Перейти до вмісту

Хедер їхуд

Матеріал з Хабадпедії

Кімната усамітнення — це місце, де наречений і наречена залишаються наодинці після хупи й кідушин, і це для того, щоб завершити процес шлюбу.

Це тому, що процес шлюбу поділяється на кідушин (що мовою Тори називаються ерусин), після яких пара заручена й не вважається такою, що перебуває у шлюбі, і на нісуїн, що є входженням дружини в повне володіння чоловіка. А простір у володінні нареченого, до якого наречена входить уперше, щоб здійснити нісуїн, званий «хупа», в епоху Талмуду був кімнатою, що належала нареченому.

А впродовж поколінь виникли суперечки про те, яке визначення первісної «хупи». Згідно з однією думкою, центральною є та обставина, що при первісній хупі наречений і наречена усамітнювалися, а оскільки в хупі в наші дні немає усамітнення, тому треба усамітнюватися після кідушин.

Звичай сьогодні

Після хупи наречений і наречена входять до закритої кімнати й залишаються там разом деякий час[1], без інших людей. Два кошерні свідки (зазвичай свідки кідушин) уповноважені заздалегідь пересвідчитися, що кімната справді закрита й порожня, а після входу нареченого й нареченої та замикання дверей вони «стережуть» кімнату ззовні протягом кількох хвилин, — і це для того, щоб після цього усамітнення наречений і наречена були одружені повністю, бо для цього потрібно, щоб це було «усамітнення, придатне для близькості».

Заведено чинити ретельно й здійснювати кілька дій, щоб пересвідчитися, що наречена справді ввійшла у володіння чоловіка згідно з усіма думками. Є ті, хто вважає, що хупа недійсна, якщо кімната не належить нареченому, бо мета хупи — ввести дружину у володіння нареченого. Оскільки більшість весільних церемоній у наші дні відбувається в залі урочистостей, наречений орендує цю кімнату у власника залу.

Є звичай класти срібну ложку біля входу до кімнати усамітнення нареченого й нареченої; причина цього в тому, що один зі способів, якими жінку посвячують у дружини, — це кідушин за допомогою грошей, і цим способом на ділі заведено посвячувати дружину. Однак на практиці кідушин у багатьох громадах здійснюють за допомогою золотої каблучки, яка коштує грошей, але не є власне грошима. А оскільки срібло символізує любов, від вислову «ніхсоф ніхсафті», тому, щоб доповнити цю справу духовно й доповнити «кідушин за допомогою грошей», кладуть срібну ложку біля входу до кімнати усамітнення, що, за кількома думками, є доповненням кідушин. Ложка символізує посудину-вмістилище, а в цій справі — вмістилище для любові[2].

Наречений входить першим

Один хасид[3] увійшов до Ребе перед своїм весіллям і запитав, чи правильно дотримуватися звичаю, наведеного в книжках, що наречений наступає на ногу нареченої під час хупи.

Відповів Ребе: для чого взагалі потрібні сгулот?![4] І додав: якщо ти будеш господарем, яким ти маєш бути [= тобто: поведінка відповідатиме «Шулхан арух» і вимогам учення хасидуту], то само собою [= природним чином] ти й будеш господарем! [І ще] що це — поведінка з наступанням і т. п. — справа нескромна!!

І продовжив: «Якщо ти все ж хочеш сгулу, я дам тобі сгулу» — увійти до «кімнати усамітнення» першим, а якщо забуде ввійти першим до кімнати усамітнення, то коли прийдуть до квартири пари — після весілля — щоб наречений увійшов першим[5].

Див. також

Примітки

  1. ^ Зазвичай протягом 12 хвилин.
  2. ^ Рав Барух Блізінський, Кфар-Хабад.
  3. ^ Рав Єгуда-Моше Клапман
  4. ^ За словами вищезгаданого: і, здається мені, він зробив також рух, що виражає подив.
  5. ^ Випуск «Гіткашрут», випуск 704.

Повідомити про помилку на цій сторінці