Перейти до вмісту

Бат-міцва

Матеріал з Хабадпедії
Поширений текст, який Ребе надсилав як благословення дівчатам, що досягли віку бат-міцви

Бат-міцва — це час, коли жінка стає зобов'язаною виконувати заповіді, що стосуються її, після досягнення віку 12 років.

У торанічній літературі

Джерело в словах мудреців того, що жінка у віці 12 років стає зобов'язаною виконувати заповіді, — у словах Мішни[1]: «Дванадцяти років і одного дня — її обітниці чинні», і так само встановлено в галахі у Рамбама[2], що у віці дванадцяти років і одного дня вона стає зобов'язаною виконувати всі заповіді, що стосуються її.

Причину того, що вік обов'язку виконувати заповіді в жінки на рік раніший, ніж у чоловіка[3], пояснює Рош[4] на підставі слів мідрашу в «Берешит раба»: «Дав Святий, благословенний Він, жінці розуміння більше, ніж чоловікові. Пояснення: випередив у ній розуміння більше, ніж у чоловіка», тобто справа випливає з того, що розумовий розвиток жінки випереджає розвиток чоловіка. Алтер Ребе пише[5], що причина цього — те, що тоді настає «завершення входження святої душі в людину», і тому тоді жінка стає зобов'язаною виконувати заповіді за Торою.

Радість цього дня

На підставі слів Зогару, що радість у день бар-міцви має бути як у день весілля, Ребе пише[6], що так має бути і на бат-міцві, оскільки й дівчата стають цього дня зобов'язаними виконувати заповіді.

В іншому місці Ребе додає, що ця радість має бути не лише в самої дівчинки бат-міцви, а й у всього народу Ізраїлю[7].

Церемонія бат-міцви

Упродовж історії церемонії бат-міцви не влаштовували з міркувань скромності[8]; з появою реформістських течій, які почали вимагати рівності й влаштовувати святкування бат-міцви для жінки, багато рабинів виступили проти цього явища.

Ребе не відкинув повністю влаштування церемонії у випадку, коли подруги по класу мають звичай улаштовувати святкування[9], але звелів зменшувати це, наскільки можливо, і робити щось скромне на зразок святкування дня народження[10], а в певних випадках звелів керівництву установ, щоб святкування влаштовувалися лише разом зі святкуваннями, які й так проводяться, такими як суботні зібрання і «Мелаве малка»[11].

Є хабадські організації, які дозволяють святкувати масову бат-міцву, коли йдеться про дівчат, що наближаються до юдаїзму, або про сиріт.

Рав Агарон Волкін заборонив святкування через заборону ходити звичаями неєвреїв, і рав Моше Файнштейн, який заборонив влаштовувати такий захід у синагозі[12], а також рабини, що належать до кіл «Еда гаредіт»[13]. Рав Овадья Йосеф постановив, що трапеза бат-міцви — це трапеза заповіді [14].

Звичаї бат-міцви

Головна сторінка
Див. також – Звичаї дня народження

На додачу до виконання звичаїв дня народження Ребе додав особливі звичаї для бат-міцви і звелів, щоб дівчатка, які досягають віку бат-міцви, давали цдаку цього дня і перед молитвою Шахаріт, і перед молитвою Мінха, а також щоб батьки давали в їхню заслугу[15], а у випадку, коли й так дають, — щоб давали з додаванням[16], і щоб давали цдаку освітній установі[17].

Також Ребе звелів, щоб дівчина бат-міцви вчила псалом 13 у книзі Тегілім[18].

Єхідут для наречених бар-міцви

Відколи Ребе припинив приймати у своїй кімнаті на приватний єхідут, Ребе почав запроваджувати порядок єхідуту для наречених бар-міцви і бат-міцви, під час яких виголошував перед хлопцями й дівчатами особливі сіхот про значення цього дня для них.

Див. також

Додаткова література

  • Менахем-Мендл Залманов, Бат 12 ле-міцвот — з учення Любавицького Ребе про бат-міцву та її значення, шват 5759 (січень–лютий 1999).
  • П. Гельдцайлер, Хасидська бат-міцва — підготовка й роздуми в ученні Хабаду, тевет 5773 (грудень 2012 – січень 2013).
  • Щоб ти прийняла на себе ярмо Царства Небес і ярмо заповідей усім серцем, у рубриці «Хаєй Рабі», тижневик «Кфар-Хабад», випуск 1962, сторінка 32[19].

Зовнішні посилання


Примітки

  1. ^ «Ніда», розділ 5, мішна 6
  2. ^ «Гілхот швітат асор», 2, 11.
  3. ^ Чому святкують бар-міцву в 13 років, а бат-міцву — у 12? קישור לאתר בית חב"ד
  4. ^ Пояснення в подібному стилі наводить Ребе в «Лікутей сіхот», частина 10, сторінка 70, в «Ігрот кодеш», частина 6, сторінка 199, і в сіхі 27 елула 5742 (15 вересня 1982) — «Гітваадуйот», сторінка 2269.
  5. ^ «Шулхан арух», «Орах хаїм», видання 2, кінець розділу 4.
  6. ^ «Сефер га-сіхот» 5748, частина 1, сторінка 332, примітка 21.
  7. ^ Сіха Ребе на єхідуті для наречених бар-міцви, ніч 15 тамуза 5745 (4 липня 1985).
  8. ^ Але див. у «Бен Іш Хай» (тижнева глава «Ре'е», пункт 17), де він написав: «А дочка в день, коли ввійде в заповіді, хоча й не прийняли звичаю робити їй трапезу, усе ж хай буде радість того дня, і хай одягне суботній одяг, а якщо має змогу, хай одягне нове вбрання і благословить „Шегехеяну“ і матиме на увазі охопити ним радість свого входження в ярмо заповідей». А в наші дні заведено влаштовувати святкування бат-міцви, як далі.
  9. ^ «Ялкут бар-міцва», сторінка 129.
  10. ^ Єхідут раву Гілелю Певзнеру. Надруковано в «Бат 12 ле-міцвот», розділ 3.
  11. ^ «Рішума шель шана» 5744, сторінка 113.
  12. ^ Шут «Ігрот Моше», частина «Орах хаїм» 1, розділ 104.
  13. ^ «Оцрот Єрушалаїм», 129, сторінки 461—463
  14. ^ Шут «Ябіа омер» (рав Овадья Йосеф), частина 6 — «Орах хаїм», розділ 29, пункт 4.
  15. ^ Єхідут 22 кислева 5743 (8 грудня 1982).
  16. ^ Єхідут 13 швата 5750 (8 лютого 1990).
  17. ^ Єхідут 22 кислева 5743 (8 грудня 1982).
  18. ^ Загальний єхідут для дітей бар-міцви та їхніх батьків, 17 швата 5742 (10 лютого 1982).
  19. ^ Відгук на статтю у випуску 1964, сторінка 18, у рубриці «Читачі пишуть».

Повідомити про помилку на цій сторінці