Весілля
Весілля — одна з основоположних церемоній життєвого циклу людини загалом, а в єврейському народі воно вважається піднесеною духовною подією, що виражає вершину створення зв'язку між подружжям, щоб вони могли збудувати дім в Ізраїлі на засадах Тори, а в подальшому житті могли народжувати дітей правильним шляхом, згідно з Торою.
У порядку проведення весільної церемонії існують відмінності у звичаях між громадами Ізраїлю; а в Хабаді наголос робиться на звичаях, як вказали Ребе Хабаду.
Сватання
Шідух здійснюється, згідно зі звичаєм Ізраїлю, через третю особу, яка посередничає між сторонами, а не шляхом самостійної зустрічі нареченого і нареченої.
Як правило, перед зустрічами з'ясовують усе про майбутнього чоловіка чи дружину: характер, якості, погляди і ставлення до життя загалом і до створення єврейського дому зокрема. Крім того, заведено робити перевірку «Дор єшарім», щоб виключити генетичні захворювання і впевнитися, що діти народяться здоровими.
Після кількох зустрічей, коли пара вирішує, що вони підходять одне одному і хочуть збудувати дім в Ізраїлі, — рішення, яке ухвалюється на підставі їхнього розуміння і почуття, а не за жеребом і тому подібним[1], — зустрічаються батьки і вирішують між собою основні деталі, що стосуються весілля, а тим часом пара пише Ребе про своє рішення. Після того як написали Ребе (у колишні роки це було після отримання згоди Ребе), оголошують про «укладення шідуху».
Слід суворо стежити за тим, щоб не називати їх «зарученими», а «засватаними».
Ворт
Основна стаття – Ворт (легаїм)
Після рішення про сватання обидві родини — родина нареченого і родина нареченої — збираються разом із друзями та знайомими і влаштовують святкове застілля і фарбрейнген радості.
Під час цього урочистого свята заведено здійснювати «кіньян» щодо матеріальних сторін сватання, а угоду укладають тільки усно — «слово» (переклад слова «ворт» з їдишу), і не складають тнаїм і не пишуть документа[2].
Під час ворту заведено, щоб наречений повторював маамар хасидуту[3].
Призначення часу весілля

Що стосується призначення часу шлюбу, Ребе пише[4]: «Кожен, хто скорочує час між рішенням і весіллям, — гідний похвали»[5]. Щоправда, за часів Мішни наречена впродовж 12 місяців між вортом і весіллям прикрашалася коштовностями й отримувала 24 прикраси й речі, і це те, що сказано[6]: «Хай побуде дівчина з нами дні або десять» — «дні», тобто рік, «або десять» — десять місяців. Ішлося тільки про молоду наречену, а доросла наречена, старша за дванадцять з половиною років, чекала тільки тридцять днів.
Згідно з хасидутом, цей час призначений для очищення якостей, і це те, що сказано в Мегілат Естер (Сувої Естер): «Шість місяців з олією мирровою і шість місяців з пахощами». У наші дні робота з очищення якостей має відбуватися за короткий час між «тарілкою» і «каблучкою».
У минулому суворо стежили за тим, щоб не одружуватися в певні часи, наприклад у місяці хешван, а також у місяці тевет, або в другій половині місяця, коли місяць на небі спадає, крім місяців кислев, адар і елул, у які було заведено влаштовувати весілля впродовж усього місяця.
Сьогодні, оскільки вказівка Ребе — скорочувати час очікування, не суворо дотримуються цих особливих часів, як вказував сам Ребе в пізніші періоди.
Однак від самого початку бажано призначати весілля на такі дати, в які час удачі й благословення: місяць тішрей — у першій його половині[7]. Місяць хешван — у ньому не заведено влаштовувати весілля[8]. Місяць кислев — увесь місяць щасливий для весілля[9]. Місяць тевет — у ньому не заведено влаштовувати весілля[10]. Місяць шват — у першій його половині одружуються, а в другій його половині — якщо є поважна причина — збирають трьох рабинів, які вирішать про правильність призначення, і буде весілля в добру й щасливу годину[11]. Місяць адар — адар I та адар II — увесь місяць[12]. Місяць нісан — до свята Песах[13]. Місяць іяр — не одружуються в усі дні місяця (через відлік Омеру), крім Лаг ба-Омеру, коли в останні роки Ребе вказав, що одружуються, і навіть у його ніч[14]. Місяць сіван — від дня після свята Шавуот до середини місяця. Місяць тамуз — від початку місяця до днів Бейн га-мецарім[15]. Місяць менахем-ав — з 11 по 15 число місяця (однак краще одружуватися на початку місяця тамуз, ніж у ці дні)[16]. Місяць елул — увесь місяць щасливий для весіль[17].
