Перейти до вмісту

Ірміягу Брановер

Матеріал з Хабадпедії
Ірміягу Брановер
Профессор физики, узник Сиона и хабадский хасид
Основна інформація
Дата народження3 тевета 5692 (13 декабря 1931)
Місце народженняРига
Дата смерті17 ияра 5786 (4 мая 2026) (94 роки)
Місце похованняЄрусалим[В]
КраїнаЛатвія, Ізраїль, СРСР[В]
Місце проживанняРига, Беер-Шева, США
Рід діяльностіфізик, учитель, рабин, винахідник[В]
Посадакерівник центру магнітогідродинамічних досліджень Університету імені Бен-Гуріона, голова Штабу Мошіаха в Землі Ізраїлю, голова «Шаміра», головний редактор енциклопедії з історії євреїв Росії
Сім'я
БатькоГерц Брановер
ДружинаФаня Брановер
ДітиДаніель Брановер
Родовід
Нагороди
премія фонду Леді Девіс
премія голови Кнесету за якість життя (1992)
знак «За справу життя» міністра інфраструктури (2016)

Професор Ірміягу Брановер (3 тевета 5692 (13 грудня 1931) — 17 іяра 5786 (4 травня 2026)) — професор фізики, в'язень Сіону і хабадський хасид, який повернувся до дотримання заповідей; обіймав посаду голови Штабу Мошіаха в Землі Ізраїлю і голови «Шаміру».

Біографія

Проф. Ірміягу (Герман) Брановер

Народився в Ризі, столиці Латвії, у 5692 (1932) році в сім'ї Герца Брановера — агронома й любителя природи, який керував сільськогосподарською школою. Успадкував від батька любов до наук.

Проф. Брановер очолював центр магнітогідродинамічних досліджень в Університеті імені Бен-Гуріона в Беер-Шеві. Крім того, був професором в університеті Тель-Авіва, NYC,Argonne National Laboratory та інших.

За свою наукову роботу й численні книги удостоївся світового визнання та пошани, зокрема престижної премії фонду Леді Девіс; написав десятки книг і сотні статей як на теми науки та альтернативної енергетики, так і на теми юдаїзму.

Дитинство

Дитинство хлопчика Германа Брановера обірвала Друга світова війна: батька було вбито латишами, а матері вдалося вивезти родину вглиб Росії і повернутися до Риги, яка на той час уже була приєднана до Радянського Союзу. Ставши підлітком, він зіткнувся з проявами російського націоналізму й антисемітизму і навіть не був прийнятий до академії, куди подав документи, через своє єврейське походження. Тут почався його шлях до відкриття своєї єврейської ідентичності.

Паралельно він продовжував інженерну освіту; хоча раніше мріяв вивчати ядерну фізику, він звернувся до галузі, яка тоді тільки починала розвиватися, — пошуку альтернативних джерел енергії. Він почав із «гідродинаміки» (отримання енергії за допомогою водних потоків), а звідти перейшов до галузі «магнітогідродинаміки», заснованої на русі рідких металів у магнітних полях.

Знайомство з Хабадом

Під час навчання він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Фаною. Усе це супроводжувалося його зміцненням у юдаїзмі — вивченням святої мови, засвоєнням основних понять за книгами і знайомством із підпільним осердям хасидів Хабаду в Росії, серед них р. Нета Берхен, який наблизив його до юдаїзму. З холодного вченого, прихильника дарвінізму, він перетворився на віруючого єврея-хасида, який дотримується Тори і заповідей в усіх їхніх тонкощах. Труднощі, що поставали на його шляху на кожному кроці, лише гартували його віру та відданість своїй спадщині. Навіть хасидську бороду він відпустив, ще перебуваючи там, у Радянському Союзі.

Як науковець він зіткнувся з труднощами в отриманні дозволу на виїзд із Радянського Союзу; лише на початку 5730-х років він здійснив свою мрію, здійснив алію до Святої Землі й оселився в Беер-Шеві.

