Перейти до вмісту

Іцхак-Зеєв Соловейчик

Матеріал з Хабадпедії
Іцхак-Зеєв Соловейчик
Основна інформація
Відомий якБрискер рав
Дата народження5646
Місце народженняВоложин
Дата смерті9 тішрея 5720 (11 жовтня 1959)
Місце смертіЄрусалим
Місце похованняЄрусалим
Місце діяльностіБриськ — Єрусалим
НалежністьЛитва
Рід діяльностірабин, рош-єшива
Посадарабин міста Бриськ, голова єшиви в Бриську, згодом єшиви «Бриськ» в Єрусалимі
Інші посадиРабин міста Бриськ
УчителіЙого батько рабі Хаїм із Бриська
УчніРабі Моше-Шмуель Шапіро, рабі Шмуель Розовський, його сини рабі Йоше-Бер і рабі Мешулам-Давид Соловейчики
Праці«Хідушей га-Гриз» на Рамбама, «Хідушей га-Гриз» про освячення місяця, «Хідушей га-Гриз» на Тору
Сім'я
БатькоХаїм Соловейчик
ДітиЙоше-Бер, Мешулам-Давид, Рефаель, Йосеф-Дов, Меїр та інші
Родовід

Рабі Іцхак-Зеєв га-Леві Соловейчик (відомий за абревіатурою Гриз, або Рав із Бриська) був рабином міста Бриськ і головою єшиви там, а згодом в Єрусалимі. Лідер харедимно-литовської громадськості, вважався одним із найрізкіших противників сіонізму. Був другом великих Ізраїлю з обох кіл, хасидського й литовського водночас.

Біографія

Рав Соловейчик народився в місті Воложин у родині свого батька рабі Хаїма Соловейчика з Бриська, який був близьким другом Ребе Рашаба. Ще в дитинстві, у віці 16 років, він уже знав напам'ять Шас із Раші. Був гаоном і гострого розуму. Після відходу з життя батька (у 5678 році (1917/1918)) був призначений рабином Бриська.

Троє його дітей і його дружина загинули, оскільки їм не вдалося врятуватися з гетто Бриська. Дивом йому вдалося вирватися й прибути в 5701 році (1940/1941) до Єрусалима. Після прибуття до Єрусалима він заснував у ньому нову єшиву «Бриськ».

В останні свої роки Гриз страждав на тяжку легеневу хворобу й заради цього багато разів перебував у Швейцарії через чисте повітря, яке там є. Під час своїх візитів до Швейцарії він був гостем рава Вольфа Розенгартена, відомого благодійника, який жертвував зі свого статку євреям Землі Ізраїлю. Помер 9 тішрея 5720 року (1959) і похований в Єрусалимі.

Зв'язок із хасидизмом Хабад

З Ребе Раяцом

Ребе Раяц щороку посилав Гризові добірні чотири види. У 5700 році (1939/1940), коли настав переддень свята Сукот, Гризові повідомили, що й цього року для нього приготовано етрог у домі Ребе Раяца, який був на відстані кількох годин ходьби. Але дорога була пов'язана з небезпекою, оскільки нацисти бомбардували дорогу кожні кілька годин. Один юнак з хасидів Гуру зголосився піти, але оскільки Ребе Раяц у ту годину переміщувався з одного притулку до іншого через бомбардування, що відновлювалися щоразу через короткий проміжок часу в різних районах, юнакові довелося шукати притулок Ребе Раяца, і так він шукав його місце від притулку до притулку, доки не знайшов його через кілька годин[1].

Рав-хасид р. Шмуель-Давид Райчик, який жив у Варшаві в домі Ребе Раяца на початку Другої світової війни, розповідав, що одного з днів війни двоє синів Гриза прийшли до Ребе Раяца, щоб отримати його пораду щодо того, у чому вагався тоді їхній батько: куди продовжити втечу з двох шляхів, що були перед ним.[2]

Коли рав Менахем Поруш їхав до Сполучених Штатів приблизно в роки заснування держави, він прийшов попрощатися з гаоном, головою рабинського суду Бриська. При цьому Гриз попросив його зайти до Ребе Раяца й попросити від його імені вплинути на пана Шазара, який був тоді міністром освіти, щоб він дозволив подальше існування старих талмуд-тор, що викладали на їдиші. Гаон повторив своє прохання тричі й дуже просив, щоб той виконав його доручення.

