Перейти до вмісту

Алія в Ерец-Ісраель

Матеріал з Хабадпедії
Алія в Ерец-Ісраель
(основні джерела)
Легенда Хумаш «Бемідбар» 33, 53
Мішна Трактат Ктубот 13,11
Вавилонський Талмуд Трактат Ктубот 110б
«Мішне Тора» Рамбама Рамбам, «Ілхот мелахім у-мілхамот Гашем», розділ 5, галахот 9-12
«Шулхан арух» «Шулхан арух», «Евен га-езер», розділ 75
Книги підрахунку заповідей «Гасагот» Рамбана, заповідь 4
Додаткова галахічна література Шут «Торат шалом» (респонси Ребе Рашаба) (різне, розділ 1 і розділ 2)

Алія в Ерец-Ісраель позначає прибуття народу Ізраїлю до Ерец-Ісраель. Попри важливість цього, наші Ребе, провідники поколінь, крім Ребе Раяца, не прибували до Ерец-Ісраель; навпаки, вони багато разів спонукали численних євреїв підніматися до Ерец-Ісраель.

Заповідь заселення Ерец-Ісраель

Про вірш «І заволодієте країною, і оселитеся в ній»[1] Рамбан пише: «Нам заповідано успадкувати країну, яку дав Б-г, хай піднесеться Він, нашим батькам — Аврагамові, Іцхакові та Яакову, і не залишати її в руках інших із народів чи в запустінні; і про це сказано: і заволодієте країною, і оселитеся в ній, бо вам Я дав цю країну, щоб володіти нею. І отримаєте в спадок країну, про яку Я присягався вашим батькам»[2].

На відміну від Рамбана, який вважає, що це заповідь із 613 заповідей, Рамбам вважає, що ця заповідь не включена до числа 613 заповідей[3].

Рав Іцхак ді Леон у своєму творі «Мегілат Естер (Сувій Естер)» пояснює, що, на думку Рамбама, ця заповідь діяла лише під час входження народу до Ерец-Ісраель і доки їх не було вигнано, а заповідь, яка не діє в усі покоління, не зараховується до числа заповідей.

Багатьом євреям, які зверталися до Ребе, що бажають піднятися до Ерец-Ісраель, щоб виконати «заповідь проживання в Ерец-Ісраель», Ребе відповідав, що насамперед хай виконують 613 заповідей Тори, а потім виконають і цю річ (алію до Ерец-Ісраель), яка, на думку низки законовчителів, узагалі не вважається однією з 613 заповідей[4].

Передісторія

Загальний підхід Адморів Хабаду

У Торі вперше, коли згадується вислів «алія» до Ерец-Ісраель, це було після відходу з життя Яакова, коли прийшли поховати його, — тоді вони названі «тими, що піднімаються» [5]. З роками важливість алії до Країни стала великою; у Мішні сказано: «Усіх піднімають до Ерец-Ісраель, і нікого не виводять»[6]. Великі Ізраїлю впродовж років спонукали до алії і самі піднімалися.

Із заснуванням хасидизму багато хто з хасидів піднявся до Ерец-Ісраель[7], і навіть Бааль-Шем-Тов намагався піднятися до Країни. Адмори Хабаду посилали своїх хасидів до Ерец-Ісраель[8] і підтримували їх[9].

З початком сіоністської ідеї, яка спонукала до алії в Країну, багато хто почав утримуватися від підйому до Країни. Ребе Магараш, коли люди «БІЛУ» (абревіатура «Бейт Яаков леху ве-нелха») запропонували йому піднятися до Ерец-Ісраель, відповів, що якби вони виконали продовження абревіатури, за якою названо організацію, — «бе-ор Гашем», — він піднявся б до Ерец-Ісраель зі 100 тисячами хасидів. За однією думкою, внаслідок сіоністської ідеї наші Ребе, провідники поколінь, почали цілковито протистояти алії до Країни і не відступили від цієї заборони [10]. Але насправді Ребе Раяц спонукав до алії російських євреїв до Ерец-Ісраель ще в 5694 році (1933/1934) і багато діяв у цій справі[11]. На схилі днів Ребе Раяца він заснував поселення Кфар-Хабад для хасидів Хабаду; так само тоді почалася велика хвиля алії хасидів Хабаду до Ерец-Ісраель[12].

