Портал:Двар малхут/Вибрана стаття/Галерея
Зібрання вибраних статей порталу:Двар малхут
Щоб відредагувати анотації статей, натисніть на число в заголовку, а потім «Редагувати».
«Двар малхут» Хаєй Сара
Єдина місія, покладена на кожного з нашого покоління, — зустріч Мошіаха, праведника нашого. Так установив Ребе в останній на цей момент сіхі, виголошеній на Всесвітньому з'їзді шлухім у Шабат тижневої глави «Хаєй Сара» 5752: «Єдине, що залишилося в служінні шліхуту, — зустріч Мошіаха, праведника нашого, у самій дійсності». Ці слова були сказані ним на фарбрейнгені у святий Шабат у присутності всіх шлухім, а після Шабату відредаговані ним і надруковані в особливому кунтресі під назвою «Шлах на бе-яд тішлах», який щороку заново вивчають тисячі шлухім по всьому світу.
У продовження слів Ребе починаючи від місяця іяра 5751 (квітень–травень 1991) про те, що в нашому поколінні є нове служіння — привести Мошіаха в дійсності, відкрито у світ, і що все життя єврея має бути пройняте темами Мошіаха й Геули, Ребе оголосив про новацію, що додалася в служінні шліхуту: що і його суть — принести у світ цю вість «зустрічати Мошіаха», і ця місія «проникає» і відчувається в усіх справах шліхуту, і вона — та «брама», через яку проходять і підносяться всі інші дії шліхуту:
.. Треба згадати насамперед основу і виразити роль шлухім у нашому поколінні загалом, і особливо новацію, що додалася особливо останнім часом у роботі шліхуту, — зустріти нашого праведного Мошіаха при істинному і повному Визволенні..
.. Час від часу в шліхуті додається новація, особлива місія, яка пронизує всі справи шліхуту і стає «брамою», через яку «підносяться» всі справи шліхуту.. Ця новація загальна і головна, яка не є лише частковістю (чи загальним положенням) у шліхуті, а вона — головна і найзагальніша справа, аж до того, що це найзагальніша справа в Торі — підготовка до приходу Мошіаха, — що охоплює всі пункти й деталі роботи шліхуту.. Адже робота і місія тепер — бути реально готовими до зустрічі нашого праведного Мошіаха на ділі, насправді.. З цього зрозуміло, що мета нинішнього Всесвітнього з'їзду шлухім виражається в цьому пункті — разом обговорити й ухвалити добрі рішення, щоб виконати їх на ділі: як виконати особливу місію нашого часу — зустріч нашого праведного Мошіаха
«Двар малхут» (вихід) 19 — 20 кислева — це сіха, яку Ребе виголосив на виході 19 — 20 кислева (у ніч на 21 кислева) 5752 року (1991/1992), на загальному єхідуті.
У сіхі Ребе пояснює, що суть свята Визволення 19 кислева («свята свят») підкреслена у вірші «Визволив із миром душу мою, бо багато хто був зі мною», як пише Алтер Ребе у своєму відомому листі. Цей вірш виголосив цар Давид про перемогу у своїх війнах завдяки багатьом, які допомагали йому і молилися за нього. І до цього вірша включена також перемога Мелех га-Мошіаха, який «вестиме війни Всевишнього» (а також додано тлумачення мудреців: «Сказав Святий, благословенний Він: кожного, хто займається Торою і добродійством і молиться разом із громадою, Я вважаю так, ніби він визволив Мене і Моїх синів із середовища народів світу», — що це визволення Шхіни й синів Ізраїлю з вигнання). З цього випливає, що зміст звільнення Алтер Ребе — це поширення джерел назовні, яке наближає прихід Мошіаха, а отже, і визволення Святого, благословенний Він, і синів Ізраїлю. «Бо багато хто був зі мною» означає, що Ізраїль у положенні 'багатьох', навіть коли він «розсіяний і роз'єднаний серед народів», був «зі мною» — з Давидом, царем Мошіахом, і зі Святим, благословенний Він, — з боку рівня єхіди, іскри Мошіаха, пов'язаної з Єдиним у світі, і за допомогою вивчення Тори, і особливо внутрішньої частини Тори, рівня єхіди в Торі, розкривають єдність Святого, благословенний Він, у світі, і здійснюється «Визволив із миром душу мою» — у повному Визволенні.
