Аріель Шарон
| Аріель Шарон | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Ім'я в оригіналі | אריאל (אריק) שרון[В] |
| Відомий як | Арік |
| Дата народження | 5 адара 5688 (26 лютого 1928) |
| Дата смерті | 10 швата 5774 (11 січня 2014) |
| Місце поховання | Гіват-Каланійот[В] |
| Країна | Підмандатна Палестина, Ізраїль[В] |
| Рід діяльності | армійський офіцер, політик[В] |
| Посада | 11-й прем'єр-міністр Держави Ізраїль, міністр оборони, міністр сільського господарства, міністр промисловості й торгівлі, міністр будівництва та житлового господарства, міністр національної інфраструктури, міністр закордонних справ, командувач Південного військового округу |
| Сім'я | |
| Діти | Омрі та інші |
| Нагороди | |
| почесний доктор Університету імені Бар-Ілана[В] | |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Пан Аріель (Арік) Шарон (5 адара 5688 (26 лютого 1928) — 10 швата 5774 (11 січня 2014)) був генералом ЦАХАЛу, депутатом Кнесету від Лікуду, засновником і головою партії «Кадіма», міністром і 11-м прем'єр-міністром Держави Ізраїль. До вступу в політичне життя був військовим, який створив підрозділ Генштабу (Загін 101 у його першому втіленні), і командувачем Південного військового округу. Воював у Війні за незалежність, у Синайській кампанії, у Шестиденній війні і у Війні Судного дня. На посаді міністра оборони керував Першою ліванською війною та операцією «Захисна стіна». Як військовий і на початку свого шляху як політик дотримувався ідеї цілісної Землі Ізраїлю і боровся за заселення району Юдеї і Самарії, тож його прозвали «батьком поселень». Наприкінці свого політичного життя, у 5765 році (2004/2005), стався перелом у його позиціях: він оголосив про план розмежування, який було здійснено влітку того самого року, попри сильний опір значної частини суспільства. 5 тевета 5766 (5 січня 2006), приблизно через пів року після вигнання євреїв Гуш-Катіфа з їхніх домівок, що його називають планом розмежування, переніс інсульт і відтоді лежав у комі до свого відходу з життя 10 швата 5774 (11 січня 2014).
Упродовж років підтримував особливий зв'язок із Ребе і навіть зустрічався з ним на єхідуті кілька разів. Часто брав участь у зібраннях Хабаду.
Військова діяльність

