Перейти до вмісту

Написання листа Ребе

Матеріал з Хабадпедії
Ребе читає «підйон нефеш» в Огелі Ребе Раяца

Лист до Ребе — це наріжний камінь і важлива основа самого способу гіткашруту між Ребе і хасидом; у ньому повідомляють Ребе про становище того, хто пише, у матеріальному і в духовному, сповіщають добрі вісті, ставлять запитання і навіть просять благословень.

Написання листа Ребе

Відтоді як Ребе прийняв на себе тягар проводу, Ребе написав десятки тисяч листів на найширше коло тем і галузей — від листів із найособистіших питань і до листів, що торкаються суспільних і світових тем. Сам Ребе свідчив: «Я читаю всі листи, що надходять на моє ім'я, і також відповідаю на них сам . . і як заведено споконвіку і з покоління в покоління»[1].

У багатьох своїх листах Ребе просить і навіть вимагає, щоб йому писали. Це дуже помітно з часто вживаного виразу «після довгої перерви — отримано його лист» та з інших виразів.

Це прохання Ребе повторював і в інших випадках — на багатьох фарбрейнгенах і єхідуйот.

Ребе пояснив, що читання листів його не обтяжує, і вимагав отримувати докладні листи[2]. Під час візиту шлухім до Святої Землі в 5716 році (1955/1956) вони сказали одній особі, що читання листів Ребе не обтяжує; Ребе підтверджує це: «І напевно мають рацію шлухім, що листи мене не обтяжують, і дай Б-г, щоб ми удостоїлися, разом з усім Ізраїлем, щоб зміст листа людини до ближнього її був радісним — і в матеріальному, і в духовному, і в добрі видимому і явному»[3].

З іншого боку, Ребе рішуче відкидав написання звітів, які містили те, чого насправді не відбувалося[4].

Спосіб написання

Написання до Ребе не схоже на лист однієї людини до іншої. У день, коли хасид пише Ребе, він занурюється в мікву для додаткової святості й чистоти і старається поводитися цього дня відповідно.

Перед написанням до Ребе хасиди мають звичай обмивати руки. Пишуть, звісно, у капелюсі й піджаку (одружені — також підперезавшись гартлом).

Хасиди стараються писати Ребе гідно — з цієї причини пан пишуть на чистому аркуші без ліній, ручкою і розбірливим почерком.

Написання завершують підписом: ім'я того, хто пише, та ім'я його матері.

Надзвичайно цікаве ставлення Ребе до листа, який він отримав і в якому одне слово було недостатньо розбірливим. Ребе обвів це слово кружечком і написав: «1. Після прохання про вибачення тощо — як „ясна мова“ є перевагою, так само і ясний почерк. 2. З того, на що взагалі й зовсім не звертають уваги: почерк усіх провідників Хабаду — найясніший і найпростіший. 3. Зазначити вираз мудреців (і в галасі) „гарний почерк“, і потребує вивчення його тлумачення»[5].

Ще одне звернення до форми написання є в такому листі: «Оскільки в кожному листі він пише про кілька справ одразу, а на додачу до цього — безліч рядків на кожній сторінці, і пише також між рядками і над рядками, а все це ускладнює вивчення, а іноді й читання, — тому й відповідь відкладається»[6].

Серед листів можна знайти і ставлення до стилю написання: «зрозуміло . . що вона й надалі писатиме у своєму стилі тощо, а не в стилі інших»[7].

Іноді є перевага саме в тому, що людина пише своє запитання сама, оскільки тоді вона почувається вільніше і викладає все, що в неї на серці. — Так відповів Ребе на запитання, поставлене йому на «єхідуті», яке стосувалося родича того, хто питав: «Це ж справа, про яку він має запитати сам. Хай спочатку порадиться з дружиною, хай викладе всі аргументи, які в нього є в цій справі, як позитивні, так і негативні . . і, можливо, думки їхні взагалі зміняться, а після цього хай напише все сюди, і тоді можна буде висловити думку».