Коли Ребе запитали про призначення весілля на п'ятницю, щоб заощадити на весільних витратах, Ребе дав своє благословення і висловився: «Дуже добре. Добре було б, щоб так чинили й інші»[18].
Вибір місця весілля
У відповідь на запитання, де призначити місце весілля, Ребе відповів, що відповідно до звичаю Ізраїлю весілля слід влаштовувати за місцем проживання нареченої[19].
Запрошення на весілля

Основна стаття – Запрошення на весілля
Хасиди суворо стежать за тим, щоб текст запрошення на їхнє весілля був ідентичний текстові запрошення, розісланого Ребе Раяцем на весілля Ребе, і в цьому тексті багато натяків і таємниць[20].
Не можна друкувати запрошення ассирійським письмом (ктав ашурі)[21].
Підготовка до весілля
Дні між шідухом і весіллям — дні дорогоцінні й піднесені («дорогоцінніші за все дорогоцінне»[22]), в які наречений і наречена отримують від Святого, благословенний Він, особливі сили, щоб збудувати «вічну будову». І тому слід використати ці дні належним чином і наповнити їх духовними цінностями, як вимагається, і серед них:
1. Більше займатися вивченням Тори, а також вивченням учення хасидуту, і особливо маамарів на теми служіння Всевишньому[23].
2. Додати в даванні цдаки[24].
3. У тижні, близькі до весілля, вивчити в хевруті з одруженою людиною необхідні закони — закони чистоти сім'ї[25]. А також наречений має вивчити в книзі «Решит хохма» «Шаар га-кдуша», розділи 15, 16, 17[26].
4. Нареченому й нареченій слід звести до мінімуму і навіть уникати зустрічей у дні між шідухом і весіллям. Також слід не фотографуватися разом у ці дні[27].
5. Звичай Ізраїлю — дарувати нареченому й нареченій святі книги: нареченому — Шас та інше, а звичай хасидів — також книги хасидуту. А нареченій — книги галахи на теми, пов'язані з веденням єврейського дому та його законами. Крім того, дарують подарунок — скарбничку для цдаки[28].
6. До весілля наречений не дарує нареченій «каблучку» як подарунок[29].
7. Бажано, наскільки це можливо, щоб батьки займалися матеріальними приготуваннями до весілля — своїми силами й коштами, а наречений і наречена були вільні, щоб займатися душевними й духовними приготуваннями до шлюбу[30].
8. Так само як у день хупи прощаються гріхи нареченого і його молитва перед хупою подібна до молитви Мінха Йом Кіпуру, так він має здійснити тшуву в дні перед своїм весіллям[31].
Тиждень і Шабат перед весіллям
Основна стаття – Ойфруфеніш (Шабат хатан)
У тиждень весілля існують особливі звичаї, і серед них:
1. Задля охорони тощо — наречений чи наречена не залишаються самі, навіть перебуваючи вдома, а лише в чиємусь товаристві[32].
2. Наречений і наречена не зустрічаються цього тижня і навіть не розмовляють по телефону[33].
3. У Шабат перед весіллям нареченого викликають до Тори.
4. Заведено, що під час виклику до Тори наречений одягає великий таліт, узятий у позику, і таліт лежить у нього на плечах, а не на голові, а на голові в нього капелюх. Не[34] промовляють благословення на одягання таліту.
5. Після виклику до Тори в нареченого кидають солодощі — на добрий знак[35].
6. Після молитви заведено влаштовувати фарбрейнген, кажуть «легаїм», подають борошняні вироби й тому подібне і кажуть слова Тори і хасидуту[36].
Шабат кала
Заведено, що в Шабат перед весіллям наречена, її подруги, члени її родини й тому подібні приходять до дому нареченої і влаштовують радісне свято.
День весілля
День весілля — свято нареченого й нареченої, і тому в цей день не кажуть Таханун у міньяні, в якому молиться наречений.
Заведено додавати в цдаці впродовж дня заради заслуги нареченого й нареченої, а також у читанні Тегілім[37].
