«Двар малхут» Шавуот (2)
| " | І хай буде воля, щоб одразу ж і негайно на ділі здійснилося «також для вас» — кінець і завершення вигнання. І тим самим є завершення (першого) дня свята Шавуот, і тим більше продовження в другий день свята Шавуот року «Покажу йому чудеса» — у справжній і повній Геулі, так що замість того, щоб він був другим святковим днем вигнань, він негайно стає днем збирання вигнанців усіх синів Ізраїлю, «з юнаками нашими і зі старцями нашими, із синами нашими і з дочками нашими»; і йдуть усі разом до нашої Святої Землі, і до Єрусалима, святого міста, і на святу гору, і до Третього Храму, «і там здійснимо перед Тобою жертвопринесення, належні нам: постійні — за порядком їхнім і додаткові — за законом їхнім», включно також із подячними жертвами й жертвами радості, які, очевидно, принесуть у зв'язку з «кінцем» («також для вас») і Геулою, і тим більше, і з доводу «тим більше» тощо — від однієї людини, що вийшла з в'язниці. |
" |
– розділ 3 — переклад мовою лашон га-кодеш | ||
«Двар малхут» Шавуот (2) — сіха, виголошена Ребе в ніч другого дня свята Шавуот 5751 (19 травня 1991) перед публікою, хай живуть вони, що повернулася з ходи. Згодом сіха була відредагована Ребе мовою їдиш.
Ця сіха — частина серії вивірених сіхот Ребе, виголошених протягом останнього року, коли ми чули сіхот з вуст Ребе, і відомих як «Двар малхут».
Підсумки
Щодо свята Шавуот мудреці, благословенна їхня пам'ять, кажуть: «Усі згодні, що в Ацерет потрібно також для вас», — що слід радіти у свято їжею і питвом[1], бо новизна Дарування Тори — це поєднання Б-жественності саме з матеріальним тілом синів Ізраїлю і матеріальністю світу.
Досконалість розкриття Б-жественності внизу в матеріальності («для вас»), яка «вже була у світі подібна до цього під час Дарування Тори», буде у справжній і повній Геулі[2], що виявиться також у матеріальній трапезі (як в Ацерет, «потрібно також для вас»).
І треба пов'язати це з трьома пастирями Ізраїлю: царем Давидом і Бештом, день відходу з життя яких — у свято Шавуот і які «творять спасіння», а також із Моше, нашим учителем, що отримав Тору, (Моше Давид Ісраель — перші літери МІД, що натякають на слова мудреців «міяд ен нігалін» — «одразу ж вони визволяються»), — усі троє пов'язані з Визволенням, яке має прийти одразу, «одразу» в матеріальному часі:
Моше — перший і останній визволитель, Ісраель — як відповідь Мошіаха йому на його запитання «Коли прийде пан?» — коли поширяться твої джерела (Бешта) назовні». А Давид — «Малка Мешиха».
І хай буде воля, щоб був кінець і завершення вигнання, і ми зберемо всіх синів Ізраїлю вже в це свято до нашої Святої Землі й до Третього Храму, і там принесемо жертви, включно з подячною і жертвою радості, у зв'язку з кінцем і Геулою.
Див. також
Зовнішні посилання