Перейти до вмісту

«Двар малхут» Ваякгель

Матеріал з Хабадпедії
Ребе виходить з 770 до Огелю 27 адара 5752 року (2 березня або 1 квітня 1992), через два дні після проголошення сіхи.
" ..Ми бачимо в останні роки, як «Ваякгель» здійснюється в простому значенні — збирання вигнанців синів Ізраїлю з усього світу, які підіймаються до Святої Землі. І ця алія незрівнянна з аліями, що бували колись у попередніх поколіннях. [І слід зазначити, що наші Ребе, провідники поколінь, не були у Святій Землі, навіть із візитом, і поїздка мого тестя, святішого Адмора, теж була через те, що йому не давали відвідати «могили предків» у Ростові-на-Дону, Любавичах тощо]. "

– відредагована

«Двар малхут» Ваякгель — сіха, проголошена Ребе у святий Шабат 25 адара 5752 (29 лютого 1992).

У сісі Ребе роз'яснює перевагу агават Ісраель та єднання зі Святим, благословенний Він, через проголошення «Моде ані».

Ця сіха — частина серії вивірених сіхот Ребе, виголошених протягом останнього року, коли ми чули сіхот з вуст Ребе, і відомих як «Двар малхут».

Передісторія

Ребе увійшов на фарбрейнген о 1:43, і після співу «Ва-єгі бімей Ахашверош» Ребе почав першу сіху, що тривала 45 хвилин; потім присутні співали «Шува Гашем», і після цього Ребе проголосив другу сіху, що тривала 10 хвилин; потім присутні співали «Ва-єгі бімей Ахашверош», і після цього Ребе проголосив третю сіху, що тривала кілька хвилин; потім Ребе почав роздачу машке, заохочуючи спів нігуну гакафот рабі Леві-Іцхака, свого батька, а потім Ребе проголосив четверту сіху, що також тривала кілька хвилин. Ребе вийшов із фарбрейнгену о 3:23. Р. Йоель Каган розповідав, що звернув увагу на те, що під час молитви і фарбрейнгену на Ребе було помітне особливе хвилювання[1].

Через два дні, 27 адара, Ребе переніс інсульт.

Ця сіха — остання сіха, яку ми поки що чули на власні вуха від Ребе (хай не буде цього з нами). Зазвичай Ребе редагував усю сіху, але в цій сісі Ребе відредагував лише її тези, і приблизно через дві години після виходу Шабату, що викликало подив хасидів, але стало зрозумілим заднім числом, коли приблизно через два дні сталася подія 27 адара[2] .

Зміст сіхи

Ребе в сісі пояснив у внутрішньому значенні кевіют того року, у якому тижнева глава «Ваякгель» і тижнева глава «Пкудей» не були з'єднані: у цьому виражається досконалість глави «Ваякгель» самої по собі, суть якої — розкрити єдність у творінні та між синами Ізраїлю. Ребе додав, що перш ніж людина встановить єдність між собою і своїм товаришем, вона має встановити єдність між собою і Святим, благословенний Він, що виражається в тому, що одразу, «прокинувшись від сну», вона проголошує «Моде ані».

У сісі Ребе зазначив той факт, що почалося «Ваякгель» — «збирання вигнанців» багатьох синів Ізраїлю в Землю Ізраїлю, і це на відміну від наших Ребе, провідників поколінь, які не переселялися до Землі Ізраїлю і не відвідували її, а також візит Ребе Раяца до Землі Ізраїлю був пов'язаний із тим, що він не міг відвідати «могили своїх батьків» у Любавичах і Ростові-на-Дону.

Крім того, Ребе закликав у сісі збільшити давання цдаки, вкладаючи в це всі десять сил душі, і тим самим прискорити Визволення.


Частина сіхот Шабату тижневої глави «Ваякгель», 25 адара I 5752 (29 лютого 1992)

За деяких кевіютів тижневі глави Ваякгель і Пкудей з'єднані, а за кевіюту цього року глави Ваякгель і Пкудей — окремі глави. І роз'яснення цього в служінні людини: усе служіння людини загалом — як сказали мудреці: «Я створений, щоб служити моєму Творцеві», — і впливати також на всі речі світу, щоб вони «служили своєму Творцеві». Але в цьому самому є два способи, і на них натякають назви глав Ваякгель-Пкудей: 1) «Ваякгель» — що він розкриває в усіх речах світу загальне служіння (яке вище за частковості) — «служити своєму Творцеві», і тим самим творить єдність в усіх речах світу, і тим паче серед синів Ізраїлю — через любов до ближнього та єдність Ізраїлю. 2) «Пкудей» — (після загального служіння, що об'єднує всі частковості, — він) розкриває в кожній частковості особливе нововведення в її частковому служінні своєму Творцеві. І в цьому новизна кевіюту цього року, коли читають главу Ваякгель в окремий тиждень і главу Пкудей в окремий тиждень, — цим підкреслюється, що є досконалість у служінні Ваякгель самому по собі, — коли розкривають загальну єдність у творінні та в синах Ізраїлю, і тому не потрібно чекати, доки він розкриє в кожній частковості служіння Пкудей.

