаг) і член «Агудат хасидей Хабад» у Святій Землі
- Рав Ісраель Майданчик — Кфар-Хабад, директор будівлі дому «Агудат хасидей Хабад» «770» Кфар-Хабад
- Рав Яаков-Моше Майданчик — Кфар-Хабад, вихователь у навчальних закладах у Кфар-Хабаді
- Його зяті
- Рав Хаїм-Аврагам Беліницький — Кфар-Хабад, один із шлухім Ребе в аеропорту
- Рав Менахем Кляйнман — Беер-Шева
- Рав Берке Мендельзон — Кфар-Хабад, діяч «Агудат хасидей Хабад» і член Хабадського комітету з освіти
- Рав Офер Міодовник — Цфат, машпіа в єшиві «Хасидей Хабад Любавич» Цфат і голова правління «Гітахадут га-хасидім»
- Рав Бен-Ціон Корф — Маямі, Флорида. Генеральний директор закладів Хабаду й головний шаліах штату Флорида.
- Рав Амір Розен — Кфар-Хабад
Додаткова література

- Шломі Хаскі, «Майданчик — Локомотив Хабаду», 5773 (2013)
- מנחם זיגלבוים ר' שלוימקה שבועון בית משיח גיליון 418 ע' 28 פרשת נשא תשס"ג
- Шнеур-Залман Бергер, Машиніст і громадський діяч із благословення Ребе, тижневик «Бейт Мошіах», тижнева глава «Шлах» 5782
- Шнеур-Залман Бергер, тижневик «Бейт Мошіах», № 1315, с. 36–39.
Зовнішні посилання
- Рідкісне висловлювання Ребе про Майданчика
- Ребе дає долар «меру» Кфар-Хабада
- Промова рава Майданчика 18 елула 5759 (30 серпня 1999)
- Гілад Шарон про рава Майданчика

- Вечір презентації книжки «Локомотив Хабаду», сайт ynet повідомляє: вечір презентації книжки про голову «Агудат хасидей Хабад»

- שלמה מיידנצ'יק הולך לוושינגטון, בתוך שבועון בית משיח
גיליון שבת פרשת צו תשע"ו 
- «Єдіот ахронот» розповідає про р. Шломо Майданчика

- До образу «посла Ребе»

- Американський сенатор відвідав селище. Тепер оприлюднено фотографії

- Р. Шлеймке Стаття й галерея з життя р. Шломке

- «Прокладуть лише через наші тіла»: так мешканці Кфар-Хабада боролися зі швидкісною трасою, боротьба р. Шлоймке в питанні швидкісної смуги в Кфар-Хабаді, 24 іяра 5782 (25 травня 2022)

- «Коль Ісраель» — день мовлення в Кфар-Хабаді • Гаю ямім Інтерв'ю на радіо «Коль Ісраель» з р. Шлоймке Майданчиком, 17 хешвана 5778 (6 листопада 2017)

- Рідкість: документ, що розкриває велич громадського діяча р. Шломо Майданчика —

| Попередник: Давид Бравман |
Голова ради Кфар-Хабада 5718 — 5743 |
Наступник: Менахем Лерер |
| Попередник: Ефраїм Вольф |
Голова «Агудат хасидей Хабад» 5750 — 5764 |
Наступний: – |
Примітки
- ^ 1 2 Зібрання «Решет» транслюватимуть у прямому ефірі до шкіл по всьому світу
- ^ Серед іншого він був серед засновників і творців: Кфар-Хабада, Нахалат-Гар-Хабада, Кір'ят Хабаду Цфат, Рамат-Шломо та іншого
- ^ «Локомотив Хабаду», с. 19.
- ^ 1 2 «Локомотив Хабаду», розділ 2 «Друге народження», с. 28 і далі.
- ^ «Локомотив Хабаду», с. 22.
- ^ У ті часи адмор із Махнівки уникав контактів із будь-ким через побоювання агентів КДБ, але р. Шлоймке, без жодного попереднього знайомства, він, щойно побачив, особливо наблизив до себе
- ^ Померла 6 тевета 5762 (21 грудня 2001)
- ^ «Локомотив Хабаду», розділ 3 «Хасидська маабара», с. 45 і далі.
- ^ 1 2 «Бейт Мошіах», випуск 1315, сторінки 36 — 40
- ^ Слухайте: громадські діячі Хабаду минулого покоління в рідкісному інтерв'ю

з 21-ї хвилини і далі
- ^ Родина Майданчик сидить «шиву» на сайті
.
- ^ Він був першим значним хабадським діячем, похованим на цьому кладовищі, і слідом за ним інші родини почали ховати на ньому своїх близьких.
- ^ «Локомотив Хабаду», с. 53.
- ^ Див. збірник «Агудат хасидей Хабад: її цілі, завдання і діяльність» — сторінка 37
- ^ Крім Бен-Гуріона, оскільки в його час він ще не займався громадськими потребами
- ^ «Лікут маанот кодеш» 5744, відповідь 96
- ^ Як розповідається в книжці «Рав Мордехай-Шмуель Ашкеназі»
- ^ У той час існувала вказівка Ребе, щоб анаш, які приїжджають на 11 нісана, не залишалися там і на Песах, а поверталися до своїх родин; тому той, хто хотів залишитися в Ребе й на Песах, мав отримати на це особливий дозвіл
- ^ Ребе написав список почесних учасників — COLlive, оригінал англійською
- ^ Помер 11 швата 5736 (13 січня 1976)
- ^ Помер 1 кислева 5744 (7 листопада 1983)
Код особи: № 8432589300
- Хасиди часів Ребе Раяца
- Хасиди часів Любавицького Ребе
- Випускники «Томхей Тмімім» у Покінгу
- Випускники «Томхей Тмімім» у Брюнуа
- Члени «Агудат хасидей Хабад» у Святій Землі
- Голови ради Кфар-Хабада
- Члени ради Кфар-Хабада
- Особи Кфар-Хабада
- Хабадські громадські діячі
- Родина Майданчик
- Члени парасолькової організації
- Хасиди, які залишили Росію під час Великої втечі
- Родина Гринберг (2)
- Особистості, поховані на кладовищі Ахіезер
- Особистості, що народилися 5684 року (1923/1924)
- Засновники Кфар-Хабада
- Особистості, що померли в 5764 році (2003/2004)