Коли на обличчі того, хто питав, з'явився вираз подиву, Ребе продовжив: «Можливо, у нього є ще аргументи, яких він тобі не відкрив, — за чи проти? Загалом же краще, коли питають письмово через іншого, ніж коли питають усно через іншого: письмово через іншого — не гірше, ніж поштою, а можливо, навіть краще; на відміну від усного через іншого — адже скільки б не викладали подробиць, можливо, що пропустять подробицю, якої не відкрили вуху того, хто питає, тоді як сама людина, коли пише, пише з усіма подробицями. Тому краще, щоб він написав з усіма подробицями, і тоді побачимо, що відповісти»[8].

Не раз Ребе у своїх відповідях звертається до написаного «між рядками» в листі того, хто звертається, — як, наприклад, у посланні від 29 тамуза 5713 року (12 липня 1953): «Мені було приємно те, що з того, що між рядками його листа, видно...». А також на «єхідуті» в 5736 році (1975/1976): «Я отримав усі твої листи, прочитав їх і прочитав також те, що ти написав між рядками...»[9].

Ребе багато разів просив, щоб йому писали розлого, не скорочуючи і не приховуючи, і висловлював задоволення, коли йому писали часто й докладно[10], і навіть пояснював, що саме написання спонукає до дії.

Але див. сіху Рош ходеш кислева 5749 (листопад–грудень 1988) про небажаний надмір листів до Ребе — Мелех га-Мошіаха.

Різні види написання

Є різні способи написання до Ребе, і серед них:

Тут поховано

Основна стаття – Підйон нефеш

Написання «підйон нефеш» здійснюється переважно в особливі часи, як-от напередодні Рош га-Шана і в день гілули. На відміну від листа тощо, у пана є встановлений текст, і він такий: «Пан, його святості Адмору, прошу пробудити велике милосердя (дехто додавав „із джерела істинних милосердя і милостей“ або „із джерела милосердя і прощень“, однак Ребе вказав так не робити, бо не годиться давати Ребе докладне пояснення, звідки низводити низведення [11] на НАРАНХАЙ такого-то (особисте ім'я та ім'я матері)», і коротко додають прохання про особливі благословення.

Лист

Бланк прохання про благословення в Ребе, виданий Бейт Хабадом

Листи до Ребе не мали певного характеру. Питання щодо Тори, здоров'я, виховання, молитовного служіння, заробітку, шідуху, місця проживання, вивчення хасидуту, боротьби з лихим началом і служіння Всевишньому — це лише частина галузей, у яких євреї писали кров'ю і самою суттю свого серця та викладали свої проблеми й біди перед Ребе[12].

Спільне в них — усі пишуть те, що в них на серці, «серцю всього Ізраїлю» — Ребе, і це тому, що знають і усвідомлюють, що «є Ребе в Ізраїлі, і він не входить в обмеження природи, і той, хто хоче йти своїм шляхом упевнено: у торгівлі, у веденні дому тощо, — не підніме руки, не запитавши в Ребе[13].

Звіт

Окрім написання листів, особливу вагу має написання звіту (дін ве-хешбон).

Багато разів Ребе просив, щоб йому писали докладний звіт про кожну дію — приватну чи загальну. Ребе вимагав від закладів і великих організацій, від «шлухім» і навіть від приватних осіб доповідати йому про кожну подробицю того, що в них відбувається.

Були такі, кому Ребе вказав писати йому раз на місяць, напередодні Рош ходеша[14].

Висловлювання про написання «якнайкоротше» часто трапляються в його посланнях, а Ребе просить ще й ще, щоб йому писали докладно й розлого — настільки, що «кожен, хто викладає докладніше, — той гідний похвали»[15]...

Водночас, коли керівники закладів Хабаду в Європі доповіли Ребе, що мають намір постановити, щоб кожен учень був зобов'язаний писати Ребе періодичний звіт із копією керівництву закладу, Ребе відповів негативно, оскільки це може зменшити міру відповідальності, яку педагогічний колектив відчуватиме щодо учнів[16].

