Перейти до вмісту

Мівцо «Свічки святого Шабату»

Матеріал з Хабадпедії
Мівцоїм Ребе
Десять мівцоїм
Тфілін · Тора · Мезуза · Цдака · Дім, повний книжок — «Явне і його мудреці» · Нешек · Кашрут · Чистота сімейного життя · Виховання · Любов до ближнього
Різні мівцоїм
Літера в загальному сувої Тори · Літера в сувої Тори для єврейських дітей · Літера в сувої Тори для солдатів ЦАХАЛу · Друкування «Танії» · Гакгель · Гакгалат кегілот · «І поверне серця батьків до синів» · «У-фарацта» · Ханука · День народження · Лаг ба-Омер · Лулав · Суботні зібрання · Маца · Мошіах · Пурим · Заохочення народжуваності · Десять заповідей · Сім заповідей нащадків Ноаха · Шофар
Свічки святого Шабату

Мівцо «Свічки святого Шабату та Йом-тову» («Нешек») — одне з десяти мівцоїм, проголошених Ребе; про цю кампанію Ребе оголосив у 5734 році (1973/1974).

У межах кампанії хасиди Хабаду спонукають жінок і дівчаток, починаючи з 3 років, запалювати суботні свічки щоп'ятниці. З природи речей основну роботу в цій кампанії ведуть жінки й дівчата Хабаду.

Історія

У давні роки в низці хасидських дворів, а також в інших місцях було прийнято, що жінки починають запалювати свічки вже з юного віку. Так, наприклад, було прийнято при дворах Белз, Бобов, Гур, Вижниця, і навіть у Литві — при дворі Воложина у рабі Хаїма з Бриська та ін. [1].

Передісторія

Мівцо «Нешек» — діяльність жінок Хабаду Афули, про яку повідомлялося в журналі «Бітаон Хабад» за кілька років до фактичного початку мівцо.

Після повідомлення в «Бітаон Хабад» про діяльність жінок Хабаду в Афулі з роздавання наборів «Нешек»[2] Ребе почав кампанію і сказав, що в одному місці вже почали[потрібне джерело].

Початок мівцо

Кампанія фактично почалася із сіхи, яку Ребе виголосив перед хасидами 24 елула 5734 року (11 вересня 1974), у якій він говорив і закликав до того, щоб кожна жінка й дівчинка в Ізраїлі намагалася виконувати заповідь запалювання свічок святого Шабату та Йом-тову, а також — щоб дівчатка починали запалювати суботні свічки з віку виховання.

У період початку кампанії Ребе присвячував цілі сіхот поясненню згідно з нігле, чому дівчата до весілля мають обов'язок запалювати свічки, і саме з благословенням зі згадуванням Імені та Царства.

У світлі слів Ребе кожної п'ятниці жінки виходять до торгових центрів, до лікарень і до шкіл, щоб роздавати там свічки святого Шабату єврейським жінкам і дівчаткам. Водночас Ребе вимагає від них дотримуватися єврейських правил скромності, як заведено з покоління в покоління.

Ребе також зазначив[3], що всі деталі цієї кампанії стосуються і запалювання свічок Йом-тову.

З роками поширення наборів дедалі розширювалося, і у Святій Землі в межах організації «Неші у-бнот Хабад» діє спеціальний відділ, який займається поширенням фірмових і субсидованих наборів для полегшення виконання вказівки, а також проведенням заохочувальних кампаній для учениць старших класів і семінарів з роздавання наборів; у 5779 році (2018/2019) через організацію лише в Ізраїлі було роздано понад 1 200 000 наборів (крім наборів, що роздаються приватно та іншими хабадськими організаціями).

Зі слів Ребе про кампанію

Коробка сірників, яку Ребе вручив Естер Штернберг, одній із керівниць кампанії, 11 нісана 5735 року (23 березня 1975), з його святим ім'ям (з 3000 сірникових коробок, які Ребе звелів надрукувати того дня)
Свічки святого Шабату
Третій свічник

Відповідь Ребе редакції газети «Мошіах таймс», яку видає організація «Цівос Гашем» «Цівос» у Нью-Йорку, після того як йому подали обкладинку газети за елул 5745 (серпень–вересень 1985) — тішрей 5746 року (вересень–жовтень 1985). На ній, крім іншого, були зображені «шальки терезів», на одній шальці яких — земна куля, а на другій, що переважує, — кілька заповідей, які виконують діти «Цівос Гашем», зокрема дві свічки святого Шабату: як говорилося кільк. р. [кілька разів] варто додати маленьку свічку, 3-тю [третю] між 2 свічками або збоку від них.

