Нахум Требник
| Рав Нахум Требник | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 9 елула 5664 (20 серпня 1904) |
| Місце народження | Лойбеша, Росія |
| Дата смерті | 3 тішрея 5744 (10 вересня 1983) |
| Місце поховання | Єврейське кладовище на Оливковій горі[В] |
| Країна | Ізраїль[В] |
| Місце проживання | Сновськ, Ленінград, Ташкент, Кфар-Хабад |
| Місце діяльності | Радянська Росія, Кфар-Хабад |
| Належність | Хасидизм Хабад |
| Рід діяльності | рабин, рам, даян |
| Освіта | Радунська єшива Хафец Хаїма |
| Посада | рабин Кфар-Хабаду (5734—5744), рам в єшиві «Томхей Тмімім» Кфар-Хабад, рам в єшиві «Томхей Тмімім» Брюнуа (5707—5709), член Рабинського суду Хабаду у Святій Землі, голова Комітету за цілісність народу |
| Інші посади | Рам в єшиві «Томхей Тмімім» Кфар-Хабад, член Рабинського суду Хабаду у Святій Землі |
| Сім'я | |
| Батько | рав Елазар-Мордехай |
| Мати | Рівка |
| Дружина | Хая-Рівка, дочка Шнеур-Залман Гарелік |
| Діти | Люба (Агува) Штокман, Пінхас-Лейб Требник |
| Родовід | |
Рав Нахум Требник (9 елула 5664 (20 серпня 1904) — 3 тішрея 5744 (10 вересня 1983)) самовіддано діяв у Радянській Росії. Служив рамом в єшиві «Томхей Тмімім» Брюнуа, Франція у 5707 — 5709 роках (1946–1949). Після репатріації до Країни служив рамом в єшиві «Томхей Тмімім» Кфар-Хабад. Був членом Рабинського суду Хабаду у Святій Землі і головою Комітету за цілісність народу і боровся за виправлення закону «Хто є євреєм». А після відходу з життя свого тестя рава Шнеура-Залмана Гареліка близько десяти років (5734 — 5744) служив рабином Кфар-Хабада, до свого відходу з життя. Крім того, було видано книгу його нових тлумачень «Мінхат Нахум».
Біографія

Дитинство і юність
Народився 9 елула 5664 (20 серпня 1904) у сім'ї рава Ельазара-Мордехая і Рівки Требник у містечку Лойбеша в Росії. У 5676 році (1915/1916), у віці 12 років, вирушив разом зі своїм братом Шимоном навчатися в Радунській єшиві Хафец Хаїма, яка в ті дні містилася в місті Шумячі Могильовської губернії[1].
Через два роки після його прибуття до єшиви бої козаків наблизилися до міста, і єшива переїхала до міста Сновськ Чернігівської губернії.
Кілька років потому, коли почалася комуністична революція, більшовики захопили місто Сновськ, і в 5680 році (1919/1920) єшива зі своїми учнями й керівниками переїхала до Польщі, оскільки «Хафец Хаїм» вважав, що євреям заборонено жити в Радянському Союзі під владою комуністів. Настільки твердою була його думка, що він оголосив, що дозволяється виїхати з Радянського Союзу потягом навіть у Йом Кіпур, що припав на Шабат[потрібне джерело].
Один із засновників єшиви в Сновську
З різних причин рав Требник і його брат рав Шимон разом з їхнім товаришем по єшиві р. Барухом Муніцом не переїхали до Польщі разом з іншими учнями єшиви і залишилися в Росії.
Коли вони побачили, що комуністичний уряд змушує єврейських дітей навчатися в державних школах, де дітей виховують на комуністичних ідеалах, вони відкрили єшиву, також названу «Хафец Хаїм», у якій навчалися понад п'ятдесят учнів — мешканців міста й околиць.
Рав Требник регулярно давав урок в одному з класів єшиви. Попри молодий вік, уже тоді в ньому виявлялася геніальність: він добре знав Шас і був відомий здоровим міркуванням, прагненням досконально осягнути простий сенс.
У той період влада по змозі заплющувала очі на єшиву. Іноді вона попереджала керівників, що ті мають закрити єшиву, але насправді не чіпала ні керівників єшиви, ні її учнів. Однак у 5683 році (1922/1923) влада почала вживати активніших кроків, щоб обмежити діяльність єшиви. Вона залякувала батьків учнів жорсткими погрозами і зрештою замкнула бейт-мідраш на замок і засув.