І особливе підкреслення у 5752 році (1991/1992) — через те, що день припадає на вівторок (у який «двічі сказано „що добре“»), — як і первісне 19 кислева, а також у розподілі Тегілім, і в його гідності за найбільшою кількістю днів, примноженні й досконалості в кількості та якості, і в початкових літерах цього року — «Хай буде рік чудес у всьому», — що Святий, благословенний Він, благословляє, збирає і приводить усіх синів Ізраїлю разом до Храму і Святеє Святих, де перебуває Евен га-шетія, з якого було засновано світ.
І особливо в ці наші дні — дні Мошіаха, — у яких ми зараз перебуваємо, і потрібно лише відкрити очі, щоб побачити, що вже є справжнє і повне Визволення в простому сенсі, і всі сини Ізраїлю готові до Визволення.
«Двар малхут» Бо — сіха, виголошена Ребе у святий Шабат 6 швата 5752 (11 січня 1992).
У сіхі Ребе пояснив, що досконалість Визволення в тому, що розкриття вбираються в тіло, — досконалість, яка вперше здійснилася з приходом Моше Рабейну до фараона (що символізує розкриття Б-жественності найвищим чином).
Ребе пояснив у сіхі, що причина, з якої Моше Рабейну відмовлявся йти до Фараона і передати йому повеління Святого, благословенний Він, «Відпусти народ Мій», полягала в тому, що матеріальне тіло Моше Рабейну не було посудиною для сприйняття розкриттів, які були у Фараоні (згідно з наведеним у святому Зогарі (глава «Бо», 34а), що «Фараон» символізує найвище розкриття Б-жественності, у вигляді «ітпаріу» (без порядку)), і тому йому було потрібно, щоб Святий, благословенний Він (Який вищий за всі обмеження), пішов із ним Сам.
Ребе додав, що «Прийди до фараона» — це вступ і початок Визволення, оскільки досконалість Виходу з Єгипту — це Дарування Тори, під час якого народ Ізраїлю у своїх матеріальних тілах отримав піднесені розкриття, і це спочатку відбулося через Моше Рабейну завдяки його приходу до фараона, а звідти перейшло до всіх синів Ізраїлю. Ребе сказав у сіхі, що урок із цього — служіння має бути, з одного боку, у вигляді розкриттів, а з іншого — у вигляді вбрання в тіло.
Ребе зазначив у сіхі, що в поколінні Ребе Раяца був відхід (10 швата 5710 (28 січня 1950)), тому що світ не міг сприйняти розкриттів, і це на додачу до того, що в нього була вада мовлення, подібно до Моше Рабейну, який був «важкий устами й важкий язиком». Виправлення вади мовлення Ребе Раяца було здійснене через вивчення і поширення його вчення хасидами в наступному поколінні, подібно до Агарона, який говорив замість Моше. У нашому поколінні, оскільки воно — перше покоління Геули і світ уже є посудиною для сприйняття розкриттів, не станеться відходу провідника покоління.
Після 3 тамуза 5754 (12 червня 1994) ця сіха слугувала багатьом хасидам джерелом віри у вічність життя Ребе.
«Двар малхут» 15 швата — це добірка сіхот, виголошених Ребе 15 швата 5752 (20 січня 1992): на виході 15 швата після вечірньої молитви; вона включає також сказане в ніч на 15 швата після вечірньої молитви і напередодні 15 швата після Мінхи. До неї додано також подробиці із сіхот 11 швата і ночі на 15 швата (на загальному «єхідуті» для гостей, хай живуть вони).
Підсумок обговорення:
Треба використати час «Нового року дерев», щоб зміцнитися і додати в служінні людини в семи видах, якими славиться Земля Ізраїлю.
«Земля пшениці і ячменю, і винограду, і смоковниці, і граната, земля оливи олійної і меду»:
- Земля: потрібні зусилля в оранці й копанні та всі 39 видів робіт задля благословенного проростання (як «спуск задля підйому»), а порядок служіння — від легкого до важкого:
- Пшениця: їжа людини — робота з Б-жественною душею.
