Шимон Перес
| Шимон Перес | |
|---|---|
Дев'ятий президент Держави Ізраїль і восьмий прем'єр-міністр Ізраїлю | |
| Основна інформація | |
| Ім'я в оригіналі | שמעון פרס[В] |
| Дата народження | 20 менахем-ава 5683 (1923) |
| Дата смерті | 25 елула 5776 (2016) |
| Місце поховання | Могили великих лідерів нації[В] |
| Країна | Ізраїль, Підмандатна Палестина, Польська Республіка[В] |
| Місце проживання | Неве-Авівім, Тель-Авів |
| Рід діяльності | політик, письменник, поет, міністр[В] |
| Освіта | школа «Бальфур», сільськогосподарська школа в Бен-Шемені, університет «Нью-скул» у Нью-Йорку |
| Посада | дев'ятий президент Держави Ізраїль, восьмий Біньямін Нетаньягу, міністр оборони, генеральний директор міністерства оборони та інші |
| Сім'я | |
| Батько | Іцхак Перський |
| Мати | Сара Перська |
| Дружина | Хана-Сара (Соня) Гельман |
| Діти | Цвія Вальден (Яарі), Йонатан (Йоні), Нехемья (Хемі) |
| Нагороди | |
| Нобелівська премія миру[В] лицар Великого Хреста ордена Святого Михаїла і Святого Георгія[В] Президентська медаль Свободи[В] премія миру імені Фелікса Уфуе-Буаньї[В] премія Чотирьох свобод — Свобода від страху[В] Філадельфійська медаль Свободи[В] премія Штайгер[В] почесний доктор Льєзького університету[В] премія «Всепланетна свідомість»[В] орден Сонця Перу[В] командор ордена Почесного легіону[В] золота пластина Академії досягнень[В] почесний доктор Білкентського університету[В] орден князя Ярослава Мудрого I ступеня[В] Велика зірка почесного знака «За заслуги перед Австрійською Республікою»[В] Золота медаль Конгресу[В] почесний доктор Університету імені Бар-Ілана[В] почесний доктор Університету Алькали[В] премія Свободи[В] почесний доктор МДІМВ[В] Осгар[В] Премія «Громадянин світу»[В] почесний доктор Турського університету[В] орден Святого Михаїла і Святого Георгія[В] кавалер ордена Почесного легіону[В] почесний знак «За заслуги перед Австрійською Республікою»[В] орден «Стара планина»[В] орден «За заслуги перед Литвою»[В] орден Моно[В] орден Почесного легіону[В] кавалер Великого хреста ордена «За заслуги перед Литвою»[В] | |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Шимон Перес (20 менахем-ава 5683, 1923 — 25 елула 5776, 2016) — дев'ятий президент Держави Ізраїль і восьмий прем'єр-міністр Ізраїлю, який обіймав різноманітні політичні посади і посади у сфері безпеки; був одним із творців ядерного реактора в Дімоні й одним із розробників плану Осло.
Попри принципові розбіжності між ним і Ребе та хасидами Хабаду на ґрунті його політичних поглядів і партійної належності, Перес протягом усіх років підтримував близький особистий зв'язок зі шлухім Ребе, брав участь у багатьох хабадських заходах і навіть двічі був прийнятий Ребе на єхідут, під час яких був глибоко вражений його широким світоглядом, його порадами і турботою, яку той виявляв про єврейський народ, що живе в Землі Ізраїлю.
Біографія



Дитинство, переїзд до Країни і роки зрілості
Народився 20 менахем-ава 5683 року (2 серпня 1923) у містечку Вишнєво в Білорусі, у батьків Іцхака і Сари Перських. Його батько був заможним торговцем лісом, нащадком рабі Хаїма з Воложина, а мати займалася освітою.
У віці 5 років отримав від Хафец Хаїма благословення на довголіття (благословення, яке справді збулося). Коли йому було одинадцять років, у 5694 році (1933/1934), переселився разом із родиною до Країни і приєднався до батька, який переселився за три роки до того й осів у Тель-Авіві. Після закінчення початкової школи «Бальфур» перейшов навчатися до сільськогосподарсько-сіоністської школи в молодіжному селі Бен-Шемен, а звідти продовжив практичну підготовку в кібуці Гева в Їзреельській долині, де працював скотарем і скарбником. У 5705 році (1944/1945) одружився зі своєю дружиною Ханою-Сарою (Сонею) Гельман, дочкою вчителя столярної справи в сільськогосподарській школі, де він навчався.
