Портал:Двар малхут/Вибрана стаття/8
«Двар малхут» Шавуот (2) — сіха, виголошена Ребе в ніч другого дня свята Шавуот 5751 (19 травня 1991) перед публікою, хай живуть вони, що повернулася з ходи. Згодом сіха була відредагована Ребе мовою їдиш.
Підсумок обговорення:
Про свято Шавуот мудреці кажуть: «Усі згодні, що в Ацерет потрібно також „для вас“» — що потрібно радіти у свято їжею і питвом («також для вас», а не тільки для Всевишнього, як учитися в бейт-мідраші), бо новизна Дарування Тори — це поєднання Б-жественності саме з матеріальним тілом синів Ізраїлю і матеріальністю світу.
Досконалість розкриття Б-жественності внизу, у матеріальному («для вас»), яке «уже було подібне в минулі часи, під час Дарування Тори», буде в справжньому і повному Визволенні («також для вас» у гематрії — «кінець»), що виявиться і в матеріальній трапезі (як в Ацерет, «де потрібно також „для вас“»).
І треба пов'язати це з трьома пастирями Ізраїлю: царем Давидом і Бештом, день відходу з життя яких — у свято Шавуот і які «творять спасіння», а також із Моше, нашим учителем, що отримав Тору, (Моше Давид Ісраель — перші літери МІД, що натякають на слова мудреців «міяд ен нігалін» — «одразу ж вони визволяються»), — усі троє пов'язані з Визволенням, яке має прийти одразу, «одразу» в матеріальному часі:
Моше — перший і останній визволитель, Ісраель — як відповідь Мошіаха йому на його запитання «Коли прийде пан?» — коли поширяться твої джерела (Бешта) назовні». А Давид — «Малка Мешиха».
І хай буде воля, щоб настали кінець і завершення вигнання, і ми зберемо всіх синів Ізраїлю вже в це свято до нашої Святої Землі й до Третього Храму, і там принесемо жертви, включно з подячною і радісною, у зв'язку з кінцем і Визволенням.