Піст
Наречений і наречена постять у день своєї хупи; цьому наводяться три причини:
- Тому що це день прощення і спокути, подібний до Йом Кіпуру[38].
- Щоб не сп'яніли[39].
- Тому що заповідь їм дорога, за звичаєм перших хасидів, які постили, коли надходила дорога їм заповідь, на кшталт суки й лулава[40].
Згідно з першою причиною, тут є саме аспект посту, а згідно з двома іншими причинами є лише аспект утримання від їжі. Ребе[41] пов'язує це з тією самою суперечкою: якщо Йом Кіпур не спокутує без тшуви, то так само і щодо дня хупи, і тому потрібен піст тшуви. Але інші поским вважають, що спокута дня хупи не подібна до Йом Кіпуру, [що діє] силою тшуви, а є новою дією в силу самого дня хупи, і тому вони не дотримуються першої причини.
Коли день хупи припадає на дні радості й свята (Рош ходеш, Ханука, Пурим, Ісру хаг, 15 ава), не постять, але й не їдять; а лише трохи п'ють уранці[42].
Ребе Раяц мав звичай і сам постити в день весілля своїх доньок і завершував піст аж до кінця дня. На весіллі його молодшої доньки час хупи дуже затримався (через запізнення одного із запрошених, на чий прихід чекали), і попри це Ребе Раяц і далі залишався в пості до закінчення хупи[43].
Ребе згадав на єхідуті раву Менахему-Мендлу Вольфу звичай Ребе Раяца постити в дні весіль своїх доньок, але застеріг свою розповідь і сказав, що цей звичай не є вказівкою для рава Вольфа; рав Вольф усе ж дотримувався цього звичаю і постив у дні весіль своїх доньок, пояснюючи це тим, що Ребе згадав цей звичай при ньому на єхідуті[44].
Молитва Мінха
Основна стаття – Молитва Мінха перед хупою
У молитві Мінха в день хупи наречений і наречена промовляють увесь текст відую Йом Кіпуру — «Аль хет» (відуй), а якщо хупа до часу Мінхи, кажуть відуй у молитві Шахаріт; крім того (якщо постили), кажуть у Шмоне есре текст «Анейну» постів.
Наречені, які моляться за сідуром Ребе, за кілька днів до весілля кажуть текст відую також і тоді[потрібне джерело].
На цю молитву наречений одягає сюртук. І починаючи з цієї молитви наречений підперізується гартлом в усіх молитвах поверх верхнього одягу.

Тнаїм
Основна стаття – Шетар тнаїм
Шетар тнаїм — давній звичай, прийнятий у громадах Ізраїлю, за яким засватані сторони підписують між собою взаємні зобов'язання, серед них: дата, не пізніше якої відбудеться весілля, фінансові зобов'язання кожної зі сторін на користь молодої пари та інше. Тнаїм мають галахічну силу, і в разі порушення умов сторона, що порушила, виплачує грошову суму як компенсацію.
У нас не заведено складати тнаїм у письмовому вигляді на ворті, щоб, якщо сторони передумають, було легше розірвати шідух, ніж якби були тнаїм і свідки. Письмові тнаїм складають лише незадовго до весілля, а краще — в день хупи[45].
У попередніх поколіннях було заведено писати шетар тнаїм за тиждень або більше до весілля, але Ребе запровадив звичай писати його в день весілля, зовсім незадовго до хупи, з наведеної вище причини[46].
Написання ктуби
Основна стаття – Ктуба
Ктуба — документ про зобов'язання нареченого щодо нареченої. До нього входять: його обов'язки за Торою і за постановою мудреців, і одне з головних серед них — його зобов'язання виплатити дружині компенсацію в разі розлучення в розмірі 200 зуз, якщо вона була незайманою, і 100 зуз, якщо вона була заміжня раніше. Документ написаний арамейською мовою.
Ктубу пишуть протягом дня, і її підписують два свідки. Під час хупи між ерусін і нісуїн роблять перерву, зачитуючи її. А потім наречений або рабин передає її нареченій.
У трактаті «Ктубот» є суперечка танаїв про те, чи є зобов'язання виплати компенсації, зазначеної в ктубі, установленням Тори, чи це постанова мудреців.
Кабалат паним

Основна стаття – Кабалат паним
Перед хупою заведено влаштовувати урочистість кабалат паним для нареченого, а також для нареченої; кажуть «легаїм», і наречений повторює напам'ять маамар; заведено повторювати маамар, що починається словами «Леха доді», 5714 року (1953/1954).