Через два роки Леві Ешколь закликав його керувати відділом закупівель «Армії оборони», а коли було офіційно проголошено створення Держави Ізраїль, у 5708 році (1947/1948), продовжив виконувати цю функцію від імені міністерства оборони уряду Ізраїлю.
У місяці нісан 5709 року (березень–квітень 1949) був призначений фінансовим директором військово-морських сил і в межах своєї посади був скерований урядом до Сполучених Штатів, де виконував обов'язки голови делегації ізраїльського міністерства оборони. Його перебування в США тривало близько трьох років, протягом яких він керував справами закупівель Армії оборони Ізраїлю в різних держав, а у вільний час завершив свою освіту в університеті «Нью-скул» у Нью-Йорку".
У 5712 році (1951/1952) повернувся до Ізраїлю й обіймав посаду виконувача обов'язків генерального директора міністерства оборони, аж до відходу міністра оборони і прем'єр-міністра Давида Бен-Гуріона від громадського життя в 5713 році (1952/1953) і делегування повноважень щодо керівництва міністерством оборони та передачі його в руки Шимона.
Основною діяльністю Переса на посаді генерального директора міністерства оборони було зміцнення зовнішніх зв'язків Франції з Державою Ізраїль і збільшення постачань зброї з боку уряду Франції, що зміцнило військову міць ЦАХАЛу і зробило великий внесок у безпеку Ізраїлю.
На цій посаді Перес перебував до повернення Давида Бен-Гуріона до громадського життя в 5715 році (1954/1955), коли почав працювати його правою рукою і допомагав йому в таємних контактах між урядами Франції та Ізраїлю у зв'язку з військовою допомогою для нападу на Єгипет і в безпековій підготовці до Синайської війни (згодом названої «операцією „Кадеш“»).
Зближення відносин між Францією та Ізраїлем з ініціативи Переса привело до того, що в 5717 році (1956/1957) було підписано угоду про співпрацю між ізраїльським міністерством оборони та урядом Франції про взаємну співпрацю у створенні ядерного реактора в Дімоні, щоб забезпечити потужне ізраїльське стримування, яке не дасть арабським державам спробувати знищити Державу Ізраїль.
На виборах до Кнесету Ізраїлю, що відбулися в 5719 році (1958/1959), Перес уперше ввійшов у політичне життя, балотувався від партії МАПАЙ і був обраний депутатом Кнесету та заступником міністра оборони. І після призначення на цю посаду він продовжував діяти задля зміцнення військового зв'язку між ЦАХАЛом і Францією та забезпечення взаємного військового союзу, а також задля широкого озброєння армії ракетами, танками й літаками.
У 5723 році (1962/1963) Бен-Гуріон несподівано вдруге пішов зі своїх політичних посад, і його змінив Леві Ешколь. Унаслідок цього партія МАПАЙ розкололася, і її члени, що виступали проти керівництва Леві Ешколя, вийшли з неї і створили окрему ліву партію під назвою «Решимат поалей Ісраель», тоді як партія МАПАЙ ішла на вибори під назвою «Маарах» і здобула 45 мандатів. Після виборів «Маарах» сформував самостійний уряд, який залишив «Решимат поалей Ісраель» (РАФІ) в опозиції, і вперше за багато років він опинився на посаді, позбавленій реального впливу на політичну діяльність і діяльність у сфері безпеки в Країні.
Після Шестиденної війни Перес діяв задля загального об'єднання лівих партій, які йшли на вибори під назвою «партія „Авода“». У ці роки в Переса склався посередній імідж, і він отримував другорядні посади, як-от міністр без портфеля, відповідальний за економічний розвиток територій, міністр абсорбції, міністр транспорту і міністр зв'язку.
На виборах, що відбулися в 5734 році (1973/1974), він знову повернувся на передній план громадського життя й отримав посаду міністра оборони в уряді Іцхака Рабіна. Цей його термін, що почався відразу після Війни Судного дня, був зосереджений головним чином на встановленні мирних відносин із Йорданією та відновленні ЦАХАЛу після наслідків війни.