Згадаю на св. м. [на святій могилі] щоб було успішно

«Лікут маанот кодеш» 5745

Ребе[4] пояснює, що суть суботніх свічок, роз'яснена у святому «Зогарі» та в інших місцях, — додавати світло, духовне і матеріальне, як виправлення того, що «Хава погасила свічку світу»; і тому, хоча в попередніх поколіннях було прийнято, що, хоча кожна жінка й дівчинка в принципі зобов'язані запалювати суботні свічки, дівчатка виконували свій обов'язок завдяки запалюванню свічок їхньою матір'ю, але сьогодні, коли темрява огортає світ, необхідно посилити світло, духовне й матеріальне разом, і подбати, щоб кожна дівчинка запалювала суботні свічки й промовляла над ними благословення зі згадуванням Імені та Царства[5].

Само собою зрозуміло, що якщо їй пояснять, які сили вона отримує від Всевишнього, щоб додати світла й привести до перебування Шхіни в домі, вона теж буде щаслива удостоїтися того, що випало на її долю.

І щоб досягти в цьому успіху, відомий звичай давати монету в скарбничку для цдаки перед запалюванням свічок[6], і слід привчати також дівчинку давати цдаку перед запалюванням свічок, щоб виховувати їх і в цьому доброму звичаї, і щоб виховувати їх відчувати біду іншого єврея — у якого не все йде як слід. Водночас, закликаючи давати монети на цдаку перед запалюванням свічок, слід наголошувати, що жінці заборонено переносити скарбничку після запалювання[7].

Заповідь слід виконувати у радості та з добрим серцем, як сказано у святому «Зогарі»[8] про цю заповідь, — щоб вона виконувалася «з радістю серця і бажанням».

Ребе зазначив, що звичай такий, що донька запалює свічки раніше за матір, а молодші — раніше за старших, щоб мати й старша сестра могли простежити за молодшою донькою, щоб запалювання було правильним і як належить[9].

Третя свічка в кожній рекламі:

  • Ребе суворо стежив за тим, щоб у кожній рекламі мівцо «Нешек» посередині була зображена третя, менша свічка[потрібне джерело]. Коли рав Моше Феллер надрукував розклад часу для Міннесоти з двома свічками, Ребе звелів йому відправити всі розклади до генізи й надрукувати заново з третьою свічкою[потрібне джерело].
  • Одна з відомих вказівок, які отримав хасидський художник р. Міхаель Мучник, стосується свічок святого Шабату. Ця вказівка, по суті, стосується кожного шаліаха і кожного, хто зветься хасидом Хабаду. Коли почалася кампанія мівцо «Нешек», Міхаель розробив значок із зображенням двох свічок. Коли він подав зразок Ребе, Ребе попросив додати ще одну, меншу свічку, щоб було ясно, що й маленька дівчинка зобов'язана виконувати заповідь запалювання суботньої свічки. Ба більше, іншого разу Ребе вказав йому, щоб маленька свічка була саме посередині, між двома свічками, а не збоку від них[10].

Жінці, яка написала Ребе (у 5717 році (1956/1957)), що непокоїться через те, що її суботні свічки падають і гаснуть, Ребе написав, що це своєрідний знак того, що її чоловікові треба додати у вивченні хасидуту — світила, що в Торі, і додавання світла в духовному приведе до того, що дім стане освітленим в усіх сенсах[11].

Це мівцо — одне з трьох мівцоїм, пов'язаних з єврейськими жінками, початкові літери яких — ХаНА: Хала — кашрут їжі й пиття, Ніда — чистота сімейного життя, і Адлакат га-нер.[12] — свічки святого Шабату і свята.

Час початку запалювання

Прийнято, що дівчатка починають запалювати відтоді, як розуміють значення запалювання свічки, а вперше запалюють на перше свято, коли це можливо, — щоб можна було, промовляючи благословення «Шегехеяну» свята, мати на увазі також початок запалювання.

Коли рав Хаїм-Шалом Сегаль увійшов зі своєю дружиною і старшою донькою на єхідут, Ребе поцікавився віком дівчинки, і коли відповіли, що їй півтора року, Ребе сказав, щоб вона почала запалювати приблизно ще через пів року. Коли батьки відповіли, що почали запалювати разом із нею вже в перший Шабат після того, як Ребе оголосив про мівцо «Нешек», Ребе висловив задоволення.

