Нотарикон
Нотарикон — спосіб скороченого письма, який виражає цілу ідею за допомогою невеликої кількості літер і розкриває додатковий зміст понад самі слова.
Сама Тора в багатьох місцях користується мовою нотарикона, і Хазаль виводять за його допомогою закони і тлумачення в багатьох місцях.
Серед основних форм мови нотарикона: абревіатури, останні літери слів, а в широкому визначенні сюди входять також заміни літер та інші натяки і тлумачення, які можна видобути з літер за допомогою впорядкованого методу.
У множині слід казати «нотарикони».
Походження терміна і вживання
У грецьких мудреців та їхніх царів писар називався «нотарій», і в них було прийняте особливе письмо, за допомогою якого писар, що стояв перед царем, міг скорочено записувати слова царя зі швидкістю його мовлення, а потім як слід переписати це впорядкованим письмом, не витрачаючи часу царя; і це письмо називалося «нотарикон» (сьогодні цю професію прийнято називати «стенографія»)[1].
Ще одне основне застосування нотарикона було спрямоване на полегшення запам'ятовування, як, наприклад, розповідається в Пасхальній Агаді про рабі Єгуду, який дав умовні знаки для десяти кар: «Децах, Адаш, Беахав»[2]; знак «Яаль КаГаМ» для запам'ятовування законів, у яких галаху встановлено за Абає, а не за Равою, та інші.
Попри широке вживання мови нотарикона і велике вчення, яке можна з нього вивести, це вчення слугує лише розширенням і доповненням до самого вивчення, до того, що приходить за традицією від учителя до учня, або для вираження глибокої ідеї, але це не основа вивчення, на яку спираються[3], і це лише «асмахта бе-алма»[4]; і з цієї причини ця частина Тори посідає особливе місце, має власні правила, а тому неможливо ставити до неї запитання і навіть робити з неї висновки понад те, що сказано[5].
Саме слово «нотарикон» мудреці Ізраїлю витлумачили способом нотарикона:
- Шла: «зберігає літеру, набуває слово».
- Рабі Йосеф Каро: «зберігає літеру, скорочує слово»[6].
У мові Тори
Основна стаття – Абревіатури
У трактаті «Шабат» Хазаль наводять групу нотариконів, що виводяться з віршів, під заголовком: «Звідки [виводиться] мова нотарикона з Тори»[7], і також в інших місцях користувалися цим способом вивчення, наприклад у «Тікуней Зогар»[8] та ін.
Поряд із Хазаль великі мужі Ізраїлю, майстри тлумачення, багато користувалися нотариконом, і найвидатніший із них — рабейну Ашер, автор «Бааль га-Турім», який склав великий коментар до Хумашу, у якому багато разів трапляються тлумачення слів віршів за допомогою нотарикона.
У книгах учення Каббали і в книгах «Хасидей Ашкеназ» трапляється безліч тлумачень, що розкривають внутрішні таємниці, на які натякають вірші за допомогою нотарикона, і багато з цих тлумачень було наведено також у вченні хасидуту й докладно роз'яснено в ньому.
В останньому поколінні тим, хто багато користувався нотариконом у такий спосіб, був батько Ребе, каббаліст рабі Леві-Іцхак Шнеєрсон.
Види нотарикона
- Абревіатури.
- Останні літери слів.
- Зміна порядку літер у слові.
- Пропуск літер: іноді в мові нотарикона «перескакують» через одну з літер, яка не тлумачиться, як, наприклад, тлумачення Хазаль на вірш «А Я — ось союз Мій з тобою, і будеш ти батьком безлічі народів», що літера «рейш» у слові «Аврагам» не тлумачиться, і ніби написано «אב (ר) המון גויים»[9].
- Поділ літер інакше, ніж при звичайному читанні, наприклад[10] про вірш «І одна жінка з дружин синів пророків заволала до Еліші» в хасидуті наводиться, що це від вислову «Е-лі ша» — вислів молитви, прохання і волання, що вона благала Б-га почути її прохання[11]; а також про слово «ва-йінафаш» — «вай, нефеш», що додаткова душа, яка була в єврея в Шабат, покидає його на виході Шабату[12].