Після відходу Ребе Раяца Ребе почав більше заохочувати хабадське поселення в Ерец-Ісраель. У сіхі 5752 року (1991/1992) Ребе сказав: «Бачать в останні роки, як здійснюється „Ваякгель“ у простому сенсі — збирання вигнанців синів Ізраїлю з усього світу, які піднімаються до Святої Землі, і ця алія незрівнянна з аліями, що були колись у поколіннях до цього»[13].

При цьому наші Ребе, провідники поколінь, неодноразово вказували на перевагу жити саме в діаспорі; у сіхот Ребе наводиться: «І, наприклад: Бейт Йосеф, що уклав „Шулхан арух“, за світлом якого йде весь дім Ізраїлю, прожив більшість своїх років за межами Країни; і так само Ріф, Рамбам і Рош, 3 стовпи галахічного рішення, на яких Бейт Йосеф заснував постанови „Шулхан аруха“, жили за межами Країни; і так само Арізаль, через якого почалося розкриття внутрішньої частини Тори, прожив більшість своїх років за межами Країни; і так само Бешт і Алтер Ребе, два великі світила, жили і розкривали вчення хасидуту саме за межами Країни»[14]. Єврею, який звернувся до Ребе Цемах Цедека, що він бажає піднятися до Ерец-Ісраель, Цемах Цедек сказав йому: «Зроби тут Ерец-Ісраель»[15].

Ребе згадував, що у вигнанні слід жити саме в діаспорі, бо збирання Ізраїлю в Ерец-Ісраель має здійснитися через Мелех га-Мошіаха[4]. Ребе Рашаб сказав:

Не з власної волі пішли ми з Ерец-Ісраель, і не власними силами повернемося до Ерец-Ісраель; Отець наш, Цар наш, благословенний Він, вигнав нас, і Він визволить нас, і збере розсіяних наших з чотирьох кінців землі, і поведе нас із піднятою головою через Мошіаха, праведного визволителя, до нашої святої країни, незабаром, у наші дні, амінь

— «Га-Тамім», зошит 1, с. 4

Алія євреїв

Нам заповідано успадкувати країну, яку дав Б-г, хай піднесеться Він, нашим батькам — Аврагамові, Іцхакові та Яакову, і не залишати її в руках інших із народів чи в запустінні; і про це сказано: і заволодієте країною, і оселитеся в ній, бо вам Я дав цю країну, щоб володіти нею. І отримаєте в спадок країну, про яку Я присягався вашим батькам
— Рамбан, доповнення до «Сефер га-міцвот», заповідь 4

Упродовж років наші Ребе, провідники поколінь, заохочували алію до Країни і навіть підтримували її; першою офіційною алією була алія хасидів учнів Магіда; так само тоді було засновано касу «Колель Хабад», яка дбала про допомогу і добробут хасидів, що проживали в Ерец-Ісраель.

Перше хабадське поселення було в Цфаті, потім воно перемістилося до Тверії, а згодом поширилося на Хеврон[16] і на Єрусалим.

Упродовж років численні євреї питали наших Ребе, провідників поколінь, про алію до Країни.

У листі Ребе раву Шломо-Хаїму Кесельману, який хотів перебратися до діаспори, Ребе пише йому: «Напевно вам відома постанова, що з Ерец-Ісраель дозволено виїжджати лише заради вивчення Тори»[17]. Під час Шестиденної війни і війни в Перській затоці Ребе надсилав листи, у яких вказував євреям не покидати Святу Землю, бо вона, як сказано в Торі, — «та, на якій очі Г-спода, Б-га твого, постійно, від початку року і до кінця року», тобто ті, хто в ній живе, мають особливе провидіння від Всевишнього.

У багатьох листах Ребе вихваляє євреям перевагу проживання в Ерец-Ісраель.

У кількох маанот про алію до Країни Ребе вказував віддати перевагу проживанню/роботі в релігійному кібуці[18].

Натомість рабинам, які жили в діаспорі і просили піднятися до Країни, Ребе писав, що їм заборонено покидати свою громаду в діаспорі[19].

Ребе пробуджував, що алія до Країни, навіть заради відвідин, і тим паче коли йдеться про поселення в Країні, потребує «духовної візи» — щоб алія виявилася не лише в матеріальній площині, а й у духовній площині, щоб людина піднеслася у своєму служінні Всевишньому і була гіднішою оселитися в Країні[20].