Добрі вісті та «хасиди бід»

Хасиди завжди старалися частіше писати Ребе добрі вісті. Такі листи приносять Ребе задоволення, як це видно з його відповідей на них. Часом, коли минав проміжок часу без добрих вістей, Ребе нарікав на їхню відсутність і вимагав знову їх надсилати.

У багатьох посланнях Ребе звертається до хасидів, до тмімім і до мекушарім, а також до тих, хто поки ними не є, із проханням повідомляти йому добрі вісті — про те, що робиться у вивченні нігле і у вивченні хасидуту, у встановленні уроків і в поширенні джерел, так само і в молитовному служінні, а також у матеріальних справах — добрі вісті про стан здоров'я, мир у родині тощо.

Ребе бажає знати все, як можна, мабуть, зрозуміти з такого листа, у якому Ребе докладно перелічує, що варто йому писати: «Його пан отримано, і я вже прочитав його на могилі його святості Адмора, хай буду я спокутою за його ложе . . Яке ім'я його матері? . . Напевно повідомить добрі вісті про поліпшення його становища загалом і стану його здоров'я зокрема. Мені цікаво знати порядок його навчання, тобто що він вивчає, скільки годин на день тощо, а також — чи має він вплив на товаришів у єшиві. І також мені цікаво знати становище членів його родини, де вони живуть, чим займаються тощо»[17].

Кілька разів Ребе нарікав у своїх сіхот і листах на розряд хасидів, яких називають «хасиди бід», «тобто коли сталася з ними якась недобра подія, не дай Б-г, дерманен зей зіх ойфн Ребін ун ойф хасидус ун мен шрайбт а підйон [згадують вони про Ребе і про хасидут і пишуть підйон], а коли наставало полегшення — кожен під своєю лозою і кожен під своєю смоковницею тощо»[18].

Також у сіхі Шабату тижневої глави Ваякгель-Пкудей 5735 року (1974/1975) Ребе говорив про «вислів його святості мого тестя, Адмора, що є „хасиди бід“: коли їм добре — не „приходять“, коли на них покладають місію в поширенні джерел — ухиляються тощо, і тільки коли перебувають у біді, хай врятує нас Милосердний, приходять із вимогою тощо, що потрібне „диво“, — ось у такому стані вони не є посудинами, придатними для участі Моше та його благословення».

Думка Ребе про цей розряд хасидів не була прихильною, і він знову й знову вимагав писати йому добрі й радісні вісті.

Написання також про справи, протилежні добру

Попри сказане вище — щодо написання добрих вістей, — Ребе просив, щоб не утримувалися писати йому і про справи, протилежні добру, оскільки відмова писати йому про ці справи може призвести до падіння, не дай Б-г, і тому вона — від поради лихого начала:

«У відповідь на його лист . . що в них є сумнів, чи треба писати також про недоліки, і що були про це гострі суперечки.

І велике здивування — сумнів у такій справі, оскільки кілька разів я писав про це, і особливо після повідомлення, що й без того є ті, хто повідомляє про все вищезгадане, тільки що від сторонніх людей, і відповідно перебільшують тощо, так що наслідки протилежні сподіванням тих, хто виступає за відсутність такого написання.

А головне моє здивування в тому, що ж ми отримали від наших святих Ребе ясну вказівку перевіряти подібні міркування, щоб знати джерело, з якого вони походять, якщо є в цьому сумнів (надруковано в «Гайом йом» 23 сівана), — чи додасться завдяки цьому чи убуде в справах, корисних для справи і служіння на практиці; і ж без сумніву, що коли стане відомо, що не повідомляють у таке-то місце про недоліки, це призведе не до зменшення вади й недоліку, а навпаки, і це легко зрозуміти. І що може бути ясніше для нас, ніж вислів мудреців: „О, якби страх перед Небесами був на вас, як страх перед плоттю і кров'ю“».