26 хешвана 5717 року (31 жовтня 1956) відбувся бій на перевалі Мітла в межах Синайської кампанії, під час якого бригада парашутистів під командуванням Аріеля Шарона вийшла в бій всупереч вказівкам верховного командування ЦАХАЛу з метою захопити територію і очистити її від єгиптян; операція вдалася, але забрала життя 38 солдатів і призвела до поранення ще 120. Попри те що вихід у цей бій був позбавлений військового сенсу, він удостоївся високої оцінки завдяки виявам героїзму солдатів, які брали в ньому участь.
Його політична діяльність
Міністр в урядах Ізраїлю
До Кнесету вперше увійшов у 5733 році (1972/1973), коли пішов із ЦАХАЛу і приєднався до Ліберальної партії. Приблизно через рік після обрання пішов із Кнесету заради високої посади в ЦАХАЛі, а через два роки, у 5736 році (1975/1976), був призначений радником з питань безпеки прем'єр-міністра Іцхака Рабіна. У 5737 році (1976/1977) створив нову партію під назвою «Шломціон», у межах якої був обраний до Кнесету і призначений міністром сільського господарства в уряді Менахема Бегіна. У цей період багато зробив для зміцнення єврейського поселенства в Юдеї і Самарії.
Після виборів у 5741 році (1980/1981) був призначений міністром оборони, а в місяці нісан 5742 року (березень–квітень 1982) евакуював район Ямит. Через кілька місяців після цього став ініціатором операції «Шлом га-Галіль», метою якої було знищення гнізд терору на півдні Лівану. Спочатку сили ЦАХАЛу мали не заходити далі ніж на 40 км від кордону (дальність обстрілу «катюшами», якими стріляли по Кір'ят-Шмоні, однак насправді сили дійшли до Бейрута у спробі покінчити з існуванням ОВП у Лівані. Операція фактично тривала понад три роки.
Під час перебування ЦАХАЛу в Бейруті ліванська організація, яка користувалася підтримкою Держави Ізраїль, влаштувала різанину в таборах палестинських біженців. Провину було покладено на Шарона, який впустив сили організації до таборів біженців, і внаслідок цього його було усунуто з посади, і він залишився в уряді міністром без портфеля.
У Кнесеті одинадцятого скликання під керівництвом Іцхака Шаміра був призначений міністром промисловості і торгівлі та членом міністерської комісії з закордонних справ і оборони. У 5748 році (1987/1988) купив будинок у Мусульманському кварталі Старого міста Єрусалима, щоб змусити уряд забезпечити охорону євреїв у Старому місті.
У 5750 році (1989/1990) був призначений міністром будівництва і житлового господарства, у період, коли сотні тисяч євреїв репатріювалися з Росії після падіння залізної завіси[1]. У цей період збудував і відремонтував близько 150 тисяч квартир, багато з них у Юдеї і Самарії.
У період правління Іцхака Рабіна Шарон виступав проти угод Осло і навіть різко висловився, сказавши, що в іншій країні ініціаторів цього плану віддали б під суд. Улітку 5755 року (1994/1995) навіть закликав до відмови від виконання наказу про евакуацію баз із територій Юдеї і Самарії.
В уряді Нетаньягу у 5756 році (1995/1996) був призначений міністром національної інфраструктури, а в 5758 році (1997/1998) — міністром закордонних справ на додачу до посади міністра інфраструктури. На посаді міністра закордонних справ брав активну участь у підписанні угод Уай.
На посаді глави уряду
У період його перебування на посаді прем'єр-міністра, у 5761 році (2000/2001), спалахнула друга інтифада, під час якої було вбито сотні євреїв і тисячі поранено з щоденною частотою. У 5762 році (2001/2002), внаслідок серйозного загострення безпекової ситуації, коли сотні євреїв були вбиті в терактах смертників, уряд розпочав політику точкових ліквідацій, а коли це не допомогло, Шарон почав операцію «Захисна стіна» для викорінення терору. У той самий період він почав будівництво «розділового паркану», покликаного відокремити території Юдеї і Самарії від решти територій Землі Ізраїлю, — дія, що символізує ідеологічний надлом в ідеї «цілісної Землі Ізраїлю».
План розмежування
Основна стаття – План розмежування

Перед виборами в 5763 році (2002/2003) відкрито заявив, що буде готовий на «болісні поступки» в обмін на угоди про «мир». У 5764 році (2003/2004) Шарон уперше оголосив, що в його плані найближчим часом здійснити односторонній відступ із частин Юдеї, Самарії і Гази попри евакуацію поселень. Попри протидію американської адміністрації цьому планові, Шарон чинив сильний тиск, доки не домігся її повної підтримки. У цьому плані був повний злам усієї його колишньої ідеології, завдяки якій його було обрано на виборах.
Оприлюднення плану викликало численні хвилі протесту, і багато хто вимагав референдуму. Шарон заперечував, але виніс план на затвердження членів Лікуду, і ті відкинули його переважною більшістю. Попри протидію, Шарон зрікся свого зобов'язання, даного перед голосуванням, поважати результати голосування і продовжив здійснення плану. Водночас він посилив свою позицію щодо терору, але погодився на звільнення терористів-убивць.
12 ава 5765 року (17 серпня 2005) здійснив план розмежування.
Невдовзі після того, як він виступив із цим планом, переніс інсульт[2], близько восьми років пролежав у комі до свого відходу з життя 10 швата 5774 (11 січня 2014).
Сміттєзвалище Хірія в центрі країни перетворилося на зелений парк його імені — «Парк Аріеля Шарона». Щороку на свято Ханука на схилі гори запалюють найбільшу у світі ханукію з ініціативи Яакова Глойбермана і за участю членів родини Шарона.
Його зв'язки з Ребе і хасидизмом Хабад
Зв'язки Шарона з Ребе почалися в 5727 році (1966/1967), коли він почав часто листуватися з ним, а згодом зв'язок переріс у часті зустрічі. У місяці тішрей 5728 року (жовтень–листопад 1967), коли помер його син, Ребе надіслав йому листа зі співчуттями, у якому з похвалою згадує його роль у Шестиденній війні[3].