Унаслідок цього брат рава Нахума, рав Шимон Требник, переїхав до Гадяча, де його було прийнято рабином. А рав Нахум залишився в місті, щоб продовжувати поширення Тори: він давав євреям міста уроки «Даф йомі», Гемари і ТАНАХу. Влада переслідувала й ці уроки, але рав Требник продовжував викладати Тору із самопожертвою.
Одруження і перетворення на хабадського хасида
У ці роки рав Требник одружився з пані Хаєю-Рівкою, дочкою рава Шнеура-Залмана Гареліка, який на той час прибув до містечка, після того як під тиском влади був змушений залишити місце проживання.
Упродовж 14 років рав Требник навчався і викладав у Сновську, доки співробітники таємної поліції не прийшли до нього додому і йому не довелося тікати до Ленінграда. Спочатку він працював там сторожем, а через короткий час отримав посаду в крамниці, при цьому за згодою власника крамниці не працював у Шабат.
Після одруження він почав знайомитися з хасидизмом Хабад, багато в чому завдяки своєму тестеві, раву Гареліку. Атмосфера, що панувала в ті дні в Ленінграді, разом із численними хасидами, які там жили, з роками вплинула на нього, тож він почав іти шляхами хасидизму і навіть пов'язав себе з Ребе Раяцом.
Через рік після його прибуття до Ленінграда у Великій синагозі Ленінграда відкрилася навчальна програма «Тіферет бахурім», і разом із равами Елхананом Морозовим та Аврагамом-Єшаягу Свердловим він давав уроки. Рав Требник давав уроки Гемари і «Шулхан аруха», а уроки хасидуту давали Хоня Морозов і Аврагам Свердлов.
Переслідування влади дійшли й до «Тіферет бахурім». Але переслідування не відлякали рава Требника від викладання Тори; навпаки — він відкрив особливі уроки і для дочок хасидів.
Арешт і заслання
У дні після Йом Кіпуру 5698 року (1937/1938) співробітники НКВС прийшли до дому родини Требник і почали ретельний обшук, що тривав до світанку. У результаті обшуку було вилучено два мішки книг, а також рукописи нових тлумачень Тори, що належали його братові Шимону Требнику. Після закінчення обшуку співробітники НКВС оголосили раву Требнику, що він заарештований.
На третій день арешту його викликали на допит, де він дізнався, що його звинувачують в «організації вивчення філософської віри». Рав Требник не визнав провини: «Я віруючий єврей, і тому я молюся в синагозі, але я не організовую навчальних груп учнів». Слідчі йому не повірили, бо мали обґрунтовану інформацію про діяльність рава, і погрозами намагалися вибити з нього зізнання, але він їм не піддався. Упродовж місяця йому погрожували й катували його, щоб він визнав, що стояв на чолі тих, хто зміцнював юдаїзм у Ленінграді, і щоб видав імена тих, хто йому допомагав, але він стояв на своїй відмові.
Після численних катувань, на тридцятий день після арешту, він підписав зізнання, що справді ініціював і організовував уроки Тори, — знаючи, що слідчим і так відомі його справи, і з надією, що, може, так його залишать у спокої. Однак після зізнання його становище лише погіршилося.
Приблизно через два тижні його серед ночі вивели з камери разом із багатьма такими ж, як він, серед них рав Аврагам-Єшаягу Свердлов та інші. В'язнів посадили в чорну машину, яку називали «воронок» («ворон»), — у ній вивозили зрадників комуністичного уряду, чий вирок був суворим. Їх доставили на найближчу залізничну станцію і посадили на потяг до Сибіру. Поїздка тривала три дні, доки потяг не прибув до трудового табору поблизу міста Владивосток у Сибіру. Прибувши до табору, він дізнався, що заочно засуджений до десяти років заслання до Сибіру за звинуваченням у зраді.
Звільнення
Улітку 5701 року (1940/1941), коли нацистська армія вторглася вглиб Радянської Росії, влада вирішила звільнити багатьох політичних в'язнів. Документи рава Требника загубилися в дорозі. Тому йому мимоволі довелося залишитися в таборі.