Коли рав Поруш прийшов до Ребе Раяца й сказав йому, що має доручення від Брискер рава, той сказав йому тричі: «Невже так? Брискер рав послав вас до мене?». Рав Поруш відповів ствердно, і тоді Раяц запитав, у чому доручення. Почувши прохання вплинути на міністра освіти пана Шазара, щоб він дозволив існування старих талмуд-тор, мова навчання в яких — їдиш., він негайно відреагував із виразом серйозності: «Оце доручення! Отже, коли ти поїдеш назад до Землі Ізраїлю, зустрінеш пана Шазара й скажеш йому, що я прошу, щоб він виконав прохання. А щоб він знав, наскільки я цього бажаю, передай йому особливий знак, який є між мною і ним. Скажи йому, що я сподіваюся, що родина Рубашових у Землі Ізраїлю не осоромить родину Рубашових за кордоном, і він уже зрозуміє прохання[3].

Син Гриза, рабі Меїр, розповідав, що Гриз і Ребе Раяц думали тікати разом з Варшави, але це зрештою не здійснилося.

У листі від 16 тевета 5701 року (15 січня 1941) Ребе Раяц пише Гризові: «Шановний мій друже, раве, могутній гаоне, стовпе правий, молоте міцний, стовбуре дорогоцінних, муже, що боїться Б-га, наш учителю рав рабі Іцхак-Зеєв га-Леві, шліта», і відповідає йому на його прохання отримати візу для «га-Раз Розенфельда», й обіцяє йому, що зробить у цьому все можливе.[4]

У своєму листі до рава-хасида р. Бенціона Шемтова, благословенної пам'яті, від 29 тевета 5710 року (18 січня 1950) Ребе Раяц пише: «Щодо учня пана... я дуже радий, що він обрав поїхати до Святої Землі, хай буде вона відбудована й утверджена, особливо щоб повчитися деякий час у справжнього гаона рава, нашого вчителя рава Зеєва, шліта, Соловейчика. Надія моя сильна, що приємність поведінки й приємні якості Гаграза та його найширший розум, що дає змогу розпізнати перевагу незвичайності шляхів хасидуту й хасидів у любові до Ізраїлю загалом і в любові до синів Тори й володарів добрих якостей зокрема, — проженуть недобрий запах фун дем алтен ітнагдут шімел [=гнилий запах старої протидії хасидизмові], який гаон р. Хаїм[5] викорчував певною мірою з-поміж своїх вихованців і учнів, що йдуть в істині»[6].

З Ребе

Коли Ребе опублікував свій перший твір «Пасхальну Агаду з „Лікутей теамім у-мінгагім“», у світі Тори знявся величезний галас через незвичайну вченість, що проступала зі сторінок книги. Одним із нововведень, що отримали великий резонанс, було «потребує великого вивчення», яке Ребе поставив на слова Гра, який стверджував, що запитання «чому в усі ночі ми їмо і сидячи, і возлежачи» було встановлено лише після зруйнування Храму, коли перестали їсти возлежачи будь-коли. Ребе заперечив ці слова тим, що явно випливає зі слів Рамбама, що за часів Храму ставили п'ять запитань у ніч седеру, і запитання про возлежання було серед них. Це «потребує великого вивчення» прославилося й дійшло навіть до вух рабі Іцхака-Зеєва, якому воно дуже сподобалося[7]. І він попросив примірник Агади, а через тиждень сказав одному зі своїх наближених: «Я знав, що він гаон, але гаонство такою мірою![8]»

Ще одне унікальне нововведення, укладене в словах Ребе в Агаді, — категоричне твердження, що тими, хто читав Галель під час заколення песаху, були левіти, тоді як поширена в словах пізніх авторитетів думка Раші, який вважає, що читали сини Ізраїлю, які приносили песах. Свій метод у цьому питанні Ребе виклав розлого у двох листах, які надіслав равові Шломо-Йосефу Зевіну, що дивувався з пропуску думки Раші[9]. Рав Зевін надіслав Ребе метод рабі Іцхака-Зеєва, наведений у книзі «Хукат га-Песах», і Ребе в цих листах пояснює, чому немає потреби вдаватися до його пілпулів і досліджень у поясненні методу Раші, як зрозумів його він. Також Ребе зазначив, що книга, у якій наведено слова рабі Іцхака-Зеєва («Хукат га-Песах»), не знаходиться в нього під рукою.