23 сівана 5728 року (19 червня 1968) уперше відвідав Ребе, і на єхідуті, що тривав майже дві години, Ребе говорив про різні питання, які стосуються безпеки Святої Землі. Шарон кілька разів згадував цей єхідут, і частину сказаного на ньому було надруковано в різних місцях[4]; у листі до Шазара кілька днів по тому[5] Ребе коротко написав про цей візит. Сам Шарон написав Ребе листа 24 ава 5728 року (18 серпня 1968), у якому він дякує Ребе за те, що той прийняв його на єхідуті, і розповідає, що після повернення до Землі Ізраїлю розповів у Кфар-Хабаді про враження від зустрічі з Ребе, а також що зустрівся з цього приводу з Шазаром. Шарон оглядає становище в Ізраїлі, висловлює свою думку проти поступок арабам і за повний контроль Ізраїлю над Юдеєю і Самарією та над Синаєм. Шарон пише Ребе, серед іншого: «І я знову прошу тебе вказати своїм людям включити питання кордонів до їхньої іншої розгалуженої діяльності, як я висловився в тебе, вказати їм „пов'язати кордони з тфілін“». Він просить Ребе виступити з відозвою до хасидів Хабаду закріпитися в Хевроні та відновити там єшиву Хабаду, а також заснувати єшиву в Старому місті Єрусалима і, можливо, навіть створити поселення хасидів Хабаду в Йорданській долині. Він зазначає, що розмовляв про ці можливості з р. Шломо Майданчиком, і р. Шломо сказав йому: «Усе можливо, якщо Ребе накаже». Наприкінці листа Шарон запрошує Ребе приїхати до Землі Ізраїлю [6].
12 елула 5728 року (5 вересня 1968) Ребе розлого відповів Шаронові на цей його лист. Ребе докладно торкається теми територій і становища в Хевроні та в Старому Єрусалимі і пояснює — серед іншого, — чому він не засновує єшиву в Хевроні і чому не виступає з відозвою оселитися в Хевроні. Ребе дякує Шаронові за привітання, яке той передав у своєму листі від свого візиту до Кфар-Хабада[7].
20 хешвана 5729 року (11 листопада 1968) Ребе пише Шаронові ще одного листа. У цьому листі Ребе згадує свій лист від 12 елула і зазначає, що за тижні, які минули відтоді, сталося кілька подій і випадків, які, на його думку, ще більше підкріплюють припущення, викладені в тому листі. Та інше[8].
22 сівана 5730 року (26 червня 1970) Шарон знову відвідав Ребе. Шарон увійшов до Ребе на єхідут разом зі своєю дружиною. Коли він повернувся до Ізраїлю, йому влаштували урочистий прийом у Кфар-Хабаді. 18 менахем-ава 5730 року (20 серпня 1970) Ребе написав листа Шаронові (лист є відповіддю на лист, який Шарон написав Ребе 16 серпня). Ребе пише Шаронові, щоб той не йшов із ЦАХАЛу і що «місце шановного — в ЦАХАЛі, і там, з допомогою Всевишнього, він досягає успіху і досягатиме», а далі пише про становище на Суецькому каналі і точно передбачає те, що станеться у Війні Судного дня (у 5734 році (1973/1974)). Наприкінці листа Ребе пише Шаронові, що дуже сподівається, що Шарон ретельно дотримується накладання тфілін кожного буденного дня, і пояснює йому важливість цієї справи[9].
3 елула 5731 року (24 серпня 1971) Ребе різко написав Ааронові Ярівові, главі Управління військової розвідки ЦАХАЛу, про лихо, яке криється в лінії Бар-Лева. Ребе того самого дня надіслав листа також Аріелю Шарону і додав до послання копію листа, надісланого Ярівові, і попросив Шарона повідомити йому свою реакцію щодо змісту листа, «а якщо в нього є дозвіл писати про це — відверто»[10].