- Ячмінь — їжа худоби — робота з тваринною душею.
- Виноград: додавання радості.
- Смоковниця: очищення одеж.
- Гранат: «повні заповідей, як гранат» — очищення мирських справ.
- Земля: через величезність падіння вигнання потрібне служіння з великим піднесенням, зусилля і копання, щоб знайти коштовне каміння й перли (а не просто «проростання»).
- Олива: перетворити гіркоту на їжу, на кшталт «ласощів, що повертають душу».
- Олія: пнімійут Тори, довершеність якої розкриється в майбутньому, що настане.
- Мед: рясність служіння і зусиль (подібно до фініків, які ростуть лише через 70 років), і завдяки цьому відбувається також входження в «землю добру і розлогу» в повній довершеності — за істинного і повного Визволення.
І слід також закликати до охорони цілісності Землі Ізраїлю разом із цілісністю народу і цілісністю Тори — цілісністю потрійною і вічною, і негайно підемо до нашої Святої Землі, до Єрусалима, святого міста, на Святу гору і до Святеє Святих.
«Двар малхут» Ваякгель — сіха, проголошена Ребе у святий Шабат 25 адара 5752 (29 лютого 1992).
У сісі Ребе роз'яснює перевагу агават Ісраель та єднання зі Святим, благословенний Він, через проголошення «Моде ані».
Ребе в сісі пояснив у внутрішньому значенні кевіют того року, у якому тижнева глава «Ваякгель» і тижнева глава «Пкудей» не були з'єднані: у цьому виражається досконалість глави «Ваякгель» самої по собі, суть якої — розкрити єдність у творінні та між синами Ізраїлю. Ребе додав, що перш ніж людина встановить єдність між собою і своїм товаришем, вона має встановити єдність між собою і Святим, благословенний Він, що виражається в тому, що одразу, «прокинувшись від сну», вона проголошує «Моде ані».
У сісі Ребе зазначив той факт, що почалося «Ваякгель» — «збирання вигнанців» багатьох синів Ізраїлю в Землю Ізраїлю, і це на відміну від наших Ребе, провідників поколінь, які не переселялися до Землі Ізраїлю і не відвідували її, а також візит Ребе Раяца до Землі Ізраїлю був пов'язаний із тим, що він не міг відвідати «могили своїх батьків» у Любавичах і Ростові-на-Дону.
Крім того, Ребе закликав у сісі збільшити давання цдаки, вкладаючи в це всі десять сил душі, і тим самим прискорити Визволення.
Ця сіха — остання, яку ми чули наочно на цей момент від Ребе (хай омине нас). Зазвичай Ребе редагував усю сіху, але в цій сіхі Ребе відредагував тільки її тези, і приблизно через дві години після виходу Шабату, що викликало здивування хасидів, але стало зрозумілим заднім числом, коли сталася подія 27 адара приблизно через два дні після цього («За лаштунками сіхот», с. 47, у виданні «Хадур Бадам»).
«Двар малхут» 11 нісана — сіха, виголошена Ребе у вівторок, 11 нісана 5751 (26 березня 1991).
Сіха присвячена гідності керівника покоління і після його відходу з життя: через нього єврей може отримувати сили від Святого, благословенний Він, і притягувати їх.
Цю сіху Ребе виголосив у ніч на вівторок 11 нісана після того, як анаш благословили його після вечірньої молитви: рав Шнеур-Залман Гурарі — від імені всіх анаш, і рав Іцхак Гендель — благословенням когенів; після сіхи (яка тривала близько 18 з половиною хвилин) Ребе звернувся до присутніх і роздав долари на цдаку («Діврей Мошіах» 5751, частина 3, с. 435).
У сіхі Ребе пояснює, що Моше, наш учитель, — з'єднувальний посередник, через якого благословення переходять від Святого, благословенний Він, до народу Ізраїлю, і в кожному єврею є іскра душі Моше, з якою він може отримувати благословення й притягувати сили через служіння. Ребе наводить цьому доказ: і через 40 років після відходу з життя Ребе Раяца ми продовжуємо здійснювати благословення й сили, які отримали через нього.
