Єгуда-Ар'є-Лейб Альтер («Сфат емет»)
| Єгуда-Ар'є-Лейб Альтер | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 29 нісана 5607 (15 квітня 1847) |
| Місце поховання | містечко Гур, поруч із дідом, автором «Хідушей га-Рім» |
| Місце проживання | Варшава, Гур |
| Рід діяльності | рабин, ерудит[В] |
| Посада | рабин містечка Гур, другий Адмор дому Гура |
| Сім'я | |
| Батько | Аврагам-Мордехай |
| Дружина | Йохевед-Рівка, дочка р. Єгуди Камінера, дочка Адмора Баруха з Горлиці |
| Діти | Аврагам-Мордехай Альтер, Моше-Бецалель Альтер |
| Родовід | |
Рабі Єгуда-Ар'є-Лейб Альтер, Адмор із Гура (відомий за своєю книгою «Сфат емет»), був другим Адмором дому Гура.
Біографія
Народився у Варшаві 29 нісана 5607 (15 квітня 1847) у р. Аврагама-Мордехая, сина рабі автора «Хідушей га-Рім», засновника гурського хасидизму. Коли йому було два роки, померла його мати, а через шість років він осиротів і по батькові та переїхав жити до дому свого діда. Змолоду було помітно його старанність і наполегливість[1]. Коли йому було 12 років, відійшов рабі Менахем-Мендл з Коцька. До того дід устиг двічі взяти його до Коцька, і ці відвідини справили на нього велике враження[2].
У 5622 році (1861/1862), коли йому було 15 років, він одружився з Йохевед-Рівкою, дочкою р. Єгуди Камінера та його дружини Гадаси. Щоб ім'я нареченого не було таким самим, як ім'я тестя, його дід, Адмор, звелів йому змінити своє ім'я на Ар'є-Ліб (замість Єгуда-Ліб). Після весілля подружжя залишилося жити в містечку Гур. У ті роки він майже не спілкувався з людьми і був зайнятий лише Торою та молитвою.
У 5626 році (1865/1866), коли йому було 19 років, відійшов його дід Рім, і його було призначено рабином містечка Гур згідно із заповітом діда. Всупереч бажанню хасидів, він відмовився від пропозиції стати адмором і прийняв провід рабі Ханоха-Геніха га-Когена з Александера. Лише після відходу з життя рабі Ханоха-Геніха, у віці 23 років, після численних умовлянь, він погодився служити адмором. Водночас він відмовився сидіти на чолі столу, на місці свого діда, і відтоді адмори Гура сидять посередині столу, а не на чолі.
Під проводом рабі Єгуди-Ар'є гурський хасидизм став однією з найбільших хасидських течій у Польщі. У 5661 році (1900/1901) померла його перша дружина, і через рік він одружився з дочкою Адмора Баруха з Горлиць. У 5665 році (1904/1905) він захворів на рідкісну хворобу. І через два тижні відійшов 5 швата 5665 року (11 січня 1905) у віці лише 58 років. Хасиди пов'язували його смерть із великою тривогою, яку він відчував за тисячі своїх хасидів, призваних на той час до армії російського царя через Російсько-японську війну. Його домашні свідчили, що в усі дні війни він спав на підлозі, укритий лише своїм пальтом, і гірко плакав над їхньою долею. Його поховано в містечку Гур, поруч із ним його дід, автор «Хідушей га-Рім».
З нашими Ребе, провідниками поколінь
Рабі Єгуда-Ар'є перебував у постійних зв'язках із Ребе Рашабом[3] і з Ребе Раяцем.
Ребе Раяц навіть зустрічався з рабі Єгудою-Ар'є-Лейбом у своїй юності й розповідав, що за тієї нагоди «Сфат емет» сказав йому, що кожне слово в «Танії» і «Лікутей Тора» освітлює серця[4]. Коли він простягнув свою руку «Сфат емет», «Сфат емет» вигукнув: «А гейліке гентеле» — свята рука![5].
Ребе Раяц пише хасидові Хабаду, який жив у місті Бриську і написав, що молиться в штиблі гурських хасидів, щоб він спонукав гурських хасидів запровадити урок за книгою «Сфат емет», бо «дуже, дуже багато в ній із книги „Лікутей Тора“ і „Танії“ тощо»[6].
У листі Ребе Раяца, написаному, вочевидь, одному з керівників анаш у Варшаві, Ребе пише про те, що слід заснувати уроки Тори в кожній синагозі й викладати там (для польських хасидів) також уроки за книгами хасидуту «як-от книга „Сфат емет“»[7].