У 5734 році (1973/1974) він затвердив друкування книг Хабаду у Фаїді, причому його дозвіл проклав шлях хасидам Хабаду діяти вільно й отримати необхідну допомогу, щоб виконати вказівку Ребе якнайкраще.
У 5737 році (1976/1977), коли його син Омрі святкував бар-міцву, він попросив р. Шломо Майданчика прислати до нього хабадника, який підготує його сина до бар-міцви. Рав Єхіель Малов навчався з Аріком та Омрі в них удома в Реховоті раз на тиждень. Після бар-міцви, 28 елула 5737 року (11 вересня 1977), Арік надіслав раву Малову листа, у якому пише: «Я хочу прийти до тебе додому і знову й знову подякувати тобі за те, що ти знайшов час прищепити трохи єврейства нашому синові Омрі; мені здається, що ти досяг успіху, і в цьому я бачу велику заслугу. Ми живемо в період, коли тільки повернення до єврейства допоможе нам протистояти всьому тому, що ще чекає на нас попереду. Я теж потребую тебе»[11]. У сам день бар-міцви вони приїхали до єшиви в Кфар-Хабаді, наклали тфілін і були викликані до Тори[12].
Під час його візиту до Ребе в 5748 році (1987/1988) Ребе сказав йому, що в Торі написано: «і житимете безпечно в землі вашій», і треба слухати слова Тори в усьому, і тим більше в справі, що стосується безпеки всього Ізраїлю. Шарон попросив Ребе підтримати євреїв у Країні, і Ребе відповів: «...у виконанні заповідей Тори»... але написано «і житимете безпечно в землі вашій», не написано «в Країні».. Коли він утретє попросив Ребе зміцнити руки євреїв, Ребе сказав йому, що єврей — це людина, яка заперечує ідолопоклонство, а під ідолопоклонством мається на увазі не лише власне ідолопоклонство, а будь-яка річ, що чужа євреям і горі Синай, — він заперечує її, і без того, щоб вступати в шакла ве-тарья[13][14].
1 сівана 5749 року (4 червня 1989) пройшов разом зі своєю дружиною на роздаванні доларів; розмова оберталася навколо цілісності Землі Ізраїлю.
Упродовж років публічно, на будь-якому можливому форумі, висловлював своє захоплення Ребе і Хабадом. Кілька разів під час своїх виступів в ООН згадував Ребе і свої візити до нього. Багато разів відвідував Кфар-Хабад і брав участь у багатьох хабадських заходах, причому зв'язковим із ним був рав Шломо Майданчик, який був його сватом (донька Майданчика вийшла заміж за рава Офера Міодовника, племінника Шарона).
На свято Пурим 5763 року (18 березня 2003) з ініціативи Аріеля Шарона в кабінеті з питань безпеки відбувся хасидський фарбрейнген. Фарбрейнген, який мав включати читання Мегіли і тривати близько 40 хв., на прохання Шарона затягнувся більш ніж на дві години. З цієї нагоди він розповів членам кабінету про свої зустрічі з Ребе.
З тієї самої нагоди він розповів, що під час своїх зустрічей висловлював Ребе різні ідеї, на деякі з яких отримав негативну відповідь, і в усіх Ребе мав рацію. Наприклад, у період, коли Радянський Союз посилав ансамблі пісні на виступи по всьому світу, щоб прикрити злочини, що чинилися в країні, Шарон запропонував, щоб перед кожним виступом у західній країні уряд подавав протест до посольства і вимогу скасувати виступ. Ребе відповів, що Росія — небезпечна країна, і передбачив, що недалекий той день, коли комуністична влада впаде.
Особисте життя