Ребе у своїх сіхот висловлювався про нього з повагою. В одній із сіхот Ребе, що обговорювали цілісність Землі, він процитував постанову рабі Іцхака-Зеєва, описуючи його як точного у своїй мові, і пояснив правильність постанови за Торою. Ішлося про постанову рабі Іцхака-Зеєва в законі пікуах нефеш у Шабат, що коли є питання, чи обрати богобоязного лікаря чи іншого лікаря, менш відомого своєю богобоязністю, то богобоязність нічого не додає й не віднімає. Ребе розлого пояснив, що подібно до того, як сказали в законах Шабату, що заповідь його — старшим в Ізраїлі, і не дають жінкам і малолітнім порушувати Шабат, щоб не подумали, що є заборона порушувати Шабат, і є в цьому сенс, тому від початку викорінили цю справу цілковито, щоб не давали їм порушувати Шабат, хоча для малолітніх є лише заборона мудреців, так і коли є питання між лікарем, який богобоязний, і не богобоязним, не слід віддавати перевагу справі богобоязності, що може призвести в інших випадках до того, що шукатимуть саме богобоязного лікаря й у результаті спричинять випадки небезпеки для життя[10].

На єхідуті гаона рава Пінхаса-Менахема Альтера (згодом Адмора з Гуру) у Ребе 4 іяра 5743 року (17 квітня 1983) Ребе говорив з ним про претензії до його методу, що обов'язок чекати на Мошіаха є щодня, і згадав, що щойно бачив, що так само наводиться й у словах рабі Іцхака-Зеєва — у Пасхальній Агаді, яку щойно було надруковано[11] — де він пояснює обов'язок чекати на Мошіаха буквально щодня[12].

З хасидами Хабаду

Добрий і особливий зв'язок мав Гриз з кількома хасидами Хабаду, серед них рав Хаїм Нае, який зустрічався з Гризом, з яким зустрічався часто[13] про зустріч рава Нае з його батьком, гаоном рабі Хаїмом. Висловився Гриз[14]: «Рав Хаїм Нае був короткий час у мого батька й устиг побачити те, чого багато інших не бачать», коли рав Нае помер[15], Гриз сказав: «Сьогодні помер чоловік, на якому стояв світ».

Особливо міцний зв'язок мали Гриз та його сини рабі Рафаель, рабі Йосеф-Дов, рабі Меїр і рабі Мешулам-Давид з равом-хасидом рабі Агароном-Мордехаєм Зільберштромом (див. у статті про нього)[16]. Р. Агарон-Мордехай діставав калабрійські етроги, вирощені в Італії в садах родини Креа, родичів його дружини, і передавав їх своєму братові, р. Еліягу-Перецу, якого призначив посланцем привозити етроги Гризові та його синові р. Йосефу-Дову. Р. Еліягу-Перец розповідав, що стіл Гриза був повний безлічі етрогів, які надсилали йому багато людей, що бажали виявити шану, але благословення він промовляв саме на калабрійський етрог.

Сам р. Агарон-Мордехай розповідав, що Гриз сам сказав йому, що Любавичер Ребе [Ребе Раяц] подбав про етрог для нього до свята Сукот 5700 року (28 вересня 1939) у Варшаві, невдовзі після початку Другої світової війни, і якщо так, сказав Гриз з усмішкою, він хоче, щоб любавицький хасид в Єрусалимі подбав про етрог для нього й тепер, під час війни [це було під час Війни за незалежність, коли Єрусалим зазнавав обстрілів][17]. Р. Агарон-Мордехай навчався в хевруті з р. Меїром Соловейчиком, сином Гриза[18]. На похороні р. Агарона-Мордехая рабі Меїр Соловейчик прочитав за ним кадиш біля входу в бейт мідраш Хабад-Любавич «Бааль га-Танія» в Меа-Шеарім[19].

Також Гриз хвалив метод навчання рава Аврагама-Цві Когена [потрібне джерело.

Цікава історія, що сталася з равом Аврагамом-Цві Когеном і Гризом, трапилася після того, як рабі Іцхак-Зеєв передав нове тлумачення від імені свого батька — що причина, з якої той, хто вкрав мацу в Песах і з'їв її, не виконав нею обов'язку, попри те що, здавалося б, набув її зміною, яка сталася з пережовуванням, у тому, що зміна не становить повного набуття, і якщо прийде власник і вимагатиме вкрадену річ, то злодій зобов'язаний повернути її йому навіть після зміни, а якщо так, підсумував рабі Іцхак-Зеєв, зміна не становить повного набуття. Учень рабі Іцхака-Зеєва розповів це равові Аврагаму-Цві Когену, який одразу відгукнувся, що це прямо сказано в словах Алтер Ребе в «Шулхан арусі» — «украв її в товариша й з'їв, не виконав, бо якщо прийде пограбований вимагати в нього своє майно, зобов'язаний повернути йому.. всупереч волі пограбованого, виходить, що вона не його».