У наших Ребе

Попри важливість алії до Країни, ніхто з Адморів Хабаду не прибув до Ерец-Ісраель, крім Ребе Раяца. Дехто з них навіть намагався поїхати, проте не досяг успіху.

Раву Шломо Горену Ребе сказав, що причина, з якої провідники Хабаду не піднімалися до Країни, — у тому, що свята праця провідників Хабаду пов'язана з місцем упокоєння честі попередніх провідників Хабаду[21], тим, що вони приносять до них отримані ними прохання. Причина, з якої Ребе Раяц усе ж прибув до Ерец-Ісраель, полягала в тому, що в Ребе Раяца не було могил, на яких він міг би вилити свої молитви і прохання, оскільки всі вони перебували під владою Радянського Союзу, який заборонив йому в'їзд до нього. З цієї причини Ребе Раяц був змушений поїхати до Країни і вилити отримані ним прохання на могилах праотців у Хевроні[22].

Оголошення від Головного рабинату Ізраїлю, що закликає зустріти Ребе Раяца під час його прибуття до Ерец-Ісраель

Упродовж свого життя Бааль-Шем-Тов прагнув піднятися до Ерец-Ісраель. Згодом Бааль-Шем-Тов узяв із собою свою доньку Адель і свого служителя р. Цві. Після того як вони мандрували містами і селами, вони прибули напередодні Песаху до Стамбула, що в Туреччині, де вони пробули свято. Першого дня свята Песах вони відпливли кораблем шляхом до Ерец-Ісраель. Під час плавання знялася буря, і вони збилися з шляху. Після того як буря вщухла, вони прибули на острів і відпочивали там. Проте на острові їх схопила зграя розбійників, і зрештою вони дивом урятувалися завдяки загону солдатів, який якраз тоді прибув на острів.

Бааль-Шем-Тов зрозумів із цього, що Небеса не хочуть, щоб він їхав до Ерец-Ісраель, і тому повернувся назад до Туреччини (куди він прибув сьомого дня Песаху), а потім повернувся додому. Внаслідок цього в багатьох громадах сьомого дня Песаху відзначають «Трапезу Бааль-Шем-Това»[23].

Ще один раз, коли Бааль-Шем-Тов намагався піднятися до Країни, був разом із його тестем рабі Єхіелем-Міхлом Ашкеназі; тоді їх захопили морські розбійники, і зрештою їх викупила єврейська громада[24]. Бааль-Шем-Тов також планував поїхати знову до Ерец-Ісраель, щоб зустрітися з Ор га-хаїмом [25], проте зрештою Ор га-хаїм помер раніше, ніж Бешт прибув до Ізраїлю[24].

Попри це, Бааль-Шем-Тов не полишив думки про поїздку, і в одному зі своїх листів своєму шуринові рабі Аврагаму-Гершону з Кут він пише: «що я не втрачаю надії на поїздку до Ерец-Ісраель, якщо буде воля Всевишнього, і бути разом із тобою»[24].

У 5537 році (1776/1777) група хасидів на чолі з рабі Менахемом-Мендлом з Вітебська організувалася, щоб їхати до Ерец-Ісраель. Алтер Ребе спочатку приєднався до них, проте біля річки Дніпро рабі Менахем-Мендл з Вітебська і рабі Аврагам з Каліська переконали його залишитися. Він залишався в місті рік, а потім повернувся до Росії[26].

У Грізні дні 5588 року (1827/1828) Мітлер Ребе прибув до Гадяча, щоб відвідати могилу свого батька, Алтер Ребе. Одного разу він вийшов від могили з усміхненим обличчям і сказав: «Я домігся в мого батька, щоб мене звільнили від рабинства». Хасиди подумали, що Мітлер Ребе має намір залишити їх і піднятися до Ерец-Ісраель, і просили його залишитися з ними; у відповідь Мітлер Ребе відповів їм: «Мій зять Рамам, хай живе він, адже перебуває з вами, і він буде вам вірним пастирем»

Хасиди зрозуміли з цього, що неможливо, щоб він піднявся до Ерец-Ісраель, бо хасиди не дадуть йому поїхати[27].

Коли хасиди Хабаду піднялися до Хеврона в 5583 році (1822/1823), Мітлер Ребе купив частину сефардської синагоги «Аврагам авіну» і виділив її під особливу синагогу для хасидів Хабаду (див. у статті «Хеврон» і в статті «Майно наших Ребе, провідників поколінь, у Хевроні»).