Ребе додав, що в цей час є особлива прибавка до отримання і притягнення сил, тому що ми перебуваємо в році «Явлю йому чудеса» і в місяці нісані, коли в єврея є сила діяти в чудесному порядку.
Ребе пояснює, що це вказано в розділі Ребе псалмі «Молитва Моше», у якому вказані всі благословення синам Ізраїлю внизу, що приходять через Моше Рабейну, який є «людиною Б-жою» (Тегілім 90:1); завдяки тому що він людина Б-жа, він може притягнути благословення від Б-га до народу Ізраїлю, і коли «І хай буде благовоління Г-спода, Б-га нашого, на нас» (Тегілім 90:17), тоді «І діло рук наших утверди в нас» — це досконалість спокою в Шабат, а «І діло рук наших утверди його» — це досконалість спокою також щодо зусиль у будні.
«Відома сіха» — сіха, виголошена Ребе 28 нісана 5751 (12 квітня 1991), у якій він висловив жаль із приводу байдужості до теми приведення Мошіаха і поклав на слухачів відповідальність домогтися його приходу: «Єдине, що я ще можу зробити: я передаю це кожному з вас — зробіть усе, що у ваших силах, щоб домогтися приходу Мошіаха в дійсності». Пізніше Ребе назвав цю сіху «Відома сіха», і відтоді ця назва поширилася серед хасидів Хабаду як позначення цієї сіхи.
Сіху Ребе почав із пояснення гідності дня, підкреслюючи його зв'язок із Геулою: 5751 рік — абревіатура слів «Теге шнат аренну ніфлаот» — «Хай буде це рік, коли Я покажу йому чудеса», що натякають на чудеса, які стануться під час Геули; у цьому самому році — місяць нісан, про який сказали мудреці: «У нісані були визволені й у нісані будуть визволені»; у цьому самому місяці — день 27-го числа місяця, що становить три рази по три рази по три — натяк на хазаку в справі місяця (Геули), і в самому цьому — потрійна хазака; ніч 28-го числа місяця — від слова «коах», сила, міць і твердість; 12-й день Омера — за кількістю колін; ніч 13-го дня Омера — у гематрії «ехад» (один), натяк на єдність Б-га, яка розкриється під час Геули; і так він докладно виклав гідності наступних днів.
Потім Ребе продовжив і сказав:
Згідно зі сказаним вище про підкреслення теми Геули (особливо) в цей час, постає найбільший подив: як може бути, що, попри все це, ще не домоглися приходу нашого праведного Мошіаха на ділі?!... Річ зовсім незрозуміла!
І ще один подив: збираються разом десять (і багато десятків) євреїв, і в сприятливий для Геули час, і все ж не здіймають галасу, щоб домогтися приходу Мошіаха негайно, і не здається їм неможливим, Милосердний хай врятує, що Мошіах не прийде цієї ночі, і завтра не прийде наш праведний Мошіах, і післязавтра не прийде наш праведний Мошіах, Милосердний хай врятує!!
Навіть коли кричать «Ад матай» — це тому, що була вказівка тощо, а якби мали це на увазі, просили і кричали по-справжньому, то, безперечно і безперечно, Мошіах уже прийшов би!!
Що ще я можу зробити, щоб усі сини Ізраїлю здійняли галас і закричали по-справжньому і домоглися того, щоб привести Мошіаха на ділі, після того як усе, що було зроблено досі, не допомогло, і доказ — ми все ще перебуваємо у вигнанні, і більше того, і це головне, — у внутрішньому вигнанні в справах служіння Б-гові.
Єдине, що я можу зробити, — передати цю справу вам: зробіть усе, що у ваших силах, — речі, які за характером подібні до світел Тогу, але в посудинах Тікуну, — щоб справді привести нашого праведного Мошіаха на ділі, негайно!
.. А я своє зробив, і відтепер і надалі робіть ви все, що у ваших силах.
І хай буде воля, щоб знайшовся серед вас один, двоє, троє, які придумають, що робити і як робити, і більше того, і це головне, — доможуться того, щоб була істинна і повна Геула на ділі, негайно.