- Розділення одного слова у 2 різних місцях: у тижневій главі «Ваєхі» на вірш «Звідти пастир, камінь Ізраїлю» Хазаль витлумачили[13], що слово «евен» — нотарикон «אבן» і «אבן», що Йосеф годував і пас як свого батька, так і своїх синів і нащадків.
- Перестановка порядку літер: наприклад, про «карпас» у порядку Агади в «Шулхан арух» наводиться, що це нотарикон «самех — перех», що сини Ізраїлю, шістдесят міріад, працювали тяжкою працею в єгиптян[14].
- Атбаш усі літери (крім кінцевих) замінюються одна одною, при цьому перша літера замінюється останньою (א-ת), друга — передостанньою (ב-ש), і так далі[15]
- Авгад — кожна літера замінюється наступною за нею: літера «алеф» замінюється літерою «бет», літера «гімел» замінюється літерою «далет», і так далі[16].
- Атбах — кожна пара літер, які разом становлять ціле число, замінюються одна одною: так літери א-ט, що разом становлять число десять, замінюються одна одною, літери ב-ח, і так далі. Цей шифр охоплює також кінцеві літери, що мають високе числове значення[17], а середні літери кожного ряду (ה-נ-ך), які не складаються в ціле число, замінюються одна одною[18].
- Айк бехар — усі літери, що мають однакову малу гематрію (однакове числове значення, якщо відкинути нулі від їхнього числового значення), замінюються одна одною.
- Альбам — поділ літер абетки на 2 (кожна група з 11 літер), що записуються одна під одною, і кожна пара літер замінюється одна одною (кожна літера — з 11-ю літерою до або після неї)[19].
- Ахас Бета — поділ літер абетки на три, при цьому перші літери кожного ряду замінюються одна одною: אח"ס בט"ע גי"פ דכ"צ הל"ק ומ"ר זנש"ת[20].
У хасидуті
Мова нотарикона — доказ того, що головна літера в кожному слові — саме перша літера[21].
Натомість спосіб нотарикона за останніми літерами слів вказує на низькість і ущербність[22].
Див. також
Додаткова література
- «Мі-плаей га-отійот» — передмова, «Сіхот ла-ноар», хешван 5717 (жовтень–листопад 1956), сторінка 4
- Рав Менахем-Мендл Кашер, «Тора шлема» — передмова
Примітки
- ^ Рабейну Хананель, трактат «Шабат» 105а: «Нотарикон — грецьке слово. І в писарів їхніх царів і вельмож є письмо, яке називають нотарикон, і цар каже писареві: пиши документ, і цар викладає перед ним усно, а писар пише з його слів слово, що слугує багатьом, і одним розчерком [=в одному рядку] пише сувій».
- ^ Мідраш «Сіфрей», Дварім, розділ 26, вірш 8.
- ^ У Мішні, «Авот», розд. 3, мішна 18: «Розрахунки часів і гематрії — приправи до мудрості», і в коментарі Раші: «Гематрії — лічба літер і нотарикон». Див. також лист рава Гринглас, тшура Мондшайн, сторінка 130.
- ^ «Сефер га-сіхот» 5704, сторінка 110.
- ^ Сіха тижневої глави «Ваїшлах», 16 кислева 5725 (21 листопада 1964).
- ^ «Клалей Гемара».
