Паршія «Шкалім»
Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань.
| ||
| Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань. | |
Параша «Шкалім» — це уривок «Кі тіса»[1], у якому заповідь півшекеля. Шабат, у який читають парашу «Шкалім», називається Шабат Шкалім, за назвою уривка.
Час її читання
Її читають у Рош ходеш адар, оскільки закони свята вивчають і тлумачать за тридцять днів до нього, а також тому, що п'ятнадцятого дня цього місяця міняйли[2] сидять у провінції, а двадцять п'ятого сидять у Храмі[3], і на пам'ять про Храм увесь Ізраїль прийняв звичай читати нині в синагозі парашу «Шкалім»[4]. Коли Рош ходеш адар припадає на Шабат, виносять три сувої Тори, з одного читають тему дня (тижневу главу, на яку він припадає), з другого — про Рош ходеш, а з третього — «Кі тіса»[5].
Як гафтару читають главу про шекелі, що в книзі Єгояди , від «І уклав Єгояда союз»[6], за звичаєм сефардів, або від «Семи років був Єгоаш, коли зацарював»[7], за звичаєм ашкеназів. У цьому уривку йдеться про пожертви народу на Бедек га-баїт. Рош ходеш читають перед шкалім, оскільки з частого й нечастого часте має перевагу, але що стосується гафтари, оскільки не читають двох гафтар, гафтара чотирьох особливих глав не відсувається через Рош ходеш[8].
У вченні хасидизму
У сіхі Ребе[9]наводиться пояснення особливого зв'язку параші «Шкалім» із Моше Рабейну:
Щоб давання півшекеля походило із сутності душі, «викуп за душу свою» – потрібна дія Моше[10], бо саме Моше може пробудити аспект єхіди душі, і це піднесення голови синів Ізраїлю.
І в цьому причина того, що саме в параші «Шкалім» Моше запитав Святого, благословенного Він, що буде в майбутніх поколіннях[11] – оскільки для давання «викупу за душу свою», сутності душі, потрібна саме дія Моше.
У сіхі параші «Шкалім» 5744[12] Ребе говорить, що пожертва півшекеля — головним чином заради громадських жертвоприношень, які приносили впродовж року[13], бо «жертвоприношення» називаються просто «служінням»[14], оскільки служіння жертвоприношень натякає на загальну тему «наближення» до Всевишнього[15], що становить зміст усіх справ служіння Всевишньому, за допомогою яких людина наближається до свого Творця. І з цього зрозуміло, що заповідь півшекеля — це основа всієї теми служіння Всевишньому.
Ребе додає, що завдяки заняттю вченням про півшекеля, яке було дане саме «цілком разом, за один раз», вище за поділ, ми незабаром удостоїмося справжньої й повної Геули через нашого праведного Мошіаха, і ця Геула так само прийде не в порядку й поступовості[16]
Зовнішні посилання
- «Лікутей сіхот — Моадім» — параша «Шкалім»

- Рав Еліягу Вольф, Шабат Шкалім – взаємодоповнювальні протилежності ■ Хасидська тижнева глава
- Закони Шабату Шкалім, що припав на Рош ходеш адар, за редакцією «Махон галаха — Хабад»

Примітки
- ^ Шмот 30 11-16.
- ^ Власники монет, що обмінюють срібні шекелі на прути, Раші.
- ^ Мегіла 29б, як Шмуель. А Рав вважає, що це глава «Цав ет бней Ісраель».
- ^ «Сефер га-хінух», заповідь 105.
- ^ Мегіла, там само.
- ^ Мелахім II, 11-17.
- ^ Мелахім II, 12 1.
- ^ «Шиболей га-лекет» 193.
- ^ Сіха тижневої глави «Ваякгель» — параша «Шкалім», Шабат мевархім місяця адар II 5711 (березень–квітень 1951)
- ^ Якому сказано «Коли лічитимеш голови синів Ізраїлю»
- ^ «Після того як я помру»
- ^ «Лікутей сіхот» 31, параша «Шкалім».
- ^ Див. Шкалім початок гл. 4. Рамбам Закони про шекелі початок гл. 4. Раші Трума 25, 2. Тіса там само, 15.
- ^ Див. коментаторів до «Авот» гл. 1 мішна 2.
- ^ Корбан — від слова кірув, як наводиться в книзі «Га-Багір» розділ 109. Бах'є Ваїкра 1, 9. Та інші.
- ^ Згідно з думкою в Єрусалимському Талмуді (Брахот гл. 1 гал. 1), що визволення Ізраїлю — потроху, потроху тощо.