Шабат радості
Шабат радості («дер фрейліхер Шабат») — це назва Шабату, що припадає після Лаг ба-Омеру, який хасиди в містечку Гомель мали звичай святкувати з особливою радістю й присвячувати влаштуванню громадських потреб.
Історія
У містечку Гомель у період Ребе Цемах Цедека мали звичай особливим чином святкувати Лаг ба-Омер і найближчі до нього дні.
У сам Лаг ба-Омер мали звичай виходити після молитви до дому гаона р. Айзіка з Гомеля і розмовляти про духовні та матеріальні потреби жителів міста, а також складати приблизний список коштів, потрібних для цього. Після цього їздили на кладовище, щоб перевірити, що там потребує виправлення. Із кладовища вирушали на великий хасидський фарбрейнген, який влаштовували в одній із великих синагог міста, де головним промовцем був р. Айзік з Гомеля, і святкування тривало часом цілий тиждень поспіль.
У дні святкування збирали потрібні кошти відповідно до того, що оцінили під час зібрання, а також у ці дні мали звичай віддавати маленьких дітей починати вчитися в талмуд-торах та екзаменувати старших учнів.
Вершиною святкування був Шабат, найближчий до Лаг ба-Омеру[1], який святкували як справжній йом тов, подібно до Шабату Берешит після Сімхат Тора, із фарбрейнгеном та особливою радістю, і його називали «Шабат радості» («дер фрейліхер Шабат»)[2].
Схожі звичаї
До Лаг ба-Омеру 5750 року (1989/1990) прибула група гостей із міста Цфат, щоб відсвяткувати з Ребе день Лаг ба-Омеру, і на фарбрейнгені Шабату Ребе згадав звичай жителів Цфата особливим чином святкувати попередній Шабат, коли він припадає поблизу Лаг ба-Омеру, причому звичай полягав у тому, щоб проводити Шабат у Мероні й різати овець спеціально на честь Шабату та святкувань Лаг ба-Омеру[3].
Примітки
- ^ Коли Лаг ба-Омер припадав поблизу Шабату, у четвер або в п'ятницю, святкування тривало до наступного Шабату.
- ^ «Га-Тамім», 2, с. 120-121.
- ^ «Гітваадуйот», частина 3, с. 176.