Текст благословення

Святий рукопис Ребе: відповідь щодо правильного формулювання благословення на запалювання свічки святого Шабату: Формулювання благословення має бути... «шель Шабат кодеш» (як на аркуші).
  • Напередодні Шабату текст благословення такий: "בָּרוּךְ אַתָּה ה' אֱלֹהֵינוּ מֶלֶךְ הָעוֹלָם, אֲשֶׁר קִדְּשָׁנוּ בְּמִצְוֹתָיו וְצִוָּנוּ לְהַדְלִיק נֵר שֶׁל שַׁבָּת קֹדֶשׁ." / "Барух ата Гашем Елокейну мелех га-олам, ашер кідшану бе-міцвотав ве-цівану ле-гадлік нер шель Шабат кодеш." / "Благословен Ти, Г-споди, Б-же наш, Царю всесвіту, що освятив нас Своїми заповідями і повелів нам запалювати свічку святого Шабату.". Ребе вказав промовляти благословення «ле-гадлік нер шель Шабат кодеш» і вказав, щоб і ті, хто не молиться за нусахом Хабад, ретельно додавали слово «кодеш»[13] .

Свічники

Рав Яаков Ланда свідчив, що звичаєм хасидів Хабаду було не брати свічники з квадратною основою, а саме свічники з круглою основою, оскільки свічники з квадратною основою походять із християнських церков. На практиці ми не бачили, щоб анаш суворо дотримувалися цього.

На початку кампанії активістки зіткнулися з необхідністю щотижня нагадувати дівчаткам, що їм треба запалити свічки перед Шабатом. Як розв'язання було висунуто пропозицію роздавати прості свічники кожній жінці, яка бере на себе запалювання суботніх свічок, і тоді сам свічник слугуватиме нагадуванням. Для цього керівники кампанії подали Ребе п'ять різних зразків свічників, і Ребе звелів об'єднати кілька з них.

До фарбрейнгену з нагоди 12 тамуза 5735 року (21 червня 1975), що відбувся менш ніж через рік після того, як Ребе оголосив про кампанію, Ребе попросив принести на фарбрейнген зразок свічника, і хасиди справді подбали принести на фарбрейнген один зі свічників, покритий чистим золотом, на якому був вигравіюваний особливий присвятний напис разом із номером свічника від початку кампанії — 245 001.

Ініціативи, пов'язані з мівцо «Нешек»

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

Одразу після того, як Ребе оголосив про кампанію, хасиди в різних містах країни і світу почали щоп'ятниці виїжджати на прикрашених автомобілях із гучномовцями, щоб оголошувати час запалювання. Так, наприклад, у Лоді цим незмінно займаються вже понад 40 років поспіль рав Моше Бронфман і рав Шимон Дадон, у Мігдаль-га-Емеку — рав Моше Бардуго, та інші хасиди.

Упаковки «Мерказ га-гафаца Мамаш» для роздавання свічок святого Шабату

Тхіна під час запалювання

У дочок Ізраїлю прийнято молитися після запалювання свічок, закриваючи обличчя долонями.

Цей звичай стосується лише запалювання суботніх свічок, але не запалювання святкових свічок.

У частині громад Ізраїлю було прийнято молитися особливим текстом і промовляти тхіну до і після запалювання свічок, і Ребе Раяц навіть похвалив цей звичай[14], але коли про це запитали Ребе, він відповів: «Я не чув ні „так“, ні „ні“ і не бачив у домі Ребе молитви-прохання при запалюванні свічок, і тому, на мою думку, не слід втручатися в це»[15].

Додаткова література

  • Свічки святого Шабату — святі рукописи, у рубриці «Мі-бейт га-малхут», тижневик «Кфар-Хабад» 1900, сторінка 16
  • Запалювання суботніх свічок, рав Меїр Ашкеназі в рубриці «Галаха з обґрунтуванням», тижневик «Гіткашрут», тижнева глава «Лех леха» 5783[16]
  • Із чого зроблена суботня свічка?, «Шоне галахот», випуск 622, тижнева глава «Хаєй Сара» 5783  •  Місце запалювання суботніх свічок, випуск 623, тижнева глава «Толдот»
  • «Щоб усі свічки об'єдналися у великий смолоскип і велике багаття, яке спалить рештки огорож вигнання», у рубриці «Хаєй Рабі», тижневик «Кфар-Хабад» 2078, сторінка 52
  • Тшура Слонім 5768, добірка звернень Ребе до пані Штернберг, керівниці мівцо «Нешек» у Сполучених Штатах