За порадою Ребе «Цемах Цедека» ребецн Менуха-Рахель, донька Мітлер Ребе, піднялася до Святої Землі зі своєю родиною в 5605 році (1844/1845) і оселилася в Хевроні. (Див. докладно в статті «Ребецн Менуха-Рахель».)

Ребе Магараш справді не піднявся до Ерец-Ісраель, проте на схилі своїх днів, у 5641 році (1880/1881), коли спалахнули погроми проти євреїв Росії, Ребе Магараш сказав своєму синові, Ребе Рашабу: «Я хотів сказати їм — представникам російського уряду, — що якщо вони не змінять свого ставлення до євреїв, я поїду до Ерец-Ісраель і візьму з собою сто тисяч єврейських родин. Мені вдалося б це здійснити, тільки що тоді почалася алія „БІЛУ“[28], і я не хотів надавати їм сили». І підсумував Ребе Магараш: «Якби в них було також „бе-ор Гашем“ [29], — я теж поїхав би»[30].

Ребе розповідав у 5710 році (1949/1950) (у дні «шиви» після відходу його тестя, його святості Ребе Раяца): «У 5657 році (1896/1897) його святість Ребе (Магарашаб), хай перебуває душа його в раю, був дуже хворий і поїхав до Москви на лікування. Професори сказали йому тоді, що йому лишилося жити лише кілька місяців [31]. Коли Ребе, хай перебуває душа його в раю, почув це, він вирішив поїхати до Ерец-Ісраель і розповів про це ребецн пані Стерні-Сарі, хай перебуває душа її в раю. Спитала його ребецн: а що ти зробиш зі своїми хасидами і з хасидутом? Відповів Ребе, хай перебуває душа його в раю: адже я залишаю його (маючи на увазі Ребе [= Раяца].) А Ребе [= Раяцу] було тоді сімнадцять років!» [32]. — На ділі Ребе Рашаб зрештою не поїхав до Ерец-Ісраель.

Ребе Рашаб купив у 5668 році (1907/1908) володіння в Хевроні — «Бейт Романо», і в ньому була єшива «Торат емет» між 5671 (1910/1911) і 5674 роками (1913/1914). (Див. у статті «Майно наших Ребе, провідників поколінь, у Хевроні», і в статті «Бейт Романо», і в статті «Торат емет Хеврон».)

Основна стаття – Поїздка Ребе Раяца до Святої Землі

Ребе Раяц не піднявся до Ерец-Ісраель, проте прибув до неї з візитом.

Візит Ребе Раяц почав 2 менахем-ава 5689 року (8 серпня 1929). Візит був призначений для припадання до могил праведників[33]. Одразу після прибуття до Ерец-Ісраель він поїхав до Єрусалима, а звідти пішов відвідувати могили праведників.

Під час візиту Ребе Раяц відвідав міста: Єрусалим, Хеврон, Афула, Цфат, Тверія, Мерон, Тель-Авів, Бней-Брак і Петах-Тіква.

Візит завершився 16 ава 5689 року (22 серпня 1929).

У сіхі Ахарон шель Песах 5710 року (9 квітня 1950) Ребе розповідав: «Цієї зими я одного разу ввійшов до кімнати Ребе [= його святості Ребе Раяца]. Він сидів, спершись на свою руку, заглиблений у думки, і сказав мені, що бажає поїхати до Ерец-Ісраель. Я сказав Ребе: як можна поїхати, адже тут є численна робота? Він подумав трохи і сказав: ну, гарна думка»[34]. У своїй думці він уже був в Ерец-Ісраель. Кістки Йосефа було принесено до Ерец-Ісраель»[35].

Основна стаття – Прохання до Ребе приїхати до Ерец-Ісраель

Ребе не піднявся до Ерец-Ісраель, хоча багато визначних осіб зверталися до нього з цим проханням.

Упродовж років Ребе кілька разів відповідав на запитання, чому він не піднявся до Ерец-Ісраель, причому головна відповідь — що він не хоче залишити своє завдання впливу на громаду євреїв Сполучених Штатів і могилу свого тестя, Ребе Раяца.

Додаткова література

«Толдот Хабад бе-Ерец га-Кодеш» (за редакцією рава Шалома-Дов-Бера Левіна). «Кегот», 5748.