Дехто каже, що «Сфат емет» молився за нусахом сідура Алтер Ребе. А «Пней Менахем»[8] пише: «І звідси доказ, вочевидь, що „Сфат емет“ не молився в усьому так, як наведено в сідурі „Тегіл(о)т Гашем“ рава з Ляд. І так я чув зі святих уст мого пана, батька, учителя й наставника [„Імрей емет“], коли він молився, що його нусах у кількох речах був не за нусахом згаданого сідура»[9].
Його праці
Багато з його маамарім у книзі «Сфат емет» засновані на словах Алтер Ребе, здебільшого без наведення джерела.
Кілька разів Ребе цікавився друкуванням творів «Сфат емет», які ще не були надруковані. Про це говорив він, рав Яаков Альтер (нині Адмор із Гура), в іярі 5737[10].
Так само, під час візиту рава Пінхаса-Менахема Альтера (згодом Адмора, автора «Пней Менахем», із Гура) у 5739 році (1978/1979), Ребе висловився:
«Колись говорилося про друкування творів „Сфат емет“. Чи додалися відтоді речі, гідні друку, чи було знайдено нові твори?»...
«Якщо записи й так від учнів, можливо, можна додати посилання на джерела... Видно насправді, що коли бракує посилання на джерело, це спричиняє брак у розумінні сказаного»[11] .
За іншої нагоди, на публічному фарбрейнгені, Ребе розповів:
...цікавилися щодо поведінки польських адморів, починаючи від «Сфат емет», про якого відомо й прийнято, що його поведінка була цілком заснована на нігле, і його книги були прийняті в усіх видах єшив – хасидських єшивах і нехасидських – як навчальні книги в частині нігле, а в його родині було прийнято – і як передали ті, хто чинить так і нині, що живуть, дякувати Б-гу, з нами сьогодні – що дочки запалювали свічки Шабату ще до досягнення віку бат-міцви, і запровадили це не з власного розсуду – адже тоді не було на це жодного доказу – а тому, що так їм вказали батько й дід чинити![12].
Зовнішні посилання
- Рав Йоель Каган «Сфат емет» нусаху Хабад, журнал «Ор ве-хают», шват 5781 (січень–лютий 2021), сторінка 6
| Попередній: Адмор рабі Іцхак-Меїр Ротенберг-Альтер із Гура |
Адмори Гура 29 нісана 5607 (15 квітня 1847) — 5 швата 5665 (11 січня 1905) |
Наступний: Адмор рабі Аврагам-Мордехай Альтер із Гура |
Примітки
- ^ Дід найняв для нього меламеда, щоб той навчав його Тори, і поставив йому три умови: щоб будив його щоранку до світанку, щоб навчався з ним вісімнадцять годин поспіль, щоб щодня вони знаходили щось нове у своєму навчанні.
- ^ Сам рабі Іцхак-Меїр пояснив, чому він узяв своїх маленьких онуків до Коцька, сказавши: «Щоб він колись побачив справжнього єврея». (Ісраель-Яаков Аратін, «Емет ве-емуна», п. 281, Єрусалим 5700.).
- ^ І вони докладно згадуються в «Ігрот кодеш» Ребе Рашаба. Див. в іменному покажчику наприкінці частини 3 «Ігрот кодеш» Адмора Магарашаба, стаття: Альтер, Адмор Єгуда-Лейб.
- ^ Лист Ребе Раяца. «Ігрот кодеш» Адмора Магаріяца, частина 1, с. 334.
- ^ Зі слів рава Хаїма-Шауля Брука, який був там. «Несіей Хабад у-вней дорам», с. 87.
- ^ «Ігрот кодеш» Адмора Магаріяца, частина 1, с. 334.
- ^ «Ігрот кодеш» Адмора Магаріяца, частина 1, с. 341. Див. там докладно.
- ^ У його примітках до «Міхтавей Тора», видання 5757, § 154, де пише «Сфат емет»: «А щодо нусаху „коль га-олам кулло“, про який я сказав, що він правильний…», і мається на увазі нусах молитов Рош га-Шана та Йом Кіпуру: «Зацарюй над усім світом цілком у славі Своїй».
- ^ А в «Сфат емет», Берешит 5655 року (1894/1895), маамар, що починається словами «Ве-тікну бе-кідуш», сказано: «І є нусахи, в яких не кажуть у „Йоцер“ Шабату „що оновлює в благості Своїй діло творіння“. Але насправді слід це казати…», що відповідає нусаху Алтер Ребе. І слід з'ясувати, кого мають на увазі під «є нусахи».
- ^ Пор. у книзі «Бе-цель га-хохма», с. 42
- ^ Пор. у книзі «Бе-цель га-хохма», с. 78)
- ^ Фарбрейнген на виході Зот Ханука 5735 (16 грудня 1974), «Сіхот кодеш» 5735, т. 1, с. 300-299.
Код особи: № 5104162900