Заведено влаштовувати урочистість кабалат паним саме в будівлі єшиви «Томхей Тмімім».
«Бадекеніш» (покриття обличчя нареченої)
Наречений покриває обличчя нареченої покривалом (на їдиші це називається «бадекеніш»), і цьому наводяться три причини:
1. Щоб показати, що він звертає увагу не на вроду, а на її добрі справи й на її родину, бо оманлива принадність і марна врода, а жінка, що боїться Г-спода, — вона буде прославлена.
2. У мідраші сказано, що до гріха золотого тельця Всевишній говорив з Ізраїлем «віч-на-віч», і вони не боялися, а тепер не могли дивитися на обличчя Моше, вчителя нашого, і тому він поклав на обличчя покривало. І відомо, що жінки не захотіли віддати свої прикраси для тельця, і тому їхні обличчя не постраждали. І тому наречена кладе на обличчя покривало, щоб натякнути, що він не може бачити її обличчя, бо він дав для тельця, а вона не дала[47].
3. Так само як заплющують очі й закривають обличчя під час промовляння «Шма, Ісраель», щоб показати: я вірю повною вірою, без жодного запитування і дослідження, що Всевишній єдиний, — так і наречена повністю приймає на себе владу свого чоловіка, навіть якщо іноді для цього потрібна віра[47].
Весілля
Прибуття до хупи
Під час церемонії хупи заздалегідь розтягують полотнище на жердинах (хупа) і підводять до нього нареченого обличчям на схід; заведено проводити хупу у вечірні години, після заходу сонця або безпосередньо перед ним. За нашим звичаєм[48] хупу ставлять саме під відкритим небом, і це знак плодючості й розмноження — «як зорі небесні численністю»[49].
Шушвінім ведуть нареченого й наречену до місця хупи із запаленими свічками в руках.
Кідушин

Основна стаття – Біркат ерусін • Кідушин • Місадер кідушин
Кідушин жінки для її чоловіка здійснюються під хупою: чоловік надягає на палець жінки каблучку і каже: «Ось, ти посвячуєшся мені цією каблучкою за законом Моше та Ізраїлю».
Один зі способів, якими жінка посвячується, — це кідушин грошима, і саме цим способом на практиці заведено посвячувати жінку. Однак фактично кідушин здійснюються каблучкою[50], і в цьому є ті, в кого заведено, щоб вона була із золота[51], і є ті, в кого заведено, щоб вона була зі срібла[52], і так це і за Каббалою[потрібне джерело].
Звичай Хабаду — здійснювати кідушин каблучкою, зробленою цілком саме із золота[53], і в працях наших Ребе, провідників поколінь, наводиться безліч пояснень цього звичаю[54].
Щодо форми каблучки наводиться[потрібне джерело], що вона має бути на кшталт [літери] самех і на кшталт [літери] мем — круглою зсередини, як самех, і квадратною ззовні, як мем. Однак фактичний звичай Хабаду — здійснювати кідушин круглою каблучкою (і ззовні теж).
Шева брахот
Основна стаття – Шева брахот
Під хупою промовляють сім шлюбних благословень, і їх промовляють над келихом вина. І заведено розподіляти благословення між різними шанованими людьми з публіки. Для промовляння благословень потрібен міньян.
Одруження
Основна стаття – Шлюб
Нісуїн — це завершення набуття [у шлюбі], розпочатого кідушин, і вони є частиною заповіді «плодіться і розмножуйтеся».
Акт нісуїн здійснюється, як правило, за допомогою «хупи» (крім того, хто одружується зі своєю ябамою); серед рішонім є суперечка, що таке ця хупа — промовляння шева брахот чи «кімната усамітнення».
Хедер їхуд
Основна стаття – Хедер їхуд
Після хупи наречений і наречена входять до зачиненої кімнати й залишаються там разом деякий час, без інших людей. І є звичай класти срібну ложку біля входу до кімнати. Одного разу Ребе висловився, що «сгула» до того, щоб наречений був господарем у своєму домі, — щоб наречений увійшов першим до хедер їхуд, а якщо забуде увійти першим до хедер їхуд, то коли вони прийдуть до квартири пари — після весілля, — хай наречений увійде першим[55].
Весільна трапеза
Бажано проводити весільну трапезу скромно і просто в матеріальному відношенні і не розтринькувати гроші євреїв, і особливо не на надмірності[56].