Ребе завершує свій лист побажанням, щоб написання про ці справи саме собою зменшувалося:

«І хай буде воля, щоб згадане написання було у вигляді спадного й спадного, але не через згадане невідповідне міркування, а тому, що недоліки та їхня причина будуть у вигляді спадних і спадних, доки не зникнуть зовсім, і подібно до сказаного в «Ігерет га-кодеш»[19], — щоб писали докладні листи не про бірур бірурім, а про додавання у світлах тощо, і це легко зрозуміти . . З благословенням на добрі вісті в усьому згаданому»[20].

Користь від написання

Окрім простого хасидського звичаю — писати Ребе, щоб принести йому задоволення, як докладно пояснювалося вище, — у написанні є ще одна перевага.

Коли хасид знає, що він має час від часу писати Ребе, це діє на нього так, що він поводиться належно в усіх своїх справах, і як пише Ребе: «Видно, що знання про те, що згодом писатимуть про дії такому-то, — приносить додавання в діях, чи то в кількості, чи то в якості, чи то в обох разом»[21].

Відповіді Ребе

Один із серії листів, які написав рав Іцхак Гутнер із запитанням до Ребе у зв'язку з галахічною полемікою навколо мівцо «Тфілін». Відповідь Ребе написана навколо тексту запитання рава Гутнера як вказівка секретареві, який відповідав за набір листа відповідно до змісту відповіді, написаної рукою Ребе

У перші роки Ребе відповідав майже на кожен лист, звернений до нього, листом-відповіддю відправникові. За роботу з написання та редагування листів відповідав секретар рав Моше-Лейб Родштейн, який набирав зміст листів, які Ребе йому диктував. На події: брит мілу, бар-міцву, бат-міцву і весілля — Ребе відповідав встановленим текстом благословення, який надсилали кожному, хто повідомляв про те, що такі події відбулися (серед хасидів Хабаду заведено на таких подіях і сьогодні читати текст, який Ребе надсилав на таку подію).

Після відходу з життя рава Родштейна в 5728 році (1967/1968) поступово скоротився обсяг використання відповіді у формі листа, тоді як використання маанот кодеш, написаних рукою Ребе, ставало дедалі ширшим, так що до 5740-х років майже не надсилали листів, окрім вітальних телеграм до свят чи побажань до подій. А ті листи, які все ж надсилали від часу відходу з життя рава Родштейна, — Ребе вже не диктував тексту листа секретареві, що відповідав за його набір, а писав текст відповіді на листі того, хто питав, і секретар набирав зміст відповіді в листі, або, якщо відповідь була короткою, показував текст відповіді тому, хто писав, чи телефонував йому, зачитуючи текст відповіді.

Водночас Ребе кілька разів пояснював, що всі листи він розпечатує сам[22], і коли Ребе запропонували скористатися машиною, що розпечатує листи, Ребе це відкинув, і навіть після того, як йому показали фотографію, де його тесть, Ребе Раяц, користувався такою машиною, Ребе відповів, що в його тестя були широкі плечі, але коли надсилають йому — він має розпечатувати листи сам[23].

Ребе кілька разів пояснював, що не слід чекати отримання від нього відповіді письмово чи телефоном, і що він загалом повідомляє, що згадає звернення, які містяться в листах, і помолиться про них біля Огелю (відомим виразом, яким користувався Ребе: «згадаю на святій могилі»).

Часом Ребе висловлювався, що його відповіді включені й натяком містяться у змісті загального листа, який він надсилав публічно кожному євреєві[24].

Листи та відповіді Ребе надруковано в серії «Ігрот кодеш». Також вийшли друком різні збірники, як-от: «Лікут маанот кодеш», «Тшувот у-маанот мі-Мелех га-Мошіах», «Ковец Гейхал га-Мелех» та інші.

