Парасолькова організація закладів Хабаду

Парасолькова організація закладів Хабаду у Святій Землі була представницьким органом усіх закладів Хабаду у Святій Землі, що діяв у 5733-5750 роках (1972–1990), і керувалася головними громадськими діячами Хабаду у Святій Землі: равом Ефраїмом Вольфом, равом Ар'є-Лейбом Капланом, равом Шломо Майданчиком, равом Зушею Вілімовським і равом Шмуелем Хефером.
Організація сприяла розвитку закладів і громад Хабаду у Святій Землі, перебувала в постійному зв'язку з Ребе й отримувала часті вказівки щодо своєї діяльності. Організацію було розпущено за прямою вказівкою Ребе в місяці нісані 5750 внаслідок «Брудного трюку».
Цілі та діяльність
Метою парасолькової організації було створення представницького органу, який об'єднав би всі заклади і всю діяльність Хабаду по всій країні та представляв би їх перед органами влади та іншими інстанціями, а також діяти у справах Ребе, що не стосуються якогось певного хабадського закладу чи організації.
Із діяльності організації:
- Призначення шлухім Ребе у Святу Землю на посади наставників і рабинів.
- Підтримання дружніх зв'язків із рабинами не з Хабаду, політичними діячами та магнатами.
- Пошук хабадських аврехів, придатних для громадської діяльності, та їхня підготовка.
- Зміцнення і підтримання закладів Хабаду та створення нових відділень.
- Формування позитивної громадської думки за допомогою книговидання і поширення[1].
- Загальнонаціональні зібрання на честь завершень вивчення Рамбама.
Історія
Ініціатива створення парасолькової організації походила від самого Ребе, коли на єхідуті раву Шмуелю Хеферу Ребе сказав: «Якби існувала парасолькова організація закладів Хабаду — робота йшла б зовсім інакше, але цим не „займаються“»[2], потім Ребе поклав на р. Ефраїма Вольфа, р. Шломо Майданчика і р. Шмуеля Хефера завдання створити парасолькову організацію.
На першому зібранні, що відбулося в місяці сівані, було визначено цілі парасолькової організації та обрано «Виконавчий комітет», який мав збиратися щотижня, щоб перевіряти просування діяльності організації. Обраними членами комітету були рав Мендл Футерфас, рав Ефраїм Вольф, рав Шмуель Хефер, рав Шломо Майданчик, рав Зуша Вілімовський, рав Шалом Фельдман і рав Моше Слонім (причому, крім них, у перших зібраннях брали участь також рав Агарон Фрідман, рав Ханох Гліценштейн, рав Барух Гопін, рав Яаков Мінський, рав Мордехай Гольдберг і рав Дов Тейхман). Згодом (із прибуттям рава Ар'є-Лейба Каплана для діяльності за дорученням Ребе зі створення хабадського поселення в Цфаті та його приєднанням до керівництва парасолькової організації), з упорядкуванням діяльності організації, на її чолі стояли чотири громадські діячі, які представляли центральні заклади хасидів Хабаду в Країні в ті роки: рав Шломо Майданчик — голова ради Кфар-Хабада, рав Ефраїм Вольф — директор єшиви «Томхей Тмімім» Кфар-Хабад, рав Ар'є-Лейб Каплан — директор закладів Хабаду в Цфаті, і рав Шмуель Хефер — директор семінарії «Бейт Рівка».
У місяці адарі 5739 Ребе надіслав різкого листа р. Шмуелю Хеферу з приводу бездіяльності парасолькової організації: «Уже дуже довгий час я говорив, умовляв тощо про парасолькову організацію і попереджав, що всі заклади зрештою програють через її відсутність — навіть ті, що будуються коштом руйнування іншого закладу Хабаду, і, крім розбіжностей і суперечок, „нових“ у цьому, я не отримав жодних відомостей про реальну діяльність»[3].
Унаслідок цієї відповіді головою організації було призначено рава Лейбла Каплана, і з його призначенням було відзначено реальне піднесення в її діяльності та в її організаційному порядку.
У 5739 році (1978/1979) Ребе прийняв пропозицію рава-хасида рава Лейбла Каплана (мир праху його), посланця Ребе зі створення Шикуну Хабад у Цфаті[4]
У 5742 році (1981/1982) до керівництва організації було приєднано рава Зушу Вілімовського як відповідального за зв'язок і координацію між парасольковою організацією та закладами Хабаду по всій країні.
Вказівки Ребе
У 5742 році (1981/1982) рав Ходаков передав телефоном повідомлення від Ребе у зв'язку з парасольковою організацією: «Загалом парасолькова організація повинна дбати про всю Землю Ізраїлю, і це допоможе також іншим закладам».