В останні роки жив у США, де й помер — 17 іяра 5786 (4 травня 2026)[1][2]. Удостоївся того, що його похорон відбувся біля 770.

На одній зі своїх численних зустрічей із Ребе
ר' ירמיהו ברנובר מתוועד ב-770 (תשס"ו)

Хасид Хабаду

В Університеті імені Бен-Гуріона він створив лабораторію в галузі своєї спеціалізації і відкрив її, прикріпивши мезузу.

Під час своєї першої поїздки до США він зайшов на єхідут до Ребе.

Професор Брановер став затребуваним лектором у всьому світі — як в академічних колах як відомий фізик, так і як науковець, що дотримується Тори і заповідей, який прагне довести єврейській молоді, що немає суперечності між науковим прогресом і життям, повністю заснованим на вірі у Святого, благословенний Він.

Також і після 3 тамуза продовжував поширювати віру у вічність життя Ребе і в здійснення пророцтва про Геулу, і навіть брав участь у з'їздах «Геула і Мошіах», які проводив у 5755 році (1994/1995) рав Зімроні Цик для зустрічі Ребе Мелех га-Мошіаха.

Організація «Шамір»

Основна стаття – «Шамір»

Брановер стоїть на чолі «Шаміру» — організації людей з академічною освітою, які дотримуються заповідей, вихідців із Росії, і в її межах просував проєкт перекладу низки основоположних єврейських книг російською мовою. Він увійшов до керівництва товариства «Шамір» за порадою Ребе з метою поширювати юдаїзм серед російськомовних через видання книг. Книги «Шаміру» були першими книгами, що потрапили до Радянського Союзу ще за часів Леоніда Брежнєва[потрібне уточнення].

Наприкінці 5740-х років був призначений Ребе керувати унікальним проєктом, покликаним прийняти хвилі алії з Росії, — будівництвом кварталу «Шамір» у Єрусалимі, який поєднував би відповідні рішення у сфері працевлаштування для репатріантів.

На початку 90-х років був головним редактором енциклопедії з єврейства Росії у 3 томах. Крім того, випустив Хумаш із новим російським перекладом. Ще одна його книга — «Га-Дерех хазара», історія життя Брановера від народження до перетину кордонів Радянського Союзу до Ізраїлю. Крім того, випустив 2 біографічні книги про Ребе. Крім того, опублікував десятки статей про Тору і науку 3 мовами.

Голова Штабу Мошіаха у Святій Землі

Основна стаття – Штаб Мошіаха у Святій Землі

Професор Брановер обіймав посаду голови Штабу Мошіаха у Святій Землі з 5759 року (1998/1999), коли його призначив на цю посаду рав Шломо Майданчик, голова «Агудат хасидей Хабад».

Протягом низки років під його ім'ям виходила постійна колонка в щотижневому листку «Га-Геула — меаньєн ве-ахшаві», присвячена відповідності законів природи наближенню Геули.

Нагороди

У 5752 (1992) році йому було присуджено премію голови Кнесету за якість життя. У 5776 2016 році йому було вручено відзнаку «За справу життя» міністра інфраструктури[3].

Його праці

  • «Га-Дерех хазара» — автобіографія.
  • «Бе-ейн га-лев» — перше видання біографії Ребе, видавництво «Маарів», 5749.
  • «Наві мі-кірбеха» — друге видання біографії Ребе, 5767.
  • «Ма рабу маасеха» — (співредактор).
  • «Мі-маамакім» — роздуми на тему релігії та атеїзму, таємно надруковано в Країні в період його перебування в Радянському Союзі.
  • «Га-Тшува» — історія його життя, що супроводжує читача висновками, які він зібрав у мандрах свого життя.

Родина

Його дружина, пані Фаня Брановер[4]

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

Ірміягу Брановер згадується ще в 32 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 5352215300

Повідомити про помилку на цій сторінці