На тлі розбіжностей і особистого суперництва між ним та Іцхаком Рабіном Перес у ці роки підтримував створення поселень на різних територіях і був одним із головних сприяльників заснування поселення Кдумім та поселень Офра й Аріель.
У політичному житті
На початку 5737 року (1976/1977) розкрилося безліч корупційних справ, пов'язаних із міністрами уряду від партії «Авода», і навіть корупційні справи, пов'язані з прем'єр-міністром Іцхаком Рабіном та його дружиною. Унаслідок цих справ Іцхак Рабін пішов у відставку зі своїх посад, і Шимон Перес заступив його місце як голова партії.
На виборах, що відбулися того самого року (коли партія «Авода» на чолі з Пересом ішла під назвою «Другий Маарах»), Шимон Перес програв посаду прем'єр-міністра Менахемові Бегіну, і вперше від часу створення Держави Ізраїль праві партії набрали більшу політичну силу, ніж ліві партії, й отримали політичне керівництво.
Унаслідок поразки Перес був призначений головою опозиції і раз у раз атакував дії правого уряду, водночас підтримуючи дії, що відповідали його світоглядові, як-от Кемп-Девідські угоди. Напередодні наступного раунду політичних виборів Перес намагався підірвати керівництво «Лікуду» в політичних інцидентах, щоб заручитися підтримкою народу, але Менахемові Бегіну вдалося повернути підтримку громадськості на тлі общинного розколу з репатріантами зі східних країн, які почувалися приниженими представниками «Маараху».
У перший період Першої ліванської війни він підтримував дії уряду, демонструючи для годиться національну відповідальність, але на подальших етапах війни почав публічно атакувати військові рішення уряду й засуджував її результати, зміцнюючи на цьому тлі своє громадське становище напередодні наближення виборів.
На виборах, що відбулися в 5744 році (1983/1984), на яких Перес змагався з кандидатом «Лікуду» Іцхаком Шаміром, партії дійшли рівності, і за втручання президента Хаїма Герцога було створено уряд національної єдності, у якому Перес і Шамір обіймали посаду по черзі, і Перес отримав керівництво урядом на два роки, протягом яких діяв задля виведення ЦАХАЛу з Лівану і зміцнення ізраїльської економіки, що перебувала в кризі; у період його перебування на посаді почалася репатріація євреїв Ефіопії («Операція Моше»).
Після закінчення двох років, протягом яких він був прем'єр-міністром, Перес виконав угоду про ротацію і передав кермо влади в руки Іцхака Шаміра, а сам став міністром закордонних справ в уряді національної єдності.
На виборах, що відбулися в 5748 році (1987/1988), «Лікуд» на чолі з Іцхаком Шаміром здобув більшість у 65 мандатів разом із релігійними партіями, але вирішив знову створити уряд національної єдності разом із партією «Маарах» Шимона Переса.
У 5750 році (1989/1990) Перес спробував здійснити політичний хід — голосування про недовіру уряду, повалення Іцхака Шаміра і створення уряду спільно з партіями ШАС та «Агудат Ісраель». Цей хід, згодом названий «Брудний трюк», провалився внаслідок виходу в останню мить міністрів партії ШАС за вказівкою рава Овадьї Йосефа та інших депутатів Кнесету — хареді, унаслідок заяви, яку Ребе зробив перед журналістом Одедом Бен-Амі, про те, що він виступає проти створення уряду на чолі з Шимоном Пересом. Унаслідок провалу цього ходу Шимона Переса було звільнено з посади міністра в уряді, і він знову став головою опозиції.
У 5752 році (1991/1992) втринадцяте відбулися вибори до Кнесету, і партія «Авода» на чолі з Іцхаком Рабіном перемогла «Лікуд», а Переса було призначено міністром закордонних справ у новому уряді та заступником прем'єр-міністра. У цей період Перес разом з Іцхаком Рабіном просував мирні угоди між урядом Ізраїлю і Палестинською автономією, які зрештою привели до підписання угоди в Осло, яку підписали Шимон Перес і представник ОВП Абу Мазен. Пізніше на галявинах Білого дому відбулася офіційна церемонія за участю Іцхака Рабіна і Ясіра Арафата, хай зітреться ім'я його, а в 5754 році (1993/1994) усі троє (Рабін, Перес і Арафат, хай зітреться ім'я його) отримали «Нобелівську премію миру» за мирні угоди й взаємні домовленості, досягнуті між сторонами.