Під час виголошення сіхи Ребе вживав різкіші вирази, найрізкіший з яких — замість слів «не допомогло» Ребе сказав: «Я не знаю, що робити, оскільки все, що я зробив досі, було марно й даремно».
Сіха викликала велике пробудження серед хасидів у питанні приведення Геули і слугує донині помітною темою в хабадському дискурсі з різних боків обговорення її значення і шляху до здійснення її вимоги. Багато ініціатив і дій (див. у статті про сіху, у розділі «Дії услід за сіхою»), пов'язаних із прискоренням Геули, було вжито услід за нею, і частина з них удостоїлася позитивних відгуків і заохочення від Ребе.
«Двар малхут» Шавуот (2) — сіха, виголошена Ребе в ніч другого дня свята Шавуот 5751 (19 травня 1991) перед публікою, хай живуть вони, що повернулася з ходи. Згодом сіха була відредагована Ребе мовою їдиш.
Підсумок обговорення:
Про свято Шавуот мудреці кажуть: «Усі згодні, що в Ацерет потрібно також „для вас“» — що потрібно радіти у свято їжею і питвом («також для вас», а не тільки для Всевишнього, як учитися в бейт-мідраші), бо новизна Дарування Тори — це поєднання Б-жественності саме з матеріальним тілом синів Ізраїлю і матеріальністю світу.
Досконалість розкриття Б-жественності внизу, у матеріальному («для вас»), яке «уже було подібне в минулі часи, під час Дарування Тори», буде в справжньому і повному Визволенні («також для вас» у гематрії — «кінець»), що виявиться і в матеріальній трапезі (як в Ацерет, «де потрібно також „для вас“»).
І треба пов'язати це з трьома пастирями Ізраїлю: царем Давидом і Бештом, день відходу з життя яких — у свято Шавуот і які «творять спасіння», а також із Моше, нашим учителем, що отримав Тору, (Моше Давид Ісраель — перші літери МІД, що натякають на слова мудреців «міяд ен нігалін» — «одразу ж вони визволяються»), — усі троє пов'язані з Визволенням, яке має прийти одразу, «одразу» в матеріальному часі:
Моше — перший і останній визволитель, Ісраель — як відповідь Мошіаха йому на його запитання «Коли прийде пан?» — коли поширяться твої джерела (Бешта) назовні». А Давид — «Малка Мешиха».
І хай буде воля, щоб настали кінець і завершення вигнання, і ми зберемо всіх синів Ізраїлю вже в це свято до нашої Святої Землі й до Третього Храму, і там принесемо жертви, включно з подячною і радісною, у зв'язку з кінцем і Визволенням.
«Двар малхут» Шавуот (називається також: «Кунтрес Тора хадаша ме-іті теце») — це сіха, яку Ребе виголосив на фарбрейнгені у другий день свята Шавуот 5751 (20 травня 1991).
У сіхі Ребе роз'яснює, як під час Визволення буде «нова Тора», адже «вона не підлягає зміні», а також дає пояснення щодо шхіти дикого бика і Левіятана та статусу міст-сховищ під час Визволення, і який звичай буде під час Визволення: за школою Шамая чи за школою Гілеля.
Підсумок обговорення:
З обітниць Визволення: Мелех га-Мошіах буде мудрецем і великим пророком, і тому навчить увесь народ «нової Тори», яка є розкриттям сенсів і таємниць Тори, а також буде нововведення в законах Тори (шхіта дикого бика плавцями Левіятана).
Адже ясно і явно, що Тора вічна і не підлягає зміні, і є правило, що «вона не на небесах» і «пророк не має права запроваджувати нове». Однак «нова Тора» — це «частина Тори і входить до неї», і Мелех га-Мошіах роз'яснить і навчить цього у Великому суді в Єрусалимі так, що це буде прийнято розумом Санедрину відповідно до правил галахи.