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Брахот,33,53.
  2. ^ «Гасагот» Рамбана, заповідь 4.
  3. ^ І тому він не включає її до 613 заповідей. І див. галахічне обговорення цієї теми в Шут «Торат шалом» (респонси Ребе Рашаба) (різне, розділ 1 і розділ 2) щодо заповіді заселення Ерец-Ісраель.
  4. ^ 1 2 На сайті «Хабад Ісраель» (посилання не працює).
  5. ^ «Берешит», розділ 50, вірш 14.
  6. ^ Ктубот, 11, 13.
  7. ^ Аврагам Яарі, «Масова алія хасидів до Ерец-Ісраель», «Маханаїм», 46.
  8. ^ Наприклад, ребецн Менуха-Рахель Слонім.
  9. ^ Наприклад, «Колель Хабад».
  10. ^ «Ребеїм протистояли алії до Країни» на сайті קישור שטורעם.
  11. ^ «Ігрот кодеш» його святості Адмора Магаріяца, частина 3, у вступі, с. 14 і далі. Дивіться там докладно. І див. «Ігрот кодеш» його святості Адмора Магаріяца, частина 12, с. 270 [4618].
  12. ^ Після виїзду з Росії 5706.
  13. ^ Раашей дварім із сіхи Шабату тижневої глави «Ваякгель» 5752.
  14. ^ «Кетер Шем Тов», доповнення, 423. З доповнень до «Лікутей сіхот», ч. 9, с. 338 і далі.
  15. ^ «Ігрот кодеш» Адмора Магаріяца, ч. 1, с. 485.
  16. ^ Головним чином завдяки алії ребецн Менухи-Рахелі.
  17. ^ «Ігрот кодеш», 1148.
  18. ^ «Ігрот кодеш», частина 26 (у виданні рава Шалома-Дов-Бера Левіна), с. 348, «Лікут маанот кодеш», доповнення, частина 4, с. 291 і с. 549.
  19. ^ Див. у «Прохання до Ребе, щоб він прибув до Ерец-Ісраель#Передісторія#Алія духовних лідерів».
  20. ^ З листа Ребе, тижневик «Кфар-Хабад» 1923, сторінка 13 (перекладено з англійської). Тшура Шустерман-Ганзбург, сторінка 7.
  21. ^ І тому йому слід перебувати поруч із ним.
  22. ^ Слова в цьому абзаці походять із книжки рава Горена «Мішнат га-Горен» (видавництво «Єдіот сфарім»). Наведені на сайті . І див. у сіхі Шабату тижневої глави «Ваякгель», 25 адара I 5752 (29 лютого 1992), де Ребе каже (у пункті 10 сіхи і в примітці 106 там), що наші Ребе, провідники поколінь, не піднімалися до Ерец-Ісраель протягом часу вигнання (також і не заради самих лише відвідин), бо хоча ми й знаходимо кількох великих Ізраїлю і адморів (як святий рав Рамам з Городка), які піднялися до Ерец-Ісраель, — усе ж Бешт* (*хоча в нього й була думка тощо піднятися до Ерец-Ісраель), Магід, Алтер Ребе, Мітлер Ребе, Ребе Цемах Цедек, Ребе Магараш, Ребе (Магарашаб), хай перебуває душа його в раю, і його святість, мій тесть, Адмор, насі нашого покоління, не піднімалися до Ерец-Ісраель (також і не заради самих лише відвідин**) (** а поїздка його святості, мого тестя, Адмора, до Ерец-Ісраель була не заради відвідин Ерец-Ісраель, а, як він сам пояснив у своєму відомому листі («Ігрот кодеш» його, ч. 2, с. 190-191), що з його виїздом із тієї країни відібрано в нього можливість відвідувати святі чертоги, могили слави і честі його батьків, провідників хасидизму (у Любавичах і в Ростові-на-Дону), і тому він бажає відвідати святі місця у Святій Землі.) — а залишалися за межами Країни, і аж до (за часів його святості, мого тестя, Адмора, насі нашого покоління) нижньої півкулі, в якій і з якої здійснюється праця поширення Тори і джерел назовні по всьому світу до приходу праведного визволителя — негайно і невідкладно, буквально. (Досі зі сіхи.) (І див. сіху 10 швата 5734 (2 лютого 1974), що поїздка Ребе Раяца до Святої Землі і США була також для того, щоб оглянути країну, перевірити різні можливості, де встановити місце свого проживання. — Наводиться у вступі до «Сефер га-сіхот» 5688-5691, с. 18, примітка 20).