Після вбивства прем'єр-міністра Іцхака Рабіна 11 хешвана 5756 року (4 листопада 1995) Переса було обрано його наступником на посаді голови уряду, і він обіймав цю посаду, доки не програв на виборах, що відбулися ближче до кінця року, кандидатові «Лікуду» Біньяміну Нетаньягу.
Унаслідок цієї поразки популярність Шимона Переса впала, і на внутрішньопартійних виборах голови партії «Авода» переміг Егуд Барак, який привів партію до політичної перемоги над «Лікудом» на виборах до Кнесету Ізраїлю, що відбулися в 5759 році (1998/1999). У 5760 році (1999/2000) Перес спробував балотуватися на посаду президента Держави Ізраїль, але програв своєму суперникові Моше Кацаву.
У 5761 році (2000/2001) Егуд Барак пішов із політичного життя внаслідок поразки від Аріеля Шарона в партії «Авода», і Шимон Перес змінив його і знову був призначений головою партії «Авода» та обіймав цю посаду до 5763 року (2002/2003), коли головою партії обрали Амрама Міцну. Після поразки партії «Авода» на виборах до Кнесету шістнадцятого скликання 2003 року (на яких він був поставлений на третє місце в списку) і відходу Амрама Міцни з посади голови партії Переса знову було призначено тимчасовим головою партії, до проведення виборів серед членів партії. Коли становище другого уряду Шарона похитнулося через протидію правих планові розмежування, Перес знову повів свою партію до вступу в уряд Шарона, щоб забезпечити здійснення розмежування. 2006 року Перес вийшов із партії «Авода» задля вступу до партії «Кадима». Обіймав посаду віцепрем'єра і міністра з розвитку Негеву й Галілеї в уряді Ольмерта.
Президент Держави Ізраїль
У 5767 році (2006/2007) Моше Кацава було усунено з посади президента Держави Ізраїль, і на виборах, що відбулися на цю посаду, Перес переміг кандидата від «Лікуду» пана Реувена Рівліна і був призначений на цю державну посаду.
Церемонія присяги відбулася 26 тамуза 5767 року (12 липня 2007), і Шимона Переса було призначено дев'ятим президентом Держави Ізраїль.
Після призначення на цю посаду він почав діяти в кількох площинах задля просування своїх планів нового Близького Сходу і встановлення мирних дипломатичних відносин і торговельних зв'язків між Ізраїлем та іншими державами Близького Сходу. У 5769 році (2008/2009) Пересові вдалося домогтися взаємної співпраці між силами на міжнародній арені, у межах якої уряд Росії приєднається до санкцій проти Ірану внаслідок його ядерного озброєння, а натомість уряд Сполучених Штатів утримається від розміщення ракет на європейському континенті.
У 5772 році (2011/2012) президент уряду Сполучених Штатів Барак Обама вручив Шимонові Пересу Президентську медаль Свободи.
Термін його повноважень завершився в 5774 році (2013/2014), і його змінив обраний президент пан Реувен Рівлін.
Після обрання Рівліна Перес пішов із політики.
25 елула 5776 року (28 вересня 2016) помер у державній лікарні імені Хаїма Шиби в Рамат-Гані.
Зв'язки з Ребе
Протягом своєї політичної кар'єри Шимон Перес двічі відвідав резиденцію Ребе в 770 і удостоївся бути прийнятим на особисту зустріч у його кімнаті.
Уперше він відвідав Ребе в місяці адар 5726 року (лютий–березень 1966). Тим, хто запропонував Пересові цю зустріч, був пан Йосеф Чехановер, який обіймав у ті дні посаду юридичного радника міністерства оборони. Зустріч планувалася таємно, і багато хто не знав про неї, доки її не оприлюднили в останні роки.
Шимон Перес прибув до 770 і ввійшов на особисту зустріч із Ребе, що тривала понад годину. Бесіда з Ребе, яку вели почергово їдишем, англійською та івритом, стосувалася єгипетської загрози безпеці й відбувалася на тлі підготовки до Шестиденної війни. Ребе намагався переконати Переса, що проблема безпеки походить не від єгипетського народу, а від правителя Абделя Насера, який був ненависником Ізраїлю. Ребе запропонував особисто зайнятися правителем Єгипту і тим самим приглушити наростаюче єгипетське бродіння.
