Мівцо «Ве-ешів лев авот аль банім»
5740 року (1979/1980) Ребе виступив із закликом «Ве-гешив лев авот аль єдей баним» і висунув дії та мівцоїм, які задали новий напрям і новий стиль дії в мівцоїм заповідей Ребе і в способі впливу на євреїв, щоб наблизити їх до дотримання Тори й заповідей.
Услід за цим закликом Ребе виступив із мівцо «Десять заповідей», закликав до відмови від планування сім'ї, заохочував ходи Лаг ба-Омеру, оголосив мівцо «Літера в сувої Тори для дітей Ізраїлю» і заснував єврейську молодіжну організацію «Цівос Гашем», а також інші дії.
Історія
Відтоді як Ребе був призначений наступником Адмора Раяца як провідник сьомого покоління в хасидизмі Хабад, Ребе спонукав хасидів впливати на своє оточення світлом Тори й заповідей; спочатку Ребе вимагав цього як разових дій до свят, наприклад мівцо «Маца», мівцо «Шофар» тощо, а згодом розширив і розвинув діяльність шлухім протягом усього річного циклу та оголосив про десять мівцоїм заповідей, серед них мівцо «Тфілін», мівцо «Таарат га-мішпаха», мівцо «Цдака», мівцо «Мезуза» тощо, але цільовою аудиторією більшості дій були переважно одружені люди, студенти тощо.
У сіхі в ніч Рош ходеш нісан 5740 (березень–квітень 1980), у сіхі, яку Ребе виголосив перед хасидами, він закликав до підготовки до свята Песах і пов'язаного з цим і виступив із проголошенням, що треба почати діяти в новому напрямі, якого досі не пробували, і звертатися безпосередньо також і до дітей, із метою, щоб дія на дітей потягла за собою і приєднання їхніх батьків, за висловом вірша (сказаного в першоджерелі про Визволення): «і зверне серце батьків до синів», і Ребе додав тлумачення Раші на цей вірш: «і зверне серце батьків через синів».
Уже наступного дня Ребе сам почав займатися цим, влаштувавши особливе зібрання для дітей, а згодом на фарбрейнгенах, які відбувалися в наступні суботи[1], Ребе відкривав фарбрейнген прямим зверненням до цієї теми, заглиблювався в неї і докладно її розгортав.
У ніч седеру, коли рав Яаков-Єгуда Гехт запитав Ребе, чи задоволений він діями хасидів у цій справі, Ребе відповів, що справді отримав повідомлення, що в одній лише Землі Ізраїлю охопили вже 24 000 дітей (за кількістю дітей, яких зібрав Мордехай га-Єгуді), але цього недостатньо.
Після завершення молитви Шахаріт у середу холь га-моеду Песах того ж року Ребе виголосив ще одну сіху, що тривала близько 35 хвилин, залишаючись у таліті, і закликав до зв'язку дітей із Трапезою Мошіаха та звелів провести вже того ж дня дитячі зібрання, на яких із ними говоритимуть про це.
Велике пробудження, що почалося в місяці нісан, Ребе продовжив і в місяці іяр проголошенням ходів Лаг ба-Омеру, у місяці сіван — закликом мівцо «Десять заповідей» діяти й приводити до синагоги для слухання Десяти заповідей також і малюків у колисках, а в ніч Рош ходешу менахем-ава Ребе просив проводити дитячі зібрання протягом Дев'яти днів[2] .
Напередодні свят тішрея керівництво «Цеірей Агудат Хабад» написало Ребе, що внаслідок роботи з дітьми 5740 року (1979/1980) у них накопичилися контактні дані десятків тисяч дітей, і після цього Ребе оголосив у холь га-моед Сукот того ж року про створення організації «Цівос Гашем», а також виступив із закликом про мівцо «Літера в сувої Тори для дітей Ізраїлю».
Іншими діями, якими Ребе займався в той період, були відмова від планування сім'ї і заохочення народжуваності з віри та упевненості у Святому, благословенний Він, і з безсумнівного знання, що це найбільше благословення і що це прискорює Геулу.
Нігун Ребе
Основна стаття – Нігун Ребе шліта
Напередодні ходи Лаг ба-Омеру 5740 року (1979/1980) кілька юнаків склали гімн для ходи на мелодію, не хабадську за походженням, щоб її легко запам'ятовували діти, які беруть участь у ході. Одна з центральних фраз гімну — «і зверне серце батьків до синів», що було центральним мотивом у сіхот Ребе і в діях хасидів.
5743 року (1982/1983) нігун уперше був заспіваний у присутності Ребе, а згодом його співали перед Ребе багато разів, причому Ребе заохочував спів, і особливо в його останній частині.
Примітки
- ^ У Шабат глави «Ваїкра» і в Шабат глави «Шміні».
- ^ Див. докладно «Лікутей сіхот», ч. 24, с. 263