Лише після звільнення він дізнався про диво, яке сталося з ним. Рав Свердлов і багато інших звільнених, прийшовши додому, були відразу ж відправлені воювати на фронт проти нацистів. Рав Свердлов загинув на фронті від рук нацистської армії, хай зітреться ім'я їхнє і пам'ять про них, а він, рав Требник, хоча й страждав ще два роки в таборі, але залишився живим.
Через два роки було вирішено, що хворі в'язні, які не можуть вилікуватися в таборових умовах, вийдуть на волю. У таборі був лікар-єврей, який симпатизував раву Требнику, і він оформив документи про нібито тяжку хворобу рава. Завдяки цьому рава Требника було відпущено додому після п'яти років заслання.
У той час він сильно страждав від нестачі їжі. Він вийшов із табору разом із неєвреєм, також звільненим через хворобу. І вони вдвох блукали з місця на місце, не маючи при собі навіть трохи їжі.
Дорогою вони потрапили до населеного пункту і сіли на краю вулиці, не маючи сил іти. Змучені сильним голодом, вони думали, як би їм дістати щось поїсти, щоб не померти з голоду. Під час розмови вони помітили двох жінок, які йшли вулицею і лузали насіння. З гіркотою в серці вони звернулися до цих жінок і попросили зглянутися над ними і дати їм трохи насіння, яке було в них у руках. Раптом рав Требник упізнав одну з жінок — це була сестра дружини його брата, рава Шимона Требника, яка в той час працювала старшим лікарем у місцевій лікарні. Вона відразу ж подбала про те, щоб покласти його і його товариша до місцевої лікарні, де їх лікували і дали трохи хліба і води. Рав Требник зміцнів і через деякий час був виписаний.
Після довгого й тяжкого шляху він дістався до Ташкента, де зустрів дружину, дочку і тестя разом з іншими членами родини і багатьма хасидами.
Хасиди міста, які визнавали його чесноти, призначили його екзаменатором учнів єшиви «Томхей Тмімім» Ташкент і підпільних хедерів міста.
У Франції та в Землі Ізраїлю

Після війни рав Нахум Требник залишив Радянський Союз під час «Великої втечі».
Коли хасиди прибули до Франції, вони заснували єшиву «Томхей Тмімім» Брюнуа, де рав Требник близько року служив викладачем, доки не переселився до Святої Землі з дружиною, дочкою і сином.
З прибуттям до Країни він продовжував викладати і широко поширювати Тору. Його було призначено викладачем в єшиві «Томхей Тмімім» Тель-Авів. Приблизно через два роки перейшов до єшиви «Томхей Тмімім» Лод, де викладав, доки в місяці тевет 5723 року (грудень 1962 – січень 1963) єшива гдола не переїхала до Кфар-Хабада. Разом з єшивою він теж переїхав до Кфар-Хабада, де викладав до останніх днів.
Приблизно через рік після його відходу з життя члени родини видали книгу «Мінхат Нахум», до якої увійшла частина нових тлумачень, сказаних ним в єшиві; книгу підготував рав Давид-Аврагам Мандельбаум.
Мара де-атра Кфар-Хабада

Після трагічного відходу з життя його тестя, рава Шнеура-Залмана Гареліка, у 5734 році (1973/1974) було природно, що рав Требник займе його місце. Члени родини Гарелік запропонували йому цю посаду, але він рішуче відмовився. Поширення Тори було для нього важливішим за посаду рабина[2]. Мешканці Кфар-Хабада і духовний комітет селища написали Ребе листа, у якому пропонували різні кандидатури наступника. Ребе відповів, що вирішувати це мають самі мешканці селища. Зрештою було вирішено, що рав Требник стане мара де-атра Кфар-Хабада і керуватиме справами громади.
Отже, рава Требника було призначено рабином Кфар-Хабада, і при цьому він продовжував викладати в єшиві.
Член Рабинського суду Хабаду у Святій Землі
Наприкінці 5736 року (1975/1976) було засновано Рабинський суд Хабаду у Святій Землі, і він став членом суду. Після відходу з життя рава Зевіна, який служив головою рабинського суду, Ребе звелів призначати на посаду «голови рабинського суду» рабинів, старших за шістдесят років, причому кожні кілька місяців проводилося жеребкування, хто фактично виконуватиме обов'язки голови суду. Цими трьома були рав Требник, рав Єгуда Бутерішвілі і рав Давид Ханзін.