Учень рабі Іцхака-Зеєва передав йому ці слова, і той відгукнувся й сказав із найбільшим захопленням: «Ледве знайшлося в нас таке вдале нове тлумачення, знаходять його в «Рава»[20].

Одного разу хасиди Хабаду прийшли запитати Гриза, де розташоване джерело в Моца, з якого черпали маїм шеланну для маци, і Гриз послав одного зі своїх синів показати їм джерело[21].

З його книг

  • «Хідушей маран Різ га-Леві» на Рамбама
  • «Хідушей га-Гриз» на трактати розділу Кодашім — стенсиль (написано на друкарській машинці учнями)
  • «Хідушей га-Грах ве-га-Гриз» — стенсиль
  • «Хідушей маран Різ га-Леві» на Тору — написано автором, надруковано шрифтом Раші
  • «Хідушей маран Різ га-Леві» на трактати Йома і Сука та закони освячення місяця
  • «Лікутей га-Гриз» — вибірка з книг, у яких надруковано нові тлумачення Тори від його імені
  • «Хідушей га-Гриз» — на Тору — написано учнями, надруковано на друкарській машинці. Нове й розширене видання — видавництво «Мішор», 5776 (у складі «Бейт га-Леві на Тору»)
  • «Листи марана Різ га-Леві» — Шимон-Йосеф Мелер, 5768
  • «Збірка листів марана Гриза з Бриська» — рав Натанель-Перец Меїрсон, 5769
  • «Записи учнів від марана Гриза га-Леві» компіляція з писань і переказів учнів, видавництво інституту «Даат софрім». На Тору: 5776, на порядок Невіїм і Ктувім і сидур молитви: 5777

Більшість його нових тлумачень Тори містяться в книгах його учнів або в переказах, що ходять у «світі єшив».

Примітки

  1. ^ «Факти й звичаї дому Бриськ», ч. 3, с. 2, від імені його сина Грида. І див. «Шемен сасон ме-хаверейха», частина 3, с. 167-168. «Рав із Бриська» [Єрусалим 5763], с. 400-401.
  2. ^ «Шемен сасон ме-хаверейха», частина 3, с. 168.
  3. ^ Рав Менахем Поруш, Між Бриськом і Любавичами. «Шемен сасон ме-хаверейха», частина 3, с. 168.
  4. ^ Лист повністю надруковано в «Ігрот кодеш» — Адмор Магаріяц, частина 17, с. 320.
  5. ^ З Бриська.
  6. ^ «Ігрот кодеш» — Адмор Магаріяц, частина 10, с. 349.
  7. ^ «Кфар-Хабад», вип. 804
  8. ^ Зі слів рава Йосефа-Цві Сегаля
  9. ^ Листи надруковано в додатках до «Пасхальної Агади з „Лікутей теамім у-мінгагім“» у її розширених виданнях.
  10. ^ «Сіхот кодеш» 5737, ч. 1.
  11. ^ Агада «Мі-бейт Леві», с. 120, з книги «Торат Зеєв». [І див. також: «Ор Єхезкель» р. Єхезкеля Левінштейна, ч. 3, с. 288: «І чув я, що останнім часом, коли рав із Бриська, праведної пам'яті, був тут, у Бней-Браку, він багато говорив і вимагав щодо того, що ми зобов'язані чекати й очікувати буквально його приходу [=Мошіаха], і як сказано: на спасіння Твоє сподівалися ми весь день».]
  12. ^ Чекати на Мошіаха щодня קישור לאתר בית חב"ד
  13. ^ «Нода ба-шіурім» рава Шнеура-Залмана Бергера, с. 319.
  14. ^ «Нода ба-шіурім» рава Шнеура-Залмана Бергера, с. 74.
  15. ^ «Нода ба-шіурім» рава Шнеура-Залмана Бергера, с. 346
  16. ^ Див. розлого в книзі «Іш га-хінух», тамуз 5776 (липень–серпень 2016), розділ перший, від с. 13, і там у розділі сімнадцятому від с. 526 і далі.
  17. ^ «Іш га-хінух», Єрусалим 5776, с. 528.
  18. ^ «Іш га-хінух», с. 531 і далі розлого.
  19. ^ «Іш га-хінух», с. 534.
  20. ^ Книга «Га-Рав Ашкеназі», с. 264
  21. ^ «Ахарон ле-дор деа», частина 1, с. 487. Свідчення його сина р. Мешулама-Давида.
Іцхак-Зеєв Соловейчик згадується ще в 28 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 5328682200

Повідомити про помилку на цій сторінці