Перейти до вмісту

Шабат шира

Матеріал з Хабадпедії

Шабат шира — це Шабат тижневої глави «Бешалах», названий так тому, що в нього читають у Торі Пісню біля моря, яку виголосили Моше-рабейну і пророчиця Мір'ям та народ Ізраїлю після розділення Червоного моря, описаного в цій главі.

Звичаї Шабату

Читання Тори

Заведено стояти під час читання пісні «Аз яшір»[1].

Під час читання пісні заведено, що бааль коре закінчує кожен вірш, у якому згадується Ім'я Всевишнього, особливим наспівом[2].

Наприкінці глави, у розділі про пам'ять про Амалека, читають «тімхе ет зехер (ז' із сеголем), а потім зейхер (ז' із цейре) Амалек» — як у Швії, так і в Мафтірі.

«Шварце каше»

Учні «Любавицької єшиви» годують птахів кашею. Переддень Шабату шира 5770

Є звичай у Шабат шира «шварце каше» (чорна каша з бобових)[3].

Джерело звичаю «шварце каше» згадано в Шабат шира 5702 в розповіді Ребе Раяца[4]:

«Магараль з Праги [який був засновником, утверджувачем і поширювачем звичаїв Ізраїлю] установив звичай[5]: у тиждень глави «Бешалах» він вказував усім учителям дітей і всім батькам маленьких дітей[6] збирати дітей у Шабат шира на подвір'ї синагоги і розповідати дітям історію розділення Червоного моря — як співали і щебетали птахи в той час, коли Моше і всі сини Ізраїлю, чоловіки і жінки, співали пісню «Аз яшір», а маленькі діти зривали плоди з дерев моря[7] і годували птахів, які співали й танцювали.

Магараль звелів давати дітям «каше» [кашу], щоб вони ставили її перед курми і птахами, на пам'ять про плоди моря, якими маленькі діти годували птахів[8]. Після цього Магараль благословляв усіх дітей і батьків, щоб вони удостоїлися виховати дітей і виростити їх для Тори, для хупи і для добрих справ».

У вченні хасидизму

Ребе розкрив дивовижний факт[9] про особливість цього Шабату і сказав, що в ньому здійснюється головне з піднесення, яке здійснюється в усі Шабати року через пісню.

У кожен Шабат здійснюється духовне піднесення всіх світів, і це пов'язано з тим, що Шабат пов'язаний із піснею, як кажуть під час зустрічі Шабату «Леху неранена» і як написано: «Псалом, пісня на день суботній», — згідно з тлумаченням вислову Мішни в трактаті «Шабат»[10]: «Усі власники пісні виходять із піснею і ведуться піснею», — що будь-яке піднесення зі щабля на щабель (коли виходять із попереднього щабля і тягнуться піднятися вгору) здійснюється через пісню. І тому також піднесення світів у день Шабату здійснюється через пісню.

Ребе розкрив, що головний Шабат, у який здійснюється вся сукупність піднесення світів через пісню і від якого це поширюється на кожен із Шабатів року, — це Шабат шира. Шабат шира — це загальний Шабат у тому, що стосується піднесення світів, який впливає на весь рік.

Так само й усі піднесення дня гілули Ребе Раяца 10 швата — адже день гілули є днем вершини і піднесення праведника і тих, хто з ним пов'язаний, — їхнє головне і їхня довершеність у цей Шабат, Шабат шира.

Ребе додає, що й усі піднесення, які здійснюються через усе служіння синів Ізраїлю під час вигнання у служінні бірурім, у піднесенні і підготовці світу до Геули, — усе це підноситься і включається в Шабат шира.

Ребе роз'яснює, що хоча цей Шабат називається Шабат шира за Піснею біля моря, яка була другою за ліком із пісень у ТАНАХу, однак він пов'язаний і стосується також Десятої пісні, яка буде в прийдешньому майбутньому. Оскільки Пісню біля моря було сказано в майбутньому часі — «Аз яшір», що натякає на пісню прийдешнього майбутнього, а також що «звідси воскресіння мертвих із Тори».

Дев'ять пісень — це піднесення знизу вгору, і тому вони — «шира» в жіночому роді, оскільки той, хто отримує (жіночий початок), прагне і тужить за тим, щоб включитися в піднесеніший щабель. «Шир хадаш» прийдешнього майбутнього (десята пісня) — у чоловічому роді, і суть його — виливання вищого світла і розкриття згори вниз. Але разом із тим він, як усякий «шир», є піднесенням знизу вгору, тобто в десятій пісні є обидві переваги разом — і піднесення знизу вгору, і злиття з вищим згори вниз разом.

Виходить, що в Шабат шира є також особлива довершеність Десятої пісні.