Загальні вказівки

Основна стаття – Тямущі друзі

У 5748 році (1987/1988) Ребе вказав, що слід утримуватися від приватних запитань, і скерував тих, хто питає, до рабинів, «тямущих друзів» тощо. Також Ребе кілька разів казав під час фарбрейнгенів, що немає часу відповідати й підтверджувати кожному й кожній листи, і відповідь на запитання дається під час фарбрейнгену і на «загальному єхідуті». Ребе дав кілька правил для певних запитань:

Загальна відповідь на запитання багатьох — і для прикладу: у питаннях медицини — за порадою лікаря-фахівця (а ще краще — двох лікарів-фахівців, а якщо є розбіжність у думках — хай запитають третього і вчинять за думкою більшості); у питаннях заробітку, влаштування тощо — за порадою тямущих друзів; а в питаннях служіння Всевишньому — вказівка мішни «Зроби собі рабина» тощо. І не тільки нічого не зменшується, коли немає часу відповідати кожному й кожній окремо і включають окреме в загальне, а навпаки — завдяки цьому додається в ньому перевага і сила спільноти.

І тому в цих і подібних справах (на відміну від особливих справ) немає потреби, щоб кожен і кожна питали окремо й чекали окремої відповіді, а слід чинити згідно із загальною відповіддю, що ґрунтується на вказівці нашої Тори, Тори істини і Тори життя. І тим самим з'явиться можливість більше звільнитися для особливих справ, що потребують докладної відповіді.

— Шабат тижневої глави Бешалах 5748[25]

Лист до Ребе через «Ігрот кодеш»

Серія «Ігрот кодеш» Ребе
Основна стаття – Лист до Ребе через «Ігрот кодеш»

Сьогодні, у період після 3 тамуза, коли Ребе не видно, хасиди і євреї мають звичай писати Ребе й отримувати його пораду і благословення за допомогою «Ігрот кодеш»; написання здійснюється так: пишуть пан, прохання чи запитання на чистому аркуші, уявляють обличчя Ребе і вкладають лист в одну з книг «Ігрот кодеш». У листах Ребе — у випадковому місці, куди було вкладено аркуш, — той, хто пише, бачить відповідь Ребе на свій лист. Заведено перед написанням до Ребе ухвалювати добре рішення.

Водночас є хасиди, які не дивляться на цей звичай прихильно і стверджують, що немає потреби надавати Ребе способи, як давати хасидам відповіді на їхні біди й вагання. Підтвердження цьому твердженню вони знаходять у листі періоду після відходу Ребе Раяца, у якому Ребе вказує надіслати запитання на могилу Ребе Раяца, і Ребе знайде спосіб відповісти[26].

Також є ті, хто заперечує проти поширеного використання книг «Ігрот кодеш» для отримання відповідей від Ребе, стверджуючи, що сам Ребе скеровував ці справи до двох рабинів, двох лікарів чи двох порадників за потреби[27], і тому писати слід переважно задля прохання про благословення.