На весіллі слід ставити на стіл нареченого і на стіл нареченої «скарбничку для цдаки».
На весіллі Ребе батько, батько нареченої — Ребе Раяц, — обходив столи гостей, що сиділи, роздавав усім горілку, і казали «легаїм»[57].
Велика заповідь — веселити нареченого й наречену піснями і співом, танцями і хороводами[58].
Особливі весілля в історії Хабаду
Див. також
Додаткова література
- Поради та вказівки для щасливого подружнього життя — книга англійською мовою, що містить практичні поради, поради та вказівки про те, як досягти спокою і радості в єврейському подружньому житті, на основі сіхот і писань Ребе. Книгу написав письменник Р. Л. Кремніцер, і її поширює «Ваад сіхот ба-англіт».
- Шломо Раскін, «Маленька звістка до великої події», добірка ідей і роз'яснень до різних етапів весільного процесу
- Добірка висловів про весілля
- Менді Дікштейн, «Хупа, що з'єднує світи», рабини-шлухім розповідають, як одружують наближених, тижневик
1422 - «Ше-га-сімха бі-моно» — порядок проведення весілля, додаток «Неший» до тижневика «Кфар-Хабад», випуск 1858, с. 38
- Менді Дікштейн, «Школа для наречених», тижневик
1343, с. 18. - Рав Ісраель Ельфенбейн, «Ребе цікавився: чи був на весіллі фарбрейнген, хто проводив фарбрейнген і коли закінчився фарбрейнген?», рубрика «Хаєй Рабі», тижневик «Кфар-Хабад», випуск 2121, с. 42
Зовнішні посилання
- Дорогою до банку — Ребе зголосився супроводжувати нареченого —

- Менахем Зігельбойм, «Ті, що плачуть у виноградниках» — захоплива і гостра бесіда про становище зі сватанням у Хабаді — тижневик «Бейт Мошіах» (випуск 799)
- Думка Ребе щодо шлюбу з двома дружинами — листи «Ігрот кодеш», присвячені цій темі —

- Так виглядає хабадська хупа, інтерв'ю з равом Йосефом-Єшаєю Брауном у тижневику «Бейт Мошіах»
, випуск переддня Шабату тижневої глави «Ваїшлах», 14 кислева 5778 (2 грудня 2017) - Маамар «Леха доді» Ребе Раяца і весільні звичаї з примітками Ребе
| Події та обряди життєвого циклу в єврейській традиції | ||
|---|---|---|
| Дитинство і юність | Шолом захар · Вахнахт (ніч перед обрізанням) · Бріт-міла · Підйон га-бен · День народження · Перша стрижка (опшереніш) · Вступ до хедеру · Накладання тфілін · Бар-міцва / Бат-міцва | |
| Період весілля | Шідух · Ворт (легаїм) · Ойфруфеніш (Шабат нареченого) · Кабалат панім · Хупа · Кідушин · Шева брахот · Шлюб · Хедер їхуд | |
| Загальне | Новосілля (ханукат га-баїт) · Похорон · Шива (жалоба) · Ярцайт (день пам'яті) | |
| Весілля | ||||
|---|---|---|---|---|
| Підготовка до весілля | Шлюбний вік · Шідух · Ворт (лехаїм) · Запрошення на весілля · Посаг · Ойфруф · Молитва Мінха перед хупою | |||
| Перебіг весілля | Шетар тнаїм · Ктуба · Кабалат паним · Хупа · Місадер кідушин · Шушвінім · Кідушин · Шева брахот · Шлюб · Кімната усамітнення · Трапеза для бідних | |||
| Шлюб і ведення дому | Перший рік · Святість єврейського дому · Мир у домі · Річниця весілля | |||
| Нігуни | «Меера ішама» · «Самеах тесамах» · «Ясіс алаїх» · «Мі адір» · «Ашер бара» · «Ва-єгі бі-Єшурун мелех» | |||
| Пов'язані статті | Розлучення · Другий шлюб · Весілля Ребе Рашаба · Весілля Ребе Раяца · Весілля Любавицького Ребе | |||
Примітки
- ^ Ребе, «Ігрот кодеш», т. 17, с. 84.
- ^ «Гіткашрут», випуск 70, «Ніцоцей Ребе». «Сімхат олам», сторінка 41.
- ^ «Ігрот кодеш», частина 13, сторінка 135.
- ^ «Шаарей галаха у-мінгаг», с. 30.