Зовнішні посилання


Примітки

  1. ^ «Сефер га-мінгагім», с. 31. Календар Колель Хабад. Зазвичай, коли Ребе стояв під час читання Тори, він звертав обличчя до сувою Тори від «Ва-йоша» — приблизно з початку або з середини вірша (сталості в цьому не було) — і до закінчення пісні Мір'ям; і так само стояв між цими двома починаючи з 5738 року (1977/1978), відтоді як став сидіти під час читання Тори.
  2. ^ У «Бейт хаєйну» заведено при першому «(а води їм — стіною) праворуч від них і ліворуч від них» (14:22) наспівувати як наприкінці звичайного вірша, а при другому (14:29) — як перед «Хазак», а також при словах «і в Моше, раба Його» (14:31). У самій пісні (розділ 15) наспівують скрізь, де згадується Ім'я Всевишнього: вірші 1-3, 6, 11, 16-19. І в пісні Мір'ям (15:21): «Співайте Г-споду... у море», а також при «ведеш силою Твоєю до оселі святості Твоєї» (15:13). Так і в записі читання Тори бааль коре р. Мордехая Шустермана. Алтер Ребе читав у Торі Пісню біля моря особливим наспівом кантиляції, що відрізняється від наспіву читання протягом усього року, а також від інших пісень у Торі, і так чинили й усі його сини. Він навчив цього святого рава Рабаша, сина Цемах Цедека, який навчив цього святого рава Разу, брата Ребе Рашаба, хай перебуває душа його в раю («Лікутей дібурім», т. 2, с. 460. І див. «Сефер га-сіхот» 5706, с. 38, а на лашон га-кодеш — у книзі «Толдот Алтер Ребе», т. 4, с. 1070, із сіхи на трапезі в ніч Швії шель Песах 5706 (21 квітня 1946)).
  3. ^ «Сефер га-мінгагім», с. 72. Календар Колель Хабад. Джерело — «Гайом йом», 17 тевета. А в «Гаарот ве-ціюнім» там, т. 2, зазначено, що звичай згадується вже в «Баху», розділ 208, фрагмент, що починається словами «Ве-га-Тосафот містапкім». І, мабуть, це пов'язано з усім сказаним у наступному уривку (оскільки ця їжа улюблена птахами).
  4. ^ «Сефер га-сіхот» 5702, с. 73.
  5. ^ Свого часу Ребе зауважив: «І добре було б, якби тепер відновили цей звичай в усіх громадах Ізраїлю», «Гітваадуйот» 5747, т. 2, с. 448 (і див. там різко на с. 454 — невідредаговано). А в «Лікутей сіхот», т. 2, с. 522, він роз'яснює урок із цієї розповіді, див. там. Однак на ділі, коли запропонували опублікувати про це, отримали вказівку: «Не передруковувати все це зараз — бо, мабуть, звичай зовсім забутий, і як заповідано і т. д., так і т. д.» (= як заповідано говорити те, що буде почуте, так заповідано не говорити того, що не буде почуте, — «Гейхал Менахем», т. 2, с. 36, від 6 швата 5748 (25 січня 1988); однак у книзі «Лекет галіхот у-мінгагей Шабат кодеш», с. 75, виправлено, що відповідь було дано в 5750 році (1989/1990) тим, хто хотів навчати цього дітей у «хедері»). І див. нижче наступну примітку.
  6. ^ І маються на увазі також дівчатка — як видно з розділення Червоного моря («Гітваадуйот» 5747 там, примітка 115).
  7. ^ Див. Шмот раба, 21, 10.
  8. ^ І Ребе зауважив: «Однак ми не бачили, щоб Адмор, мій тесть, чинив так. [І можна сказати, що з причин цього — те, що написав Алтер Ребе в „Шулхан арусі“ („Орах хаїм“, розділ 324, пункт 8): „Деякі мають звичай давати пшеницю птахам у Шабат шира, але це неправильно, адже їхнє прохарчування не на тобі“ (бо він постановив як „Маген Аврагам“, який забороняє, а не як підсумовує книга „Тосефет Шабат“, наведена в „Орхот хаїм“ там, що оскільки так повелося заради заповіді, не слід на цьому наполягати), а в наші дні не трапляється, щоб були кури тощо, чиє прохарчування на тобі (як було звично в попередніх поколіннях у маленьких містечках)]. «Тим не менш, це лише щодо годування птахів, але, безумовно, слід розповісти дітям усе вищесказане, і особливо — прищепити їм добру якість милосердя до тварин (що виявляється також в історії про годування птахів), „і милосердя Його — на всіх створіннях Його“» — «Сефер га-сіхот» 5749, частина 1, с. 222.
  9. ^ Сіха «Двар малхут» Бешалах 5752.
  10. ^ «Шабат», початок розділу 5.

Повідомити про помилку на цій сторінці