І подібно до того як у наш час «все, що досвідченому учневі належить сказати нового, було дано Моше на Синаї» — він трудиться над деталями Тори згідно з правилами і знаходить і розкриває нове в Торі (приховане, яке існує в дійсності), так і в прийдешньому майбутньому розкриються незрівнянно піднесеніші нововведення від Святого, благословенний Він, — «від Мене вийде» (приховане, якого немає в дійсності), як сказали мудреці, благословенна їхня пам'ять: «Тора, яку людина вивчає в цьому світі, — марнота порівняно з Торою Мошіаха».
А щодо дозволу шхіти, можливо, слід сказати, що вона буде дозволена не лише як «тимчасова постанова», а що від самого початку закони Тори на цю шхіту не поширюються (бо Святий, благословенний Він, Сам здійснить шхіту, а заборона поширюється лише на людину — «те, що ти ріжеш»).
І через досконалість заповіді про міста-сховища, коли «розширить Г-сподь, Б-г твій, межі твої, і додаси собі ще три міста», що пов'язано з виправленням гріха і провини «того, хто вбив людину через необережність», — що вказує на Тору: «слова Тори дають сховище», які захищають від лихого начала («месника за кров»).
І подібно до суперечки Бейт Шамай і Бейт Гілель, що в майбутньому галаха буде за Бейт Шамай, бо вони гостріші й від початку відкидають небажане, подібно до осягнення через заперечення, яке зійде до осягнення через ствердження, і тому «всі євреї будуть великими мудрецями.. і наповниться земля знанням Г-спода, як води покривають море».
«Двар малхут» 28 сівана — це сіха, яку Ребе виголосив 28 сівана 5751 (10 червня 1991) перед анаш, які благословили його з нагоди п'ятдесятиріччя його прибуття до Сполучених Штатів, після молитви Мінха, із продовженням після молитви Маарів (сіху було відредаговано в оригіналі на їдиші й надруковано в «Сефер га-сіхот» 5751, частина 2, с. 635. Також надруковано (як одну сіху) у невідредагованому виданні («Діврей Мошіах» 5751, частина 4, с. 181 і далі)). Після сіхи Ребе роздав «Ковец 28 сівана — Йовель шаним».
У ході сіхот звучали дивовижні, піднесені вислови про Геулу загалом і про 770 зокрема. «Кунтрес Бейт Рабейну ше-бе-Бавель» (про перевагу «Бейт Мошіах» 770) ґрунтується також (і головним чином) на цій сіхі.
Сіха відкривається згадкою про гідність дня 28 сівана, силу місяця сівана (§ 1). Він роз'яснює, що під час дарування Тори в місяці сівані було дано силу внести Б-жественність у нижчих, більше того — саме в нижчих відчувається сила Б-жественності (§ 2). І як натякають вірші «І нехай розвідають землю Кнаан», «А перевага землі — в усьому». Перевага і гідність, які є саме в нижчій землі (§ 3).
Напередодні Визволення і розкриття таємниць Тори через Мошіаха в останніх поколіннях розкрилося вчення хасидуту. Відкрита частина Тори робить світ оселею для відкритої Б-жественності, а внутрішня частина Тори робить світ оселею для внутрішньої суті Б-жественності (§ 4). І як натякає вірш «Поширяться твої джерела назовні», джерела хасидуту розкривають істину і внутрішню суть «зовнішнього», яке не заважає Б-жественності, навпаки — саме через зовнішнє явно відчувається Б-жественна істина (§ 5). І як натякає вислів вірша «бо численні були зі мною»: численні — противники — не заважають, навпаки, були зі мною і допомагають мені (§ 6). І в нашому поколінні, коли вчення хасидуту дійшло до нижньої півкулі, справді видно, що саме там поширення джерел було особливо потужним і сильним. Також номер будинку, з якого виходять джерела, — 770 — вказує, з одного боку, на обмеження часу і місця, а з другого — на прорив усіх меж. Бо саме через служіння в межах часу і місця розкривають Б-жественність, що проривається крізь усі межі (§ 7).