- ^ Див. добірку «маанот кодеш» з цього питання, тижневик «Кфар-Хабад», випуск 1985, с. 14. Водночас у приватній відповіді раву Еліягу Озену (нині директору «Бейт Рівка» Франція) Ребе відповів, що варто відкласти весілля приблизно на пів року, до закінчення навчального року його нареченої, яка вчилася в семінарії в Гейтсгеді.
- ^ Берешит 24, 55.
- ^ «Сефер га-мінгагім», с. 76. «Ігрот кодеш», т. 17, с. 306. «Лікутей сіхот», т. 24, с. 463. А в «Ігрот кодеш», т. 9, с. 205: не одружуються в Десять днів каяття.
- ^ «Ігрот кодеш», т. 18, с. 207.
- ^ «Сіхот кодеш» 5752, ч. 1, с. 418.
- ^ «Ігрот кодеш», т. 5, с. 52.
- ^ «Ігрот кодеш», т. 19, с. 145.
- ^ «Сефер га-мінгагім», с. 76. «Лікутей гораот бе-іньяней шідухім», каф, с. 108.
- ^ «Сімхат олам», с. 44.
- ^ У ранні роки він висловлювався, що наш звичай — не одружуватися в Лаг ба-Омер, а якщо є поважна причина, що вимагає влаштувати весілля в Лаг ба-Омер, — хай влаштовують його вдень Лаг ба-Омеру, а не в ніч Лаг ба-Омеру («Ігрот кодеш», т. 8, с. 318); однак у сіхі ночі Лаг ба-Омеру 5749 року (1988/1989) було останнє слово і «маасе рав», як в основному тексті
- ^ «Ігрот кодеш», т. 16, с. 202. «Сімхат олам», с. 46.
- ^ «Лікутей сіхот», т. 24, с. 462. «Ігрот кодеш», т. 16, с. 202.
- ^ «Ігрот кодеш», т. 20, с. 304.
- ^ «Га-сіпур шелі» 569, Бегар-Бехукотай 5786.
- ^ «Ігрот кодеш», т. 26 (видання рава Шалома-Дов-Бера Левіна) с. 221. «Лікут маанот кодеш» 5712–5719 с. 140, 5724–5726 с. 216, доповнення ч. 4, с. 251.
- ^ Сіха Шабату тижневої глави «Ваїшлах», 5714.
- ^ «Ігрот кодеш», т. 12, с. 228.
- ^ «Ігрот кодеш», т. 14, с. 82.
- ^ «Сімхат олам», с. 55 і далі. «Гейхал Менахем», т. 3, с. 175.
- ^ «Гітваадуйот» 5745, т. 2, с. 1181.
- ^ «Ігрот кодеш», т. 5, с. 129.
- ^ «Ігрот кодеш», т. 14, с. 84.
- ^ «Шаарей галаха у-мінгаг», т. 4, с. 92. «Гіткашрут», випуск 70, «Ніцоцей Ребе».
- ^ «Шаарей галаха у-мінгаг», т. 4, с. 93–94.
- ^ «Лікутей сіхот», т. 19, с. 510.
- ^ «Сімхат олам», с. 62.
- ^ Лист Ребе від 26 тевета 5713 (13 січня 1953), у кунтресі «Маамар» від «Ваад ганахот бе-лашон га-кодеш» до Шабату тижневої глави «Ваетханан», Шабату Нахаму 5785, с. 351.
- ^ «Лікутей сіхот», т. 1, с. 52.
- ^ «Сімхат олам», с. 63.
- ^ Див. «Ціціт — галаха псука» (Коген, 5753), с. 268 і в примітках.
- ^ Див. «Нітей Гавріель», с. 23.
- ^ Див. «Нітей Гавріель», с. 10.
- ^ «Сефер га-мінгагім», с. 75
- ^ Магарам Мінц, гл. 109, і див. «Лікутей сіхот», т. 5, с. 170.
- ^ Магарам Мінц, там само.
- ^ «Рокеах», гл. 353.
- ^ «Лікутей сіхот», т. 8, с. 165 (с. 178).
- ^ Докладніше див. «Піст нареченого й нареченої, коли весілля в Рош ходеш, у неділю», рав Мордехай Фаркаш, у «Гаарот у-біурім — Огалей Тора», тижнева глава «Корах», 3 тамуза 5782 (2 липня 2022), с. 46.
