Перейти до вмісту

Справа про мамзерів

Матеріал з Хабадпедії

Справа про мамзерів (або постанова про брата і сестру) — назва полеміки довкола постанови, винесеної равом Шломо Гореном у кислеві 5733 (опублікована 19 листопада 1972). Постанова претендувала на те, щоб очистити брата і сестру Ханоха та Мір'ям Лангер від підозри в мамзерстві, і спричинила великий гнів проти нього серед харедимної громадськості та поглиблення розколу між харедимною громадськістю і Головним рабинатом Ізраїлю.

Історична довідка

У 5683 році (1922/1923) пара Болек Борковський і Хава Гінцбург одружилися в церкві в польському містечку Луков. На прохання батьків Хави, які були євреями, він пройшов гіюр у рабина міста Ліква в Польщі. Через кілька років, коли батьки Хави здійснили алію до Країни, за ними вирушили й Борковський із дружиною, у яких тим часом народилася дитина. Через роки Хава розійшлася зі своїм першим чоловіком без гету і познайомилася з іншим чоловіком, Єгошуа Лангером, за якого вийшла заміж на релігійній єврейській церемонії, і в них народилося двоє дітей, Ханох і Мір'ям, які за галахою вважалися мамзерами, яким заборонено вступати в шлюб із будь-яким кошерним євреєм.

Розгляд у рабинських судах

У 5716 році (1955/1956) про цей випадок дізнався рабинський суд у Тель-Авіві, який визнав дітей непридатними до шлюбу, як мамзерів, на підставі цих даних. У шістдесяті роки справа повернулася до суду в Петах-Тікві, перед яким постали свідки. Болек Борковський, який був відомий як гер, рішуче стверджував, що він кошерний єврей і що його гіюр було проведено за галахою. Оскільки свідків гіюру не було, питання полягало в тому, чи вважається він за хазакою і чи відомий як єврей, і, крім того, чи веде він єврейський спосіб життя, який сам по собі може встановити за ним хазаку гера. Борковський стверджував, що накладає тфілін щодня і дотримується Шабату. Суд влаштував йому короткий іспит з юдаїзму. Борковський зумів сказати, що тфілін накладають уранці й не в Шабат, але не знав, як саме накладають тфілін, і помилився в завершенні вірша «Шма Ісраель». Суд з'ясував, чи відомий він у суспільстві як єврей, і справді, його знайомі засвідчили, що в громаді він вважався кошерним євреєм. А оскільки за галахою людина, що вважається за хазакою гером, має статус гера, суд постановив, що, оскільки Борковський відомий і вважається в суспільстві гером, змінити це неможливо, доки не буде подано протилежного доказу, і залишив мамзерство дітей у силі.

Розгляд дійшов до Великого рабинського суду в Єрусалимі. Рав Шауль Ісраелі, з рабинів релігійно-сіоністської течії, вважав, що є підстава для полегшення, зокрема внаслідок нездатності Борковського завершити читання «Шма Ісраель», але рав Йосеф-Шалом Еляшів постановив, що навіть якщо гер порушує слова мудреців, у цьому немає суперечності тому, що він вважає себе євреєм, оскільки в єврейській громаді, в якій він живе, заведено чинити так і суворо дотримуватися лише основних речей, як-от ходіння до синагоги в суботи й відпочинок від роботи в Шабат: «У наш час слід розсудити, що поведінка шляхами юдейства, якою встановлюється статус гера, набуває дещо іншої форми».

Справа повернулася до рабинського суду в Петах-Тікві, який вислухав додаткових свідків, серед іншого свідчення габая, який розповів, що тривалий час Борковський відвідував синагогу в суботи, а з іншого боку — інші свідчення, згідно з якими під час молитви його бачили, як він стоїть без діла, мов «стовп»; і зрештою суд постановив, що Борковський — єврей і визначення мамзерства залишається в силі. Справу було повернено для повторного розгляду в апеляційній інстанції — у Великому рабинському суді. До рабинів Еляшіва та Ісраелі приєднався рав Овадья Йосеф. На відміну від проміжного рішення, цього разу одноголосно було ухвалено коротке і невмотивоване рішення — не змінювати рішення суду в Петах-Тікві.

Сефардський головний рабин рав Іцхак Нісім намагався створити особливий суд, який заново розглянув би справу, однак натрапив на опір даянів, які стверджували, що немає підстав усувати Великий рабинський суд від розгляду цього питання, згідно з галахою, за якою суду заборонено оскаржувати рішення іншого суду, бо заборонено вважати їх помилковими. Наприкінці 5731 року (1970/1971) сім даянів Великого рабинського суду оголосили, що готові знову розглянути справу.

Передісторія втручання рава Горена

Будучи головним військовим рабином, рав Горен написав постанову, в якій перелічив галахічні підстави, які, на його думку, дозволяють полегшення в цій галахічній проблемі. У міру того як справа затягувалася на роки, міністр оборони Моше Даян намагався втрутитися на користь цих двох. Також прем'єр-міністр Голда Меїр прийняла їх для бесіди, і їхнє скрутне становище зворушило її серце. Унаслідок цієї справи фракція Незалежних лібералів внесла законопроєкт, покликаний дозволити цивільні шлюби для непридатних до шлюбу, і це спричинило коаліційну кризу. Із ЦАХАЛу рав Горен перейшов до головного рабинату в Тель-Авіві, а потім балотувався на посаду ашкеназького головного рабина. Над виборчою кампанією на посаду головного рабина нависала ця справа, мов хмара. Зрештою рава Горена було обрано головним рабином як наступника рава Іссера-Єгуди Унтермана, який дотримувався суворої позиції в питанні брата і сестри. Разом із равом Гореном було обрано рава Овадью Йосефа як Рішон ле-Ціона і наступника рава Нісіма.