У 5730 році (1969/1970) Перес обіймав в уряді Голди Меїр посади міністра абсорбції, міністра транспорту і міністра зв'язку, і коли прибув до Нью-Йорка в межах своєї посади, знову прийшов до двору Ребе, цього разу в супроводі хабадських громадських діячів Шломо Майданчика і Берке Вольфа.
На цьому «єхідуті» Ребе говорив із Пересом про питання «Хто є євреєм», про масову алію з Росії, що почалася в ті роки, і про інші національні питання, як-от єврейська освіта і єврейська ідентичність Держави Ізраїль.
В інтерв'ю, даному компанії JEM, Перес висловився про зустрічі з Ребе: «Ребе був унікальним у поєднанні духовного і практичного. Він бачив майбутнє з тією самою ясністю, з якою бачать теперішнє. А коли він дивився на теперішнє, він розумів наші безпосередні виклики у сфері безпеки і водночас намагався зустріти майбутнє через вкладення в освіту».
«Ребе визнавав розрив між теперішнім і майбутнім, але наполягав, щоб ми не дозволяли собі жодного розриву в наших діях».
«Він займався нашим теперішнім і майбутнім з однаковою наполегливістю, бо їх неможливо розділити. І він вважав, що всякий поділ між ними створює небезпеку»[1].
Під час зустрічі в Ребе в 5730 році (1969/1970) Перес передав Ребе вітальний лист, написаний його дружиною, і у відповідь Ребе написав їй лист-відповідь, у якому також згадав зустріч із її чоловіком, паном Шимоном Пересом: «Приємна була мені зустріч із її видатним чоловіком, хай живе він, і особливо наша змістовна бесіда. І хай допоможе йому Всевишній, благословенний Він, використати енергію і таланти, якими його обдаровано, на благо нашої святої Землі і народу Ізраїлю, якому Землю дано у вічне володіння»[2].
За свідченням Шломо Майданчика, коли Соня Перес отримала лист, вона була дуже схвильована, і її чоловік Шимон Перес також був схвильований, читаючи лист, до сліз[3].
Того самого дня, коли Ребе відіслав лист дружині Шимона Переса, Ребе відіслав ще один лист його батькові Іцхакові-Гецлу Перському[4], у якому міститься ще одна згадка про зустріч, що відбулася між Пересом і Ребе: «Приємно мені було особисто познайомитися з його сином, хай живе він, і особливо я був радий нагоді обговорити з ним деякі з серйозних проблем, що стоять на порядку денному. І хай буде воля, щоб від цієї нашої бесіди були належні результати».
У 5745 році (1984/1985), коли Перес обіймав посаду прем'єр-міністра, Ребе відіслав йому вітальний лист до нового року і серед іншого згадав також слова Шимона Переса до Ребе під час «єхідуту», що відбувся понад десять років перед тим, про те, що пан Перес народився завдяки благословенню одного з праведників Польщі його батькам[5].
У вітальному листі з нагоди 11 нісана 5747 року (10 квітня 1987) Перес написав Ребе: «Шановному Любавицькому Ребе — здалеку ми насолоджуємося сяйвом його мудрості, його зусиллями зберегти євреїв євреями і його великою відданістю Землі Ізраїлю. О, якби ми всі удостоїлися твого довголіття і твого юнацького запалу. Будь здоровий. З вірним благословенням, Шимон Перес»[6].
Після провалу «Брудного трюку» пан Перес передав через додаткову особу (пана Джеррі Вайнтрауба) свої запитання про діяльність Ребе щодо запобігання створенню уряду. На запитання, чи правда, що Ребе не втручається в політику, Ребе відповів: «Правильно, що [Ребе шліта (Адмор шліта)] 1) не втручається в політику; 2) втручається в усунення загрози пікуах нефеш; 3) навіть коли є побоювання, що хтось використає це в політичних справах, бо пікуах нефеш скасовує і це побоювання». На запитання про депутата Кнесету р. Еліезера Мізрахі Ребе відповів: «Так само як я не повідомляю про цю бесіду між нами двома — я не відповідаю йому на це запитання». Щодо справи в цілому Ребе роз'яснив, написавши: «Просто, що у вищесказаному немає жодного особистого конфлікту з ним, не доведи Б-же, зовсім, особливо після того, як я отримав відомості (у минулому поколінні), що пан був тим, хто організував ЦАХАЛ від самого початку — так, щоб він слугував захистом Ізраїлю, відтоді й донині»[7].