  23. ^ [hwww.breslev.co.il/articles/%D7%94%D7%9E%D7%A1%D7%A2_%D7%A9%D7%9C_%D7%A8%D7%91%D7%99_%D7%99%D7%A9%D7%A8%D7%90%D7%9C_%D7%94%D7%91%D7%A2%D7%A9%D7%98_%D7%9C%D7%90%D7%A8%D7%A5_%D7%99%D7%A9%D7%A8%D7%90%D7%9C/%D7%A4%D7%A1%D7%97/%D7%97%D7%92%D7%99%D7%9D_%D7%95%D7%9E%D7%95%D7%A2%D7%93%D7%99%D7%9D.aspx?id=30497&language=hebrew Подорож Бешта до Ерец-Ісраель].
  24. ^ 1 2 3 [hbshemtov.com/index.php/%D7%A0%D7%A1%D7%AA%D7%A8-2/28-%D7%9E%D7%A1%D7%A2%D7%99-%D7%94%D7%91%D7%A2%D7%9C-%D7%A9%D7%9D-%D7%98%D7%95%D7%91-%D7%9C%D7%90%D7%A8%D7%A5-%D7%94%D7%A7%D7%95%D7%93%D7%A9. Подорожі Бааль-Шем-Това до Святої Землі]
  25. ^ Що через їхню зустріч прийде Геула.
  26. ^ «Бейт рабі» 7,2.
  27. ^ «Бейт рабі», розділ 6, с. 11 — 24.
  28. ^ Сіоністський рух, абревіатура «Бейт Яаков леху ве-нелха» — за початком вірша в Єшаягу 2, 5.
  29. ^ Продовження вірша в Єшаягу. Люди «БІЛУ» пропустили продовження вірша — «бе-ор Гашем», і в цьому була також заява з їхнього боку про їхній намір піднятися до Ерец-Ісраель без ярма Тори і заповідей. — «Любавичі — містечко Хабаду» (книга), с. 226, примітка 706.
  30. ^ «Сефер га-сіхот» 5705, с. 32. Див. також: «Любавичі — містечко Хабаду», с. 226.
  31. ^ Утім, згодом з'ясувалося, що лікарі помилилися, і Ребе Рашаб продовжив дні до 5680 року (1919/1920). — Примітка автора статті.
  32. ^ «Торат Менахем», частина 1, с. 4. «Лікутей сіхот», частина 1, с. 139, § 28.
  33. ^ З листа Ребе Раяца: «Я мав звичай у країні мого народження час від часу відвідувати святі чертоги, могили святих батьків, славу його святості наших батьків, наших святих Ребе, хай буде пам'ять праведника і святого благословенна для життя у світі прийдешньому, хай перебуває душа їхня у вищих скарбницях, щоб піднести спів і молитву в пробудженні великого милосердя за нас і за всіх наших учнів і аншей шломейну серед усіх наших братів, синів Ізраїлю, хай живуть вони. Цього часу я позбавлений можливості їхати до країни мого народження, і я вирішив, з Його допомогою, благословенний Він, здійснити цю мою поїздку до Святої Землі, хай прийде і відбудується незабаром, у наші дні, амінь, щоб відвідати святі місця. І цим сповіщаю їх, що, з Його допомогою, благословенний Він, я здійсню мою поїздку з моїм зятем равом р. Шмар'ягу, хай живе він, Гурарі у вівторок 22 тамуза через Бріндізі кораблем, що йде в неділю до Александрії. Час нашого перебування у Святій Землі, хай буде вона відбудована й утверджена незабаром, у наші дні, амінь, я гадаю, триватиме близько двох тижнів».
  34. ^ Зауважити, що його поїздки в роки до цього (до його прибуття в цю країну [= США]) — поїздка з Росії, з Риги, з Варшави — завжди були з необхідності (див. «Сефер га-сіхот» 5702, с. 63), і тому він завжди виїжджав за останньої можливості, останнім поїздом, останнім кораблем (з приватного невідредагованого запису).
  35. ^ Зі сіхи Ахарон шель Песах 5710 року (9 квітня 1950), § 7. «Торат Менахем», частина 1, с. 26.

Повідомити про помилку на цій сторінці