- ^ 105а: «Сказав р. Йоханан від імені р. Йосе бен Зімри: звідки [виводиться] мова нотарикона з Тори? Як сказано (Берешит 17:5): „бо ав амон гоїм зробив Я тебе“ — ав (батьком) зробив Я тебе для народів, бахур (обраним) зробив Я тебе серед народів; амон — хавів (улюбленим) зробив Я тебе серед народів, мелех (царем) зробив Я тебе для народів, ватік (шанованим) зробив Я тебе серед народів, нееман (вірним) зробив Я тебе для народів. Р. Йоханан від себе сказав (Шмот 20:2): „Анохі“ — нотарикон „Ана нафші ктавіт єгавіт“ („Я Сам написав і дав“). Рабанан кажуть: „Аміра неїма ктіва єгіва“ („мова приємна, написана, дана“). Є такі, що кажуть: „Анохі“ у зворотному порядку — „єгіва ктіва нееманін амарега“ („дана, написана, вірні її слова“). У школі рабі Натана казали (Бемідбар 22:32): „бо ярат — дорога переді Мною“: іра (злякалася), раата (побачила), натта (звернула). У школі рабі Ішмаеля навчали (Ваїкра 23:14): „кармель“ — „кар мале“ („повний колос“). Рав Аха бар Яаков сказав (Мелахім I 2:8): „і він прокляв мене прокляттям німрецет“ — нотарикон: ноеф (розпусник) він, моаві (моавітянин) він, роцеах (убивця) він, цорер (гнобитель) він, тоева (гидота) він. Р. Нахман бар Іцхак сказав (Берешит 44:16): „що скажемо і чим виправдаємося (нецтадак)“ — нехоним (праві) ми, цадиким (праведні) ми, тегорим (чисті) ми, даким (смиренні) ми, кдошим (святі) ми».
- ^ «„Берешит“ — „бет решит“, точка у своєму чертогу», та ін.
- ^ «Матнот кегуна».
- ^ Див. також Ваїкра 2, 24: «гереш кармель» — щось «м'яке» (рах) і «розтиране» (маль), розтерте рукою.
- ^ Маамар Шабату тижневої глави «Ваєра» 5725.
- ^ Згадано в сіхі виходу Шабату тижневої глави «Бешалах», 11 швата 5724 (25 січня 1964) та ін.
- ^ Наведено в Раші на це місце.
- ^ «Шулхан арух», «Орах хаїм», частина 3, розділ 473, пункт 16.
- ^ Трапляється вже в Торі, як тлумачать на Ірміягу 25, 26 «і цар Шешаха вип'є після них» (а також 51, 41), що «Шешах» — це Бавель. І ще приклад: «йошвей лев» (Ірміягу 51, 1) — це «Касдім». Див. також «Сангедрін» 22, що слова «мене, мене, текел у-фарсін» були написані на бенкеті Валтасара шифром Атбаш. Див. також у «Шулхан арух», «Орах хаїм» 428, 3 знак для визначення днів свят за цим шифром.
- ^ Див. «Шабат» 104а: «Не читай „ве-ло карав“, а „ве-ло кара“».
- ^ ץ - 900, ף - 800, ן - 700, ם - 600.
- ^ Див. Вавилонський Талмуд, «Ктубот» 67: не читай „гедійотаїх“, а „гевійотаїх“». Рабі Хія багато користувався цією заміною; див. також «Сука» 52б.
- ^ א-ל, ב-מ, ג-נ, ד-ס, ה-ע, ו-פ, ז-צ, ח-ק, ט-ר, י-ש, כ-ת.
- ^ Див. у Раші на «Псахім» 5а: «„Ах халак“ — „ах“ і „рак“ — це обмеження; отже, частина дня дозволена, а частина заборонена, і відтепер нам слід розділити його: половину — для заборони, половину — для дозволу. А деякі кажуть: „ах“ — це „хец“ (половина) за гематрією „ахас бета, гіф, дехац“, де хет займає місце алефа, а цаді — місце каф».
- ^ «Шаар га-їхуд ве-га-емуна», розділ 12. «Торат хаїм», «Лех леха», 88, 73, «Сефер га-ерхім — Хабад», розділ «Літери», «Алеф», сторінка 89.
- ^ Маамари хасидуту про мілу (обрізання), яка вища навіть за Ім'я Гаває, як можна довести з вірша «Мі яале лану га-шамайма», перші літери слів якого — «міла», а останні літери слів — Ім'я Гаває. І див. пояснення цього у вказаному в попередній примітці, і в «Решимот», зошит 35, сторінка 333 (розшифровано).