Потяг

Потяг — це засіб наземного транспорту, що служить для перевезення пасажирів і вантажів рейковою колією.
Потяг у галасі та у вказівках Ребе
Скринька для цдаки
Ребе вказав раву Шломо Майданчику, який був машиністом потяга, поставити скарбничку для цдаки в потязі[1].
Наші Ребе, провідники поколінь, у потязі
Ребе Магараш
Ребе Магараш часто їздив потягом у громадських справах. Згідно з усталеним порядком, повідомляли начальників станції перед приїздом Ребе, і потяг чекав на Ребе, навіть якщо це спричиняло затримку. Коли призначили нового чиновника керувати залізничною станцією, новий начальник скасував усталений порядок, щоб довести, що це він розпоряджається справами. Під час своєї наступної поїздки Ребе запізнився на потяг. Ребе суворо поставився до поведінки чиновника, і через кілька днів стало відомо, що чиновника звільнено. Ребе розповідав цю історію багато разів, вказуючи на той факт, що хоча начальство чиновника назвало різні причини його звільнення, справжньою причиною цього була образа честі Ребе[2].
Ребе Раяц
У неділю 3 тамуза 5687 (3 липня 1927) Ребе Раяца доставили з в'язниці «Шпалерка» на залізничний вокзал «Москва» дорогою до заслання в Кострому. Стоячи на сходинках потяга, він зупинився, обернувся і виголосив сіху, цілком пройняту самопожертвою, «Єгі Гашем Елокейну іману...».
Ребе їхав у другому класі, поїздка тривала близько 24 годин і закінчилася на залізничній станції в Костромі.
Після звільнення Ребе Раяца Ребе багато разів їздив потягом. Серед іншого, Ребе їхав під час свого візиту до Святої Землі потягом із Єгипту до Лода, і знову на зворотному шляху з Тель-Авіва до Лода.
Рабі Леві-Іцхак
Під час заслання рабі Леві-Іцхака 5699 року (1938/1939) він їхав у потязі для в'язнів із Києва до Казахстану. Поїздка тривала близько місяця.
Потяг у Любавичах
За часів Цемах Цедека, коли почали будувати перші залізниці в Росії, російський імператор Микола наказав, щоб одна з головних залізничних ліній пройшла через містечко Любавичі. І справді, було проведено тендер на те, хто буде відповідальним за залізницю в цьому районі, і за жеребом випав підрядник-єврей, який дотримувався Тори і заповідей і був навіть близький до Цемах Цедека.
Коли той підрядник розповів Ребе про тендер, який він виграв, Ребе попросив його не бути відповідальним за залізницю біля Любавичів. Ребе запропонував йому сказати урядовцям, що він відмовляється від будівництва колії в цьому районі і щоб вони передали роботу іншому підрядникові. Той підрядник справді вчинив за порадою Ребе, і завдяки цьому виграв додаткові тендери від уряду, на яких заробив багато грошей і став надзвичайно багатим.
Будівництво колії біля Любавичів влада передала іншому підрядникові, неєвреєві. Коли почали прокладати колію, вона глибоко провалилася в землю. Намагалися закласти міцніший фундамент, але ніщо не допомогло: по всьому району Любавичів колія провалювалася.
Після багатьох спроб і вкладення великих грошей підрядник повідомив урядові, що він не в змозі збудувати колію. Бо в 4 ліктях Ребе він єдиний господар.[3].
[Однак у книзі «Решимот дварім» рава Єгуди Хітрика розповідається[4], що до будівництва залізничної станції в Рудні мешканці Любавичів заробляли в достатку і здобували собі прожиток на численних ярмарках, які відбувалися в містечку, але внаслідок будівництва залізничних станцій у Красному і в Рудні, близьких до Любавичів, багато ярмарків перейшли в місця поблизу залізничних станцій, щоб заощадити на витратах на перевезення, і це завдало шкоди заробітку мешканців Любавичів.]
Потяги Геули
Одного разу сидів праведник рабі Ісраель з Ружина з кількома наближеними, і розмова зайшла про останні новини у світі.
Це було за часів винайдення потяга, який був тоді приголомшливою новинкою в усьому світі. Сказав один із хасидів, що, мабуть, за допомогою потяга буде легше зібрати синів Ізраїлю з чотирьох кінців землі в Землю Ізраїлю.
Узяв праведник один із келихів, що стояли на столі, і сказав: «Якщо заради збирання вигнанців, то нам не потрібен потяг, бо збирання вигнанців буде подібне до того, як переносять келих із цього боку столу на інший бік, а вся користь від потягів буде в тому, що народи світу зможуть прийти й побачити славу Ізраїлю».[5]
Залізнична станція в Кфар-Хабаді

Основна стаття – Залізнична станція Кфар-Хабад
Залізничну станцію в Кфар-Хабаді було збудовано 5712 року (1951/1952) під наглядом громадського діяча рава Іцхака-Мендла Ліса. Станція розташована в промисловій зоні на околиці Кфар-Хабаду. Станція міститься поруч із мошавом Цафрія, табором Цріфін та іншими населеними пунктами.
До будівництва платформи на цьому місці станція була «пунктом зупинки» (англійською: Halt, узгоджене місце зупинки потяга для посадки і висадки пасажирів, без платформи чи будівлі станції), який називався «Сафарія» (Safariyya) за назвою арабського села, що містилося на цьому місці (згодом Кфар-Хабад), на лінії залізниці до Єрусалима. З плином років було збудовано коротку платформу завдовжки близько 50 метрів із невеликим навісом із бляхи. Із завершенням прокладання другої колії між Лодом і Тель-Авівом 5759 року (1998/1999) станцію було модернізовано, і сьогодні в ній є дві довгі платформи з лавами для сидіння та підземний перехід, що з'єднує платформи.
Більшу частину дня на станції зупиняється один потяг на годину в кожному напрямку на лінії Нетанія — Реховот.
У служінні Всевишньому
У листі, який машиніст рав Шломо Майданчик написав Ребе з приводу аварії, що сталася з його потягом, Ребе написав йому про сенс потяга згідно з хасидутом і про урок із нього в служінні Вс-вишньому:
Локомотив потяга уподібнюється Б-жественній душі (і видається — хоча це не сказано прямо в листі, — що вагони уподібнюються тілу людини), і порядок служіння такий, що як тоді, коли людина б'є по двигуну й відсилає вагони, потяг зруйнується, так і служіння Вс-вишньому людини має здійснюватися поступово й наполегливо, а не надто крайнім чином Тогу — бо тоді не вийде з цього нічого доброго, а в дусі мозок панує над серцем[6].
Примітки
- ^ «Локомотив Хабаду», с. 186.
- ^ «Торат Менахем», т. 12, с. 141, сіха Шабату тижневого розділу «Екев», 20 менахем-ава, 5716 (28 липня 1956), пункт 3, сіха Шабату тижневого розділу «Толдот» 5717, пункт 6
- ^ «Наші Ребе, провідники поколінь», том п'ятий, с. 90.
- ^ Нове видання, с. 387.
- ^ «Нер Ісраель», т. 2, с. 188.
- ^ «Ігрот кодеш», т. 13, с. 295. (Оригінал на ідиші)