Див. також

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ 15 швата 5721 (1 лютого 1961).
  2. ^ «Будь-коли я радий дізнатися про те, що відбувається з анаш, хай будуть вони здорові, бо якщо звістки добрі, то це приносить задоволення і радість, а навіть якщо, не дай Б-г, навпаки, то принаймні саме це — підтримання зв'язку листами — зміцнює, ун махт кленер дем гефіл фун елнткайт [і зменшує почуття самотності] і занепад духу. І відомо пояснене в низці книг, що навіть якщо неможливо допомогти в матеріальному, то принаймні добра думка і добрі побажання одного єврея іншому — це вже справа». Лист від 28 менахем-ава 5710 (11 серпня 1950).
  3. ^ 12 хешвана 5717 (17 жовтня 1956).
  4. ^ «Є такі, що думають, ніби насамперед треба старатися писати мені листи, і кожен, хто примножує, — той гідний похвали, — без жодної різниці, хто пише, яке його становище і стан, про яку справу він пише тощо: головне — писати листи. І настільки, що деякі з них докладають зусиль, щоб знайти справи, про які писати, а ба більше — докладають зусиль, щоб вигадати речі, яких немає насправді, але роблять із них дійсність, щоб було їм про що писати... і завдяки цьому дізнаються, що вони — важливі люди... І тому треба пояснити, що перш ніж писати листа (будь-кому — чоловікам, жінкам і дітям), хай подумають ще раз, чи справді є потреба в написанні цього листа, чи ж шкода часу — як часу того, хто пише, так і часу одержувача. А якщо є в цьому сумнів — то замість того, щоб присвячувати увагу, клопоти тощо справі, у якій є сумнів, краще відкласти сумнівне вбік і зайнятися безсумнівним: узяти книгу і вивчати... нігле чи хасидут, «Танію» тощо, а якщо вже вивчив і знає все — хай займеться поширенням джерел назовні чи іншими справами Тори і заповідей». Сіха понеділка тижневої глави Толдот 5749.
  5. ^ «Лікутей сіхот», частина 39, с. 357.
  6. ^ 29 іяра 5716 (10 травня 1956).
  7. ^ «Мікдаш мелех», ч. 3, с. 188.
  8. ^ Із єхідуту нісана 5734 (березень–квітень 1974) — «Гіткашрут», випуск 516.
  9. ^ «Мі-шівхей Рабі», с. 100.
  10. ^ Див., наприклад: «Усе, що він пише розлогіше в написаному, — те гідне похвали, і напевно також і надалі так чинитиме», з листа раву Шимону Якубовичу, 7 елула 5714 (5 вересня 1954).
  11. ^ «Торат Менахем» 5710, с. 34; див. у книзі «Р. Шломо-Хаїм», ч. 2, с. 665
  12. ^ Див. хасидське пояснення в тижневику «Кфар-Хабад» № 1924, с. 29, що ґрунтується на сіхі Ребе: подібно до того як у зв'язку між євреєм і Святим, благословенний Він, гіткашрут стає відчутним і повним саме тоді, коли просять про матеріальні справи, так і — «праведники подібні до свого Творця» — у зв'язку між євреєм і Ребе зв'язок виражається найсильніше через написання про матеріальні справи.
  13. ^ 15 швата 5709 (14 лютого 1949).
  14. ^ Єхідут раву Аврагаму-Шмуелю Левіну, випуск «Гіткашрут», тижнева глава Екев 5780.
  15. ^ 26 кислева 5719 (8 грудня 1958).
  16. ^ Фотокопія відповіді раву Нахману Судаку, раву Шмуелю Азімову, раву Гершону-Мендлу Гареліку і раву Шмуелю Азімову: «Скасовує на ділі відповідальність керівництва . . протилежно до вказівок наших провідників...», надруковано з розшифруванням у тижневику «Кфар-Хабад» № 1948, с. 13.
  17. ^ «Мікдаш мелех», ч. 3, с. 173.
  18. ^ 9 елула 5710 (22 серпня 1950).
  19. ^ Кінець розділу 26
  20. ^ З листа 25 тевета 5719 (5 січня 1959).
  21. ^ 9 іяра 5719 (17 травня 1959).
  22. ^ Раву-хасидові Нафталі Глускіну в Бней-Браку. На початку свого листа Ребе звертається до побоювання, висловленого його кореспондентом, що його листи не передають Ребе, і відповідає: «Це побоювання не має підґрунтя в дійсності, оскільки всі листи потрапляють до мене, і це я їх розпечатую».
  23. ^ «Кфар-Хабад», випуск 1921, с. 50.
  24. ^ Див., наприклад, у цьому листі: «А щодо написаного ним [= і щодо того, що він написав], ніби я не пишу (не відповідаю) йому тощо, — кілька разів на рік я писав йому (а також його дружині, хай живе вона) і розлого — через листи, що починаються словами „До синів і доньок Ізраїлю, хоч би де вони були“, багато з яких дійшли до них (і я сподівався, що дійде згідно з тлумаченням „Лікутей Тора“ на початку глави Шміні), і долучене тут — серед них, — і жодного разу не дійшла до мене від них звістка про зміст цих моїх листів. А коли я питав збоку — відповідь також „невідомо“» (фотокопія листа).
  25. ^ І див. також сіху 15 швата, 21 швата і 2 адара 5748 (20 лютого 1988).
  26. ^ «Ігрот кодеш», частина 3, послання 579.
  27. ^ Сіха 15 швата та інші.

Повідомити про помилку на цій сторінці