Рішення особливого суду

Рав Горен ухвалив рішення як головний рабин і скликав особливий рабинський суд для розв'язання цього питання. Було скликано дев'ять рабинів, і лише один із них, сам рав Горен, був готовий назвати своє ім'я. Усі інші зберігали анонімність, «щоб уберегти їх та їхні родини від погроз, нападів і наклепів з боку груп, що наганяють страх і сіють терор», як стверджував рав Горен. Цей особливий суд, який, за словами рава Горена, складався з даянів, із голів рабинських судів і навіть із даяна Великого рабинського суду, вирішив очистити мамзерів, головним чином через оскарження самого факту гіюру. Одразу з оприлюдненням рішення головний військовий рабин, рав Мордехай Пірон, одружив Ханоха Лангера та його подругу, і того ж вечора відбулося також весілля Мір'ям Лангер з її обранцем. Весілля проводилися за участі міністра оборони, і обидві нові пари удостоїлися вітальної телеграми від прем'єр-міністра Меїр. Ліві партії висловили задоволення і надію, що рабинат і надалі відгукуватиметься на потреби «освіченого і прогресивного суспільства». Рава Горена було взято під охорону поліції, а молодь МАФДАЛу оголосила, що згодна мобілізуватися для його захисту. Місце поховання його батька, день поминання якого припадав на близький час, трималося в таємниці через побоювання, що його осквернять.

Постанову рава Горена було докладно опубліковано в брошурі, яку він випустив через деякий час після того, як стало відомо про винесення постанови. Він спирався на аргументи, усі з яких були покликані нібито довести, що щодо цього гера не існує хазаки гіюру. Щоб обґрунтувати це своє твердження, він долучив аргументи: в одному з аргументів стверджував, що оскільки не відомі ясно подробиці обряду гіюру, він вважається «хазакою, за якої немає аргументу», попри те що, звісно, закон «хазаки, за якої немає аргументу» пов'язаний із юридичними хазаками, як-от хазака трьох років і грошова хазака, а не з хазаками в заборонах, які взагалі не пов'язані із законами про аргументи сторін; він спирався на свідчення осіб, непридатних до свідчення, які не дотримувалися єврейського способу життя, і, крім того, рав Горен навів поодиноку думку серед рішонім, згідно з якою навіть гер, який пройшов гіюр за галахою, якщо він повернувся до колишнього і перестав виконувати заповіді, — його гіюр втрачає силу, і, за його словами, у цьому випадку можна долучити цю думку, щоб установити, що гіюр батька недійсний. Він долучив аргументи рішонім і на підставі цієї «постанови» «дозволив» обом мамзерам вступати в громаду.

Реакція Хабаду

Ребе рішуче виступив проти цього кроку, особливо наголосив на тому факті, що рава обрали лише для того, щоб він виніс полегшувальну постанову, і різко засудив втручання уряду в постанови Тори та заяви міністрів уряду про те, що брат і сестра дозволені до вступу в громаду, причому ще до постанови рабинів, що є грубим і серйозним втручанням у постанову Тори. Втручання, яке, якби воно сталося в будь-якому суді, що діє за законами народів, приголомшило б освічену громадськість у всьому світі.

Без сумніву, — сказав Ребе, — ця поступка рава Горена в питанні Галахи — лише перша, і без сумніву до нього звертатимуться, щоб він «знайшов дозвіл» для інших галахічних «проблем», як-от шлюб когена з розлученою тощо.

Ребе сказав, що «релігійні» міністри, міністри від МАФДАЛ, заявляли, нібито вони дбають про народ Ізраїлю, Тору Ізраїлю і Землю Ізраїлю. Цілісністю Землі вони вже поступилися далекосяжними поступками, народом Ізраїлю вже поступилися в законі «Хто є євреєм», а тепер поступилися і Торою Ізраїлю.

Ребе закликав рава Горена піти у відставку зі своєї посади і тим самим хоч трохи виправити викривлене[1].

У зібранні, що відбулося проти цього кроку, і в масштабній акції протесту, що відбулася, брали участь рабини Хабаду, серед них рав Яаков Ланда, який наголосив на особистій зацікавленості, яку мав рав Горен, призначений рабином унаслідок полегшувальної постанови, про яку він заявив заздалегідь. Рав Ланда пояснив, що коли даян, який виносить постанову, має особистий інтерес у постанові, постанова недійсна. Тим паче коли її зроблено, щоб сподобатися тим, хто не дотримується Тори і заповідей. Крім того, у протесті брали участь усі великі рабини харедимної громадськості, серед них усі провідники литваків, серед них Стайплер, який надіслав на захід своїх представників, рав Шломо-Залман Ойербах, який написав різкого листа, і рав Еляшів, який висловився про постанову рава Горена, що «до блазенства вона не дотягнула».

Слідом за рішучим протестом Ребе газета «Га-Цофе», що належала МАФДАЛу, почала паплюжити в поверхових статтях Ребе і рух Любавич, уживаючи проти нього грубі й різкі слова. Великі Ізраїлю протестували проти цього нахабства[2].

Примітки

Повідомити про помилку на цій сторінці