- ^ «Лікутей гораот, мінгагім у-веурім бе-іньяней шідухім ве-нісуїн» («Кегот», 5752), с. 133. Рашей дварім під час кабалат паним — Пурим катан 5711 («Торат Менахем — Гітваадуйот», т. 2, с. 252). Сіха Шабату тижневої глави «Корах» 5718 («Торат Менахем», т. 23, с. 111).
- ^ Єхідут відбувся в місяці кислев 5730 (листопад–грудень 1969)«Єгі шалом бе-хелех», тшура Вольф-Слонім, с. 15.
- ^ («Бе-йом сімхатхем» — рав Вакнін, с. 566.
- ^ «Ігрот кодеш», т. 7, лист 1886; «Кфар-Хабад», випуск 1430, с. 30.
- ^ 1 2 «Га-Матамім»
- ^ «Ігрот кодеш», т. 19, с. 413.
- ^ Дварім 1, 10. Так постановив Рама в «Шулхан арух», «Евен га-езер», 61, 1.
- ^ «Шулхан арух», «Евен га-езер», гл. 31, п. 2. Рама в гл. 27, п. 1, додав: «У них є підстава в „Тікуней Зогар“».
- ^ «Мордехай» на трактат Кідушин, гл. 488. «Шулхан га-езер», ч. 2, 40. У «Клілат хатаним», гл. 9, п. 7, навіть наведено цьому опору з Писання: «і каблучки їхні — золото». А в «Нефеш хаїм» (розділ «Куф», п. 10) написано від імені його сина р. Іцхака Паладжі: «Причину того, що заведено посвячувати жінку золотою каблучкою, а не з інших металів, можна пояснити тим, що відомо: немає серед усіх металів такого, чий звук був би таким низьким і тихим, як у золота, і відомо те, що встановлено в Галахі: жінку-крикуху чоловік може розлучити; і щоб натякнути їй, щоб її голос не було чути, тому посвячує її золотом, і ти побачиш, що натяк міститься в слові „загав“, яке є нотариконом „זה הקול בחשאי“ — „це голос нишком“». У респонсах «Діврей Яців» («Евен га-езер», гл. 52) написано, що посвячувати сріблом і міддю — не добрий знак, а тільки золотом, щоб натякнути, що той, хто дає, — міцний. І див. там ще.
- ^ У респонсах «Левушей Мордехай», ч. 3, гл. 274, наведено від імені гаона рава Мордехая Банета, праведної пам'яті, що оскільки закон про кідушин грошима виводять (на початку трактату Кідушин) [із зіставлення] «взяття» — «взяття» з поля Ефрона, а в Ефрона написано «срібло», а не золото, тому слід посвячувати каблучкою зі срібла. І так само написано в респонсах «Арей бесамім», друге видання, гл. 229, що в них заведено посвячувати срібною. І так само в «Бен іш хай», тижнева глава «Шофтім», п. 8 (і див. там, де написано, що в них заведено гравіювати на каблучці форму [літери] гей, і це гарний звичай).
- ^ «Торат Менахем». А також «Сефер га-мінгагім», с. 76, і див. «Ігрот кодеш», частина 3, с. 429, — не здійснювати кідушин позолоченою срібною каблучкою.
- ^ Обручка — закони, джерела і пояснення в ПаРДеСі Тори і в ученні наших Ребе.
- ^ Випуск «Гіткашрут», випуск 704.
- ^ «Гітваадуйот» 5749, т. 1, с. 286. А в «Ігрот кодеш», т. 22, лист 7392: «...У тому, що він пише про порядок весілля, — загалом я зовсім не схвалюю розтрати грошей на оренду зали й тому подібне — витрати, від яких немає жодної користі, навіть матеріальної; і хоча мудреці дуже звеличували радість нареченого й нареченої і те, як кожен зобов'язаний у цьому, — адже видно на власні очі, що радість більша, коли влаштовують весілля не в офіційній залі, оренда якої коштує величезних грошей, а влаштовують весілля так, що чим простіше, тим краще; але зрозуміло також, що в будь-якому разі необхідно влаштувати справу саме приємними шляхами і за повної згоди обох сторін, і в цьому — також думка жінок і їхнє бажання, і це легко зрозуміти, і як зрозуміло також із хасидського маамару — „Як танцюють перед нареченою“ — саме».
- ^ «Ємей мелех», т. 1, с. 274.
- ^ Див. «Га-нісуїн ке-ілхатан», т. 2, с. 397 і далі.