Першим шлюбом одружився з Маргаліт (з родини Ціммерман), яка загинула в дорожній аварії в 5722 році (1961/1962), і в них народився їхній первісток Гур Шарон, який загинув, коли йому було 11 років, 29 елула 5727 (4 жовтня 1967)). Другим шлюбом одружився з Лілі Шарон (з родини Ціммерман, народилася в 5697 році (1936/1937)). Подружжя жило на фермі Шікмім, і в них народилося 2 сини, Омрі і Гілад. У 5740-ві роки Аріель і Лілі всиновили ще одного сина[15].
Фотогалерея
-
Аріель Шарон отримує тфілін від делегації Хабаду. На знімку видно рава Іче Шпрінгера і рава Єкутіеля Раппа
-
Шарон поруч зі своїм племінником, хабадником равом Офером Міодовником
Зовнішні посилання
- Відео
- Шарон проходить у Ребе на роздаванні доларів (посилання не працює, 6 нісана 5782 (7 квітня 2022))

- Аріель Шарон розповідає про єхідут із Ребе на сайті «Штурем»
- Історія порятунку Аріеля Шарона, відеоінтерв'ю. Іншими мовами
- Зображення
- Шарон у Ребе, фотогалерея

- Статті
- Ребе порадив Шаронові: не йди в політику

- Ребе врятував мене від викрадення літака! Історія порятунку Аріеля Шарона

- Накладання тфілін Шароном, що викликало велике пробудження в Ізраїлі, — і рідкісна реакція Ребе, на сайті «Лахлухіт геулатіт»

- Те, що написав Арік про свої візити до Ребе і про племінників, які повернулися до віри і стали хабадниками, з газети «Ба-кегіла»
- Делегація Хабаду відвідує прем'єр-міністра Шарона

- Згадуючи колишнього Аріка — зі статті в газеті «Мішпаха»

- Лист Ребе до Аріеля Шарона
- Шнеур Бергер згадує фарбрейнген із прем'єр-міністром Шароном про фарбрейнген на Пурим у кабінеті з питань безпеки

- Племінники-хабадники Шарона, з газети «Ба-кегіла»

- Стаття, яку Шарон написав про своє враження від Ребе
- Коли Шарон попросив: я далекий від єврейства, зроби з мого сина єврея

- Менахем Зігельбойм, «Горе Аріелю, Аріелю: людина, яка будувала, — людина, яка руйнувала», щотижневик «Бейт Мошіах», випуск 911, сторінка 49
- Агарон-Дов Гальперін, «Так Ребе застерігав від Шарона», у щотижневику «Кфар-Хабад», тижнева глава «Їтро» 5774
- Шалом-Бер Крумбі, «Роздуми після відходу генерала-виселителя», з журналу «Бейт Мошіах»

- Давид-Меїр Друкман, «Ушанували його в смерті?»
15 швата 5774 (16 січня 2014)
- Ігаль Кіршензафт, «Справжня спадщина Шарона»
15 швата 5774 (16 січня 2014)
- «Гордий єврей і військовий стратег»
(англійською)
| Попередник: Егуд Барак |
Прем'єр-міністр Ізраїлю 5761 — 5766 |
Наступник: Егуд Ольмерт |
| Прем'єр-міністри Ізраїлю | |
|---|---|
| |
| (у порядку єврейської абетки) |
Примітки
- ^ Падіння, яке Ребе передбачив за десятки років до того, 6 тішрея 5727 (20 вересня 1966), а пізніше в 5746 році (1985/1986), коли почав діяти і спонукати до будівництва житла для нових репатріантів (як, наприклад, Нахалат-Гар-Хабад у Кір'ят-Малахі)
- ^ Багато хто бачить у цьому кару з Небес за здійснений ним план розмежування, див. «Є суд і є суддя»
. Опитування.
- ^ «Ігрот кодеш», т. 25, 9381.
- ^ У «тшурі» та в щотижневику «Бейт Мошіах»
- ^ «Ігрот кодеш», т. 25, 9513
- ^ Повний лист Шарона до Ребе надруковано в книзі «Арік Шарон — шухляди його життя», вид. «Міскаль — Єдіот ахронот, Сіфрей хемед», 2022 [редактор: Рамі Ротхольц], с. 257–258, і там само, на с. 256, надруковано також фотокопію листа Шарона до Ребе і фотокопію листа Ребе до нього.
- ^ Лист надруковано в «Ігрот кодеш», т. 25, лист 9549, с. 226–230. Див. також «Ігрот кодеш», т. 26, с. 317, лист 9842 про поселення Хабаду в Хевроні.
- ^ «Ігрот кодеш», т. 26, лист 9592, с. 19.
- ^ «Ігрот кодеш», т. 26, лист 9953, с. 450–452.
- ^ Лист Ребе до Шарона надруковано в «Ігрот кодеш», т. 27, лист 10201, с. 208–209. Лист до Ярива надруковано там само, лист 10200, с. 205–208.
- ^ Лист Аріка до рава Малова Друга сторінка листа
- ^ Коли Шарон попросив: «Я далекий від єврейства. Зроби з мого сина єврея».
- ^ Відео з візиту
- ^ Його лист до Ребе з графологічним аналізом.
- ^ Роні Сахаєк, син Аврагама і Закії Нурі (уродженців Іраку).
Код особи: № 1751855300