Хасид мекушар ла-Ребе

Приблизно за рік до відходу з життя рава Требника помер рав Єгуда Пелді, голова Комітету за цілісність народу. Невдовзі після цього рава Требника було призначено Ребе на його місце. Відтоді він стояв на чолі святої боротьби Ребе за виправлення закону «Хто є євреєм».
За два тижні до відходу з життя рава Требника пан Бегін несподівано пішов з посади голови уряду. Рав Требник відчув, що з'явилася можливість знову зумовити підтримку уряду виправленням закону «Хто є євреєм», і розпочав нову кампанію з цього питання. Він надіслав термінову телеграму релігійним депутатам Кнесету: «Після шести років особистих обіцянок, які не були виконані, тепер з'явилася можливість домогтися ясного й недвозначного зобов'язання виправити закон „Хто є євреєм“».
За кілька днів до відходу з життя він написав гостру статтю про обов'язок кожного діяти задля виправлення закону.
Рав Требник був пов'язаний з Ребе серцем і душею, самовіддано виконував вказівки Ребе і вів війни Б-га до останніх днів.
Відхід з життя
У ніч на Шабат Шува, 3 тішрея 5744 року (10 вересня 1983), рав Нахум Требник помер.
У його похороні, що відбувся в Єрусалимі, взяло участь безліч людей з усіх кіл, серед них хасиди Хабаду з усієї країни, рав Мордехай Еліягу та інші.
Рава Требника поховано на ділянці рабинів Хабаду на Оливковій горі, поруч із могилою його тестя, рава Гареліка.
Його книги
- «Мінхат Нахум», 5745.
Родина
- Його дружина Хая-Рівка померла 3 тамуза 5747 року (30 червня 1987).
- Його дочка, пані Люба (Агува) Штокман, померла 14 хешвана 5765 року (29 жовтня 2004).
- Його син р. Пінхас-Лейб Требник, Кфар-Хабад.
- Його братом був рав Шимон Требник, учень Хафец Хаїма. Деякий час служив рабином Гадяча і рамом в єшиві «Коль Яаков» у Москві.
- Його сестра Песя вийшла заміж за його шурина, рава Аврагама-Шмуеля Гареліка.
Додаткова література
- Шнеур-Залман Бергер, Рабин в Ізраїлі, тижневик «Бейт Мошіах», випуск 464, сторінка 28 і далі.
- Дов Леванон, З литовського рош-єшиви — у хасидського рабина, тижневик «Бейт Мошіах», випуск 850, сторінка 78 і далі.
- Йосеф Ашкеназі, «Оцар га-хасидім» — особистість і хасидське вчення машпіїм Хабаду у Святій Землі, видавництво «Хазак», 5772.
- «Перший тамім», сторінка 362 і далі
| Попередній: рав Шнеур-Залман Гарелік |
Головний рабин Кфар-Хабада | Наступний: рав Мордехай Ашкеназі |
| Попередній: рав Хаїм-Єгуда Пелді |
Голова Комітету за цілісність народу 5743 — 5744 |
Наступний: рав Шмуель Хефер |
Примітки
Код особи: № 6372494200
- Хабадпедія: статті, що потребують джерела
- Хасиди часів Ребе Раяца
- Хасиди часів Любавицького Ребе
- Рабини Хабаду періоду Ребе Раяца
- Рабини Хабаду в період Любавицького Ребе
- Хасиди, заарештовані в Радянському Союзі
- Хасиди, які залишили Росію під час Великої втечі
- Особистості в Ташкенті
- Персонал «Томхей Тмімім» Брюнуа
- Колишні члени рабинського суду Хабаду
- Даяни
- Члени Комітету за цілісність народу
- Особи Кфар-Хабада
- Рабини Кфар-Хабада
- Персоналії, поховані на хабадській ділянці Оливкової гори
- Особистості, що народилися в 5664 році (1903/1904)
- Рабини синагог
- Рабини громад Хабаду
- Голови рабинських судів
- Рамім
- Особистості, що померли в 5744 році (1983/1984)