Хоча ми перебуваємо в найнижчій точці історії, в останньому вигнанні і в нижній півкулі, — навпаки, саме з найнижчого стану приходить істинне і повне Визволення, і саме тому воно буде вічним Визволенням, бо саме так розкриваються сила і міць Визволення (§ 8). Також і місце, звідки приходить Визволення, — саме нижня півкуля: саме в 770 відбувається приготування до Храму, і тут він справді розкриється (§ 9). І урок з усього цього — у нас є сила привести Визволення. І всі справи світу сприяють меті — істинному і повному Визволенню (§ 10). І негайно, просто зараз (§ 11).
У другій частині сіхи, виголошеній після молитви Маарів, він роз'яснив гідність 28 сівана у зв'язку з досконалим єднанням єврея зі Святим, благословенний Він. Ця тема була пов'язана з наступним днем — Рош ходеш, який пов'язаний з єднанням Ізраїлю і Святого, благословенний Він.
Напередодні Рош ходеш місяць приховується, а наступного дня відбувається з'єднання і зустріч сонця й місяця. Так і в нашому служінні: напередодні Рош ходеш єврей перебуває в цілковитому бітулі, і це приводить до піднесення і поєднання кожного єврея з Ацмут у-мегут (§ 12). Сила досягти цього поєднання приходить від 28 сівана, коли розкриття вчення хасидуту досягло вершини, оскільки вчення хасидуту розкриває справжній зв'язок між Ізраїлем і Святим, благословенний Він (§ 13). А через розкриття єхіди, яка є в кожному, розкривається загальна єхіда — Мошіах, праведник наш, і всі справи об'єднуються разом в одній точці справжнього і повного Визволення (§ 14).
«Кунтрес Гілхот Тора ше-бе-аль пе ше-ейнан бтелін ле-олам» — відредагована сіха, складена із сіхот, які Ребе виголосив у другий день Рош га-Шана, у ніч Шабату холь га-моед Сукот, у ніч і день Сімхат Тора 5752 року (1991/1992), — у зв'язку із сіюмом Рамбама.
Підсумок обговорення:
У праці Рамбама — Усній Торі, «Мішне Тора» до Писаної Тори — є особлива важливість і особливий статус: він — «закони Усної Тори, які ніколи не скасуються»!
Причина вічності Тори, про яку «ясно і явно сказано в Торі, що вона — заповідь, яка пребуває вічно і на віки віків», і до неї незастосовні жодна зміна, зменшення чи додавання, — у тому, що заповіді є вічною волею Святого, благословенний Він, і не залежать від змін у становищі людини і світу, як «сьогодні — виконувати їх, а завтра — отримувати за них винагороду».
Сенс того, що «заповіді скасуються в прийдешньому майбутньому», стосується лише «веління людині»: оскільки вона — «окрема сутність», до неї застосовне веління чинити згідно з волею Святого, благословенний Він, у мирських справах; але в прийдешньому майбутньому, коли служіння єврея завершиться, його єство буде пройняте волею Святого, благословенний Він, настільки, що вони стануть «однією сутністю», і поняття веління буде незастосовне — а існування заповіді здійснюватиметься на ділі, само собою, без веління.
І відповідно до цього зрозуміло, що «заповіді скасуються», але «закони Тори — ніколи не скасуються».(І тому дозволено ховати померлого в одязі з кілаїм, бо коли він постане під час воскресіння мертвих, він, безсумнівно, не залишиться вдягненим у кілаїм — не через веління, а через волю Святого, благословенний Він).
І також «закони за думкою школи Гілеля» ніколи не скасуються, попри те що в прийдешньому майбутньому знову виноситимуть галаху за думкою школи Шамая, бо їхня суперечка стосується лише законів Тори в тому вигляді, у якому вони виступають як «веління людині діяти у світі», але насправді «і ті, і ті — слова Б-га живого», і в прийдешньому майбутньому розкриється їхня справжня суть — те, що вони «воля Святого, благословенний Він», яка перебуває вище світу, і «зрештою вони здійсняться», бо Святий, благословенний Він, — «німна га-німнаот».
І цим Рамбам завершує свою книгу: у другому періоді днів Мошіаха, коли оживуть мертві, ми піднесемося на такий щабель, що розкриється воля Б-га, і «не буде заняття в усього світу, окрім як пізнавати Б-га.. і наповниться земля знанням Г-спода, як води покривають море».