А протягом того самого року було отримано відповідь Ребе у зв'язку з відкриттям офісу парасолькової організації в Нью-Йорку для збору коштів: «Адже це місце для постійних конфліктів через порушення меж тутешніх закладів, скарг людей тощо, і тому неспроможне».
У 5749 році (1988/1989), коли виникли розбіжності між керівництвом парасолькової організації та керівництвом «Цеірей Агудат Хабад» у Святій Землі на чолі з равом Йосефом-Іцхаком Аароновим щодо представництва Бейт Хабадів по всій країні, Ребе підтримав позицію Рабинського суду Хабаду у Святій Землі, що Бейт Хабади належать лише до «Цеірей Агудат Хабад».
Закриття організації внаслідок «Брудного трюку»
Наприкінці 5740-х років Ребе кілька разів різко висловив своє невдоволення діяльністю громадських діячів парасолькової організації. Так Ребе висловив своє невдоволення провалами і негараздами, що сталися на центральній церемонії завершення вивчення Рамбама, проведеній організацією в адарі 5746[5], а також на сіюмі, проведеному в Бней-Браку в один із тих років[6], і так Ребе рішуче і різко став на бік організації «Цеірей Агудат Хабад» та її голови р. Йосефа-Іцхака Ааронова у значній суперечці, що виникла між ним і парасольковою організацією та її діячами на початку місяця іяра 5749 (травень–червень 1989)[7].
Перебіг подій розпуску парасолькової організації внаслідок «Брудного трюку»:
Після обрання пана Іцхака Шаміра на посаду глави уряду, створення широкого уряду єдності на чолі з ним і його непохитної позиції в питанні цілісності Землі пан Шимон Перес почав таємні кроки з переконання депутатів Кнесету зі складу уряду приєднатися до нього для голосування про недовіру. У межах цих кроків пан Перес, який служив тоді міністром закордонних справ, провів контакти з бюджетних питань із діячами парасолькової організації, — кроки, що стали відомі широкій громадськості й були витлумачені як підтримка партії пана Переса і як надання легітимності створенню уряду на чолі з ним. Ці контакти ввели в оману «Моецет гдолей га-Тора», яка зрозуміла, що думка Ребе не відкидає рішуче підтримку створення уряду на чолі з лівими.

Зрештою план створення уряду було зупинено завдяки двом депутатам Кнесету, Еліезерові Мізрахі та Аврагамові Вердигеру, які були відсутні на пленарному засіданні Кнесету після того, як дізналися про давню і справжню думку Ребе, що відкидає будь-яку легітимність передачі територій Землі Ізраїлю арабам і розмов у цьому напрямі. Ця подія отримала згодом назву «Брудний трюк».
У цей період Ребе вказав Рабинському суду Хабаду у Святій Землі скасувати парасолькову організацію, і через два дні після свята Песах[8], 24 нісана 5750 (19 квітня 1990), Ребе написав голові організації раву Ар'є-Лейбу Каплану (у відповідь на повідомлення, через секретаря, про те, що він отримав запрошення від комітету із завершення Шасу, «Даф йомі», Антверпена взяти участь в урочистості сіюму і виголосити головну промову, і запитання, чи приймати запрошення, і якщо так, просив благословення): «1) Само собою не візьме на себе жодної справи, в якій Хабад бере участь як представник 2) я скасував усю парасолькову організацію»[9]. Того ж дня в Кфар-Хабаді було проведено зібрання хасидів і директорів закладів на чолі з рабинами. Рішеннями зібрання були:
- а. Підкреслення святої думки Ребе про заборону передавати території та підтримувати партію, що веде про це переговори.
- б. Засудження громадських діячів, які спотворили вищезгадану ясну позицію Ребе і тим самим завдали шкоди честі та єдності харедимного табору, і тому ці діячі відтепер не уповноважені представляти позицію Хабаду в жодному питанні.
- в. Заява про те, що з боку Хабаду ніколи не було жодного наміру, не дай Б-г, зачепити честь членів «Моецет гдолей га-Тора» та її голови, і висловлення жалю з приводу цього хибного враження, що виникло без жодної підстави.
- Г. Висловлення надії, що всі продовжувачі шляху Бааль-Шем-Това і його учнів об'єднаються, щоб твердо стояти за цілісність Тори, народу і Землі на основі цілісності хасидуту до приходу праведного Визволителя, зовсім скоро.
Поряд із цим секретар Рабинського суду Хабаду у Святій Землі, рав Іцхак-Єгуда Ярославський, опублікував повідомлення і роз'яснення про те, що на зібранні було вирішено, що ніхто не має права представляти позицію Хабаду в будь-якій формі без отримання дозволу від рабинського суду, і кожен, хто покладається на громадського діяча, що діє без дозволу рабинського суду, покладає свою надію на ріг оленя.
