Перейти до вмісту

Шлюбний вік

Матеріал з Хабадпедії

Шлюбний вік — мінімальний вік, у якому дозволено брати шлюб за законом. Закон різниться залежно від країни. У Державі Ізраїль за законом це 18 років, і в багатьох інших країнах прийнято, що цей вік — 18 років. Іноді встановлюють, що вік жінки нижчий за вік чоловіка.

Згідно з галахою, жінці дозволено виходити заміж уже у віці 12 років. У єврейській традиції цей вік у середньому 18 років, причому він різниться між громадами та звичаями.

Джерела в юдаїзмі

У трактаті «Авот»[1] мудреці кажуть, що людині личить одружуватися у вісімнадцять років, їхніми словами: «У вісімнадцять років — під хупу». А в Гемарі шлюбний вік обмежено — не пізніше двадцяти років:

До двадцяти років Святий, благословенний Він, сидить і чекає на людину: коли ж вона візьме дружину? Щойно та досягла двадцяти років і не одружилася, Він каже: хай зотліють її кістки

— трактат «Кідушин», аркуш 29, сторона 2

Далі Гемара робить застереження й каже, що на чоловікові передусім лежить обов'язок вивчення Тори, і через нього він має право відкласти одруження на кілька років, і наводить ще дві думки з цього питання:

Сказав Рава рабі Натанові бар Амі: поки твоя рука на шиї твого сина — від шістнадцяти й до двадцяти двох. А дехто каже: від вісімнадцяти до двадцяти чотирьох.

(...) Це як суперечка таннаїв: рабі Єгуда і рабі Нехемья. Один сказав: від шістнадцяти й до двадцяти двох. А другий сказав: від вісімнадцяти й до двадцяти чотирьох

— трактат «Кідушин», аркуш 30, сторона 1

Рамбам[2] обмежує шлюбний вік двадцятьма роками: «З якого віку чоловік зобов'язаний виконувати цю заповідь? Із сімнадцяти років; а якщо минуло двадцять років, а він не взяв дружини, він порушує й скасовує приписувальну заповідь», і застерігає, що якщо він хоче вивчати Тору, то може затриматися, оскільки «зайнятий заповіддю звільнений від заповіді, а тим паче — вивченням Тори». Водночас Рамбам пише, що «шлях розумних людей — щоб людина спершу набула заняття, яке годує її, потім придбала дім для житла, а потім узяла дружину...»"[3].

Існують різні думки щодо пар: чи визначає Святий, благословенний Він, точно, що такий-то візьме таку-то, чи сватання залежить від вільного вибору людини. Однак за всіма думками (і за думкою тих, хто вважає, що пару визначено згори) людина може втратити свою пару, якщо «її випередив інший»[4], тому треба докладати зусиль у сватанні й не відкладати його, адже тоді вона може втратити, борони Б-же, свою пару[5].

Єврейський звичай

У сефардів було прийнято брати шлюб у ранішому віці. Ця традиція останніми роками порушилася, і Ребе дбав про зміцнення традиції й заохочував вихідців зі східних громад продовжувати традицію своїх батьків[6].

Під час спроб законодавчо встановити пізніший шлюбний вік Ребе докладав зусиль, щоб дозволити шлюб сефардам. Ребе обґрунтовував це двома причинами[7]:

  1. Оскільки й так шлюби укладають до дозволеного законом віку, а через заборону це роблять таємно. І зрозуміло, яка від цього шкода.
  2. І ще, і головне: добре було б, якби й ашкеназі чинили так, а не як нині. І особливо сефарди, у яких це традиція їхніх батьків.

У більшості хасидів (польських хасидів) прийнято засватуватися в 17 років і одружуватися через рік, у 18 років. У частини це змінюється на сватання у 18 років і одруження в 19 років.

У хасидуті Хабаду

У хасидів Хабаду середній вік весілля в юнаків — 23 роки, і це через багато років навчання в єшивах. 3 роки в малій єшиві, ще 3 роки в єшиві гдола і ще один рік — у рік «Квуци» (багато хто залишається більш ніж на один рік). Після закінчення офіційного навчання в єшиві вирушають на рік шліхуту в інші єшиви — це запровадив сам Ребе. Частина поєднує шліхут у єшиві з навчанням на сміху на рабинство, а частина робить це після закінчення шліхуту. Є також групи, які їдуть допомагати в Бейт Хабадах.

А в хабадських дівчат середній вік нині — 20/21.

Добрий і правильний звичай — одружуватися в порівняно молодому віці й не відкладати шлюб до зрілого віку[8]; сам Ребе висловився, що правильний вік для пошуку пари — після двадцяти років і не затримуватися до 25 років і далі[9]; водночас у двох випадках, коли Ребе писали юнаки, яким пропонували сватання, а вони самі хотіли відмовитися й продовжити свій порядок навчання, Ребе велів їм продовжувати навчання[10].

Закон в Ізраїлі

Закон у Державі Ізраїль забороняє шлюби до 18 років, і згідно з рішенням Кнесету заборонено брати за дружину жінку, поки їй не виповнилося вісімнадцять років і один день.

Ребе прагнув закріпити в законі традицію сефардів брати шлюб рано. 5724 року (1963/1964) Ребе надіслав лист раву Зевіну, у якому просить його діяти, щоб дозволити шлюби в ранньому віці, насамперед щодо сефардів, у яких це традиція:

Необхідно щось зробити щодо дозволу шлюбів [у наших братів, синів Ізраїлю, сефардів] у віці, ранішому, ніж дозволено за законом Кнесету, і з кількох причин: насамперед — оскільки й нині є дуже багато випадків заручин і кідушин, а також шлюбів, які через закон укладають таємно, і зрозуміло, яка від цього шкода. І ще — і це теж головне — що в нашому поколінні добре було б, якби й ашкеназі одружували своїх синів і видавали заміж своїх доньок ближче до їхньої пори, а не як за нинішнього стану, і тим паче щодо сефардів, які здавна звикли до всього вищесказаного

Зовнішні посилання

==Примітки==

  1. ^ Розділ 5, мішна 21.
  2. ^ Закони шлюбу 15, 1.
  3. ^ Рамбам, Закони про риси характеру 5, 11.
  4. ^ За висловом мудреців у трактаті «Моед катан», аркуш 18, сторона 2.
  5. ^ «Ігрот кодеш», том 2, лист 265: «Висновок з усіх вищенаведених думок: в усіх парах інший може його випередити. І постановлено як практичну галаху, що в будь-якому разі заручають жінок у хол га-моед із цієї причини, а отже, є місце для зусиль.
  6. ^ Багато листів наведено в серії книг «Ігрот кодеш».
  7. ^ З листа раву Зевіну 3 тамуза 5724 (13 червня 1964).
  8. ^ «Ігрот кодеш», том 14, с. 173. Том 4, с. 300.
  9. ^ Сіха 14 кислева 5714 (21 листопада 1953), 25-річчя весілля Ребе.
  10. ^ «Лікут маанот кодеш» 5730, с. 23, «Мілуїм», частина 4, с. 189-190.

Повідомити про помилку на цій сторінці