Вияви визнання Пересом діяльності Ребе і руху Хабад
- «Ребе бачив майбутнє з тією самою ясністю, з якою бачать теперішнє»[8].
- «Духовний лідер, людина, що вміє бути і сумною, і радісною. Ребе вмів бачити і здалеку, і зблизька, і безпосереднє, і те, що настане в майбутньому. Він напевно знає речі, яких ми не знаємо»[9].
- «Хасидизм супроводжує юдаїзм уже багато років. Він насаджує радість і світло, внутрішній зміст і глибину, тугу, двейкут і натхнення і досі накладає глибокий відбиток на весь єврейський світ. Світло Бааль-Шем-Това і продовжувачів його шляху осяює єврейський світ в усіх кінцях світу»[10]
Родина
Шимон Перес від часу одруження зі своєю дружиною Ханою-Сарою (Сонею), у дівоцтві Гал-Гельман, у 5705 році (1944/1945) жив у кварталі Неве-Авівім у Тель-Авіві. Соня дотримувалася єврейської традиції і мала зв'язок із ребецн Сімою, дружиною рава Мордехая-Шмуеля Ашкеназі, і намагалася телефонувати їй щоразу напередодні Шабату, щоб отримати від неї настанову.
Після того як його було призначено президентом Держави Ізраїль, Соня відмовилася переїхати жити до резиденції президента в Єрусалимі і продовжувала жити в Неве-Авівім до свого відходу з життя 15 швата 5771 року (20 січня 2011).
У подружжя народилося троє дітей:
- Цвія Вальден (Яарі) — лінгвістка, старша викладачка в коледжі «Бейт Берл» і в університеті імені Бен-Гуріона.
- Йонатан (Йоні) — ізраїльський ветеринар, засновник і директор ветеринарної лікарні в Кфар-га-Ярок.
- Нехемья (Хемі) — великий бізнесмен.
Зовнішні посилання
- Шимон Перес в унікальному інтерв'ю про «єхідут» у Ребе
— сайт «Штурем»
- У ті дні — фотогалерея візиту Шимона Переса до Лода
бите посилання - Коли прем'єр-міністр Шимон Перес відвідав заклади Хабаду в Лоді ● Гаю ямім


- Президент Держави Ізраїль в особливому посланні до з'їзду шлухім: «Ребе живий»
на сайті COL
- Провідна постать ізраїльської політики, який усвідомлював центральне місце юдаїзму в Ізраїлі та в єврейському народі
(англійською)
| Попередник: Іцхак Шамір |
Прем'єр-міністр Ізраїлю 5744 — 5746 |
Наступник: Іцхак Шамір |
| Попередник: Іцхак Рабін |
Прем'єр-міністр Ізраїлю[11] 5755 — 5756 |
Наступний: Біньямін Нетаньягу |
| Попередник: Моше Кацав |
Президент Держави Ізраїль 5767 — 5774 |
Наступник: Реувен Рівлін |
Примітки
- ^ Перес: у мене було дві тривалі зустрічі з Ребе — сайт COL.
- ^ Лист від Рош ходеш адар I 5730. «Ігрот кодеш» Ребе, лист 9841.
- ^ Зуша Вольф, «Ємей тмімім», частина 4, с. 274.
- ^ «Ігрот кодеш» Ребе, лист 9840.
- ^ Лист Ребе з книжки «Локомотив Хабаду».
- ^ З фотокопії листа — газета «Хадашот», 3 нісана 5747 (2 квітня 1987)
- ^ Тшура Кунін — Герц, 7 кислева 5782 (11 листопада 2021), с. 30–31
- ^ Колонка журналістки Сіван Рахав-Меїр з газети «Єдіот ахронот»
- ^ Сайт «Штурем».
- ^ Його лист рабинові Кфар-Хабада раву Мордехаю-Шмуелю Ашкеназі
- ^ Частину цього періоду виконував обов'язки замість убитого Іцхака Рабіна
| Прем'єр-міністри Ізраїлю | |
|---|---|
| |
| (у порядку єврейської абетки) |
| Президент Держави Ізраїль | |
|---|---|
| |
| (у порядку єврейської абетки) |
Код особи: № 8453735400