Рішення зібрання, а також повідомлення і роз'яснення вищезгаданого рава Ярославського було опубліковано в газеті «Кфар-Хабад». У місяці теветі 5751 рішення зібрання було знову опубліковано за вказівкою Ребе, і цього разу разом з іменами тих, хто був членами парасолькової організації під час трюку і включений до списку засуджених, не уповноважених представляти позицію Хабаду в жодному питанні.
У низці святих відповідей і висловлювань, письмово й усно, Ребе підтвердив рішення зібрання і повідомив, що така його думка[10].
Сфери відповідальності організації перейшли до рабинів Рабинського суду Хабаду, «Агудат хасидей Хабад» у Святій Землі.
Один із членів організації, рав Йосеф-Шмуель-Єгошуа Герліцький, несподівано[11] отримав особисту відповідь від Ребе невдовзі після скасування організації: «Винагорода за вихід із парасолькової організації, але не, не дай Б-г, вихід із діяльності проти пікуах нефеш синів Ізраїлю, хай живуть вони. Згадаю на святій могилі». Унаслідок цього рав Герліцький згодом заснував організацію «Пікуах нефеш».
У відповідь на запитання шлухім в Австралії 24 іяра 5751 (8 травня 1991), чи варто створити в їхній країні парасолькову організацію закладів Хабаду, Ребе відповів: «Дах, що був у минулому, не вдався, і тямущому досить»[12].
Активісти організації
Протягом років у діяльності організації брали участь різні громадські діячі, які представляли заклади Хабаду в Країні:
- Рав Ар'є-Лейб Каплан — директор парасолькової організації і представник закладів Хабаду в Цфаті
- Рав Ефраїм Вольф — «Томхей Тмімім» Кфар-Хабад
- Рав Шмуель Хефер — «Бейт Рівка» Кфар-Хабад
- Рав Шломо Майданчик — рада Кфар-Хабада
- Рав Зуша Вілімовський
- Рав Шалом Фельдман
- Рав Моше Слонім
- Рав Агарон Фрідман
- Рав Ханох Гліценштейн
- Рав Барух Гопін
- Рав Яаков Мінський
- Рав Мордехай Гольдберг
- рав Дов Тейхман
- Рав Єгошуа Йозевич — заклади Хабаду «Торат емет» Єрусалим
- Рав Ірміягу Брановер — об'єднання «Шамір» для вихідців з Росії
- Рав Шалом-Дов-Бер Вольф
- Рав Йосеф-Шмуель Герліцький
- Рав Йосеф Блой — ремісниче училище Кфар-Хабад
- Рав Йосеф Гельбштейн
Додаткова література
- Зуша Вольф, «Ємей тмімім» томи 6-8
Примітки
- ^ Наприклад, на шостому завершенні вивчення Рамбама в 5750 році (1989/1990) парасолькова організація випустила брошуру, в якій усі «гадраним» на Рамбама з 5745 року (1984/1985) і далі.
- ^ Так було надруковано єхідут у вступі до «Ємей тмімім» частина 6 сторінка 39. У частині 8 серії сторінка 37 єхідут наведено в дещо іншій версії.
- ^ «Ємей тмімім» частина 7 сторінка 296.
- ^ Див. тшуру, випущену родиною Каплан у 5769 році (2008/2009), с. 31.
- ^ Щоденник тамима Єхіеля-Меїра Гершковича, адар 5746 (с. 63), і в спогадах р. Йосефа Блоя про те, що секретар рав Єгуда-Лейб Гронер дивувався в розмові з ним узимку 5747, як вони не помічають, що внаслідок провалів в організації церемонії до них зі Святая Святих віє «холодком»
- ^ Відповідь Ребе святим рукописом — надрукована в збірнику «Гаарот у-веурим бе-торат кевод кдушат Адмор шліта» випуск 1 с. 5 — 6
- ^ Повні подробиці у збірнику «Га-Зохер ле-мазкіраїв» с. 30 — 33
- ^ Дехто бачить у словах Ребе голові організації 28 тішрея на початку того року про те, що весь рік можна будувати дах, а про Песах сказано, що його пробивають, натяк на майбутній розпуск організації поблизу свята Песах
- ^ З фотокопії святого рукопису (і поруч розшифровка рукою секретаря рава Кляйна)
- ^ Див. докладно у статті «Брудний трюк» у розділі «Екстрене зібрання рабинів і громадських діячів Хабаду».
- ^ 9 іяра 5750 (4 травня 1990)
- ^ «Лікут маанот кодеш» 5751 с. 129.