«Гемшех „Ве-гехерім“ 5631»
«Гемшех „Ве-гехерім“ 5631» — перший гемшех маамарім хасидуту Ребе Магараша.
Гемшех включає близько дванадцяти маамарім хасидуту. Він починається маамаром, що починається словами «І знищить Г-сподь язик моря Єгипетського»[1], сьомого дня Песаху 5631 року (12 квітня 1871), і закінчується маамаром, що починається словами «А в день перших плодів», свята Шавуот 5631 року (26 травня 1871).
Видання кунтресу
Гемшех було вперше надруковано в кунтресі 5705 року (1944/1945) Ребе[2] з фотокопії рукопису відомого переписувача р. Шмуеля Софера.
У 5775 році (2014/2015) його було наново надруковано «Кегот» квадратним шрифтом за вказівкою Ребе[3] з оригіналу святого рукопису Ребе Магараша. У цьому виданні в місцях, де, вочевидь, була «описка», зроблено примітку на полях сторінки.
Гемшех надруковано під назвою «Лікутей Тора — Торат Шмуель», розділ 2.
Про нього
Ребе пояснює[4], що суть гемшеху «Ве-гехерім» (як і Гемшеху «Ве-каха» 5637) пов'язана із сутністю Ребе Магараша — «Лехатхіла арібер». І в цьому причина того, що його проказування почалося у свято Песах, суть якого — стрибок і перескок. І взагалі, проказування «гемшехів» — це новизна, що почалася тільки в Ребе Магараша, причому в середині років його проводу, що ще більше підкреслює, що це його новизна, пов'язана з його особливим шляхом[5]. Цей новий порядок, що почався в Ребе Магараша з проказування «гемшехів», є розкриттям хасидуту, який стоїть вище від порядку. Маамари не обов'язково пов'язані з темами тижневих глав чи свят, у які проказувався маамар, і його проказування відбувається в манері «лехатхіла арібер»[6].
«Передмову» до першого видання гемшеху в 5705 році (1944/1945) написав Ребе. Як передмову до першого хасидського «гемшеху» з усіх «гемшехів» Ребе описує загальну структуру хасидського «гемшеху»:
«Маамари цього гемшеху — або подібного до нього гемшеху — починалися так: вірш, вислів наших мудреців, благословенна їхня пам'ять, або „зрозуміти таке-то питання тощо“. Потім ішов виклад того, що незрозуміло або, принаймні, потребує додаткового роз'яснення в цьому вірші чи вислові мудреців. І тільки після цього йшло саме тіло маамару, тобто роз'яснення тем у продовження попереднього маамару. І завершується відповіддю на запитання — на всі чи на частину їх, — які він поставив на початку маамару. І так у переважній більшості маамарів наших Ребе, провідників Хабаду».
«Коли „гемшехи“ давалися для переписування, то нерідко пропускали — за вказівкою Адмора, автора маамару, — початок і кінець кожного маамару, крім першого маамару, щоб „гемшех“ був упорядкований як єдине ціле»
«Більше того: кілька гемшехів було написано Адмором, який їх проказав, від початку як єдине ціле, а початок і кінець маамарів було додано й поміщено на полях або в особливому кунтресі, звісно, із зазначенням місця, до якого вони належать»»
Див. також
Додаткова література
- Огляд гемшеху в бюлетені «Пнімійут», випуск 124, елул 5783 (серпень–вересень 2023)
Зовнішні посилання
- «Сефер га-маамарім — 5631 (частина 1)» на сайті HebrewBooks
- «Гемшех „Ве-гехерім“ 5631» на сайті «Бібліотека Хабад Любавич»

- Уроки з гемшеху рава Йосефа-Іцхака Опена
- «Ребе, який висловлювався „курц ун шарф“» — стаття рава Шмуеля Залманова про Ребе Магараша, його шлях і його книжки, у зв'язку з виданням «гемшехів» у 5705 році (1944/1945), у «Ковец Любавич» (випуск 8). Переклад рава Моше Мариновського
Примітки
- ^ Єшаягу 11:15.
- ^ Який у той час відповідав за видання книжок «Кегот».
- ^ Про вказівку Ребе друкувати хасидут квадратним шрифтом див. сіху Шабату тижневої глави «Кдошім», 2-го дня рош ходеш іяра 5749 року (травень–червень 1989) («Сефер га-сіхот» 5749, ч. 2, с. 431), і сіху Шабату тижневої глави «Ваера» 5751 року (1990/1991) («Сефер га-сіхот» 5751, ч. 1, с. 270).
- ^ Сіха 1-го дня рош ходеш іяра 5741 року (травень–червень 1981).
- ^ Сіха 13 тішрея 5746 року (28 вересня 1985) («Гітваадуйот» 5746, ч. 1, с. 163).
- ^ Сіха 13 тішрея 5750 року (12 жовтня 1989) («Діврей Мошіах» 5750, ч. 1, с. 80).