І це слід пов'язати (тему єдності) з главою Шкалім, яку читають сьогодні: відоме запитання щодо сказаного «двадцять гер — шекель, половина шекеля — приношення Г-сподові»: здавалося б, слід було сказати, що треба дати «десять гер», — чому ж Писання наголошує, що треба дати саме половину від двадцяти гер? І роз'яснення цього: половина шекеля вказує на служіння єдності Ізраїлю. Тому наголошують, що коли єврей перебуває сам по собі, він лише «половина», а щоб бути «шекелем святості», йому потрібно об'єднатися з іншим євреєм — і аж до об'єднання з кожним із синів Ізраїлю. І це виконання заповіді «Люби ближнього свого, як самого себе», де «ближній твій» означає не лише єврея, що перебуває поруч із ним, а навіть єврея, що перебуває на краю світу. І причина цього — як пише Алтер Ребе в «Танії», — що кожен із синів Ізраїлю — «справді частка Б-га згори», а «сутність — коли тримаєш її частку, тримаєш її цілком», — а якщо так, усі сини Ізраїлю — єдина сутність. І навіть у разі, коли потрібно відкинути в товариша щось небажане, — найдієвіший спосіб досягти цього — впливати на нього шляхами приємності та шляхами миру.

І ось, як передмова до того, щоб створити єдність (Ваякгель) у світі та серед синів Ізраїлю, потрібно почати з єдності (Ваякгель) між ним і його Творцем. І це також одне з роз'яснень сказаного «двадцять гер — шекель, половина шекеля — приношення Г-сподові»: кожен із синів Ізраїлю цілковито єдиний зі Святим, благословенний Він, аж до того, що вони «справді одне», і тому кожен з Ізраїлю — лише половина, а Святий, благословенний Він, — (так би мовити) друга половина; тому Святий, благословенний Він, що вбрався в десять сфірот, подібний до десяти гер, і кожен з Ізраїлю, що включає десять сил душі, — десять, і саме завдяки їхньому об'єднанню разом вони стають «двадцятьма герами» — шекелем святості. І роз'яснення цього: перше, що єврей робить «одразу, як прокидається від сну», — каже «Моде ані», і це вказує на його досконале об'єднання зі Святим, благословенний Він, і це загальне служіння, яким воно є до часткових видів служіння протягом дня і вище за них (подібно до загального служіння Ваякгель, як сказано вище). І в цьому також точність формулювання «Моде ані лефанеха», яке починається з вдячності, а не з «ані лефанеха», — оскільки те, що кожен із синів Ізраїлю цілковито єдиний («ані лефанеха») зі Святим, благословенний Він, — річ проста, і немає потреби це підкреслювати; тому він починає і підкреслює лише своє служіння — «моде». І слід додати, що «одразу, як прокидається від сну» включає також сказане Рамбамом: «сплячі... у марноті часу» (хай не буде цього з нами і з вами), — що потрібно прокинутися і від цього сну, а початок служіння — щоб він знав, що він «справді одне» з Ацмут у-мегут, адже він — справді частка Б-га згори.

Усе вищесказане — з особливим наголосом, коли бачать в останні роки, як «Ваякгель» здійснюється в прямому значенні — збирання вигнанців синів Ізраїлю з усього світу, які здійснюють алію до Святої Землі. І ця алія незрівнянна з аліями, що бували колись у попередніх поколіннях. [І слід зазначити, що наші Ребе, провідники поколінь, не бували у Святій Землі, навіть із візитом, а поїздка мого тестя, святішого Адмора, була тому, що йому не давали відвідати «могили батьків» у Ростові-на-Дону, Любавичах і подібних місцях]. І особливо коли ми перебуваємо в році, початкові літери якого — «Хай буде це рік чудес у всьому, від усього, усім». Практична вказівка з глави Шкалім: потрібно збільшити давання цдаки, адже в цдаці є кілька ступенів: десятина, п'ята частина, «усе, що є в людини, віддасть вона за свою душу». І ухвалити рішення про це ще в цей Шабат, а також почати це — наприклад, роздаючи їжу, питво тощо. І також у способі давання є вказівка з глави Шкалім: давання половини шекеля було для громадських жертвоприношень, і відоме роз'яснення Алтер Ребе до вірша «Людина, коли принесе з вас жертву Гаває»: щоб людина наблизилася до Всевишнього, потрібно, щоб «з вас — жертва Гаває», тобто щоб вона віддавала все своє єство Всевишньому. І з цього зрозуміла практична вказівка: давання цдаки та гмілут хасадім має бути таким, щоб він вкладав у це всі десять сил своєї душі, так що на додачу до практичної дії він думає і говорить про це тощо. І тим самим прискорюють Геулу, щоб вона прийшла негайно, тієї ж миті, і тоді Святий, благословенний Він, звершить Свою праведність — збере всіх синів Ізраїлю: «Великим зібранням повернуться сюди».

Зовнішні посилання


Примітки

  1. ^ Зі слів р. Ефраїма-Фішла Деміховського, який чув це від р. Йоеля наступного дня після сіхи.
  2. ^ «За сіхот», с. 47, видання «Хадур Бадам».

Повідомити про помилку на цій сторінці