Зовнішні посилання

Про кампанію
Галахот, пов'язані з кампанією
Оповіді

Примітки

  1. ^ «Сіхот кодеш» 5735, частина 1, на сайті HebrewBooks. (У багатьох хасидських дворах у домах адморів прийнято, що доньки запалюють свічки святого Шабату, а в частині з них так роблять із 12 років (так було прийнято в хасидизмі Тош, а також у Цанз-Бобові та Кам'янці, Апті, Вижниці, Чорнобилі, Ружині та Слонімі. Наводиться в книзі «Аводат га-левіїм» — Тош, с. 124). Ребецн зі Сквири, онука Магаріда з Белза, почала запалювати суботню свічку з 12 років, як прийнято в Белзі («Мі-беер га-Шабат» (Поллак), звичаї ночі святого Шабату, частина 1, с. 74). У домі вижницьких адморів було прийнято, що доньки з віку бат-міцви запалюють 2 свічки з благословенням («Оцар галіхот ве-ганагот», звичаї «Єшуот Моше» з Вижниці, с. 51)). Цей звичай, що доньки запалюють свічки святого Шабату, наводиться також у книзі «Арух га-шулхан» («Орах хаїм», 263, 7), автор якої був одним із великих ашкеназьких законовчителів. Ребе згадував слова «Арух га-шулхан» про це у своїх сіхот («Сіхот кодеш» 5735, ч. 1, с. 5. Там само, с. 300) і у своїх листах («Ігрот кодеш», частина 30, с. 26-27).} З рабинів Марокко Баба Салі підтримував мівцо «Нешек», а рав Шалом Машаш постановив, що незаміжні дівчата, які гостюють у домі своєї матері, можуть запалювати суботні свічки й промовляти над ними благословення, якщо не хочуть виконати свій обов'язок свічками господині дому, і добре, щоб вони запалювали у відведеній їм кімнаті. («Ялкут Шемеш», закони Шабату, с. 79). А в «Кунтрес нерот Шабат кодеш», 1, Рашдава Левіна, хай живе він, с. 29, прим. 58, наводиться точний перелік і свідчення, почуті з уст в уста, з усіх дворів адморів і рабинів, доньки яких зазвичай запалювали свічки святого Шабату вже змалку. Див. там докладно.
  2. ^ Це почалося після того, як одна з жінок Хабаду в громаді (дружина р. Д. К.) проходила численні процедури в лікарні у зв'язку з дітьми, і коли вона перебувала там у п'ятниці, вона роздавала також іншим жінкам у відділенні.
  3. ^ «Лікутей сіхот», т. 9, с. 23)
  4. ^ «Лікутей сіхот», т. 9, с. 22) В іншому місці Ребе роз'яснює галахічну причину: чи походить вона з пошани до Шабату, чи з онег Шабат, чи з шалом баїт. Сьогодні, вочевидь, причина — онег Шабат.
  5. ^ Докладніше див. Чи дозволено дівчинці промовляти благословення при запалюванні свічок?, навчальний збірник літньої єшиви «Солдати дому Давида» 5782, сторінка 29.
  6. ^ Див. також лист Ребе: Чому роздають монету на цдаку саме в мівцо «Нешек»?, лист 5735 року (1974/1975) у перекладі з англійської, тижневик «Кфар-Хабад», випуск 1964, сторінка 8.
  7. ^ «Лікут маанот кодеш» 5743, пункт 26.
  8. ^ Берешит 48, 2.
  9. ^ 7 елула 5750 (28 серпня 1990), «Гітваадуйот», частина 4, сторінка 211. 27 елула 5751 (6 вересня 1991), «Гітваадуйот», частина 4, сторінка 224. Див. також лист Ребе раву Александру-Сендеру Юдасіну, «Ніцоцей Ребе», тижневик «Гіткашрут», елул 5782 (серпень–вересень 2022), сторінка 10. «Ігрот кодеш», частина 30, сторінка 33. Сіха 6 тішрея 5735 (22 вересня 1974), «Сіхот кодеш», частина 1, сторінка 37 («Шулхан Менахем», частина 2, сторінка 60).
  10. ^ Мозаїка мистецтва і хасидуту- https://chabad.info/magazine/156101/
  11. ^ Тижневик «Бейт Мошіах» 1199, сторінка 31.
  12. ^ «Гітваадуйот» 5743, частина 1, с. 74 (78)
  13. ^ Згідно зі свідченням Йонатана Нельсона у листку «Га-сіпур шелі» 472, 22 сівана 5784 (28 червня 2024), так Ребе вказав його батькові, який був видавцем щотижневого листка
  14. ^ «Лікутей дібурім», частина 3, 537, б.
  15. ^ «Ігрот кодеш», частина 28, сторінка 151.
  16. ^ Бета-версія оновленого випуску, розіслана лише через інтернет (вийшла паралельно з брошурою у звичайному форматі, яка фактично поширювалася).

Повідомити про помилку на цій сторінці